Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №681/986/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 681/986/25

Провадження № 33/820/445/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, мешканця: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави, судовий збір у розмірі 605 грн. 60 копійок.

Роз`яснено ОСОБА_1 строки оскарження постанови суду та порядок сплати штрафу.

За постановою суду, ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння за таких обставин. Так, він 19.07.2025 о 13 год. 20 хв поблизу будинку № 25, по вул. Богдана Хмельницького, в смт. Понінка Шепетівського району, Хмельницької області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, яку скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на те, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин, а саме пізнім отриманням постанови суду, через перебування на лікуванні, проходженням військової служби з 2014 та участю у бойових діях, що підтверджується довідкою Ф6 від 10.01.2026 № 62. Зазначає, що після звільнення зі служби продовжує лікування і по сьогоднішній день. З постановою суду не погоджується, оскільки розгляд справи відбувся без належного його повідомлення через перебування на військовій службі, що підтверджується копією військового квитка, що позбавило його право на захист. Переконує, що після отриманого поранення лікар призначив йому сильнодіючі лікарські препарати для лікування хронічного головного болю після контузії, про що він повідомив працівників поліції на місці зупинки транспортного засобу, однак можливого впливу лікарських препаратів поліцейськими враховано не було та не забезпечено належного медичного обстеження. Крім того, у протоколі та оскаржуваній постанові його прізвище зазначено, як ОСОБА_2 , проте у відповідності до даних паспорту правильне написання його прізвища – ОСОБА_3 . Вказане свідчить про неналежне встановлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та є істотним порушенням вимог закону. На даний час, у зв`язку з тим, що він не знав про винесену постанову, відкрито виконавче провадження щодо стягнення з нього штрафу, у подвійному розмірі через несвоєчасну його сплату, що може спричинити для нього істотні негативні наслідки, зокрема, примусове стягнення коштів, арешт рахунків, застосування інших заходів примусового виконання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , на підтримку доводів клопотання та апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено.

Згідно з матеріалами справи, 04.05.2026 ОСОБА_1 стало відомо про оскаржувану постанову від 16.10.2025, після закінчення строку на апеляційне оскарження, оскільки він перебував на лікуванні, та є учасником бойових дії з 2014 року по 14.01.2026, що підтверджується довідкою Ф6 від 10.01.2026 №62, тому апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ним з поважних причин і він підлягає поновленню.

Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з приписами до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції, пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Зі змісту вказаної норми закону слідує, що проходження такого огляду є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується дослідженими місцевим та апеляційним судом доказами.

З даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 396262 від 19 липня 2026 року слідує, що ОСОБА_1 19.07.2025 о 13 год. 20 хв поблизу будинку № 25, по вул. Богдана Хмельницьког, в смт. Понінка Шепетівського району Хмельницької області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. В порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі та на місці зупинки, за допомогою спеціального технічного засобу відмовився.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими суддею по справі.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме даними:

- направлення на огляд водія транспортного засобу в медичний заклад, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 липня 2026 року, з якого вбачається, що, після зупинки транспортного засобу поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого слідує, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: хитка хода, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації, в графі «Результати огляду на стан сп`яніння» зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;

- розписок про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу та роз`яснення прав і обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Так, відеозапис, долучений до матеріалів справи (а.с.9), відеофайл «0000000_00000020250719132003_0003.MP4», в сукупності з матеріалами справи, дозволяє встановити наступні обставини. Відеозапис розпочинається з фіксації переслідування патрульним автомобілем транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 (час на відеореєстраторі 13:20:03 – 13:21:21), який не виконував законну вимогу поліцейського про зупинку, що є самостійною підставою для зупинки транспортного засобу, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Після зупинки транспортного засобу, з моменту підходу поліцейського до водія, події фіксуються на відеореєстратор. Працівник поліції представився та повідомив причину зупинки (час на відеореєстраторі 13:21:38). У ході подальшого спілкування у ОСОБА_1 виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, що також підтверджується словами самого водія, який прямо заявив про вживання алкоголю (час на відеореєстраторі 13:32:32). На підставі виявлених ознак поліцейський запропонував водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі. ОСОБА_1 , в категоричній формі, відмовився від обох варіантів проходження огляду (час на відеореєстраторі 13:32:25). Ця відмова, зафіксована відеозаписом, є юридичним фактом невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР. Відеозапис також фіксує, як поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 його процесуальні права (час на відеореєстраторі 13:35:10). У зв`язку з відмовою водія від огляду, поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зафіксовані відеозаписом обставини дають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Посилання апелянта на порушення права на захист у зв`язку з неналежним повідомленням про розгляд справи є безпідставними, оскільки матеріали провадження свідчать, що судом було вжито всіх передбачених законом заходів для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце судового розгляду. Сам по собі факт проходження військової служби чи подальшого лікування не свідчить про неналежність здійсненого повідомлення, а свідчить про поважність причин неотримання ОСОБА_1 рекомендованих листів, направлених судом, про які суду не було відомо.

Також не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що виявлені у нього ознаки сп`яніння були наслідком прийому лікарських препаратів, призначених, після отриманого поранення. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виявлені працівниками поліції ознаки були викликані виключно застосуванням медичних препаратів, матеріали справи не містять, а самі по собі такі пояснення мають характер обраної лінії захисту та не спростовують установлених судом обставин. Крім того, водію заборонено керувати транспортним засобом під дією лікарських препаратів, якщо вони знижують увагу та швидкість реакції.

Не є підставою для скасування постанови і посилання апелянта на зазначення його прізвища у протоколі та постанові як « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 », оскільки така розбіжність має очевидно технічний характер, описку, не створює невизначеності щодо особи правопорушника та не вплинула на правильність вирішення справи по суті. Особу, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, було належним чином ідентифіковано за сукупністю анкетних даних та документів, що виключає будь-які сумніви щодо її встановлення.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

Суд обґрунтовано прийшов до висновку, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Посилання апелянта на інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки подія та склад, вчиненого ним адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо тверджень апелянта про несвоєчасне отримання копії постанови суду та подальше звернення її до примусового виконання і стягнення з нього подвоєного штрафу державним виконавцем, у порядку ст. 308 КУпАП, то апеляційний суд зазначає таке.

Порядок виконання постанови про накладення штрафу та процедура примусового стягнення (включаючи правомірність подвоєння штрафу органами Державної виконавчої служби) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та Розділом V КУпАП.

Питання щодо неотримання копії постанови для добровільної сплати, неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження або незгоди з діями (бездіяльністю) державного виконавця щодо подвоєння розміру штрафу є предметом самостійного оскарження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», та не можуть бути підставою для скасування чи зміни по суті законної постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Полонського районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025.

Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Л.М.Кулеша