Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №487/673/25 — Миколаївський апеляційний суд

02.06.26

22-ц/812/1050/26

Єдиний унікальний номер судової справи 487/673/25

Номер провадження 22-ц/812/1050/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

02 червня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Албул Тамарою Валентинівною ухвалу, яка постановлена Заводським районним судом міста Миколаєва 18 березня 2026 року під головуванням судді Сухаревич З.М. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Албул Тамари Валентинівни про перегляд заочного рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2025 року, ухваленого за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі – ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 серпня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1143191 від 28 квітня 2021 року у сумі 27 169 грн. 91 коп., з яких: 8 500 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 18 669 грн. 91 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» судовий збір в розмірі 3 028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 грн.

20 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Албул Т.М. подала через підсистему «Електронний суд» заяву про перегляд зазначеного вище заочного рішення суду, в якій просила поновити строк на подачу такої заяви.

На обґрунтування підстав для перегляду заочного судового рішення, зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про час та місце розгляду справи не був повідомлений, але з рішенням суду останній незгоден, оскільки відсутні докази перерахування йому кредитних коштів, докази оплати за договором факторингу, а розрахунок заборгованості не підтверджує наявність заборгованості за кредитним договором. Також заява містить клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд від 18 серпня 2025 року, з посиланням на те, що він пропущений з поважних причин. Зазначено, що відповідач не отримував копію судового рішення, про наявність судового рішення дізнався з офіційного сайту судової влади. 12 грудня 2025 року представник відповідача ознайомилась з матеріалами справи та отримала рішення суду, а тому строк подання заяви пропущений з поважних причин.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Албул Т.В., про поновлення процесуального строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 18 серпня 2025 року за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Албул Т.В. про перегляд заочного рішення від 18 серпня 2025 року, ухваленого за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що копію заочного рішення відповідач отримав 04 вересня 2025 року в підсистемі «Електронний суд». У заяві не наведено жодних пояснень, що заважало відповідачу подати заяву про перегляд заочного рішення суду із клопотанням про поновлення строку на її подачу у межах визначеного для цього строку.

Оскільки підстави визнати причини пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення поважними відсутні, а обставин, що об`єктивно перешкоджали відповідачу звернутися до суд із цією заявою у визначений процесуальним законом строк не встановлені та заявником не підтверджені, суд вважав, що клопотання про поновлення цього процесуального строку підлягає залишення без задоволення, а заява – без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Албул Т.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу районного суду та прийняти нове судове рішення, яким поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, в системі «Електронний суд» не має підтвердження щодо доставлення заочного рішення до кабінету відповідача, що підтверджується скріншотом картки справи. В матеріалах справи в «Електронному суді» відсутній документ, що підтверджує доставку рішення суду до «Електронного кабінету» відповідача, а саме відсутня довідка. Картка руху документа, що досліджувалася судом не є тим документом, що підтверджує доставлення рішення суду відповідачу, окрім цього зазначений документ взагалі не містить відомостей про доставку документа будь-кому із учасників справи, а лише зазначає загальні відомості про те, що такий документ було надіслано до «Електронного суду» загалом, а не конкретному учаснику справи.

Також зазначено, що відповідач є військовослужбовцем, в період ухвалення судового рішення перебував на службі у військовій частині, яка знаходиться в іншій області, внаслідок чого не завжди мав доступ до мережі інтернет, та не заходив до підсистеми «Електронний суд», тим паче, що відповідач не знає достеменно, як користуватись підсистемою «Електронний суд».

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належними чином.

Згідно з ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу приписів ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року в справі №756/11081/20 зауважувала, що встановлений ч.2 ст.284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Крім того, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року в справі №214/5505/16, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо застосування ст.ст.126,127 ЦПК України в сукупності зі ст.ст.284,286,287 цього Кодексу:

- передбачені ч.3 ст.287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Отже, відповідно до приписів ст.127 ЦПК України суд першої інстанції наділений повноваженнями залишити заяву про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом. Водночас суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Правила ч.3 ст.287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

У пунктах 71,76,77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі №756/11081/20 зазначено, що: «відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч.2 ст.126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Згідно зі ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст.127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди мають надавати пріоритетність дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національні суди мають забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно із практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За ч.8 ст.14 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки- повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч.5 ст.14 ЦПК України).

Частиною 7 статті 14 ЦПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина друга, третя, п`ята, шоста статті 272 ЦПК України).

Відповідно до приписів ч.11 ст.272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно зі ст.282 ЦПК України за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим ст.ст.263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Статтею 283 ЦПК України визначено, що відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст.272 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що 18 серпня 2025 року Заводським районним судом міста Миколаєва ухвалено заочне рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1143191 від 28 квітня 2021 року в розмірі 27 169 грн. 91 коп. з яких: 8 500 грн. – сума заборгованості за тілом; 18 669 грн. 91 коп. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом. Також рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» судовий збір в розмірі 3 028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 грн. (а.с.104-105).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».

Заочне рішення суду від 18 серпня 2025 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 04 вересня 2025 року о 1:16:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.109).

Аналогічні відомості містить картка руху документу, наявна в системі «Електронний суд» (а.с.110).

Відповідач звернувся із заявою про перегляд заочного рішення та клопотанням про поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції лише 20 грудня 2025 року, при цьому посилався, як на поважність причини пропуску строку, проходження ним військової служби.

Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24, зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, у тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;

2) виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;

3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;

4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;

5) обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про наявність підстав для залишення такої заяви без розгляду.

Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами (заявами) може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст.55,124,129 Конституції України, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22).

Згідно з вимогами ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, ухвала Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Албул Тамарою Валентинівною, – задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2026 року – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 05 червня 2026 року