Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №216/8813/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8813/25

провадження №2/216/1580/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Гайтко Л.А.

за участі секретаря судового засідання Маленька Т.О.

Учасники судового розгляду:

Позивач ОСОБА_1 , який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Представник позивача - адвокат Тішунін О.А.

Відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Феодосійської сільської ради Обухівського району Київської області, Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Феодосійської сільської ради Обухівського району Київської області, Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав.

Просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати покласти на відповідача.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 22.12.2025 року.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні, 03.06.2026 року позивач ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також представник позивача адвокат Тішунін О.А. позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала позовні вимоги, не заперечила проти позбавлення її батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила суду, що займатись дитиною, дбати про неї та утримувати доньку не бажає, вказала, що дитині буде краще з батьком.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Феодосійської сільської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради в судове засідання не з`явився, раніше подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив суд врахувати поданий висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 лютого 2025 р. Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Як стверджує позивач, після народження доньки він та відповідачка зареєстрували дитину в Центрі адміністративних послуг, після отримання свідоцтва про народження доньки відповідачка залишила дитину позивачеві та зникла у невідомому напрямку.

У позовній заяві зазначається, що забравши доньку позивач переїхав до місця тодішнього проживання: АДРЕСА_1 , де мешкав разом з дитиною та дружиною ОСОБА_4 до подальшого їх переїзду до міста Кривого Рогу, де вони всі разом з донькою позивача проживають на даний час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 одружений з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 27.12.2019 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

За твердженням позивача, відповідачка ОСОБА_2 не цікавилась та станом на зараз не цікавиться життям та здоров`ям доньки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, всі питання виховання дитини вирішуються лише позивачем та його дружиною самостійно без участі відповідачки, яка з моменту народження доньки не виконує жодного з покладених законом на матір обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної чи будь-якої іншої участі у вихованні доньки.

У позовній заяві зазначається також про те, що окрім доньки ОСОБА_3 у відповідачки ОСОБА_2 є ще двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запис про батька дітей зроблено зі слів матері, у зв`язку із невиконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків щодо дітей її було неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП. Також відповідачка притягалась до адміністративної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів за ч. 1 ст. 44 КУпАП.

Згідно висновку Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено наступне:

- розглянувши 24.03.2026 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому Центрально-Міської районної у місті ради ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.12.2025 про відкриття провадження у цивільній справі №216/8813/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено наступне:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 ;

- відповідачка по справі, ОСОБА_2 , має реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 08.01.2026 працівниками служби у справах дітей виконкому районної у місті ради було здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за вищевказаною адресою. На момент перевірки відповідачка по справі перебувала вдома разом з дідом та бабою, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ;

- ОСОБА_2 не бажає приймати участь у житті доньки, тому не заперечує проти позбавлення її батьківських прав;

- відповідно до інформації, наданої адміністрацією КНП «Медичний центр Федосіївської сільської ради» Обухівського району Київської області ОСОБА_2 участі у житті дитини не бере, догляд за станом здоров`я дитини здійснює батько ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 ;

- малолітня ОСОБА_9 з січня 2025 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання осіб за адресою;

- станом на 24.03.2026 р. малолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком та мачухою на території АДРЕСА_3 . Житлово-побутові умови проживання малолітньої ОСОБА_3 задовільні. Дитина активна, весела, допитлива, забезпечена усім необхідним для повноцінного життя і розвитку, що підтверджується актом обстеження умов проживання дитини, складеним службою у справах дітей виконкому районної у місті ради;

У висновку органу опіки та піклування також зазначається про те, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які проживають разом з бабою, ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, вихованням, розвитком дітей, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не займається, не цікавиться їх життям та розвитком, постійно залишає їх на свою матір, ОСОБА_10 , вона була притягнута 11.05.2023 Центрально-Міським (справа №216/1806/23) та 17.07.2024 ОСОБА_13 (справа №214/4497/24) районними судами м.Кривого Рогу Дніпропетровської області до адміністративної відповідальності за частинами першою, другою ст. 184 КУпАП.

Крім того, у висновку вказано, що 20.03.2024 (справа №214/2284/24) та 05.04.2024 (справа №214/3145/24) ОСОБА_2 притягувалась Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 та за ст. 44 КУпАП.

Спосіб життя відповідачки, правові проблеми та згода на позбавлення її батьківських прав, свідчать про її повну неспроможність виконувати батьківські обов`язки щодо малолітньої доньки, ОСОБА_3 .

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відповідачки від виховання та утримання дітей, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Згідно зі ст.164 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей є підставою позбавлення їх батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з найкращих інтересів дитини, керуючись ст. 19 Сімейного кодексу України, виконком Центрально-Міської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні 03.06.2026 року відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги, не заперечила проти позбавлення її батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила суду, що займатись дитиною, дбати про неї та утримувати доньку не бажає, вказала, що дитині буде краще з батьком.

Письмові пояснення від 05.01.2026 р. відповідача ОСОБА_2 , у яких вона вказує про те, що свою доньку ОСОБА_3 залишила на виховання батькові та не займається нею, її розвитком, вихованням та матеріальним забезпеченням, доля доньки її не цікавить, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 також знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави - учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, наведені норми права дають підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27.11.1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 року, § 78).

Також ЄСПЛ в рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідачем проти позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18).

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 Постанови від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження з дитиною полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 систематично не виконує своїх батьківських обов`язків і не забезпечує належного догляду та виховання малолітньої доньки ОСОБА_3 . Відповідач лише демонструє повну безвідповідальність та глибоко аморальну поведінку, які несумісні з виконанням батьківських обов`язків. Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, за сукупністю усіх доказів у справі, суд приходить до переконання, що відповідач не цікавиться вихованням своєї дитини ОСОБА_3 та її духовним розвитком, не надає належного матеріального забезпечення, яке б забезпечувало дитині належне утримання, не бере участь у вихованні дитини, що свідчить про втрату інтересу відповідача до її дитини, суд вважає доцільним позбавити відповідача батьківських прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1211,20 грн. по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 133,141,263, 265, 354-356 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 150, 152, 155, 164, 165 Сімейного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Феодосійської сільської ради Обухівського району Київської області, Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 20031007-10468, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане 04 лютого 2025 р. Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Дніпровський Апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 05.06.2026 р.

Суддя Л.А. Гайтко