Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №750/5059/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5059/26

Провадження № 1-кп/750/513/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026270340000483 від 23.02.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м.Чернігова, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 62аг від 23.02.2026 призначено начальником групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 62аг від 23.02.2026 ОСОБА_7 наділено повноваженнями оповіщення громадян на території м. Чернігова.

Згідно із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 62аг від 23.02.2026 військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 доручено проведення оповіщення 23.02.2026 на території м. Чернігів.

Так, 23.02.2026 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спільно з поліцейським офіцером громади сектору поліцейських офіцерів громади взаємодії з громадами Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_8 здійснили виїзд до м. Чернігів для проведення заходів щодо оповіщення громадян.

Так, 23.02.2026, близько 07 год. 10 хв. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час виконання службових обов`язків, перебуваючи у форменому одязі Збройних сил України за адресою; м. Чернігів, вул. Володимира Коваленка, буд. 129 корпус 3, спільно з поліцейським ОСОБА_8 . В цей час, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 помітили поблизу вказаного будинку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діючи на підставі ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 49 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 ОСОБА_6 висловив ОСОБА_4 законну вимогу щодо надання військово-облікового документа, яку останній проігнорував.

В подальшому, ОСОБА_4 почав тікати в під`їзд будинку, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прослідували за ним з метою встановлення його особи.

Далі, 23.02.2026, близько 07 год. 10 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Коваленка, буд. 129 корпус 3, достовірно знаючи, що перед ним знаходяться службові особи при виконанні службових обов`язків, з метою перешкоджання свого затримання, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, у зв`язку із виконанням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 службових обов`язків, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив два розпилення газового балончику сльозогінної дії «Перець-4», який тримав у лівій руці в бік ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді опіку кон`юктиви та рогівки 1 ступеня з кон`юктивітом обох очей, корті спричинені дією хімічної речовини і, як усі в сукупності, так і кожне окремо відповідно до висновку судово-медичного експерта № 149 від 16.03.2026, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасний розлад здоров`я чи незначної втрати працездатності, та спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді опіку кон`юктиви та рогівки слабкого ступеню з кон`юктивітом обох очей, корті спричинені дією хімічної речовини і, як усі в сукупності, так і кожне окремо відповідно до висновку судово-медичного експерта № 150 від 16.03,2026 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасний розлад здоров`я чи незначної втрати працездатності.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у межах пред`явленого йому обвинувачення за ч. 2 ст. 350 КК України. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі, у зв`язку з її службової діяльністю, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 350 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, неодружений, не працює, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, та звертався до лікаря-психіатра за медичною допомогою в амбулаторне психіатричне відділення ЦМЗ з 18.10.2005 року по 17.11.2014 року з приводу органічного ураження головного мозку у вигляді легкого когнітивного розладу, емоційно-вольового розладу без порушення комунікативної функції.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілими заявлено не було.

Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав про те, що на досудовому розслідуванні він детально розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення. Сторона обвинувачення підтвердила, що ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні співпрацював зі слідством.

Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення ОСОБА_4 покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 350 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом зправ людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Частиною першої ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_4 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, під час досудового розслідування детально повідомляв органу досудового розслідування про обставини вчинення кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його молодий вік, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчинених кримінальних правопорушень і даними про особу винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту за місцем проживання у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 96-1 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 75, 350 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382,392-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 350 КК України, та призначитийому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу зпитань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту за місцем проживання у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Речовий доказ у кримінальному провадженні аерозольний балончик «Перец-4» сльзогінної дії підлягає спеціальній конфіскації.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1