Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №766/13077/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13077/25

н/п 2/766/6577/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

Позивач, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , 25.08.2025 року звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , таким що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , володіє на праві спільної часткової власності 35/100 частини. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач є власником 35/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яким ОСОБА_1 володіє на праві спільної часткової власності. ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (син), ОСОБА_3 (колишній чоловік). Колишній чоловік ОСОБА_3 , з 2009 року не проживає за даною адресою, житловими та не житловими приміщеннями не користується, особистих речей в будинку та на подвір`ї не має, що підтверджується актом голови органу самоорганізації населення – квартального комітету №1 Бояркіної І.М. від 01.05.2026 року. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 09 квітня 2009 року, про що зроблено відповідний актовий запис №112 та видано 01.10.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Херсоні свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 . Таким чином, з 09.04.2009 року він перестав бути членом родини позивачки, що стало підставою для звернення позивачки з позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.11.2025 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання вказаної ухвали, до суду від представника позивача надійшла заява з усуненими недоліками.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.11.2025 року прийнято заяву в порядку усунення недоліків до розгляду. Продовжено судовий розгляд у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

06.05.2026 року на адресу суду від представника позивачки адвоката Савченко В.Ю. надіслано клопотання про долучення документів по справі, а саме : Акту голови органу самоорганізації населення – квартального комітету №1 Бояркіної І.М. від 01.05.2026 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №470427403 від 30.03.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 на підставі договору дарування ВКР 452543 від 18.09.2008 року,посвідченого приватним нотаріусом м. Херсона Скульським А.А. за реєстровим номером 2408, володіє приватною спільною частковою власністю 35/100 частинами житлового будинку за вказаною вище адресою.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Позивач та її представник адвокат Савченко В.Ю. в судове засідання не з`явився, представник надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Позивач та її представник не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подавав.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280,281 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , її син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (колишній чоловік) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом від 31.07.2025 року складеного головою органу самоорганізації населення-квартального комітету №1 Бояркіною І.М.

Згідно актового запису про укладення шлюбу № 161, складеного 02.03.1985 року Комсомольським районним відділом РАЦС м. Херсона, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 02.03.1985 року було укладено шлюб.

Домоволодіння, а саме 35/100 частин з надвірною частиною надвірних будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,0596 га. за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 18 вересня 2008 року, який зареєстровано у реєстрі за №2408 та посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Скульським Анатолієм Анатолійовичем.

Відповідно до Акту голови органу самоорганізації населення – квартального комітету №1 Бояркіної І.М. від 01.05.2026 року, який складений за участі сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , стосовно складу сімї, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , колишній чоловік ОСОБА_3 , з 2009 року не проживає за даною адресою, житловими та не житловими приміщеннями не користується, особистих речей в будинку та на подвір`ї не має.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №470427403 від 30.03.2026 року, ОСОБА_1 на підставі договору дарування ВКР 452543 від 18.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом м.Херсона Скульським А.А. за реєстровим номером 2408, на праві приватної спільної часткової власності належить 35/100 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що відповідач після припинення шлюбних відносин з позивачем не проживає в спірному будинку з 2009 року, тобто вже 17 років, без поважних на те причин, не користується житлом, не оплачує комунальні послуги та не бере участі в утриманні житла. В добровільному порядку відповідач знятися з реєстрації не бажає, позивачка з ним не спілкується після розірвання шлюбу, де він наразі проживає їй також не відомо.

Досліджені судом докази підтверджують зазначені вище обставини.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно вселення членів сім`ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

За ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У відповідності до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На спростування доводів позивача, відповідачем не подано жодного доказу.

Відсутність відповідача за місцем реєстрація понад один рік, без поважних на те причин та відсутність іншої домовленості між власником житлового приміщення та відповідачем, дають суду підстави зробити висновок, що відповідач, не мешкаючи в спірному житловому приміщенні понад один рік, втратив право користування житловим приміщенням, в зв`язку з чим підлягає визнанню таким в судовому порядку, та суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316,319,405 України, ст.ст. 12, 76, 81, 90, 235, 258, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , володіє на праві спільної часткової власності 35/100 частини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяС. І. Майдан