Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №501/4989/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 04.06.2026

Справа № 501/4989/25

2/501/136/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом представника Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення переплату пенсії

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Представник Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області 01.11.2025 звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області позовом до ОСОБА_1 про стягнення пепеплати пенсії, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області переплату пенсії у розмірі 5120,12 грн.

В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ в Одеській області.

За заявою ОСОБА_1 від 15.05.2012 йому призначено пенсію по інвалідності на підставі довідки МСЕК від 24.04.2013 серії 10 ААВ №567405.

Подовження виплати пенсії по інвалідності проводилось на підставі довідки МСЕК від 23.03.2014 серії ААВ №727340, від 25.04.2016 серії ААВ №798862, від 25.04.2018 серяї ААА №895756, від 21.04.2020 серії ААБ №725351, якою інвалідність встановлено безстроково.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14.07.2025 № ЦО 3885 відповідачу скасовано інвалідність з 01.08.2025.

За період з 14.07.2025 по 31.07.2025 виникла переплата пенсії в сумі 5120,12 грн., у зв`язку з чим позивач вважає ці грошові кошти такими, що набуті відповідачем без достатньої на те правової підстави.

Відповідачу надіслано листа 21.08.2025 №1500-0404-8/141540 щодо внесення переплати добровільно на відповідний розрахунковий рахунок. Однак кошти на рахунок не надійшли.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 04.11.21025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.35).

Ухвалою судді від 14.11.2025 позовну заяву залишено без руху (а.с.38).

Ухвалою суду від 28.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.46-47).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу судової повістки про виклик до суду, проте конверт повернувся з відповідною відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.49, 60), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в УПФ в Одеській області.

За заявою ОСОБА_1 від 15.05.2012 йому призначено пенсію по інвалідності на підставі довідки МСЕК від 24.04.2013 серії 10 ААВ №567405.

Подовження виплати пенсії по інвалідності проводилось на підставі довідки МСЕК від 23.03.2014 серії ААВ №727340, від 25.04.2016 серії ААВ №798862, від 25.04.2018 серяї ААА №895756, від 21.04.2020 серії ААБ №725351, якою інвалідність встановлено безстроково.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14.07.2025 № ЦО 3885 відповідачу скасовано інвалідність з 01.08.2025 (а.с.6).

За період з 14.07.2025 по 31.07.2025 виникла переплата пенсії в сумі 5120,12 грн. (а.с.8).

Відповідачу надіслано листа 21.08.2025 №1500-0404-8/141540 щодо внесення переплати добровільно на відповідний розрахунковий рахунок (а.с.7).

ІV. Оцінка Суду.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 30 Закону №1058 передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Згідно частини 1 статті 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (далі Порядок), затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року.

Відповідно до пункту 4 вказаного порядку у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Суд звертає увагу, що зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338). Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. Відповідно до пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338. Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Згідно пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм статті 35 Закону № 1058 державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку в УПФ в Одеській області.

За заявою ОСОБА_1 від 15.05.2012 йому призначено пенсію по інвалідності на підставі довідки МСЕК від 24.04.2013 серії 10 ААВ №567405.

Подовження виплати пенсії по інвалідності проводилось на підставі довідки МСЕК від 23.03.2014 серії ААВ №727340, від 25.04.2016 серії ААВ №798862, від 25.04.2018 серяї ААА №895756, від 21.04.2020 серії ААБ №725351, якою інвалідність встановлено безстроково.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14.07.2025 № ЦО 3885 відповідачу скасовано інвалідність з 01.08.2025 (а.с.6).

За період з 14.07.2025 по 31.07.2025 виникла переплата пенсії в сумі 5120,12 грн. (а.с.8).

Відповідачу надіслано листа 21.08.2025 №1500-0404-8/141540 щодо внесення переплати добровільно на відповідний розрахунковий рахунок (а.с.7).

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та доводи позовної заяви, дійшов висновку, що позивач не навів належних та допустимих доказів щодо подання відповідачем свідомо фальшивих документів, документів із неправильними відомостями або приховання достовірних даних про свій стан здоров`я та інші обставини, що впливають на встановлення права особи з інвалідністю на пенсію по інвалідності. До справи не долучені докази на підтвердження того, що позивач будь-яким чином вплинув на рішення медико-соціальної комісії, які викладені в довідках МСЕК від 24.04.2013 серії 10 ААВ №567405, від 23.03.2014 серії ААВ №727340, від 25.04.2016 серії ААВ №798862, від 25.04.2018 серяї ААА №895756, від 21.04.2020 серії ААБ №725351, якою інвалідність ІІ групи встановлено безстроково.

Незгода експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з висновком медико-соціальної експертної комісії, викладеним в рішенні, є оцінкою медичних показників стану здоров`я ОСОБА_1 різними державними експертними установами, що не доводить недобросовісності дій зі сторони відповідача при звернення до позивача для призначенням йому пенсії по інвалідності.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.

Таким чином, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються. Позивач не надав до суду будь-які докази наявності вини чи зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії та до позовної заяви не надано належні та допустимі докази вчинення відповідачем неправомірних дій для отримання пенсії.

Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум пенсії з отримувача пенсійних виплат не допускається.

З огляду на зазначене, позивач (платник грошових коштів) не довів недобросовісності у діях відповідача (набувача пенсії), а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надмірно отриманих коштів у вигляді нарахованої та виплаченої пенсії за період з 14.07.2025 по 31.07.2025 в сумі 5120,12 грн.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Lelas v. Croatia» від 20 травня 2010 року і «Toscuta and Others v. Romania» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Oneryildiz v. Turkey» від 18 червня 2002 року та «Beyeler v. Italy» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Встановивши відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до вимог ст.1215 ЦК України та ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказане кореспондується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 530/95/17 (провадження № 61-14755св18).

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

У позові Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманих коштів - відмовити повністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко