Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №185/7434/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/7434/26

Провадження № 1-кп/185/1402/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану в залі в м.Павлоград Дніпропетровської області кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №12026041370000484 від 31 березня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.297 КК України, -

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

28 березня 2026 року о 14.00 годині обвинувачений ОСОБА_3 вирішив піти на територію кладовища, розташованого по вул.Івана Виговського м.Павлограда Дніпропетровської області задля продовження вживання спиртного.

Перебуваючи на території вищевказаного кладовища, усвідомлюючи особливість місця свого перебування в силу свого призначення, яке служить місцем для заспокоєння душ та зв`язку померлих та живих, обвинувачений ОСОБА_3 , сидячи за одним зі столиків, якого встановлено біля місця поховання невстановленої особи, продовжив самостійно вживати спиртні напої задля задоволення своєї згубної алкогольної залежності.

По закінченню вживання спиртного, бажаючи піти до дому обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що позначилося на стійкості під час його ходьби, приблизно о 19.30 годині цього ж дня попрямував по території цвинтаря.

Прямуючи по території кладовища, байдуже ставлячись до його значення, в особливості, для рідних тих померлих, яких поховано на його території, не переймаючись навіть з приводу вибору шляху свого пересування до виходу з території цвинтаря, ставлячись з байдужістю до кожного з місць поховання, до якого наближався, перебуваючи у стані сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваних дій, не вибираючи шлях свого прямування та йдучи, як йому заманеться та як зручно, обвинувачений ОСОБА_3 умисно наштовхувався на місця поховання невідомих йому померлих людей, умисно нахиляв деякі з надмогильних споруд, умисно штовхав деякі з надмогильних споруд, а також стукав по ним милицями, які тримав при собі, руйнуючи тим самим надмогильні споруди та хрести, яких встановлено на могилах. Проявляючи своїми умисними та безконтрольними діями зневагу до пам`яті померлих, на місця поховання (могили), яких свідомо прямував, свідомо припускаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді пошкоджень надмогильних споруд, обвинувачений ОСОБА_3 , керуючись єдиними протиправним умислом, спрямованим на руйнацію та пошкодження надмогильних споруд, здійснив тим самим наругу над могилами:

- « ОСОБА_8 », роки життя якого - 22.06.1952-30.10.2019 - де обвинувачений ОСОБА_3 зламав на могилі дерев`яний хрест;

- невстановленої особи - де обвинувачений ОСОБА_3 нахилив на могилі металевий хрест;

- « ОСОБА_9 », роки життя якого - 30.08.1943-01.01.2001 - де обвинувачений ОСОБА_3 нахилив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_10 », роки життя якого 24.02.1986-30.01.2015 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на землю пам`ятник;

- « ОСОБА_11 », роки життя якого - 21.**.1928-29.**.1993 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на землю пам`ятник;

- « ОСОБА_12 », роки життя якого - 19.06.1984-29.04.2011 – деобвинувачениц ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- «Левковской Анны Петровны», роки життя якої - 15.08.1944-04.04.2007 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- «Осокиной Нины Егоровны», роки життя якої - 06.01.1939-07.04.2009 - де ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_13 », роки життя якого - 10.03.1956- 17.11.2019 - де обвинувачений ОСОБА_3 нахилив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_14 », роки життя якого - 02.02.1979- 17.03.2022 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_15 », роки життя якого - 20.09.1936-12.02.2009 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- «Абрамовой Анны Ивановны», роки життя якої - 22.09.1922-19.07.2010 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- «Савицкой Марии Даниловны», роки життя якої - 1941-1991 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_16 », роки життя якого - 1910-1974 - де обвинувачений ОСОБА_3 нахилив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_17 », роки життя якого - 1932-2005 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_18 », роки життя якої - 24.07.1068-14.09.2024 - де ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_19 », роки, життя якого - 19.08.1942- 08.07.2021 - де ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_20 », роки життя якого - 1943-1994 - де обвинувачений ОСОБА_3 нахилив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_21 », роки життя якого - 01.07.1943-01.08.2016 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_22 », роки життя якого - 16.02.1957- 25.04.2006 - де обвинувачений ОСОБА_3 повалив на могилі пам`ятник;

- « ОСОБА_23 », роки життя якої - 1888-1968 - де обвинувачений ОСОБА_3 нахилив на могилі пам`ятник.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.297 КК України, як наруга над могилою.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.297 КК України визнав, суду пояснив, що 28 березня 2026 року вдень він приїхав на велосипеді на цвинтар по вул.Івана Виговського, де став вживати спиртні напої. На кладовищі він вирішив сховатись від оточуючих, щоб вжити алкогольні напої. Не пригадує часу, коли він припинив вживати спиртне. Він підвівся та став виходити з кладовища. Забув, де залишив свій велосипед, тому став хаотично пересуватись по території цвинтаря. Ідучи на милицях, він натикався на пам`ятники, які штовхав плечем, або милицями. Серед пошкоджених пам`ятників є два, які були встановлені на могилах його дядьків. Деякі пам`ятники пошкоджував, бо родичі цих померлих не розрахувались за його роботу по догляду за цими місцями поховання, проте не пригадує цих місць поховання. В скоєному щиро кається, дуже жалкує про вчинене. Просить вибачення у потерпілих. Не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини ним не оспорюються, викладені обставини в обвинувальному акті відповідають подіям кримінального правопорушення, що йому інкримінується. При визначенні покарання просить не позбавляти його волі.

Потерпіла ОСОБА_5 суду повідомила, що 28 березня 2026 року її сестрі, яка проживає неподалік від цвинтаря, сповістили, що на кладовищі пошкодили пам`ятник, який був встановлений на місці поховання їх матері « ОСОБА_18 ». Вона прийшла на цвинтар та побачила, що пам`ятник на місці поховання матері, який вони встановили рік тому, був повалений. Інші пам`ятники на місцях поховання родичів поруч були неушкоджені. На теперішній час пам`ятник вона заново встановила. Обвинуваченого до цього не знала, ніяких грошей останньому не заборгувала. Не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини нею не оспорюються, викладені обставини в обвинувальному акті відповідають подіям кримінального правопорушення. При призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні розповіла, що їй подзвонили та повідомили, що пам`ятник на місці поховання її родички «Лещенко Килины Емельяновны», був пошкоджений. Коли вона прибула на територію кладовища, то побачила, що цей пам`ятник був нахилений, не розбитий. Вона самотужки відновила місце поховання родички. Обвинуваченого до цих подій ніколи не бачила, з ним незнайома, ніяких відносин з ним раніше не підтримувала. Не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини нею не оспорюються, викладені обставини в обвинувальному акті відповідають подіям кримінального правопорушення. При призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Допитана потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що на цвинтарі по вул.Івана Виговського похований її чоловік ОСОБА_9 . Вона проживає неподалік від кладовища. Їй також повідомили, що могила її чоловіка пошкоджена. Перебуваючи на цвинтарі вона побачила, що пам`ятник на місці поховання чоловіка був нахилений до землі. Вона за власні кошти відновила цей пам`ятник. З обвинуваченим незнайома. Претензій до обвинуваченого не має. Не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини нею не оспорюються, викладені обставини в обвинувальному акті відповідають подіям кримінального правопорушення. При призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду

Крім повного визнання своєї провини і свідчень, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого ним злочину підтверджується і іншими фактичними доказами провадження, які всіма учасниками судового розгляду визнані, ніким не оспорюються, у відповідності з ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільними їх дослідження. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені наявними у провадженні доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, також визнає фактичні обставини провадження доведеними.

Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.297 КК України – доведена повністю та підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії нетяжких злочинів, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, є інвалідом ІІІ групи, на обліку в психіатричному диспансері та у лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття.

Обставиною, відповідно до вимог ст.66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставиною, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

За сукупністю обставин вчинення кримінального правопорушення, ступеня тяжкості, думки потерпілих, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав, наявності пом`якшуючої та обтяжуючої його покарання обставин, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізолювання від суспільства та призначає йому покарання в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, тобто в умовах виконання за його поведінкою постійного та обов`язкового контролю, що буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстави для застосування ст.69 КК України відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 615 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.297 КК України, та призначити покарання за ч.1 ст.297 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк відраховувати з моменту проголошення вироку, тобто з 03.06.2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1