Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №351/2045/24 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/2045/24

Номер провадження №2/351/32/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Равлюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом адвоката Мандзюка Віктора Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Мандзюк В.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортною пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.08.2023р. внаслідок ДТП з вини водія транспортного засобу марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , син позивачки ОСОБА_4 , який керував автомобілем марки Peugeot 3008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав травми у вигляді перелому ребер, кісток правої руки, кісток ніг, кісток тазу та був госпіталізований до КНП “Коломийська ЦРЛ”. У подальшому ОСОБА_4 перебував на лікуванні у ОКНП “Чернівецька обласна клінічна лікарня”, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від отриманих при ДТП травм.

Правова кваліфікація вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення – ч. 2 статті 286 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.06.2024 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження було подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 , ПРАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Проте, в подальшому ОСОБА_5 відмовилась від вказаного позову, зазначивши, що претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не має. Таким чином, її позов було залишено без розгляду.

ОСОБА_1 , в свою чергу через втрату сина, була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, які позначили негативні зміни у її житті, викликали негативні переживання та спогади, фіксованість уваги на проблемі одужання її сина, а в подальшому, страждання після його смерті, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, а тому вважає, що винуватцем ДТП їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у 700 000,00 грн.

На підставі зазначеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 700 000 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача позов підтримав з підстав викладених у ньому, справу просив розглядати за його відсутності.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив, що вироком Снятинського районного суду від 13.06.2024р. по справі №351/193/24 його ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: у вчиненні ДТП, наслідком якого настала смерть ОСОБА_4 . У даному кримінальному провадженні потерпілою була дружина померлого ОСОБА_5 , якою і було подано цивільний позов в кримінальному провадженні про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Однак, в подальшому ОСОБА_5 відмовилась від даного позову, оскільки жодних претензій до ОСОБА_2 майнового та морального характеру не мала. Зокрема зазначив, що відповідач виплатив потерпілій суму в розмірі 5 000 доларів в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вважає, що сума 700 000 грн. в якості моральної шкоди, яку просить позивач стягнути з останнього на її користь є необгрунтованою, оскільки ніяким чином не пояснює розмір такої суми та не надає жодних доказів ( медичні висновки, документи про лікування та інші документи, які можуть підтвердити моральні страждання).

Дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 8 серпня 2023 року, близько 18 години 03 хвилин водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем марки Peugeot 3008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався автодорогою Н-10 сполученням Стрий – Чернівці Мамалига, їхав у напрямку міста Чернівці, по вулиці Новонарізна у межах села Вовчківці Коломийського району Івано-Франківської області. При цьому, зазначений автомобіль наближався до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг, а саме вулиць Новонарізна, до якої справа відносно руху автомобіля примикає вулиця Грицька Запаренюка, а зліва – вулиця Равлюка. Згідно встановлених дорожніх знаків вулиця Новонарізна (автодорога Н-10), по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_4 , по відношенню до інших вулиць на перехресті є головною.

В цей час, по вулиці Грицька Запаренюка до зазначеного вище перехрестя наближався автомобіль марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мав намір на перехресті виконати маневр повороту ліворуч у напрямку міста Стрий.

При наближенні до перехрестя, водій ОСОБА_2 , будучи завчасно поінформованим попереджувальним дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не маючи переваги у русі, проігнорував вимоги встановленого дорожнього знаку та вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, та пункту 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед виїздом на перехрестя не дав дорогу автомобілю марки Peugeot 3008, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який мав перевагу в русі, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення із зазначеним вище автомобілем, який у той час рухався по автодорозі Н-10, яка являється головною на перехресті.

У результаті зіткнення автомобіля марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки Peugeot 3008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , останній транспортний засіб утратив керованість, унаслідок чого у подальшому відбулося зіткнення вказаного автомобіля із автомобілем марки Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався автодорогою Н-10 у напрямку міста Стрий під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій автомобіля марки Peugeot 3008, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 згідно висновку експерта від 27.07.2013 отримав тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та здоров`я, та перебувають у причинно – наслідковому зв`язку з фактом настання смерті ОСОБА_4 , яка настала унаслідок гострої легенево – серцевої недостатності, що розвинулась в результаті тромбоемболії легеневої артерії, яка є ускладненням посттравматичного тромбофлебіту глибоких вен нижніх кінцівок, як наслідок отриманої політравми у вигляді багаточисельних зламів кісток скелету.

Вироком Снятинського районного суду від 13.06.2024р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробувальним терміном 2 роки, з покладенням певних обов`язків. Цивільні позова ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ПРАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП залишено без розгляду.

ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 .

Приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказана норма також кореспондується з абз. 4 п. 4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (надалі Постанова Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Абзацом 1 п. 4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, абз. 1 п. 6 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, абз. 1 п. 7 Постанова Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013).

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Наведене також висвітлено в абз. 1 п. 5 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013.

Відповідно до частин 1-2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (надалі Постанова Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995, визначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За приписами норми ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

З приводу визначення розміру відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц зазначила, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення в необхідному чи повному обсязі.

Щодо визначення розміру моральної шкоди у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 570/1531/17 зазначено, що суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

За п. 9 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши, що ОСОБА_1 була матрі`ю загиблого ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про те, що заподіяна позивачці моральна шкода внаслідок загибелі її сина ОСОБА_7 , підлягає відшкодуванню відповідачем, оскільки представник останнього у судовому засіданні не довів, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, глибини фізичних та душевних страждань позивачки, суд вважає, що моральна шкода заявлена позивачкою підлягає зменшенню та з врахуванням всіх обставин справи, суд стягує моральну шкоду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у сумі 150 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи. Разом з цим, суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 430 ЦПК України). Тобто, у випадках, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допущення негайного виконання рішення суду є правом суду, а не обов`язком.

Відповідно достатті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу Українипри вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду подано: Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, Акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 21.08.2024р. квитанцію від 26.08.2024р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер про надання правничої допомоги Кіцак С.Ю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 01 червня 2018 року у справі №904/8478/16).

Суд, оцінив співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи, складність справи, час, обсяг, з урахуванням задоволення позову, вважає, обґрунтованим і співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору за звернення до суду з відповідним позовом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яким визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Вимоги позивача задоволена частково, на суму 150000,00 грн, що становить 21,43%.

Згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 1 відсоток ціни позову становить 7 000,00 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволені на 21,43%, пропорційний розмір судового збору становить 1 500,00 грн (7 000,00 грн * 21,43%). Саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , жительки с. Несвоя, Дністровського району, Чернівецької області, завдану моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п`ятдесять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1500 ( одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ