Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №439/295/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 439/295/26 Головуючий у 1 інстанції: Войтюк Т.Л.

Провадження № 33/811/788/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Галушки Василя Васильовича на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 31 січня 2026 року о 17 год.49 хв. у с. Берлин по вул. Новоста, керував автомобілем марки: «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова, порушена координація рухів, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Дії ОСОБА_1 поліцейським кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Галушка В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бродівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 рок, оскільки ОСОБА_1 та його захиснику не було скеровано копії постанови.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

Наголошує, що судом першої інстанції порушено презумпцію невинуватості, оскільки доказування вини відбулося на доказах отриманих з порушенням процедури.

Повідомляє, що акт огляду було складено в одному примірнику та водієві не вручено, Окрім того, зупинка транспортного засобу була безпідставна, у зв`язку із чим всі подальші дії працівників поліції були незаконними. Також відеозапис, долучений до матеріалів справи, не підписаний ЕЦП.

Звертає увагу, що до матеріалів справи, не долучено доказів законності використання приладу «Alcotest Drager 6820», сертифікатів відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, інструкції.

Зазначає, що працівник поліції не повідомляв ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які були виявлені в нього.

Наголошує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи.

1 червня 2026 року ОСОБА_1 та його захисника адвокат Галушка В.В. будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не прибули, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання адвоката Галушки В.В., в якому він просив проводити розгляд справи у його відсутності та відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Галушки В.В.

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник участі в розгляді справи не приймали, про результат розгляду справи дізналися 22 квітня 2026 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580175 від 31 січня 2026 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 31 січня 2026 року о 17 год. 49 хв. у с. Берлин по вул. Новоста, керував автомобілем марки: «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова, порушена координація рухів, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, від якого він відмовився;

- інформацією з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), згідно із яким у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду в медичному закладі він відмовився;

- розпискою (а.с. 4), з якої вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі (а.с 6), з якої встановлено, що ОСОБА_1 порушив п.2.1Ґ ПДР України;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, рух та зупинку транспортного засобу «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія під час якого в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови, після чого водій намагався домовитися з працівниками поліції, у зв`язку із чим його повідомлено про кримінальну відповідальність. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, після чого йому роз`яснено права та обов`язки, ознайомлено його з протоколом про адміністративне правопорушення, відсторонено від керування транспортним засобом.

Твердження апелянта, що зупинка транспортного засобу була безпідставною, а відтак усі подальші дії працівників поліції є незаконними, апеляційний суд оцінює критично, оскільки воно не підтверджується матеріалами справи.

Як убачається з відеозапису, дослідженого судом апеляційної інстанції, транспортний засіб «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 під час виїзду з прилеглої території фактично застряг та створив перешкоду для подальшого руху. Працівники поліції, перебуваючи поруч, зупинилися з метою надання допомоги водію у відновленні руху транспортного засобу, що свідчить про відсутність будь-якого свавільного чи безпідставного втручання з їх боку.

Під час спілкування з водієм працівники поліції в межах наданих їм законом повноважень здійснили візуальне спостереження та опитування, у ході якого в останнього були виявлені характерні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Саме зазначені обставини стали підставою для подальшого проведення передбачених законом огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, дії працівників поліції були обумовлені фактичними обставинами події, відповідали службовим обов`язкам, а доводи апелянта про незаконність зупинки транспортного засобу є необґрунтованими і спростовуються дослідженими доказами.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення

За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов`язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580175 від 31 січня 2026 року, а саме опитування водія та його відмову від проходження огляду.

Доводи про відсутність ЕЦП, є необґрунтованими, оскільки диспозиція ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення в постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є тільки обов`язковим при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами.

Твердження апелянта, що акт огляду було складено в одному примірнику та водієві не вручено, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 .

Аргументи апелянта, що до матеріалів справи, не долучено доказів законності використання приладу «Alcotest Drager 6820», сертифікатів відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, інструкції, апеляційний суд відхиляє, оскільки «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 не передбачено долучення таких документі до протоколу про адміністративне правопорушення, окрім того апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 не просив у працівників поліції надати йому відповідні документи для ознайомлення.

Покликання апелянта на те, що працівник поліції не повідомляв ОСОБА_1 ознак сп`яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який описано вище за текстом.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Галушки В.В., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити адвокату Галушці Василю Васильовичу строк на апеляційне оскарження постанови Бродівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року.

Постанову Бродівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Галушки Василя Васильовича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.