Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №403/286/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/286/26 провадження № 3/403/87/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року с-ще Устинівка

Суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

з участю:

прокурора Лакомової О.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка справу про адміністративне правопорушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, який надійшов від Управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , згідно

відомостей, зазначених в протоколі:

ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса

зареєстрованого місця проживання та

фактичного місця проживання:

АДРЕСА_1 , громадянство України (паспорт серії

НОМЕР_1 , виданий 18 грудня 1996 року),

місце роботи: єгер філії «Долинське лісове

господарство» Державного спеціалізованого

господарського підприємства «Ліси України»

за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2026 року старшим оперуповноваженим сектору Управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Іщенком В.В. стосовно гр-на ОСОБА_1 був складений протокол №101/26 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

За змістом даного протоколу, вбачається, що відповідно до наказу директора філії «Долинське лісове господарство» від 29 березня 2024 року №60-к «Про звільнення з роботи», ОСОБА_1 з 31 березня 2024 року звільнено з посади єгеря Долинського лісництва філії «Долинське лісове господарство».

Разом з тим, в порушення вимог ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», гр-н ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин 14 травня 2025 року о 08 год. 04 хв. подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

В судовому засіданні гр-н ОСОБА_1 свою вину у несвоєчасному поданні декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, визнав та зазначив, що не був обізнаний про необхідність подання такої декларації при звільненні і за місцем роботи його про це ніхто не повідомляв.

В судовому засіданні прокурор Лакомова О.А. вважала встановленими та доведеними обставини вчинення гр-ном ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Зазначила, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, після припинення 31 березня 2024 року діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, у встановлений законом строк не подав декларацію особи, яка припиняє відповідну діяльність, а подав її лише 14 травня 2025 року без поважних причин. Також вказала, що ОСОБА_1 був обізнаний із вимогами антикорупційного законодавства, оскільки раніше подавав щорічні декларації. Щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності зазначила, що днем виявлення правопорушення є 26 березня 2026 року, тобто дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки саме на цей момент було з`ясовано всі обставини його вчинення. Посилаючись на судову практику та роз`яснення НАЗК, просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн..

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, гр-на ОСОБА_1 , думку прокурора, безпосередньо дослідивши зібрані у справі відповідно до вимог ст.251 КУпАП та додані до протоколу докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в її вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ч.1 ст.172-6 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

За змістом підпункту «е» пункту 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно з п.1.1 статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Статут), Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України.

За змістом п.3.1 Статуту підприємство створено з метою, зокрема, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення охорони державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.

Згідно з п.1 Розділу II «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції №448/21 від 23 липня 2021 року (далі - Порядок та Реєстр), до Реєстру включаються, крім інших, такі електронні документи як декларації, у тому числі виправлені декларації, що подаються відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Суб`єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів (п.2 Розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п.п.2 п.2 Розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 08 листопада 2023 року №252/23 (в редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, далі - НАЗК, Національне агенство) суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог : декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, гр-н ОСОБА_1 в період часу з 05 січня 2023 року по 31 березня 2024 року був посадовою особою державної лісової охорони, а саме єгером Долинського лісництва філії «Долинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Наказом №60-к від 29 березня 2024 року ОСОБА_1 з 31 березня 2024 року звільнено з посади єгеря Долинського лісництва філії «Долинське лісове господарство».

Таким чином, гр-н ОСОБА_1 , будучи відповідно до підпункту «е» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування - посадовою особою державної лісової охорони, який з 31 березня 2024 року припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, зобов`язаний був протягом 30 днів з дня припинення діяльності, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства подати декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто до 00 год.00 хв. 01 травня 2024 року.

Всупереч зазначеним вимогам антикорупційного законодавства України гр-н ОСОБА_1 подав декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно та без поважних причин 14 травня 2025 року о 08 год. 04 хв..

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Ст.172-6 КУпАП «Порушення вимог фінансового контролю» включена до Глави 13-А КУпАП «Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією».

Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно з положеннями п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення ч.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а).

У відповідності до ч.2 ст.284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу.

Згідно з п.6 «Порядку перевірки факту подання суб’єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», затвердженого рішенням НАЗК від 06 вересня 2016 року №19 (в редакції, чинній на дату вчинення правопорушення), у випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб’єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб’єкти декларування, повідомляє про це Національне агентство упродовж трьох робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (додаток 1) надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

В протоколі №101/26 про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, складеному за фактом несвоєчасного подання гр-ном ОСОБА_1 декларації при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, датою вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, зазначена дата несвоєчасного подання ним декларації, тобто 14 травня 2025 року, а фактичним моментом виявлення вчиненого гр-ном ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - дата складання адміністративного протоколу, тобто 26 березня 2026 року.

В обгрунтування зазначеної уповноваженою особою Управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України дати виявлення правопорушення - 26 березня 2026 року в протоколі №101/26 міститься посилання на лист Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 квітня 2021 року за №47-09/27771/21.

Разом з тим, як вбачається зі змісту вказаного листа за №47-09/27771/21, копія якого була додана до протоколу №101/26 про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство з питань запобігання корупції датою виявлення правопорушення застосовує дату складання протоколу виключно у власній правозастосовній практиці.

Натомість зі змісту доданого до протоколу повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 14 березня 2025 року за №2359/36.10-2025, вбачається, що завідувач сектору з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 повідомив Національне агентство про факт несвоєчасного подання єгерем Долинського лісництва філії «Долинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_1 декларації при звільненні за 2024 рік (період з 01 січня по 31 березня 2024 року), і вказане повідомлення було отримане Національним агентством 27 березня 2025 року за №60582/0/07-25.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про те, що після отримання повідомлення від 27 березня 2025 року, спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції - Національному агентству з питань запобігання корупції став відомий факт, який міг свідчити про вчинення гр-ном ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, а тому моментом виявлення вказаного у протоколі №101/26 правопорушення, слід вважати 27 березня 2025 року.

Враховуючи встановлені законодавством строки розгляду звернень, надання відповідей на запити та нормативні строки пересилання поштової кореспонденції, проміжок часу, який минув з моменту отримання уповноваженим органом повідомлення про правопорушення до дати складення протоколу (майже один рік), є явно надмірним.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, не містять доказів існування об`єктивних обставин, які б унеможливлювали опрацювання необхідних відомостей та складення протоколу у значно коротший строк.

Крім того, слід зазначити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак, за якими має визначатися цей момент. Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій уповноважених осіб, проте не може ґрунтуватися на довільному тлумаченні чи роз`ясненнях органів виконавчої влади, оскільки такі роз’яснення у формі листів мають виключно інформаційно-довідковий характер і не можуть вважатися джерелом права чи підставою для обмеження прав, свобод або притягнення особи до юридичної відповідальності. Такі документи не є нормативно-правовими актами у розумінні законодавства України, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки, а тому не можуть визнаватися належними і допустимими доказами при встановленні юридичних обставин під час застосування судом норм процесуального права, зокрема щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, оскільки не мають правового значення для тлумачення чи конкретизації положень КУпАП.

Отже, дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною строку виявлення цього правопорушення, передбаченому ст.38 КУпАП, оскільки в контексті положень ст.256 КУпАП, складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, проте не виявленням ознак адміністративного правопорушення.

Зібраними уповноваженою особою доказами підтверджується, що саме з моменту отримання зазначеного вище повідомлення Національним агентством з питань запобігання корупції було виявлено обставини, які свідчать про можливе вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З огляду на викладене, подальше збирання уповноваженими особами доказів на підтвердження факту вчинення гр-ном ОСОБА_1 , як суб`єктом декларування, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 27 березня 2025 року, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.

З приводу наведеного в протоколі №101/26 посилання на повідомлення Верховного Суду від 09 квітня 2021 року за вих.№1089/0/2-21, яким Національне агентство з питань запобігання корупції було поінформовано, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, тобто момент з`ясування всіх необхідних обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії зазначеного повідомлення (листа), він не є актом тлумачення норм права, не містить обов`язкових для застосування судами висновків та не адресований судам України. Вказаний документ адресований Голові Національного агентства з питань запобігання корупції та підготовлений за результатами опрацювання його звернення на підставі моніторингу судової практики на предмет аналізу проблемних питань.

У вказаному повідомленні наведено аналіз судової практики, яка не є сталою та характеризувалася різними підходами до визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Зокрема, у повідомленні зазначено, що в 49 відсотках опрацьованих судових рішень моментом виявлення правопорушення вважався день, коли НАЗК стало відомо про факт його вчинення, у 38 відсотках - день складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Також Верховним Судом були встановлені випадки, коли днем виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, визнавався день вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, або день прийняття НАЗК рішення про затвердження результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, відповідно до якого було встановлено факт відображення у декларації недостовірних відомостей.

Отже, зазначене повідомлення (лист) Верховного Суду фактично констатує відсутність єдиного підходу судів у правозастосовній практиці, містить узагальнювальні висновки з аналізу судової практики та пропозиції Верховного Суду з проблемних питань застосування судами положень ст.38 та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Більше того, у вказаному листі Верховного Суду зазначено, що, ураховуючи оцінний характер установлення моменту виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, усунення існуючих розбіжностей має здійснюватися саме шляхом внесення змін до законодавства, зокрема доцільно у КУпАП визначити положення, що слід вважати моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією ураховуючи особливості відповідної категорії адміністративних правопорушень, та розглянути питання щодо доцільності доповнення ч.4 ст.38 КУпАП реченням такого змісту: «Моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є момент складання протоколу про таке правопорушення уповноваженою на це особою».

За таких обставин суд приходить до висновку, що вказаний лист (повідомлення) Верховного Суду не може розглядатися як джерело права або документ, який встановлює обов`язковий для суду порядок визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Суд також критично оцінює наведені прокурором в судовому засіданні посилання на постанови Кропивницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, 10 вересня 2024 року, 29 травня 2025 року, 17 вересня 2025 року, 04 березня 2026 року, а також постанови Устинівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2024 року, 17 лютого 2025 року та 24 березня 2025 року як на підтвердження усталеної судової практики щодо визначення моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, дати складення протоколу, виходячи із наступного.

Так, постанова Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2025 року у справі №403/629/24 була скасована постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2025 року. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стадією виявлення адміністративного правопорушення є саме дата, коли уповноважена особа або орган фактично отримали повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення або самостійно виявили його, а не дата складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналогічний підхід застосований і в постановах Кропивницького апеляційного суду від 404/3033/25 від 22 травня 2025 року, №394/1081/25 від 20 лютого 2026 року.

Отже, практика Кропивницького апеляційного суду щодо визначення моменту виявлення правопорушення, пов’язаного з корупцією, не є усталеною, а наведений прокурором в судовому засіданні перелік постанов суду апеляційної інстанції вибірковим.

Крім того, постанови Устинівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2024 року та 17 лютого 2025 року були ухвалені до прийняття зазначеної вище постанови Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2025 року у справі №403/629/24, а тому самі по собі не можуть свідчити про наявність сталої та незмінної практики суду, враховуючи, що в постановах, ухвалених після скасування вказаного судового рішення судом апеляційної інстанції, днем виявлення правопорушення визнавався день отримання уповноваженим органом відомостей (повідомлення) про несвоєчасне подання декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а не день складення протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.

Водночас суд враховує, що практика апеляційних судів України, які у вказаній категорії справ є судами тієї інстанції, постанови яких у справах про адміністративні правопорушення не підлягають оскарженню та є остаточними, свідчить про існування іншого, більш ширшого підходу до визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, ніж той, про який було зазначено прокурором в судовому засіданні.

Зокрема, у постановах Вінницького апеляційного суду у справах №145/794/25 від 15 вересня 2025 року, №132/1461/25 від 07 липня 2025 року, №133/2597/25 від 19 листопада 2025 року, №127/28010/25 від 05 лютого 2026 року, №127/1191/26 від 18 травня 2026 року, Дніпровського апеляційного суду у справі №33/803/788/26 від 02 березня 2026 року, Житомирського апеляційного суду у справі №295/9988/25 від 04 лютого 2026 року, Запорізького апеляційного суду у справі №33/807/567/25 від 23 травня 2025 року, Івано-Франківського апеляційного суду у справах №346/4435/24 від 12 лютого 2025 року, №343/354/25 від 05 червня 2025 року, №344/10002/25 від 17 жовтня 2025 року, Кропивницького апеляційного суду у справі №394/1081/25 від 20 лютого 2026 року, Одеського апеляційного суду у справах №494/2779/25 від 02 лютого 2026 року, №521/12505/24 та №521/12507/24 від 26 лютого 2026 року, Хмельницького апеляційного суду у справі №674/2218/25 від 21 квітня 2026 року, Херсонського апеляційного суду у справі №766/181/26 від 27 квітня 2026 року, а також Київського апеляційного суду у справах №753/11768/25 від 19 лютого 2026 року та №753/24613/25 від 06 квітня 2026 року днем виявлення правопорушення визначався не день складання протоколу про адміністративне правопорушення, а день, коли уповноважений орган отримав інформацію про можливе вчинення такого правопорушення або інші об`єктивно необхідні відомості.

Наведене свідчить про відсутність єдиної та сталої судової практики щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, в тому числі і щодо можливості визначення таким моментом дати складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Навпаки, аналіз актуальної практики апеляційних судів різних регіонів України та узагальнення і аналіз судової практики, викладені в наведеному вище листі Верховного Суду, свідчить про переважне застосування судами підходу, за яким днем виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата отримання уповноваженим органом відомостей, достатніх для встановлення факту можливого вчинення правопорушення, а не дата завершення процесуального оформлення результатів такої перевірки шляхом складання протоколу.

Суд також враховує, що законодавець, визначаючи у ч.4 ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення за правопорушення, пов`язані з корупцією, прямо встановив два терміни обчислення відповідних строків: з дня вчинення правопорушення та з дня його виявлення. При цьому адміністративне стягнення може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

При цьому положення КУпАП не містять жодної норми, відповідно до якої день виявлення адміністративного правопорушення ототожнюється з днем складання протоколу про адміністративне правопорушення. Так само КУпАП не передбачає, що перебіг шестимісячного строку, встановленого у ст.38 КУпАП, починається саме з дати складення протоколу.

На переконання суду, у разі наявності у законодавця наміру ототожнити момент виявлення правопорушення з моментом складення протоколу про адміністративне правопорушення, він би прямо передбачив це у відповідній нормі закону.

Проте, законодавець свідомо використав різні правові поняття, а саме: «день виявлення правопорушення» та «складення протоколу про адміністративне правопорушення», чим розмежував зазначені юридичні факти.

З огляду на викладене, сам по собі факт складення протоколу не може автоматично та безумовно свідчити про те, що саме цього дня правопорушення було виявлено уповноваженим органом, оскільки виявлення правопорушення та процесуальне оформлення його результатів є різними стадіями адміністративного провадження. В іншому випадку момент початку перебігу строку, встановленого ст.38 КУпАП, повністю залежав би від розсуду уповноваженої особи щодо часу складання протоколу, що суперечило б принципу правової визначеності та самому призначенню інституту строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до положеннями ч.2 ст.254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Саме використання законодавцем конструкції «з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення» свідчить про те, що на момент складення протоколу факт вчинення правопорушення вже повинен бути встановленим уповноваженим органом.

Отже, складення протоколу є наслідком виявлення правопорушення та особи, яка його вчинила, а не моментом такого виявлення.

Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2026 року справа №560/6671/25, «основним завданням провадження у справах про правопорушення є, зокрема, своєчасне з`ясування обставин кожної справи та своєчасне застосування передбачених законодавством санкцій або інших заходів впливу. Тобто, хоча законодавством й не передбачено строків, у які Комісія зобов`язана виявити чи зафіксувати факт порушення у певний календарний проміжок часу, однак такі дії мають бути здійснені у розумний строк.

Верховний Суд зауважує, що значення критерію «розумний строк» полягає у тому, щоб гарантувати прийняття рішень суб`єктами владних повноважень протягом розумного періоду, встановлюючи межу стану невизначеності, у якому перебуває особа у зв`язку з її положенням до прийняття відповідного рішення, що є важливим як для самої цієї особи, так і для забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності як складового елемента загального принципу верховенства права.

Відсутність установлених у законодавстві темпоральних обмежень прийняття рішень суб`єктами владних повноважень не може розглядатися як надання цим органам неосяжного (нерозумного) строку на вирішення питань, віднесених до їхніх повноважень, що несумісне з поняттям верховенства права. Таку невизначеність не слід розуміти так, що законодавець дозволив Комісії, як уповноваженому органу по здійсненню державного регулювання та нагляду, вирішувати питання виявлення та фіксації вчиненого порушення протягом неосяжного (нерозумного) строку».

Крім того, остаточне встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення здійснюється виключно судом у постанові про притягнення до відповідальності або закриття провадження.

Отже, за логікою наведеного підходу, «виявлення правопорушення» фактично зміщувалося б до моменту ухвалення судового рішення, що повністю нівелює розмежування стадій адміністративного провадження та суперечить його структурі, визначеній КУпАП.

Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (п.137 рішення від 09 січня 2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. додатково п.51 рішення від 22 жовтня 1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства»). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Суд також враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини принцип правової визначеності є складовою принципу верховенства права та вимагає, щоб норми, які передбачають підстави та строки притягнення особи до відповідальності, були достатньо чіткими, передбачуваними у своєму застосуванні та не допускали вільного тлумачення.

Особа повинна мати можливість завчасно передбачити правові наслідки своєї поведінки, а строки притягнення до відповідальності не можуть ставитися у залежність від необмеженого розсуду уповноваженого органу.

Одночасно з цим, за відсутності в законі прямого визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення та за наявності різних підходів у правозастосовній практиці будь-які сумніви щодо тлумачення норм, які визначають підстави та межі адміністративної відповідальності особи, підлягають тлумаченню на користь особи. Інший підхід фактично означав би покладення на особу негативних наслідків законодавчої невизначеності та створював би ризик її притягнення до відповідальності за результатами довільного обрання уповноваженим органом моменту, з якого обчислюється строк давності, що є несумісним із принципом правової визначеності.

Отже, на дату розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, з урахуванням положень ст.8 КУпАП, минував шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч.4 ст.38 КУпАП, який закінчився 27 вересня 2025 року.

За вказаних обставин, з урахуванням того, що з дня виявлення зазначеного вище правопорушення, пов`язаного з корупцією, і до моменту розгляду справи судом закінчився передбачений законом строк, протягом якого могло бути накладене адміністративне стягнення за його вчинення, провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП, стосовно гр-на ОСОБА_1 підлягає до закриття на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

При цьому, суд звертає увагу на те, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи буде свідчити про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з положеннями статті 284 КУпАП судовим рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 8, 38, ч.1 ст.172-6, 245, 247, 251, 252, 268, 279, 280, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити в зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.4 ст.38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП копію постанови протягом трьох днів вручити або направити особі, щодо якої її винесено.

Суддя С.Ю.Атаманова