Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №369/16458/24 — Ратнівський районний суд Волинської області

Справа № 369/16458/24

Провадження № 2/166/94/26

категорія: 71

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Фазан О.З.,

з участю секретаря Приймачук О.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника органу опіки та піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Бурсак Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції , цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що її дочка ОСОБА_1 з 27.02.2014 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 була народжена дитина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.10.2016, виданим Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, серія НОМЕР_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.06.2010 (справа № 2-148/2010) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано недієздатною та призначено їй опікуна - ОСОБА_1 .

З народження дочка і онука проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

07.04.2021 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, шлюб укладений 27.02.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано недійсним, актовий запис анульовано.

Відповідач ОСОБА_2 не допомагає і ніколи не допомагав утримувати дитину.

В серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з Приймачука, на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня подання цього позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позов опікуна ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнили частково.

Стягнули з ОСОБА_2 адреса: Волинська область, Ратнівський район, село Межисить) на користь опікуна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 27.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

08.08.2023 Ратнівський відділ державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження.

Жодної дії, жодної копійки ОСОБА_2 на виконання рішення, на користь своєї дитини не перерахував.

Просить позов задовольнити, ОСОБА_2 позбавити батьківських прав стосовно його малолітньої доньки .

Ухвалою суду Києво -Святошинського районного суду Київської області від 11.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав передано за підсудністю до Ратнівського районного суду Волинської області.

До Ратнівського районного суду цивільна справа надійшла 02.12.2025 року.

Ухвалою суду від 10.12. 2025 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.12.2025 року залучено до участі в справі орган опіки та піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та зобов`язано надати письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судове засідання 09.01.2026 року відкладено у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Судове засідання 30.01.2026 року відкладено у зв`язку з неявкою сторін.

До суду 05.02.2026 року від органу опіки та піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області № 12 від 29.01.2026 року.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, судове засідання відкладено .

Ухвалою суду від 11.03.2026 року відкладено підготовче судове засідання.

Судове засідання 30.03.2026 року відкладено у зв`язку з відпусткою судді.

Ухвалою суду від 01.05.2026 року закрито підготовче судове засідання справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 12.05.2026 року позивачка позхзов підтримала, просила його задовольнити. Ствердила , що будь-яких заходів стосовно відповідача за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків нею не вживалися , окрім того, що зверталася до суду із позовом до нього про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 . Він не приймав участі у вихованні доньки. Орган опіки піклування відвідували сім`ю два рази у січні та березні 2026 року.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України був належним чином повідомленим.

Судове засідання 12.05.2026 року відкладено у зв`язку з не підтвердженням представником органу опіки та піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області своїх повноважень у зв`зку з чим не заслухано малолітню ОСОБА_3 .

Представник органу опіки та піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області у судовому засіданні 02.06.2026 підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Малолітня ОСОБА_3 пояснила суду, що тата не знає, не спілкується з ним, мобільний телефон його не має.

Суд, заслухавши позивача, малолітню ОСОБА_3 , представника органу опіки та піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області , дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України (далі - СК)з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. За змістом закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Частиною 3 статті 4 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Відповідно до положень ст.11 Закону України "Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Таким чином, судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У справі «Савіни проти України», визначено, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (пункт 49).

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» при вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання.

Враховуючи положення п.8 ст.7 Сімейного кодексу України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Позивачкою не надано доказів про те, що що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано недійсним , актовий запис анульовано.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією її свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ( а. с. 4).

Відповідно до копії рішення Києво –Святошинського районного суду Київської області, яке набрало законної сили 25.06.2010 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатною та призначено їй опікуна - ОСОБА_1 (а.с.5-6).

Згідно до копії рішення Києво –Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь опікуна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 27.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття(а.с.7-11) .

Ратнівським відділом державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.08.2023 відкрито виконавче провадження № 72456308 з виконання рішення Києво –Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі № 369/7972/22 , що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 12-14).

Будь- яких доказів стосовно сплати аліментів відповідачем на утримання ОСОБА_4 позивачкою не надано, але із усних пояснень відповідач ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки не сплачує, участі в її виховання не бере, повністю ігнорує дочку, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Суду надано висновок органу опіки і піклування.

Малолітня ОСОБА_3 пояснила суду , що бажає проживати з бабусею, не спілкується з батьком.

Сторонами не заявлено жодних клопотань про допит свідків чи дослідження інших доказів у справі.

Суд вирішує справу відповідно до ст. 13 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи

Надаючи оцінку наданим суду доказам, суд зазначає, що вони не підтверджують факт ухилення відповідача від виховання дитини.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, а також інших спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, а також інших документів, що мають значення для справи. Суд має право не погодитися з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Так, даний висновок надається на підставі засідань комісії органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, який проводить відповідну перевірку щодо підстав для надання відповідного висновку. Для підготовки цього висновку комісія спілкується з батьками, вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком (матір`ю) своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Отже, при вирішені спору про позбавлення батьківських прав суд надає оцінку висновку, який повинен відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту. При внесенні висновку орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси дитини.

Рішенням виконавчого комітету Білгородської сільської ради Бучаснького райну Київської області від 29 січня 2026 року №12, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.77-81).

Висновок органу опіки обґрунтований тим, що службою проведено перевірку умов проживання, складено акт обстеження, в якому зафіксовано про належні умови проживання дитини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що орган опіки та піклування затвердив висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача без його безпосереднього залучення до участі при вирішенні питання про позбавлення його батьківських прав, оскільки відповідач не прибув до органу опіки. У процесі його підготовки не з`ясовано ставлення відповідача до дитини, висновок не містить переконливих даних про ухилення від виконання відповідачем батьківських обов`язків.

Крім того, у висновку містяться посилання лише на пояснення позивачки, не відображена думка відповідача, що не забезпечує повноти, всебічності та об`єктивності оцінки сімейної ситуації. Висновок не містить аналізу конкретних фактів, що підтверджують ухилення відповідача від виховання дитини, не відображає характер його стосунків із дочкою, умов проживання та участі у забезпеченні потреб дитини. Крім того, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.

За наведених обставин суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування та вважає, що він є неповним, недостатньо обґрунтованим і однобічним, оскільки ґрунтується виключно на доводах однієї сторони позивачки, без належного врахування позиції відповідача. Наданий висновок не забезпечує всебічного дослідження обставин справи, тому не може бути покладений судом в основу рішення у частині обґрунтування позбавлення батьківських прав.

При розгляді цієї справи судом не встановлено те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він навмисно, систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування щодо наслідки невиконання батьківських обов`язків, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою судового доказування є всебічне, повне, об`єктивне з`ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов`язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.

У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.

Обов`язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.

У справі не надано безперечних доказів, які свідчать про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Як повідомила позивачка в позовній заяві відповідач не цікавиться життям дочки, в судовому засіданні позивач повідомила, що відповідач знає про те, що не є біологічним батьком дитини.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач не сплачує аліментів на утримання дитини.

Вирішуючи даний спір, суд враховує вимоги ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991, де зокрема зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Обставини, на які посилається позивач, щодо невиконання відповідачем обов`язків із забезпечення, виховання дитини та спілкування з нею, не підтверджені належними і допустимими доказами. Надані позивачем докази у переважній більшості ґрунтуються виключно на її власних поясненнях, що викликає сумнів у їх об`єктивності.

Наданий органом опіки та піклування висновок є неповним, суперечливим та недостатньо обґрунтованим, із яким суд не погоджується, оскільки він не відображає реальних обставин щодо поведінки батька та не враховує принцип найкращих інтересів дитини.

Суд також враховує, що з огляду на обставини, вказані позивачем, за умови їх доведеності, сторони не позбавлені можливості ставити питання про оспорювання/визнання батьківства.

За таких обставин під час розгляду справи не встановлено підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Обставин, на які позивачка посилалась і обґрунтовувала позов, не встановлено.

Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини, і лише при наявності вини в діях батьків суд, враховуючи встановлені обставини справи, вважає, що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 164, 165, 155, 166, 180-182, 184 СК України, ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач : ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання с.Межисить Ковельського району Волинської області , інші відомості невідомі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, місцезнаходження: вул. Володимирська, 33, с.Білогородка Бучанського району, Київська область, код в ЄДРПОУ 44718685.

Суддя Фазан О. З.