Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №461/3965/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3965/26

Провадження №1-кп/461/515/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 23.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141360000514 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тепениця Олевського району Житомирської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, з загальною середньою освітою, студента денної форми навчання 3-го курсу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, непрацюючого, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 20.04.2026 о 02.15 год. поблизу закладу «ART-HALL», по вулиці Крива Липа, 6 у м. Львові, умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту з ОСОБА_5 , наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя, від якого останній впав на тверде покриття, в результаті чого спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: важкої черепно-мозкової травми у вигляді закритого перелому потиличної кістки справа, забою головного мозку середнього ступеня важкості, крововиливу в м`які оболонки і речовину лівої лобної долі головного мозку, забою м`яких тканин потиличної ділянки, що утворились від контакту з тупим предметом, могли виникнути від удару рукою в обличчя з подальшим падінням і контакту правою потиличною ділянкою голови з площиною тротуару, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення. Пояснив, що навчається на денній формі навчання 3-го курсу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, а у вихідні дні підробляє охоронцем у закладі «ART-HALL». 20.04.2026 в закладі мав місце конфлікт між відвідувачами, серед яких був потерпілий, в подальшому учасники конфлікту вийшли на вулицю, та між ним та потерпілим раптово виникла словесна суперечка, яка переросла в бійку. Йому здалося, що потерпілий замахнувся та хотів нанести йому удар, а тому у відповідь наніс йому удар кулаком правої руки в обличчя, від якої потерпілий впав. Перехожі викликали швидку медичну допомогу, він ж перебував в шоковому стані та залишався на місці події. Наступного дня його запросили у відділ поліції, де він розповів усі відомі йому обставини. Зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, розуміє, що його дії були незаконними, у вчиненому щиро розкаявся, шкодує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде. Просить надати йому можливість виправитися. Крім того, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним не оспорюються по справі. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України йому зрозумілий.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив факт спричинення йому тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинив йому обвинувачений ОСОБА_3 . Пояснив, що примирився з обвинуваченим, вибачив його та немає до нього жодних претензій, шкода йому відшкодована. При призначенні покарання просить суд призначити ОСОБА_3 покарання в мінімальній межі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Крім того, потерпілий вважає недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним та обвинуваченим не оспорюються. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України йому зрозумілий.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений, потерпілий та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України, так як він спричинив потерпілому ОСОБА_7 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При вирішенні питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ч.1 ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.121 КК України, є тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_3 з повною загальною середньою освітою, навчається на третьому курсі денної форми навчально-наукового інституту пожежної та техногенної безпеки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, виключно позитивно характеризується за місцем навчання, є учасником ПО ЛОО Всеукраїнської профспілки захисників України, якою виключно позитивно характеризується, неодружений, дітей чи будь-яких інших осіб на утриманні немає, під наглядом лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебував та не перебуває, згідно ст.89 КК України раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає: щире каяття, яке виразилося у тому, що обвинувачений вибачився перед потерпілим і останній це вибачення прийняв, засуджує свій вчинок і виявляє твердий намір не повторювати таких вчинків в майбутньому; добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за якими визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі в мінімальній межі.

При призначенні покарання суд враховує також фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_3 у вільний від навчання час підробляв охоронцем у закладі, де розпочався конфлікт та його сутичка з потерпілим виглядає швидше збігом обставин, а не твердим переконанням обвинуваченого застосовувати насильство для досягнення своїх інтересів. Нанесений ОСОБА_5 удар дійсно був небезпечний своїми можливими наслідками, однак, слід враховувати, що вони не настали. ОСОБА_3 є особою молодого віку, що і зумовило його невміння не доводити конфлікт до крайнощів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, ставлення обвинуваченого до вчиненого та наслідків своїх протиправних дій, його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, позицію та думку потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що примирився з обвинуваченим та просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 статтю 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, так як його виправлення можливе без реального відбування покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді застави слід залишити до набрання вироком законної сили. Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 199 680 грн, що внесена ОСОБА_8 , слід повернути останньому.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 2 /два/ роки, та згідно із ст.76 КК України покласти на нього наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід у виді застави ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24.04.2026 у розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, внесену 24.04.2026 за обвинуваченого ОСОБА_3 заставодавцем ОСОБА_8 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, відповідно до ст.182 КПК України, після набрання вироком суду законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_8 .

Речові докази:

-DVD-R диск, на яких містяться відеозаписи з камер відеоспостереження, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити при таких.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_9