Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №161/24558/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24558/25

Провадження № 2/161/2159/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Мазура Д. Г.

за участі секретаря судового засідання Новак Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Свій позов обґрунтовує тим, що є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Зазначає, що 12 вересня 2017 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області шлюб між її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Після розлучення батьків вона залишилась проживати з мамою, та на даний час навчається у Волинському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті іноземної філології на денній формі навчання за державним замовленням, а також вона є здобувачкою першого рівня вищої освіти І курсу Горлівського інституту іноземних мов Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» ІІ- рівня акредитації: освітня програма «Практична психологія», на заочній формі навчання за контрактом.

Вказує, що оскільки навчається одночасно на денній та заочній формі навчання, на даний момент немає можливості працювати та забезпечити свої потреби у повному обсязі, також зазначає, що останнім часом має значні проблеми із здоров`ям, у зв`язку з чим зобов`язана відвідувати низку лікарів, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків.

Мати позивачки бере участь в утриманні доньки, проте цих коштів не вистачає, для покриття базових потреб, а саме потреби у їжі, одязі, проїзді до місця навчання та покриття інших витрат. Позивачка зазначає, що її батько має можливість брати участь у її утриманні на період навчання та до досягнення нею двадцяти трьох років, оскільки отримує пенсію у значному розмірі, що свідчить про його матеріальну спроможність надавати таку допомогу.

За наведених обставин просить стягувати з ОСОБА_3 в її користь аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно з дня пред`явлення позову і протягом навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.

01 грудня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 березня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Доманської В.А. про витребування доказів з ГУ ПФУ у Волинській області.

04 травня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Доманської В.А. про витребування доказів з ГУ ДПС у Волинській області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Доманська В.А. позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в своїй заяві вказує, що він є інвалідом 2 групи, також зазначає, що має серйозні проблеми із здоров`ям, про що просить врахувати при вирішенні даної справи. З приводу аліментів надає пояснення, що наданий момент із його пенсійних нарахувань здійснюється відрахування на погашення заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 8213,70 грн. щомісячно на іншу дитину.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є студенткою Волинського національного університету імені Лесі Українки факультету іноземної філології денної форми навчання за державним замовленням та Горлівського інституту іноземних мов державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» ІІ-рівня акредитації освітньої програми «Практична психологія» заочної форми навчання за контрактом. У зв`язку з навчанням позивач не працює та не має самостійного заробітку.

Згідно відповіді ГУ ПФУ на ухвалу суду про витребування доказів, ОСОБА_3 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності у розмір 17724,89 грн.

Відповідно до відповіді Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, інформація про доходи відповідача за період з січня 2025 року по лютий 2026 року відсутня.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини восьмої та дев`ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах 16 справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частинами 1, 2 ст. 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає доведеною наявність у позивачки потреби в матеріальній допомозі з боку батьків.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги на своє утримання, а її батько ОСОБА_3 має можливість та є спроможним надавати таку допомогу.

Водночас суд враховує, що відповідач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується наданими ним доказами, а також страждає на захворювання, яке потребує лікування та пов`язаних із ним матеріальних витрат. Крім того, судом встановлено, що основним джерелом доходу відповідача є пенсія в розмірі 17724,89 грн. Разом із тим суд бере до уваги, що з пенсійних виплат відповідача щомісячно здійснюються відрахування у розмірі 8 213,70 грн на погашення заборгованості зі сплати аліментів, що не заперечувалося представником позивача.

Відомості про отримання відповідачем інших доходів у матеріалах справи відсутні, що підтверджується відповіддю Головного управління Державної податкової служби у Волинській області.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи, при цьому Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, а саме: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

У контексті обставин цієї справи, суд враховує можливість утримання повнолітньої доньки рівною мірою обома батьками.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищенаведені обставини, дохід відповідача, обов`язок обох батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, наявність захворювань у відповідача, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягувати з відповідача в користь позивача аліменти в розмірі 1/15 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду та до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

На думку суду визначений розмір аліментів забезпечить належне виконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо утримання дитини на період її навчання та матеріальні потреби дитини пов`язані з навчанням.

Аліменти стягуються судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з ВНЗ чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 205/1302/16-ц).

Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. А тому, оскільки позивач звернулась з позовом до суду 27 листопада 2025 року, стягнення аліментів слід проводити саме з дати звернення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, судові витрати у справі слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 263,264,265, 430 ЦПК суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/15 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27 листопада 2025 року і до закінченнянавчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_2 23-річного віку.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов`язкового негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дата складення повного тексту рішення 05 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур