Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №947/18447/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1325/26

Справа № 947/18447/24

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 , відповідач за первісним та зустрічним позовами – ОСОБА_2 , третя особа за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 , третя особа за первісним позовом - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, третя особа за первісним та за зустрічним позовами - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі свого представника Зайцева Максима Сергійовича

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2025 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси, у складі: судді Петренка В.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні і спілкуванні з онучкою та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні бабусею своїх прав щодо виховання онучки та про встановлення способу участі у вихованні дитини,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 17, 19, 257, 258 СК України, з урахуванням уточнення, просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні з онучкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онучкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних побачень за наступним графіком:

кожний вівторок та четвер з 16:00 до 18:00 за місцем проживання дитини без присутності батька дитини ОСОБА_4 ;

кожний тиждень з 09.00 до 18.00 у суботу або неділю, без присутності батька дитини ОСОБА_2 , за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 , з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за її місцем проживання;

спільний відпочинок двічі на рік по два тижні зимою та літом, без присутності батька дитини ОСОБА_2 , за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 , з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за її місцем проживання;

кожний наступний день після дня народження дитини, без присутності батька дитини ОСОБА_2 , за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 , з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за її місцем проживання;

кожний день народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності батька дитини ОСОБА_2 , за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 , з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за її місцем проживання;

святкові дні: 8 березня, Новий рік, Різдво Христове, Великдень, або наступний день після нього, за домовленістю з батьком ОСОБА_2 , без його присутності, за місцем проживання бабусі ОСОБА_1 , з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за її місцем проживання;

особисте безперешкодне спілкування за допомогою телефонного, електронного та інших засобів зв`язку у зручний час з урахуванням розпорядку дня дитини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 22 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб (актовий запис №120), після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище - ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_8 та ОСОБА_2 народилась дитина ОСОБА_4 (актовий запис №72 від 08 січня 2019 року).

Місце реєстрації ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає, що у 2021 році її донька ОСОБА_8 захворіла на онкологічне захворювання.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у результаті тяжкої хвороби ОСОБА_8 померла (актовий запис №12452).

Позивачка ОСОБА_1 вказує, що від доньки у неї залишились онук ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (від першого шлюбу доньки) та онучка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (від другого шлюбу).

ОСОБА_2 у той час перебував в Одесі та намагався заробляти гроші на лікування дружини.

Також позивачка зазначає, що поки її донька знаходилась на лікуванні у Туреччині, де вона проходила декілька курсів хіміотерапії, Нідерландах, де була зроблена операція, онучка ОСОБА_4 фактично весь цей час мешкала з нею по декілька тижнів та іноді місяців, вона займалась повністю її вихованням, годувала її, няньчила, відводила до садочка, гуляла з нею, на ніч читала казки та гралась з нею.

У той час відповідач вважав її кращою бабусею у світі.

Після поховання ОСОБА_8 онучка мешкала з позивачкою ще десь п`ять - шість місяців, після чого її батько ОСОБА_2 став на ніч забирати доньку.

У подальшому ОСОБА_2 все рідше та рідше став давати бачитись позивачці з онучкою, а десь через півроку він взагалі перестав давати бачитись з онучкою та користуватись правом участі як бабусі у спілкуванні з нею.

У садочку працівникам заборонив позивачці давати можливість бачитись з онучкою.

Позивачка зазначає, що на її прохання дати побачитись з онучкою у будь-який зручний для відповідача час він лише відмовляв та стверджував, що онучці не треба бачитись з нею.

Таким чином, на теперішній час склалася ситуація, що позивачка не має можливості спілкуватися з онучкою, тому вимушена звернутися за вирішенням даного питання до суду.

На даний час вона позбавлена можливості спілкуватись зі своєю онучкою та брати участь у її вихованні.

Також зазначає, що через протиправні дії відповідача щодо неї та дитини, вона, як бабуся, втрачає емоційний, психологічний зв`язок з онучкою, який надалі буде важко налагодити, а дитина отримує психологічну травму і в майбутньому їй може знадобитись допомога спеціалістів, адже у дитини формується негативне ставлення до відносин з бабусею (т. 1, а.с. 1-36, 46-52).

26 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що він ніколи не чинив перешкоди спілкуванню дитини та бабусі – позивача по справі, крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження таких обставин. Відповідач зазначає, що жодним чином не заперечує проти такого спілкування, проте наполягає на своїй присутності при кожній зустрічі, оскільки його турбує психічне та фізичне здоров`я доньки. Вказує, що позивач схильна до спілкування на політичні теми, що є неприпустимим у присутності малолітньої дитини, оскільки це може завдати шкоди психоемоційному стану дівчинки. Крім цього, позивач неодноразово допускала негативні висловлювання на адресу другої бабусі, дідуся (батьків відповідача) та щодо нього. Зазначає, що звертався разом з донькою до дитячого психолога з метою проведення психодіагностичного обстеження ОСОБА_10 , яким зазначено, що «з точки зору здорового розвитку дитини та враховуючи її ранній вік, обговорювати з нею політику, ставлення до інших членів родини, надавати свою особисту оцінку та нав`язувати свою суб`єктивну думку неприпустимо, оскільки це може вкрай негативно вплинути на психологічний розвиток дівчинки». Вказав, що його хвилює проблема здорового харчування дитини під час перебування у бабусі, оскільки у ОСОБА_10 виникають алергічні реакції та вона має спадкові проблеми з печінкою та підшлунковою залозою, лікар рекомендує знизити вживання цукру, дотримуватися здорового харчування, не зловживати шкідливою їжею та сформувати у дівчинки здорові харчові звички, щоб уникнути у майбутньому проблем зі здоров`ям. Проте бабуся ніколи не дотримувалась рекомендацій лікаря та зазвичай годує дитину жирною, солоною та перченою їжею, постійно дає соки та цукерки. Крім цього, дитині небезпечно залишатись на ніч, оскільки при оголошенні сигналу «Повітряна тривога» батько несе відповідальність за її безпеку та має забезпечити її негайне переміщення до укриття. У свою чергу, позивачка ігнорує сигнали повітряної тривоги, навіть якщо перебуває із дітьми. Вона не відчуває своєї відповідальності за їх життя і здоров`я. З огляду на це, його присутність під час зустрічей позивача та доньки є необхідністю, а не забаганкою, оскільки він несе відповідальність за психологічне та фізичне здоров`я дитини, хвилюється за неї та діє виключно з метою якнайкращого забезпечення її інтересів. Крім того, не погоджується з запропонованим позивачкою графіком зустрічей (т. 1, а.с. 80-82).

В підготовчому засіданні 18 грудня 2024 року судом протокольною ухвалою було задоволено клопотання та залучено до участі у справі в якості третіх осіб - ОСОБА_3 та Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради (т. 1, а.с. 126-127).

10 лютого 2025 року третя особа ОСОБА_3 подала позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо виховання онучки та про встановлення способу участі у вихованні дитини, в якій з посиланням як на обґрунтування своїх вимог на положення ст. 159, 257 СК України, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила визначити способи участі ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення зустрічей баби з онукою:

кожен другий тиждень з 9.00 до 18.00 у суботу або неділю за домовленістю за місцем проживання дитини;

кожний вівторок або четвер з 16.00 до 18.00 за місцем проживання дитини за умови того, що це не порушуватиме робочий графік батька та графік дитини;

кожний наступний день після дня народження дитини в присутності батька дитини за місцем проживання дитини;

усі зустрічі повинні проводитись за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стан здоров`я, та за умови забезпечення ОСОБА_3 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

В обґрунтування позову зазначає, що дізналася про існування даної справи та, оскільки також є бабусею дитини, то вважає за необхідне взяти участь у справі як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, і бажає бачитися і спілкуватися зі своєю онукою за відповідним графіком, тому заперечує проти того, щоб встановлений графік іншій бабусі порушував її права, що є рівними правам первісного позивача (т. 1, а.с. 134-137, 209-211).

24 лютого 2025 року в підготовчому засіданні судом протокольною ухвалою було прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 165-166).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні і спілкуванні з онучкою – задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні з онучкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: визначити спосіб участі ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення зустрічей баби з онукою:

- кожну першу та третю суботу місяця з 14.00 години до 17.00 годин без присутності батька.

Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стан її здоров`я.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо виховання онучки та про встановлення способу участі у вихованні дитини – задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні з онучкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: визначити спосіб участі ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення зустрічей баби з онукою:

- кожен другий тиждень з 09.00 годин у суботу або неділю за домовленістю за місцем проживання дитини;

- кожний вівторок або четвер з 16.00 години до 18.00 години за місцем проживання дитини за умови того, що це не порушуватиме робочий графік батька та графік дитини;

- кожний наступний день після дня народження дитини в присутності батька дитини за місцем проживання дитини.

Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стан її здоров`я.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (т. 2, а.с. 36-46).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові, роз`яснивши позивачці ОСОБА_1 , що її звернення до суду є передчасним і нею не доведено того, що її права порушено, а вона і так має можливість бачитися з дитиною у присутності батька чи його довіреної особи.

Доводами апеляційної скарги є те, що на момент постановлення рішення суду спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 немає, а тому рішення в частині вимог ОСОБА_3 підлягає скасуванню (визнанню нечинним), оскільки вона відмовилася від позову.

Спір наявний лише між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який полягає в тому, що ОСОБА_1 не бажає зустрічатися зі своєю онукою в присутності відповідача.

Ці вимоги, на думку скаржника, нічим позивачем не обґрунтовані (в частині відсутності батька на зустрічах).

У спілкуванні за відсутності батька відповідач вбачає суттєві ризики для дитини у зв`язку з специфічними політичними уподобаннями ОСОБА_1 (за словами скаржника, ОСОБА_1 вірить у перспективу окупації Одеської області та бажає її). Суд першої інстанції вказане проігнорував, а також відмовився долучати до матеріалів справи якісні та кольорові роздруківки із сайту «однокласники», в яких ОСОБА_1 репостить дописи, що схвалюють окупацію Криму та розповсюджує заборонену символіку рф.

Вважає зазначене недопустимим для ігнорування судом і піддаванням дитини небезпеці перебування наодинці з такою людиною.

Більш того, зауважує, що просив суд встановити порядок виконання рішення шляхом призначення зустрічей у присутності представника органу опіки та піклування, як незалежного спостерігача, та суд першої інстанції пропозицію проігнорував.

Також зазначає, що ОСОБА_1 має специфічні харчові уподобання (готує багато смаженого та з великою кількістю спецій), що з огляду на вік та особливості здоров`я дитини є шкідливим для останньої, однак вказане судом також проігноровано.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вважає нормальним застосування фізичного насильства у бік дитини, а також має погане відношення особисто до скаржника та до його матері та має схильність до навіювання негативних думок з приводу нього та другої бабусі безпосередньо дитині, чого судом не проаналізовано у розрізі ризиків такого негативного впливу та змін у житті дитини внаслідок цього.

ОСОБА_1 не бачить нічого поганого в тому, щоб дитина невідривно годинами дивилася мультфільми та гралася в ігри на смартфоні, що скаржник вважає неприпустимим з огляду на спадкову схильність дитини до хвороб зору та шлунково-кишкового тракту.

Окремо зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що ОСОБА_10 не бачила ОСОБА_1 вже біля 2 років, адже бабуся сама не бажає із нею бачитися у присутності скаржника, що останній вважає окремим доказом того, що цей судовий процес не направлений на захист її нібито порушених прав, а має зовсім інші цілі, що не співпадають із інтересами дитини (т. 2, а.с. 53-64).

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_11 просить визнати нечинним рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 та закрити провадження в цій частині.

Доводами апеляційної скарги є те, що заява про залишення позову без розгляду, що подана ОСОБА_3 10 вересня 2025 року, фактично була заявою про відмову від позову, враховуючи те, що в ній було вказано про відсутність предмету спору, а тому вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що предмет спору відсутній, був зобов`язаний закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 .

При цьому, суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні заяви третьої особи про залишення її позову без розгляду, вирішив справу без участі цієї третьої особи, не надавши їй можливості взяти участь у судових дебатах, чим порушив принцип змагальності.

Також суд стягнув судовий збір з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , між тим такої вимоги в позові третьої особи заявлено не було, тобто суд в оскаржуваному рішенні вийшов за межі позовних вимог.

Серед іншого, на підставі ст. 373 ЦПК Україні в апеляційній скарзі ОСОБА_3 заявила про відмову від позову (т. 2, а.с. 66-77).

У відзиві на апеляційні скарги позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_12 просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та залишити рішення без змін, зазначаючи, що погоджується із висновками суду першої інстанції відносно заяви про залишення позову третьої особи без розгляду, оскільки така подана з порушенням вимог діючого законодавства.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що, усвідомлюючи порушення прав позивача, відповідач здійснює тактику затягування судового процесу та намагається провокувати позивача, ставлячи питання, що не мають значення для суті справи. Щодо їжі, то це суб`єктивне ставлення відповідача, яке не має нічого спільного з реальністю. Щодо цілого пакету цукерок, то відповідач перекручує факти, у суді першої інстанції позивач говорила, що дійсно подарувала дитині декілька цукерок, а не цілий пакет, хоча відповідач не зазначає розміру пакету. Твердження, що позивач вважає нормальним застосування фізичного насильства у бік дитини є ні чим іншим як наклеп, жодних фактів доказів цього не було надано. 4 та 5 пункти апеляційної скарги відповідача є ні чим іншим як наклеп та спроба ввести суд в оману, оскільки позивач постійно намагається у гарну погоду щоб онуки гуляли на вулиці, у погану погоду онуки граються в квартирі з друзями в різні ігри, перегляд мультиків годинами – це безпідставна, бездоказова спроба обмовити позивача. 6 та 7 пункти апеляційної скарги позивач вважає прямим доказом порушення прав позивача з боку відповідача та підтвердженням факту порушення прав позивача (т. 2, а.с. 105-111).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

В судовому засіданні 26.05.2026 відповідач (скаржник) ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_13 свою апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, представник третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_11 просив апеляційну скаргу третьої особи задовольнити та прийняти відмову третьої особи ОСОБА_3 від позову, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_12 просили залишити апеляційні скарги без задоволення.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, треті особи ОСОБА_3 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 26.05.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд»30.04.2026 о 06:09:04, 06:10:30 та 06:14:42 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 141, 143-143зв.), у судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 20 листопада 1982 року Відділом ЗАГС Краснофлотського райвиконкому Хабаровська складено актовий запис про народження № 8118 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , батьком є ОСОБА_15 (т. 1, а.с. 8).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 06 вересня 2002 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 було укладено шлюб, зареєстрований Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №419. ОСОБА_14 було змінено прізвище на « ОСОБА_17 » (т. 1, а.с. 9-10).

28 грудня 2005 року шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_5 розірвано, про що Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси актовий складено актовий запис №602 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 16).

ОСОБА_5 та ОСОБА_16 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції складено актовий запис № 725 (т. 1, а.с. 11).

22 січня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (відповідачем по справі) зареєстровано шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції складено актовий запис №120 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (т. 1, а.с. 17).

ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08 січня 2019 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складений актовий запис № 72 (т. 1, а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 померла, про що 21 грудня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складений відповідний актовий запис № 12452 (т. 1, а.с. 24).

Отже, судом першої інстанції встановлено та ніким по справі не оспорюється, що батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , а бабусями малолітньої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради надала суду висновок органу опіки та піклування «Про визначення способів участі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (т. 1, а.с. 197-202).

У даному висновку, зокрема, зазначено, що відповідно до характеристики, наданої головою правління ОСББ «Гармонія +8» від 10.06.2024, ОСОБА_1 проявила себе скромною, шановною людиною, турботливою жінкою, матінкою, бабусею. Бере активну участь у суспільному житті будинку. З сусідами підтримує доброзичливі відносини. Завжди готова надати посильну поміч. Претензій зі сторони правоохоронних органів до ОСОБА_1 ніколи не надходило.

Відповідно до характеристик, наданих сусідами від 18.12.2024, ОСОБА_1 дуже активна, відповідальна, порядна, скромна, шановна людина, турботлива жінка. З сусідами підтримує доброзичливі відносини. Завжди готова прийти на допомогу.

Згідно з довідкою, виданою КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 17.12.2024 № 3622, ОСОБА_1 згідно з даними архіву, реєстратури та картотеки Центру не значиться на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває.

22 листопада 2024 року спеціалістами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради було здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 та складено акт обстеження житлово-побутових умов, згідно з яким встановлено, що квартира розташована на 6-му поверсі 10-ти поверхового будинку, загальною площею - 37,0 кв.м, житловою площею - 18.0 кв.м, складається з 1-ї кімнати. Кухня, лоджія, санвузол сумісний. Кімната світла, суха, облаштована усім необхідним для розвитку дитини (письмовий стіл, іграшки, книжки, ліжко). Житлово-побутові умови задовільні.

17 березня 2025 року спеціалістами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , складено акт обстеження житлово-побутових умов, згідно з яким встановлено, що квартира розташована на 5-му поверсі 26-ти поверхового будинку, загальною площею - 46,0 кв.м, житловою площею - 34,0 кв.м., складається з 2-х кімнат. Кімнати світлі, сухі, облаштовані необхідною сучасною побутовою технікою та меблями. Створені належні умови для комфортного проживання. У малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власна кімната, з окремим спальним місцем, книжки, предмети для творчості, одяг та взуття відповідно віку, гардеробна кімната. Для дитини створені умови для відпочинку, всебічного розвитку. Стосунки в сім`ї дружні.

30 квітня 2025року спеціалістами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , про що складено акт, встановлено, що житло розміщене на 2-му поверсі 16-ти поверхового будинку, квартира складається з 1-ї кімнати, кухня, туалет, ванна, 2-х лоджій та коридору. Квартира в задовільному стані, придатна для проживання. Для дитини виділено окреме ліжко, в наявності іграшки, книжки тощо.

У висновку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 22 травня 2025 року №Ш-2575/24, щодо визначення способів участі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вихованні малолітньої онуки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , визначено способи участі ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення зустрічей баби з онукою:

кожну першу та третю суботу з 14.00 години до 17.00 години без присутності батька.

Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи порядок дня дитини, стан здоров`я та за умови забезпечення ОСОБА_1 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

Визначено способи участі ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей баби з онукою:

-кожен другий тиждень з 9.00 годин до 18.00 годин у суботу або неділю за домовленістю за місцем проживання дитини;

-кожний вівторок або четвер з 16.00 годин до 18.00 годин за місцем проживання дитини за умови того, що це не порушуватиме робочий графік батька та графік дитини;

-кожний наступний день після дня народження дитини в присутності батька дитини за місцем проживання дитини.

Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи порядок дня дитини, стан здоров`я та за умови забезпечення ОСОБА_3 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини (т. 1, а.с. 201-202).

Згідно наявного в матеріалах справи протоколу психодіагностичного обстеження, проведеного 13 вересня 2024 року кандидатом психологічних наук родинним та дитячим психологом ОСОБА_18 відносно ОСОБА_4 за запитом батька ОСОБА_2 у рамках справи № 947/18447/24, за результатами, висновками та рекомендаціями якого під час дослідження ОСОБА_10 старанно виконувала завдання, детально та відверто відповідала на питання. Дівчинка спокійна, доброзичлива, відкрита, розумна. У дитини немає ворожого ставлення до членів родини. До бабусі також. ОСОБА_10 не заперечує проти того, щоб бачитися з нею. Дівчинка багато розповідає про матір, яка померла. Сумує за нею. З батьком ОСОБА_10 почувається спокійно, безпечно і повністю довіряє. Розвиток психіки та нервової системи дитини повністю відповідає віковій нормі. Батько не заважає бабусі проводити час з донькою, але в його присутності, аргументуючи тим, що бабуся має вплив на дитину та обговорює з дівчинкою неприйнятні для її віку теми, що може завдати шкоди психоемоційному стану дівчинки, тим більше, що ОСОБА_10 переживає втрату матусі.

Під час бесіди з батьком виявлено, що бабуся транслює онучці свої політичні погляди, негативне відношення до України та позиції України, виправдовування війни. Також батька хвилює проблема здорового харчування дитини під час перебування у бабусі. Через те, що в ОСОБА_10 виникають алергічні реакції та дівчинка має спадкові проблеми з печінкою та підшлунковою залозою лікар рекомендує знизити вживання цукру, дотримуватися здорового харчування, не зловживати шкідливою їжею та сформувати у дівчинки здорові харчові звички, щоб уникнути у майбутньому проблем зі здоров`ям. На жаль, бабуся не дотримується рекомендацій лікаря, годує дитину жирною, солоною та перченою їжею, постійно додає соки та цукерки. Також, вона допускає негативні висловлювання на адресу другої бабусі, дідуся та батька дівчинки, вселяє думки, що ОСОБА_10 їм не потрібна та вони не хочуть її бачити. Все це бентежить батька, як людину, яка повністю відповідає за здоров`я доньки, як фізичне, так і психологічне. Враховуючи це, батько не перешкоджає бабусі бачитися з ОСОБА_10 , але тільки в його присутності, так як його турбує психічне та фізичне здоров`я доньки, якому може бути заподіяна шкода.

З точки зору здорового розвитку дитини та враховуючи її ранній вік, обговорювати з нею політику, ставлення до інших членів родини, надавати свою особисту оцінку та нав`язувати свою суб`єктивну думку неприпустимо. Це може вкрай негативно вплинути на психологічний розвиток дівчинки. Тільки коли у дитини повністю сформується критичне мислення і вона буде здатна самостійно мислити, аналізувати інформацію, робити висновки, формувати особисту думку, а не відтворювати готові патерни, знижується ризик, що дитина попаде під вплив іншої людини.

Заради збереження психічного здоров`я дитини, забезпечення нормального розвитку та психоемоційного стану, беручи до уваги вік дитини, незрілість її нервової системи та не сформованість критичного мислення, рекомендовано видалити психотравмуючі фактори з життя дівчинки, не залучати дитину у родинні суперечки, створити для дівчинки спокійну та комфортну атмосферу (т. 1, а.с. 83-84).

Приймаючи оскаржуване рішення та оцінюючи надані сторонами докази у сукупності, суд першої інстанції виходив з того, що наявність конфлікту та неприязні відносини між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 не є підставою для обмеження права останньої на спілкування з онучкою.

На думку суду, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачка має негативний вплив на дитину (онуку).

Проте, суд вважав, що присутність батька ОСОБА_2 під час зустрічей позивачки з дитиною (онукою) у подальшому сприятиме перебуванню дитини у стресовій ситуації, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі та наявність родинних суперечок, що підтверджується наданими відповідачем результатами з протоколу від 13 вересня 2024 року психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, судом враховані, вказані вище висновки та рекомендації психодіагностичного обстеження, відповідно до яких, заради збереження психічного здоров`я дитини, збереження нормального розвитку та психоемоційного стану, беручи до уваги вік дитини, незрілість її нервової системи та несформованість критичного мислення, рекомендовано видалити психотравмуючі фактори з життя дівчинки, не залучати дитину у родинні суперечки, створити для дівчинки спокійну та комфортну атмосферу.

Враховуючи вказане, з метою збереження нормального розвитку та психоемоційного стану дитини, викл ючення психотравмуючого фактору та не залучення малолітньої ОСОБА_19 у родинні суперечки, під час зустрічей бабусі з онукою, суд виключно в інтересах дитини вважає, що такі зустрічі повинні відбуватися без присутності батька ОСОБА_2 .

Посилання відповідача у відзиві та під час судових засідань на те, що позивачка ОСОБА_1 схильна до спілкування на політичні теми, допускає негативні висловлювання на адресу другої бабусі, дідуся та батька, не дотримується рекомендацій лікаря щодо харчування дитини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, суб`єктивна думка відповідача та його звернення до різних інстанцій, відповідей останніх на такі звернення, не є достатніми доказами скоєння зазначених дій.

Зокрема, суду також не надано доказів того, що позивачці належить інтернет сторінка «Однокласники», враховуючи також пояснення самої позивачки, про те, що вона не користується сайтом «Однокласники» після його блокування в Україні, на сторінку не заходить, а також позивачка заперечує, що вона розміщувала публікації, на які вказує відповідач.

Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між бабою та онукою, врахувавши висновок органу опіки та піклування, а також інтереси дитини, її вік та звичний розпорядок дня, інші обставини, що мають істотне значення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та позову – ОСОБА_3 та вважав необхідним, відповідно до запропонованого графіку зустрічей Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради у висновку від 22.05.2025 року №Ш-2575/24, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні з онучкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: визначити спосіб участі ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення зустрічей баби з онукою: кожну першу та третю суботу місяця з 14.00 години до 17.00 годин без присутності батька. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стан її здоров`я.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо виховання онучки та про встановлення способу участі у вихованні дитини підлягає частковому задоволенню, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні з онучкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: визначити спосіб участі ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення зустрічей баби з онукою: кожен другий тиждень з 09.00 годин у суботу або неділю за домовленістю за місцем проживання дитини; кожний вівторок або четвер з 16.00 години до 18.00 години за місцем проживання дитини за умови того, що це не порушуватиме робочий графік батька та графік дитини; кожний наступний день після дня народження дитини в присутності батька дитини за місцем проживання дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стан її здоров`я.

Суд вважав, що даний графік складений з урахуванням інтересів дитини, відповідає її режиму проживання і надасть можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у достатній мірі спілкуватися з онукою, приділяти їй увагу, приймати участь у її розвитку та вихованні.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо апеляційної скарги третьої особи за первісним позовом – позивачки за власним позовом ОСОБА_3 в особі свого представника Зайцева Максима Сергійовича.

Відповідно до положень ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Вказане кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

За ч. 1-3, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Крім того, аналогічна норма викладена у п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, згідно з якою суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Так, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що на підставі ст. 373 ЦПК Україні в апеляційній скарзі ОСОБА_3 заявила про відмову від позову (т. 2, а.с 68).

По справі не встановлено обставин, які б були перешкодою для прийняття відмови ОСОБА_3 від позову, що є її відповідним процесуальним правом, визначеним, зокрема і п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що цивільний процес має диспозитивний характер та враховуючи право сторін розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_3 про відмову від позову підлягає задоволенню.

При цьому, оскільки суд апеляційної інстанції приймає відмову ОСОБА_3 від її позовних вимог, то рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні бабусею своїх прав щодо виховання онучки та про встановлення способу участі у вихованні дитини підлягає визнанню нечинним, а провадження у справі в цій частині – закриттю.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).

Частиною другою статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до ст. 257 ЦК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ бабусі, дідуся до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення статті 8 Конвенції поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» («Shvets v. Ukraine», заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).

При цьому у вищевказаній постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, у тому числі, й те, що для врахування балансу інтересів у цій справі суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями ЄСПЛ дає підстави вважати, що дід, баба мають право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їм у спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.

Подібні за змістом висновки викладено Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 607/9336/20 (провадження № 61-20367св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Положеннями статті 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

У справі, яка переглядається, спір стосується прав баби на спілкування зі своєю онукою та її виховання, а також встановлення способу участі у спілкуванні з нею.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, взявши до уваги встановлені судами обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність можливості визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні та побаченні з онукою ОСОБА_4 , дотримуючись режиму харчування, розвитку, відпочинку та стану її здоров`я. При цьому судове рішення мотивоване необхідністю забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що ОСОБА_1 (баба) має право спілкуватися зі своєю онукою на підставі положень статті 257 СК України.

На вказане не впливають помилкові доводи апеляційної скарги про відсутність спору між сторонами на момент постановлення рішення суду, оскільки таке вбачається із самої незгоди із рішенням суду та його оскарження, при цьому зі змісту апеляційної скарги вбачається вимога про відмову у задоволенні позову без власних пропозицій будь-яких інших варіантів спілкування бабці з онукою.

Власне тлумачення заявником змісту спору як виключно небажання ОСОБА_1 зустрічатися зі своєю онукою в присутності відповідача також не свідчить про відсутність спору і не виключає наявності такого, адже позивачем сформульовано по справі матеріально-правову вимогу, проти задоволення якої заперечує відповідач.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не довела створення їй перешкод у спілкуванні з онукою, не можуть бути підставою для відмови суду у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України, визначенні способів участі баби у вихованні дитини, місця і часу їх спілкування.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23).

Як не можуть буті взяті до уваги і твердження заявника про можливість спілкування бабці з онукою лише за присутності батька з огляду на суттєві ризики для дитини у зв`язку зі специфічними політичними уподобаннями ОСОБА_1 , яка за твердженнями скаржника схвалює агресію рф, докази про що суд відмовився долучати (роздруківки із сайту «однокласники», в яких ОСОБА_1 репостить дописи, що схвалюють окупацію Криму та розповсюджує заборонену символіку рф), оскільки належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст. 77, 78 ЦПК України щодо зазначених фактів суду не надано. Будь-які висновки правоохоронних органів по зазначених фактах суду не надано.

Тому є голослівними і доводи апеляційної скарги, що спілкування позивачки з дитиною є піддаванням дитини небезпеці через перебування наодинці з бабусею.

Як не спростовує висновків суду про можливість та доцільність встановлення побачень бабусі з онукою і твердження відповідача про специфічні харчові уподобання позивачки, що може завдати шкоди здоров`ю дитини, яка має схильність до хвороб шлунково-кишкового тракту, можливість застосування фізичного з боку позивачки насильства в бік дитини, схильність до навіювання негативних думок з приводу відповідача та другої бабусі – 3-ї особи по справі, дозвіл тривалого перегляду відеоконтенту та ігри в смартфоні, оскільки по справі сторонами не заперечується що під час хвороби матері дитини саме бабуся здебільшого опікувалася дитиною, коли матір була в лікарнях, а батько - працював задля забезпечення родини.

Більш того, сторони визнали в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що під час останньої зустрічі позивачки з онукою в присутності батька у грудні 2025 року, коли позивачка вітала онуку з днем народження, ОСОБА_10 казала бабусі, що вона її любить.

Про те, що дитина гарно ставиться до бабусі підтвердив в суді і сам відповідач.

Колегія суддів вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосувавши положення Конвенції про права дитини та СК України, й ухвалили правильне по суті рішення про часткове задоволення позовних вимог та відсутність обставин, які б були перешкодою для застосування правил ст. 257 СК України, та що відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Отже, врахувавши інтереси малолітньої дитини та конкретні обставини саме цієї справи, суд першої правильно визначив порядок спілкування баби з онукою, з яким погоджується і апеляційний суд – кожну першу та третю суботу місяця з 14-ї до 17-ї, оскільки такий забезпечує якнайкращі інтереси дитини, і позивачкою такий порядок не оскаржений. При цьому, судом враховано висновок Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.05.2025 № Ш-2575/24.

Натомість, частково слушними є доводи апеляційної скарги щодо встановлення порядку виконання рішення шляхом призначення зустрічей у присутності представника органу опіки та піклування як незалежного спостерігача, що проігноровано судом, а також неврахування судом того, що ОСОБА_10 не спілкується на регулярній основі з позивачкою вже біля 2 років.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що спілкування баби з онукою – з урахуванням тривалої перерви у спілкуванні – на перший час має проходити у присутності представника служби у справах дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, враховуючи конфліктний характер відносини між сторонами, і достатнім часом для налагодження повноцінного контакту з дитиною колегія суддів вважає перші три місяці такого спілкування.

В подальшому вказані зустрічі не потребують присутності батька як законного представника або відповідної служби у справах дітей під час зустрічей.

Намагання заявника довести непередбаченість сімейним законодавством можливості усунення судом перешкод не батькам, а іншим особам – зокрема, бабусі – не узгоджуєтся із вимогами ст. 257 СК України, яка визначає права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків, а його твердження, що саме він як батько несе відповідальність за життя та здоров`я дитини не може бути перешкодою для спілкування позивачки з онукою.

Як голослівними є твердження відповідача, що теперішній позов не направлений на захист нібито порушених прав позивачки, а має зовсім інші цілі, що не співпадають із інтересами дитини, оскільки по справі не встановлено будь-яких суперечностей інтересам дитини її спілкування з бабусею.

Можливість навіювань з боку позивачки під час зустрічей дитині будь-якого негатива стосовно відповідача та його рідних є припущенням.

Натомість, колегія суддів звертає увагу усіх учасників теперішньої справи про найвищий інтерес по справі, яким є найкраще забезпечення інтересів дитини, що превалює над усім іншим, задля чого всі дотичні до цього процесу мають виявляти виваженість, доброзичливість, взаємну повагу та створення дитині, яка в маленькому віці залишилася без матері, максимально, наскільки це можливо, комфортного оточення, турботи та любові.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 фактично, зводяться до незгоди з оцінкою судом доказів у справі, неправильним, на його думку, встановленням обставин справи та не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального права, що не може бути підставою для скасування судового рішення.

Наведені у апеляційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження в суді першої інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка в зазначеній частині ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується апеляційний суд.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вказане порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення шляхом викладу абзацу другого та третього резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні з онучкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: визначити спосіб участі ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 шляхом встановлення зустрічей баби з онукою:

- кожну першу та третю суботу місяця з 14.00 години до 17.00 годин у присутності служби у справах дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради перші три місяці».

В іншій частині рішення суду як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 373, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі свого представника Зайцева Максима Сергійовича задовольнити частково.

Прийняти відмову ОСОБА_3 від її позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні бабусею своїх прав щодо виховання онучки та про встановлення способу участі у вихованні дитини.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні бабусею своїх прав щодо виховання онучки та про встановлення способу участі у вихованні дитини визнати нечинним.

Провадження у справі в цій частині закрити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2025 року змінити, виклавши абзац другий та третій резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні з онучкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: визначити спосіб участі ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 шляхом встановлення зустрічей баби з онукою:

- кожну першу та третю суботу місяця з 14.00 години до 17.00 годин у присутності служби у справах дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради перші три місяці».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький