Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №161/11571/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11571/26

Провадження № 1-кп/161/1183/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 04 червня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

представнику потерпілого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030580002452, що надійшов з Луцької окружної прокуратури 28.05.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Завидів Іваничівського району Волинської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, гр. України, з незакінченою вищою освітою, непрацюючої, заміжньої, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Встановлено, що 22 вересня 2025 року о 08.10 год. ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки "Renault Scenic" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Н-17 в с.Гірка Полонка Луцького району Волинської області в напрямку м.Луцька, під`їжджаючи до будинку №12а вул.Луцької с.Гірка Полонка, проявила безпечність та неуважність, перед початком маневру повороту ліворуч не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснюючи маневр повороту ліворуч, не зреагувала на зміну дорожньої обстановки, не надала перевагу в русі та допустила зіткнення із мотоциклом марки «EXDRIVE NEW TEKKEN 250» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався позаду у попутному напрямку прямо, здійснюючи маневр обгону попутних транспортних засобів.

Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було спричинено тілесні ушкодження у вигляді - політравми: важкої відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку; зламу лівої скроневої кістки черепа з поширенням на основу та лівий лямбдоподібний шов, лівобічну гостру гематому над твердою мозковою оболонкою в задній черепно-мозковій ямці з переходом на середню черепно-мозкову ямку; закритий перелом тіла правої стегнової кістки зі зміщенням уламків; злам задньої стінки кульшової впадини зі зміщенням; розрив брижі тонкої кишки з внутрішньочеревною кровотечею, заочеревинною гематомою, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: вимог п. п. 2.3 (б) (д), 10.1, 10.4, 14.3 Правил дорожнього руху України:

-в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагувала на її зміну;

-в порушення вимог п. 2.3 (д) Правил дорожнього руху України, створила своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху;

-в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням, будь-якою зміною напрямку руху, не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-в порушення вимог п. 10.4 Правил дорожнього руху України, перед поворотом ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом завчасно не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині. Призначеній для руху в цьому напрямку та, виконуючи поворот не з крайнього лівого положення, не надала дорогу попутному транспортному засобу;

-в порушення вимог п.14.3 Правил дорожнього руху України, будучи водієм, якого обганяють, перешкодила обгону.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження визнала повністю. Цивільний позов закладу охорони здоров`я визнала та ствердила про повне погашення суми, заявленої за даним позовом, про що подала квитанцію.

Суду дала показання, що 02 вересня 2025 року у ранкову пору, керуючи технічно справним автомобілем марки "Renault Scenic" в с.Гірка Полонка Луцького району Волинської області в напрямку до м.Луцька, була неуважною, виконуючи маневр повороту ліворуч не помітила водія мотоцикла, який здійснював обгін, не надала йому перевагу в русі, перекривши своїм автомобілем рух останньому, внаслідок чого сталась ДТП. Завдану шкоду потерпілому та закладу охорони здоров`я повністю відшкодувала, вибачилась перед потерпілим, просила суворо не карати та не позбавляти права керування, оскільки таке право є єдиним джерелом доходу її сім`ї, і вона є єдиним її годувальником, оскільки чоловік -військовослужбовець, є учасником бойових дій, наразі звільнений з військової служби на, у зв`язку з поганим станом здоров`я, не може працювати.

Законний представник потерпілого ОСОБА_6 та представник потерпілого – адвокат ОСОБА_7 , кожен зокрема, в судовому засіданні ствердили показання обвинуваченої щодо фактичних обставин. Щодо міри покарання, то, з врахуванням повного визнання винуватості та щирого каяття, добровільного відшкодування шкоди, просять обвинувачену суворо не карати, не призначати їй реального покарання у виді позбавлення волі та не позбавляти права керування.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_4 , її винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винної.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.

Суд відносить до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 - щире каяття, оскільки, відповідно до сталої практики Верховного Суду основною формою прояву щирого каяття є повне визнання своєї вини та правдива розповідь про всі відомі обставини вчиненого злочину. Щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Така правова позиція відображена у постанові Верховного суду від 30.10.2018 (справа №559/1037/16к).

Так, в ході судового розгляду обвинувачена дала детальні та вичерпні показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, висловила жаль з приводу своєї поведінки, вибачилась особисто перед потерпілим та його сім`єю, відшкодувала завдану шкоду як потерпілому, так і закладу охорони здоров`я, тому у його діях наявне «щире каяття».

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд виходить із вимог ст.65 КК України та роз”яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, згідно яких суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (класифікації, обставин і способу його вчинення, характеру і тяжкості наслідків), даних про особу винного (вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо), та обставин, що пом”якшують і обтяжують покарання.

Так, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст. ст.50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України”.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд насамперед виходить із позиції законного представника потерпілого та представника потерпілого, тобто осіб, які в силу відповідних норм закону представлять потерпілого, тобто особу, яка безпосередньо постраждала внаслідок неправомірних дій обвинуваченої, при цьому, у категорії справ, де форма вини є необережною, саме позиція потерпілого, на думку суду, є визначальною: так, безпосередньо в судовому засіданні представники потерпілого просили обвинувачену суворо не карати (призначити покарання, що не буде пов`язане з відбуттям реальної міри покарання) та не позбавляти її права керування, оскільки вона щиро розкаялася у вчиненому, висловила жаль з приводу події злочину та щиро вибачилася за скоєне, добровільно відшкодувала завдану матеріальну шкоду; враховуючи також і особу обвинуваченої, яка раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася, вину визнала повністю, активно сприяла у розкритті вчиненого нею злочину, має постійне місце проживання, збитки завдані закладу охорони здоров`я також добровільно відшкодувала у повному обсязі, перерахувала також кошти у якості «донату» на ЗСУ, вона одружена, має на утриманні троє дітей, один з яких – неповнолітній, двоє інших, хоча і повнолітні, однак є студентами та навчаються на платній формі навчання, тому суд вважає, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, суд враховує, що право керування транспортними засобами є необхідним обвинуваченій ОСОБА_4 для забезпечення потреб її сім`ї, вона є ФОП, її робота пов`язана з потребою у керуванні транспортними засобами, вона є єдиним годувальником сім`ї, оскільки її чоловік є учасником бойових дій, звільнений із військової служби і не може працювати; при цьому, під час ДТП вона не перебувала у стані алкогольного сп`яніння та раніше до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувалась, тому суд не застосовує до обвинуваченої ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для її виправлення та попередження вчинення нею нових правопорушень та відповідатиме вимогам ст.50 КК України.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст. 1167 ЦК України у задоволенні цивільного позову КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради про відшкодування завданих матеріальних збитків – відмовити, у зв`язку із добровільним відшкодуванням завданої шкоди, що стверджується квитанцією від 01.06.2026.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, повернути за належністю законним володільцям та залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 23.09.2025, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, – скасувати.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ст. 286 ч.2 КК України, призначивши покарання – 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

У задоволенні цивільного позову КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради про відшкодування завданих матеріальних збитків – відмовити, у зв`язку із добровільним відшкодуванням завданої шкоди, що стверджується квитанцією від 01.06.2026 року.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 в доход держави 8 914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн судових витрат у справі за проведення судової експертизи.

Речові докази:

-CD-R диск з фрагментом відеозапису – залишити у матеріалах кримінального провадження;

-транспортний засіб «Renault Scenic» н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_3 – повернути за належністю законному володільцеві – ОСОБА_4 ;

-мотоцикл «TEKKEN250», н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 - повернути за належністю законному володільцеві - ОСОБА_9 .

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 23.09.2025 - скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1