Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №523/7710/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2657/26

Справа № 523/7710/24

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу адвоката Павленко Альони Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Бузовського В.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач є споживачем послуг, що підтверджується договором про надання послуг з водопостачання, однак, кошти за отримані послуги сплачує не в повному обсязі. У зв`язку з цим, за ним утворилась заборгованість, яка становить 13 889,76 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг – задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що нарахування відповідачу за надані послуги здійснювалися відповідно до норм водопостачання, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010 р. та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16.12.2020р. № 2499, від 22.12.2021р. № 2841, а відповідач в свою чергу користувався такими послугами. ОСОБА_1 плату за надані Водоканалом послуги сплачував не у повному обсязі внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 13889,76 грн., за період з 01.06.2021р. по 31.03.2024р., що підтверджується обґрунтованим розрахунком суми боргу.

Доказів неправильності розрахунку заборгованості, відповідачем суду не надано.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник відповідача звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «ІНФОКС» до ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд неправильно встановив обставини справи та викривив позицію відповідача, оскільки у рішенні зазначено, що заперечення стосувалися необґрунтованості тарифів, тоді як відповідач оскаржував неправильний розрахунок обсягів споживання води, зокрема нарахування на 4 осіб за відсутності зареєстрованих мешканців.

Суд не надав оцінки ключовим доводам щодо розрахунку заборгованості, зокрема, проігноровано аргумент, що позивач неправомірно застосував норму витрат води на полив 6 л/добу на 1 м?, хоча відповідні показники ДБН є розрахунковими витратами, а не нормами водоспоживання для нарахування платежів.

Суд проігнорував судовий наказ у справі №523/13069/25, виданий за заявою того ж позивача, щодо того ж об`єкта та договору. У цій справі ТОВ «ІНФОКС» застосувало інший спосіб розрахунку заборгованості, який відповідач визнав і за яким борг було сплачено.

Безпідставно використано розрахунки за попереднім договором 2009 року, укладеним із колишнім власником будинку, тоді як спірні правовідносини регулюються новим договором із відповідачем.

Суд помилково зазначив, що відповідач не надав доказів неправильності розрахунку, оскільки насправді відповідач подав власний детальний аналітичний розрахунок нарахувань, який суд належним чином не дослідив.

Позивач не пояснив наявність у розрахунках невідомої пільгової особи, для якої застосовувалася 50-відсоткова пільга, а суд не перевірив цю обставину.

Порушено принцип змагальності та обов`язок суду надати мотивоване рішення, так як суд не дослідив усі докази та не відповів на істотні доводи відповідача, що суперечить вимогам ЦПК України та практиці ЄСПЛ щодо права на справедливий суд.

Позиція учасників справи.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд залишити апеляційну скаргу адвоката Павленко Альони Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27.10.2025 без змін.

В обґрунтування зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки представник не конкретизував, які саме норми матеріального чи процесуального права порушив суд першої інстанції.

Посилання сторони відповідача на відзив у суді першої інстанції є безпідставними, оскільки цей відзив був поданий із пропуском установленого строку та з порушенням порядку його подання.

Нарахування за полив присадибної ділянки із застосуванням норми 6 л/добу на 1 м? здійснено законно відповідно до ДБН, рішень органів місцевого самоврядування та судової практики.

Пояснення щодо пільгових нарахувань були надані позивачем раніше; вони стосувалися пільг попереднього власника та підтверджені документами.

Судовий наказ у справі №523/13069/25 не має значення для цього спору, оскільки стосується іншого періоду, іншої суми боргу та іншого предмета доказування.

Відповідач після придбання будинку у 2020 році не повідомив водоканал про зміну власника та кількості мешканців, тому нарахування до листопада 2023 року здійснювалися правомірно за наявними даними.

Усі платежі відповідача були враховані, а заборгованість у сумі 13 889,76 грн підтверджена розрахунком по особовому рахунку.

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 13889,76 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є споживачем філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС», що підтверджується оформленим особовим рахунком за № НОМЕР_1 та договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 33593/20231124/-С від 24.11.2023р. Право власності на буд. АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 набув 21.08.2020р., із заявою про укладання договору із ним, як із новим власником будинку звернувся лише 14.11.2023р.

Нарахування відповідачу за надані послуги здійснювалися відповідно до норм водопостачання, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010 р. та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16.12.2020р. № 2499, від 22.12.2021р. № 2841, а відповідач в свою чергу користувався такими послугами. ОСОБА_1 плату за надані Водоканалом послуги сплачував не у повному обсязі внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 13889,76 грн., за період з 01.06.2021р. по 31.03.2024р., що підтверджується обґрунтованим розрахунком суми боргу.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення” від 05.07.2019 №690 (далі — Правила) Водоканал надавав послуги водопостачання та водовідведення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , за які він у відповідності з п.5 ч. 47 Правил повинен оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - послуга по централізованому водопостачанню надається своєчасно, безперервно, належної якості та підлягає оплаті. Статтею 22 цього Закону передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів та послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 4.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Пунктом 3.2 Правил передбачено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.

Доказів неправильності розрахунку заборгованості, відповідачем суду не надано.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача, оскільки в силу п. 21 розділу ІІІ «Правил користування системами централізованого водопостачання…» визначено, що новий споживач у семиденний строк після прийняття об`єкта повинен письмово повідомити виконавця послуг з централізованого водопостачання/водовідведення про прийняття на себе зобов`язань щодо отримання послуг.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду.

Посилання скаржника на те, що судом неправильно викладено його позицію щодо заперечень проти позову, а саме зазначено про незгоду з тарифами замість заперечень щодо порядку розрахунку заборгованості, саме по собі не свідчить про незаконність ухваленого рішення, оскільки незалежно від окремих формулювань у мотивувальній частині рішення судом було досліджено заперечення відповідача щодо підстав та порядку здійснення нарахувань, а тому такі доводи не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінки додатковим поясненням відповідача від 20.05.2025 щодо застосування норми витрат води на полив присадибної ділянки у розмірі 6 л/добу на 1 кв.м., оскільки як убачається з матеріалів справи, позивачем були надані письмові пояснення щодо правових підстав застосування зазначеної норми з посиланням на ДБН В.2.5-64:2012, рішення органів місцевого самоврядування та відповідну судову практику, а нарахування здійснювалися відповідно до чинного нормативного регулювання.

Сам факт незгоди відповідача з такими нарахуваннями не свідчить про їх неправомірність.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав оцінки аналітичному розрахунку відповідача та безпідставно зазначив про відсутність доказів неправильності розрахунку позивача, також не можуть бути прийняті до уваги.

Наданий відповідачем розрахунок є викладенням його власного бачення порядку нарахувань та не підтверджений належними і допустимими доказами, які б свідчили про помилковість здійснених позивачем розрахунків.

Натомість розмір заборгованості підтверджується розрахунком по особовому рахунку, довідками та іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Безпідставними є і посилання сторони відповідача на те, що судом проігноровано судовий наказ у справі №523/13069/25, оскільки як вірно зазначав позивач у своєму відзиві, що вказана справа стосувалася іншого періоду нарахування заборгованості, іншого розрахунку та іншої суми боргу.

Відтак обставини, встановлені у справі наказного провадження, не входять до предмета доказування у цій справі та не можуть свідчити про неправильність розрахунків, які є предметом даного спору.

Не можуть бути підставою для скасування рішення і доводи відповідача щодо наявності у розрахунку відомостей про особу пільгової категорії, оскільки матеріали справи містять відповідь позивача на адвокатський запит із поясненням походження відповідних платежів та зазначенням, що вони пов`язані з пільговими виплатами, здійсненими щодо попереднього власника домоволодіння. Будь-яких доказів того, що зазначені обставини вплинули на неправильне визначення розміру боргу відповідача, матеріали справи не містять.

Колегія суддів також враховує, що відповідач набув право власності на спірне домоволодіння ще у серпні 2020 року, однак у встановлені законодавством строки не повідомив виконавця комунальних послуг про зміну власника та кількість осіб, які проживають у будинку, а також не вжив заходів щодо переоформлення особового рахунку та укладення договору.

Лише у листопаді 2023 року відповідач звернувся до позивача із відповідними документами, після чого позивачем були внесені зміни до особового рахунку та проведені нарахування з урахуванням наданих відомостей.

Доказів своєчасного повідомлення позивача або документального підтвердження обставин, на які посилається відповідач, матеріали справи не містять.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Павленко Альони Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко