Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №685/861/25 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/861/25

Провадження № 2/685/95/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Лаган В.В.,

позивача ОСОБА_1 та

його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та позбавлення батьківських прав, треті особі, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Сектор «Служба у справах дітей» Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради,

П О С Т А Н О В И В :

09 вересня 2025 року адвокат Ільїчов С.Д., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що позивач проживав спільно без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з вересня 2017 року, під час їх спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , якого відповідачка зареєструвала самостійно, запис про батька був зроблений зі слів матері на підставі ст. 135 СК України. Майже відразу ж після народження дитини спільне проживання з відповідачкою було припинене, хоча позивач не припиняв спілкуватися з сином та допомагати йому матеріально.

Після початку активної фази військових дій позивач переїхав до м. Одеса, де проживає до даного часу, а відповідачка з сином переїхали в селище Теофіполь Хмельницької області, позивач продовжив спілкування з дитиною, цікавився його життям, успіхами, станом здоров`я, умовами харчування, систематично надавав матеріальну допомогу, а також намагався по можливості навідувати дитину особисто.

Помітивши з часом, що відповідачка зловживає алкогольними напоями, що негативно впливає на її здатність належним чином піклуватися про дитину, а також ознаки неналежного ставлення до сина, що викликало у позивача серйозні побоювання за його фізичний та емоційний стан, тому позивач змушений був за згодою відповідачки забрали дитину до себе для забезпечення нормальних умов життя, його розвитку та виховання, влаштувати до школи.

Не маючи ніколи жодного сумніву у своєму батьківстві щодо ОСОБА_4 та бажаючи самостійного його виховувати, зважаючи першочергово на факт невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо дитини та відсутність бажання їх виконувати, зловживання нею алкогольними напоями, її незацікавленість дитиною та відсутність бажання приймати участь у її житті, тому позивач просить визнати його батьком дитини, а відповідачку позбавити батьківських прав.

В ході судового розгляду позивач свої вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та додатково пояснив, що разом з відповідачкою проживали в одному селі в Херсонській області, де у них народився син ОСОБА_4 , якого відповідачка записала лише на себе. Після початку війни виїхали з того села – він в Одесу, а відповідачка з дітьми на Хмельниччину. У відповідачки, крім їх спільного сина, є ще двоє дітей від двох різних чоловіків – одна дитина старша за ОСОБА_4 , а інша – молодша.

В Одесі створив нову сім`ю, між його дружиною, її дитиною та його сином ОСОБА_4 нормальні відносини, вони всі бажають, щоб його батьківство було оформлено офіційно, жодних заперечень проти проживання сина з ними в одній квартирі не мають, тим більше, що син уже і так проживає увесь час.

Через деякий час забрав сина до себе, де він проживає уже близько трьох років, ходить в школу, а матір практично не цікавиться його життям, рідко телефонує, зловживає алкогольними напоями. Приїздила в Одесу до дитини лише один раз для написання заяви про влаштування дитини в школу, він повністю оплатив їй дорогу.

Вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав відповідає інтересам дитини, оскільки зважаючи на її поведінку, йому такої матері не треба.

Представник позивача адвокат Ільїчов С.Д. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково зазначив, що відповідачка неодноразово залишала дитину одну, зловживає алкогольними напоями, поводиться антисоціально, що негативно впливає на психологічний та емоційний стан дитини, тому не можна залишати дитину з такою особою.

Дитина зможе жити в сім`ї, де його люблять та поважають.

Позбавлення матері батьківських прав надасть можливість батькові здійснювати вибір місця навчання та проживання дитини, медичних закладів, тобто це повністю в інтересах дитини. Причому позбавлення матері батьківських прав не є безповоротним рішенням, в разі зміни своєї поведінки батьківські права цілком можуть бути поновлені.

Звернув увагу суду, що позивач має відстрочку від мобілізації у зв`язку з бронюванням, що підтверджується витягом з системи «Резерв +», тобто рішення по справі жодним чином не пов`язане з можливістю забезпечити право на відстрочку для догляду за дитиною.

Відповідачка ОСОБА_3 , про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на судове засідання на офіційному сайті суду у зв`язку з відсутністю відомостей про її місце проживання, в суд не з`явилася, відзиву не надала, справа розглянута за її відсутності.

Разом з тим, з тексту висновку органу опіки та піклування – Пересипської районної ради Одеської міської ради від 16 березня 2026 року щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, вбачається, що спеціалістом органу опіки та піклування було проведено телефонну бесіду з відповідачкою ОСОБА_3 , в ході якої вона заперечила щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина, який два роки проживає разом з біологічним батьком. Вона інколи спілкується по телефону з сином, коли той перебуває у бабусі, на день його народження надсилала подарунок (а.с. 187-189).

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, пояснення свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 125 СК України походження дитини від батька, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, визначається або за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності спільної заяви матері та батька, які не перебувають у шлюбі між собою, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Дана стаття також передбачає право на звернення до суду з позовом про визнання батьківства також і особу, яка вважає себе батьком дитини.

Якщо ж при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України провадиться за прізвищем і громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03 жовтня 2018 року Білозерським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Херсонській області, батьками ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Білозерка Білозерського району Херсонської області, є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 45).

Ці ж відомості підтверджуються повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00054070485 від 09 жовтня 2025 року, де, крім того, зазначено, що підставою для запису відомостей про батька є заява про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері) (а.с. 108-109).

Позивачем в позовній заяві та в ході судового розгляду доведено до відома суду обставини спільного проживання однією сім`єю позивача з відповідачкою, яка не спростовувала даний факт та не надала жодних доказів на його спростування.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи для подання до суду від 25 серпня 2025 року № 49659, наданого ТОВ «Мама папа» (код ЄДРПОУ 40652411), ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 %. Згідно з витягом відомостей з бази даних Ліцензійного реєстру МОЗ України суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики, згідно з рішенням про видачу ліцензії від 03 листопада 2016 року № 1168, ТОВ «Мама папа» видана ліцензія на спеціальності, зокрема, генетика медична.

Таким чином в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт походження малолітнього ОСОБА_5 від ОСОБА_1 , тому позовна вимога визнати його батьком дитини підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога змінити прізвище дитини « ОСОБА_7 » та по батькові « ОСОБА_8 », які були визначені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, на « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_10 » відповідно.

Відповідно до ст. 147 СК України, по батькові дитини визначається за іменем батька. Зважаючи на те, що знайшов своє підтвердження факт батьківства позивача щодо дитини, тому по батькові цієї дитини підлягає зміні за іменем батька.

Частинами 3 та 5 ст. 148 СК України визначено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

В матеріалах справи відсутня згода сина сторін по справі, який на день розгляду справи досяг 7-ми років, а також зважаючи, що для дитини, яка вже кілька навчається в школі, в середовищі друзів, однокласників, знайомих, які його знають під одним прізвищем, раптова зміна прізвища призведе до певних непорозумінь, насмішок, дискомфорту, змін у стосунках, тому в даному випадку зміна прізвища дитини не відповідає його інтересам, через що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судом також не вбачається підстав для задоволення вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В разі ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, можуть бути позбавлені батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інших, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З тексту позовної заяви та пояснень самого позивача встановлено, що позивачем та відповідачкою було прийнято рішення про проживання їх сина ОСОБА_4 разом з батьком в м. Одеса.

Відповідачка ОСОБА_3 , місце проживання якої зареєстроване в с. Посад-Покровське Херсонського району Херсонської області, взята на облік внутрішньо переміщеної особи з фактичним місцем проживання по АДРЕСА_1 (а.с. 46).

Син учасників справи ОСОБА_11 проживає разом з батьком в м. Одеса, а матір ОСОБА_12 проживає окремо від них, що підтверджується з довідки сектору «Служба у справах дітей» виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року № 205 вбачається, що ні відповідачка, ні її син ОСОБА_4 не проживають за місцем їх реєстрації (а.с. 111), характеристикою ОСОБА_5 з місця навчання, як учня 1-б класу Одеського ліцею № 71 Одеської міської ради (а.с. 23).

Тобто судом встановлено, що син ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживає разом з батьком, а ОСОБА_3 проживає окремо від них та не приймає участі у вихованні дітей.

Однак в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт винної поведінки матері та її свідомого нехтування своїми обов`язками по вихованню дітей.

З пояснень позивача встановлено, що у відповідачки, крім сина ОСОБА_4 , є ще двоє малолітніх дітей.

На думку суду, виховання відповідачкою самостійно двох малолітніх дітей, їх утримання, при цьому будучи переселенцем та проживаючи в гуртожитку, потребує більшої уваги зі сторони матері за відсутності батька, що в значній мірі обмежує її в можливості приймати участь у вихованні сина, а тому відсутні підстави вважати підтвердженою наявність в її діях умислу на ухилення від виховання однієї дитини, яка проживає з позивачем, тим більше, що вони проживають у різних частинах країни, віддалених на сотні кілометрів одна від одної.

Суд враховує, що позивач створив нову сім`ю, проживає в квартирі з дружиною та її матір`ю, і зазначена обставина створює об`єктивні труднощі для відвідування відповідачкою сина за місцем його проживання, включаючи значні витрати на проїзд та проживання в м. Одеса.

Суд також враховує відсутність обґрунтування у позивача та служби у справах дітей, в чому полягає захист інтересів дитини, якщо її матір буде позбавлено батьківських прав щодо неї.

Посилання позивача та його представника про можливість вибору місця навчання, проживання та лікування не може свідчити про набуття такого права з позбавленням матері батьківських прав, оскільки і в даний час він не обмежений у цих правах, немає жодного доказу перешкоджання матір`ю їх реалізації батьком.

В матеріалах справи не міститься відомостей про наявність у відповідачки іншого житла, придатного для проживання разом з дітьми, в т.ч. і з спільною з позивачем дитиною, тому проживання дитини разом з батьком у даному випадку є цілком виправданим з точки зору забезпечення права дитини на належні умови проживання, через що даний факт не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування – Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради від 16 березня 2026 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_5 (а.с. 186-188), оскільки при його складенні та затвердженні не було прийнято до уваги встановлені судом обставини.

Надані позивачем фотографії відповідачки ОСОБА_3 , якщо це дійсно ОСОБА_3 , не можуть свідчити про її антисоціальну поведінку, оскільки на одній з них зображено жінку, яка курить на лаві під деревом, а на інших двох – курить на балконі (а.с. 84-86).

Крім того, посилання сторони позивача щодо ведення відповідачкою антисоціального способу життя та зловживання нею алкогольними напоями, суд до уваги не приймає, оскільки такими підставами не було обґрунтовано позовні вимоги.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд не знайшов підстав для застосування щодо відповідачки позбавлення батьківських прав, як крайньої міри впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків, оскільки вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав, а неучасть у вихованні викликана об`єктивними причинами.

Разом з тим, суд вбачає за доцільне довести до відома відповідачки необхідність зміни свого ставлення до участі у вихованні дитини.

При вирішенні питання розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Позивачем за первинним позовом надано суду докази сплати судового збору на загальну суму 2684 грн., квитанції здійснення оплати за проведення генетично-молекулярної експертизи на суму 11600 грн. та витрат на надання професійної правової допомоги адвокатом Костогриз О.В. на суму 19500 грн. згідно з договором про надання правової допомоги № 74 від 22 листопада 2023 року з актом наданих послуг, всього на суму 33784 грн.

В переліку понесених витрат внесено відомості щодо сплати 1600 грн. адвокату Червоній Т. за підготовку та відправку листа ОСОБА_13 в порядку досудового врегулювання спору, проте жодних доказів укладення договору про надання правової допомоги та сплати коштів не надано.

За загальним правилом, відповідно до частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, частиною 9 цієї ж статті передбачене право суду, у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька або за рішенням суду.

Позивач, достовірно знаючи про народження відповідачкою дитини, батьком якої він є, проживаючи з відповідачкою однією сім`єю, не прийняв жодних мір для подачі заяви про своє батьківство.

Таким чином, дії ОСОБА_1 , який впродовж семи років ухилявся від оформлення свого батьківства щодо дитини, є очевидно неправильні по відношенню як до дитини, так і до матері дитини, тому суд вважає, що саме позивач має нести всі судові витрати по справі, незважаючи на часткове задоволення його вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 125, 128, 135, 148, 150, 155, 164, 165, 167 СК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати громадянина України ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Димовка Новоодеського району Миколаївської області, батьком громадянина України ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Білозерка Білозерського району Херсонської області.

Внести зміни до актового запису про народження громадянина України ОСОБА_5 № 192, складеного 03 жовтня 2018 року Білозерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а саме:

- зазначити батьком дитини громадянина України ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Димовка Новоодеського району Миколаївської області;

- змінити по батькові дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_10 ».

Відмовити ОСОБА_1 у зміні прізвища дитини.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_5 і покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків стосовно дитини.

Відмовити ОСОБА_1 в стягненні судових витрат з ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 червня 2026 року.

Суддя Самойлович А.П.