Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №629/859/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/859/26

Номер провадження 2/629/769/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 року м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді- Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання- Воєводіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про поділ особового рахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про поділ особового рахунку. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй, її колишньому чоловіку ОСОБА_2 та його сину ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,5 кв.м. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.09.2020 року між нею та ОСОБА_2 розірвано шлюб, в якому вони перебували з 30.04.2003 року. 18.11.2022 року заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська встановлено порядок користування їхньою спільною квартирою, шляхом виділення їй у користування житлової кімнати площею 9,8 кв.м., а ОСОБА_2 та його сину ОСОБА_3 - житлової кімнати площею 19,2 кв.м. з балконом площею 1,8 кв.м. Інші приміщення: передпокій площею 6,5 кв.м., кухня площею 9,2 кв.м., санвузол площею 2,8 кв.м. - залишені за рішенням суду в спільному користуванні всіх співвласників. Разом з цим, між нею та ОСОБА_2 , як співвласником вказаної квартири, відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, газопостачання, з урахуванням визначеного судом порядку користування квартирою, досягти якої не є можливим в добровільному, взаємному порядку шляхом укладення домовленості в усній чи письмовій формі. Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.11.2020 року, яке постановою Харківського апеляційного суду від 30.03.2021 року залишено без змін, зобов?язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні нею права користування вищевказаною спільною квартирою шляхом вселення та зобов`язання не чинити перешкоди в її користуванні. Зауважила, що з того часу по день подачі позовної заяви до суду, ОСОБА_2 постійно створює їй нестерпні умови для проживання в спільній квартирі за вказаною адресою, на будь-які домовленості щодо сплати комунальних послуг не йде, її прохання добровільно домовитися щодо оплати газопостачання ігнорує, або взагалі відмовляється від надання згоди. Наразі особовий рахунок на газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 оформлений на ім?я ОСОБА_2 , який не дає свою згоду щодо вирішення питання оплати житлово-комунальних послуг, зокрема газопостачання. З метою вирішення цього питання, позивачка 15.12.2025 направила письмову заяву до Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з клопотанням про поділ особового рахунку на газ за вказаною адресою, на окремі рахунки між нею та ОСОБА_2 . На вищевказане звернення листом Красноградського УЕГГ Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 24.12.2025 їй відмовлено з посиланням на те, що вказана квартира є єдиним об?єктом газоспоживання, а тому відкриття кількох особових рахунків суперечить чинному законодавству. Також зауважено, що у разі наявності кількох співвласників, укладання договору можливе лише з одним із співвласників за умови надання згоди усіх інших співвласників майна. Проте, вона не згодна з такою відповіддю відповідача, оскільки на законодавчому рівні визначено порядок та послідовність дій мешканців квартири у випадку відсутності між ними згоди щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг, відповідно до якого передбачено процедуру та порядок поділу особових рахунків, навіть за відсутності технічної можливості виділити частку із спільної власності в натурі. Враховуючи викладене, просила зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» поділити особовий рахунок на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та відкрити два особових рахунка на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням встановленого рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2022 порядку користування квартирою та п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою КМУ від 24.01.2006 № 45).

У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.56-58) позивачка зазначила, що відповідач під час аргументування відзиву на позовну заяву зовсім не врахував та не взяв до уваги зазначену в позові Постанову КМУ в редакції від 24.01.2006р. N? 45, якою передбачені п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків. Постанова КМУ має вищу юридичну силу порівняно з постановою НКРЕКП. У разі суперечності між постановою КМУ та актом міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади (яким є НКРЕКП), пріоритет мають норми Кабінету Міністрів. Отже враховуючи вищевикладене, відповідач повинен під час провадження своєї діяльності дотримуватись всіх нормативно-правових актів, а не тільки тих, що мають вузьку спеціалізацію, яка регулює лише його діяльність. Даний факт стосується саме таких випадків, коли споживачі, а саме співвласники спільного майна, зокрема квартири, не можуть в зв?язку зі складними відносинами між собою, домовитись про елементарні умови та правила співіснування в спільній власності та оплати за житлово - комунальні послуги. Подібна ситуація склалася і у позивачки з її колишнім чоловіком, з яким після розлучення неможливо досягти будь-якої згоди, зокрема щодо сплати за житлово-комунальних послуг, де особові рахунки оформлені саме на ОСОБА_2 . Зазначила, що відмовляючи їй в розподілі особового рахунку, відповідач не враховує ситуацію яка склалалася між ними як співвласниками. Керуючись лише вузькоспеціалізованими нормативно-правовими актами, та нехтуючи іншими, що мають вищу юридичну силу, зокрема Постановою КМУ в редакції від 24.01.2006р. N? 45, відповідач діє односторонньо, не даючи можливість об?єктивно вирішити проблемне питання щодо сплати за газ в тих випадках, коли досягти взаємної згоди щодо його оплати неможливо, чим порушує права інших співвласників, які мають також свою частку в праві на спільне майно. Натомість вищезгадана Постанова КМУ в редакції від 24.01.2006р. N? 45 є чинною та має обов?язковий характер для виконання всіма постачальниками комунальних послуг та передбачає процедуру розподілу плати за житлово-комунальні послуги, в тому числі й за газ. Отже, вищим органом виконавчої влади передбачена можливість розподілу плати з комунальні послуги за відсутності спільної згоди всіх співвласників без виділу частки спільної власності в натурі та за відсутності технічної можливості її поділу чи виділу. Крім того, сплата за газопостачання сплачується на підставі особового рахунку, який присвоюється споживачу саме Оператором ГРМ(відповідачем), а не постачальником газу, а тому твердження відповідача щодо неправомірності її вимог є безпідставними. Отже відповідач, відмовляючи в її клопотанні про розподіл особового рахунку в квартирі за вищевказаною адресою, між позивачкою та ОСОБА_2 на два окремі рахунки, робить неможливим вирішення цього спірного питання щодо сплати за газ, чим порушує її права як співвласника квартири, та змушує її звертатися до суду з метою вирішення цього питання та захисту її прав та інтересів.

Позивачка в судовому засіданні 13.05.2026 позовні вимоги підтримала та надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутність(а.с. 83). Надала відзив на позовну заяву(а.с. 42-44) та письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.65-67), в яких зазначено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (далі - Оператор ГРМ, Заявник) - є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023. Зазначену діяльність Заявник здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 2 зазначеної статті Закону типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, зокрема, передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі – Договір). Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. Договору). Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 5.1. Договору). Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. Договору). Стосовно вимоги Позивача щодо зобов`язання Відповідача поділити особовий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , відкривши два особистих рахунка на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18.11.2022 року, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (скорочене найменування - Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України») роз`яснює, що 28 червня 2023 року НКРЕКП ухвалило постанову №1131, згідно з якою з 1 липня 2023 року ведення господарської діяльності з розподілу природного газу в Харківській області здійснює Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України». Згідно п.1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30.09.2015 №2494, за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. Якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднання. За адресою: АДРЕСА_1 наявний єдиний об`єкт з надання послуги з розподілу природного газу, а тому відкриття кількох особових рахунків суперечить вимогам чинного законодавства. На підставі Кодексу ГРС та загальною практикою постачальників послуг, якщо є два власники та два окремі входи (два окремі житлові блоки чи квартири в будинку з окремими входами, або навіть окремі частини будинку), то відкривається окремі особові рахунки на кожного власника або на кожен об`єкт нерухомості). ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» надає послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Особовий рахунок НОМЕР_1 за вказаною адресою відкрито на ОСОБА_2 , фактом приєднання до умов договору розподілу природного газу слугувала в даному випадку сплата рахунка Оператора ГРМ за розподіл природного газу, його фізична доставка та цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи відповідно до Кодексу газорозподільних систем. Зауважила, що в позовній заяві Позивач зазначає, що у неї відсутнє порозуміння з ОСОБА_2 щодо оплати комунальних послуг за газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , однак ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» надає послуги з розподілу природного газу, не є постачальниками природного газу, а лише відповідає за здійснення функції з розподілу природного газу згідно ліцензії. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 в судове засіданні не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до копії актового запису про смерть № 386 від 12.03.2026 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ,- помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 101).

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до копій: свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2006 року, виданого згідно розпорядження №319/1 від 15 серпня 2006 року; технічного паспорту, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Лозівського БТІ, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 222403913 (дата формування витягу 02.09.2020), Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2158626663110 (дата формування витягу 06.05.2025; дата, час державної реєстрації 31.08.2020 о 13:10:15), Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інфорації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва,- двокімнатна квартира загальною площею 48,5 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності(а.с. 10-21).

Суд не бере до уваги в якості доказу вищевказані Витяг та Інформацію, та вважає належним доказом дані, що містяться у відповіді № 2841478 від 05.06.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер 2158626663110 (дата формування витягу 05.06.2026)(а.с. 102-103), з якого вбачається, що двокімнатна квартира загальною площею 48,5 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності, оскільки у цій відповіді зазначена дата реєстрації права власності 31.08.2020 о 16:10:15, тобто дата реєстрації внесена пізніше за часом, ніж у вищевказаних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 222403913 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності.

Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.11.2020 року у справі № 629/982/20 (залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 30.03.2021) усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення до неї ОСОБА_1 та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачу в користуванні зазначеною квартирою(а.с.25-30).

Користування квартирою — це юридично закріплене право особи (власника або наймача) проживати в житловому приміщенні, користуватися комунальними послугами та законними зручностями. Це право регулюється Цивільним та Житловим кодексами України(який діяв на час спірних правовідносин).

Отже обов`язок ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачу в користуванні спірною квартирою закріплено у вищевказаному заочному судовому рішенні від 05.11.2020 року у справі № 629/982/20, яке відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

Згідно копії довідки про реєстрацію місця проживання особи від 11.06.2020 № 3285 за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

З копії рахунку № 18710/02/2026 за комунальні послуги за лютий 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 є абонентом з особовим рахунком НОМЕР_2 комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 : з централізованого водопостачання та водовідведення, абон.обслуговування водопостачання та водовідведення; постачання теплової енергії, в т.ч. загальнобудинкові потреби на опалення, абон.обслуговування; послуг з управління побутовими відходами, абон.обслуговування; управління багатоквартирним будинком(а.с. 71).

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2022 року у справі №629/5778/21 встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , виділивши у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 9,8 кв.м., виділивши у користування відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлову кімнату площею 19,2 кв.м. з балконом площею 1,8 кв.м.; приміщення - передпокій площею 6,5 кв.м., кухня площею 9,2 кв.м., санвузол площею 2,8 кв.м. - залишити в спільному користуванні співвласників(а.с.22-24).

Позивачка зверталася до відповідача із заявою про поділ особового рахунку за газ, оформленого на ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , між нею та ОСОБА_2 -співвласниками зазначеної квартири, через відсутність спільної згоди в оплаті за газопостачання(а.с. 31-32).

24.12.2025 Красноградським УЕГГ листом за вих. № ХФ/100/4-11930-25 позивачці було повідомлено, що 28 червня 2023 року НКРЕКП ухвалило постанову №1131, згідно з якою з 1 липня 2023 року ведення господарської діяльності з розподілу природного газу в Харківській області здійснює Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України». Згідно п.1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30.09.2015 №2494, за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. Якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднання. З огляду на зазначене, об`єкт газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним об`єктом газоспоживання, а тому відкриття кількох особових рахунків суперечить вимогам чинного законодавства (а.с.33).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 3 Закону України «Про основні засади житлової політики» (набрав чинності 15.02.2026) житлове законодавство ґрунтується на Конституції України та складається з цього Закону, інших актів законодавства України у сфері житлових відносин та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про основні засади житлової політики» житло - житловий будинок, квартира, кімната в гуртожитку, призначені для постійного або тимчасового проживання, житлове приміщення у нежитловій будівлі, призначене для тимчасового проживання, що відповідають вимогам до споживчої якості житла.

Відповідно до ч.3 ст. 7 вищевказаного Закону особи зобов`язані своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги, вносити орендну плату, виконувати зобов`язання за фінансово-кредитними механізмами підтримки будівництва, придбання та оренди житла. Відповідальність за порушення договірних зобов`язань, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житла регулюються Цивільним кодексом України, законами України "Про іпотеку", "Про житлово-комунальні послуги", іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України(діяв на час спірних правовідносин) закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом(ч.1 та ч.2 ст. 369 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України). Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом(ч.1 ст. 357 ЦК України).

Згідно ч.ч.1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Внутрішній розподіл часток між співвласниками або факт реєстрації кількох осіб за однією адресою не змінює правової природи їхнього зовнішнього зобов`язання перед надавачем послуг як єдиного та солідарного.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 29 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

У заочному рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2022 року у справі №629/5778/21 висновки суду щодо спірних правовідносин стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг визначається фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ст.179 ЖК України (діяв на час спірних правовідносин) користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. №45) мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

У вказаному пункті Правил йдеться про те, як розподіляється плата за газ при відсутності згоди між співвласниками, мешканцями, наймачами(орендарями) квартири, а не про розподіл особового рахунку.

Як вбачається з п.13 Правил, користування приміщеннями житлових будинків, спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків, розв`язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.

Таким чином, на законодавчому рівні визначено порядок та послідовність дій мешканців квартири у випадку відсутності між ними згоди щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг.

Між співвласниками житла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня домовленість щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, газопостачання, з урахуванням визначеного судом порядку користування квартирою.

За таких обставин це питання врегульовано п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою КМУ від 24.01.2006р. №45), відповідно до якого у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за газ - за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць.

Питання поділу особового рахунку вирішується шляхом звернення особи із письмовою заявою про вказане до відповідного житлового органу з додатками про підтвердження права власності особи на частину квартири.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 751/1560/19 та від 04 березня 2024 року у справі № 750/7250/22.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 зазначеної статті вказаного Закону типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30 вересня 2015 року № 2498.

Згідно п.1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем Договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Стаття 12 та п.1 ч.2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачають, що відносини між споживачами у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є основним обов`язком споживача.

Також, нормою п.2 ч.2 ст.8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов`язок виконавця готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, розподіл особового рахунку є можливим лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг

За однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. Якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні (п.1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

За змістом відзиву на позовну заяву(а.с.42-44) особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 відкрито на ОСОБА_2 , фактом приєднання до умов договору розподілу природного газу слугувала сплата рахунка Оператора ГРМ за розподіл природного газу, його фізична доставка та цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи відповідно до Кодексу газорозподільних систем. За таких обставин зобов`язувати ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відкривати два особових рахунка підстав немає.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Позивачка, заявивши вимоги про розподіл особового рахунку для оплати житлово-комунальної послуги – за газ, відповідачем зазначила ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» надає послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та за змістом відповіді позивачки на відзив на позовну заяву сплата за газопостачання здійснюється на підставі особового рахунку, який присвоюється споживачу саме Оператором ГРМ(відповідачем).

Співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 є також ОСОБА_2 (на якого за змістом відзиву на позовну заяву відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 ) та з яким, за твердженнями позивачки, відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг і щодо добровільного поділу рахунків) та ОСОБА_3 (який помер).

При цьому вимог до ОСОБА_2 позивачка не пред`являла, клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляла, він залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Оскільки право на користування житлом за вищевказаною адресою мають усі співвласники, то вирішення спору про розподіл особового рахунку має відбуватися за їхньої участі у відповідному процесуальному статусі.

Отже, позов пред`явлений не до всіх належних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічного висновку дійшов Львівський апеляційний суд у постанові 21 травня 2024 року у справі № 464/4141/23; провадження № 22-ц/811/3781/23.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір по справі необхідно покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-82, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 319,321-322, 356- 358, 360, 364, 379, 383, 541,543 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про поділ особового рахунку.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А.Мицик