Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №495/3568/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокуСправа № 495/3568/26

Номер провадження 3/495/1120/2026

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженця м. Челекен, республіка Туркменістан, місце роботи та посада: В/Ч НОМЕР_1 , начальник відділення управління засосування мобільних вогневих груп, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

01.05.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов протокол про адміністративне правопорушення №18-2026/СП від 30.04.2026 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі – КУпАП).

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 26.02.2026 БпЛА типу Shahed-136, який виявлений о 07.07 та видавався на оповіщення з номером 8295 впав на території ПС 110 кВ "МІЗ" (Білгород-Дністровський) та пошкодив допоміжний трансформатор; безпосередню участь у відбитті повітряного нападу приймала участь МВГ №827 (старший МВГ - старший столдат ОСОБА_2 ), особовому складу якої, по закінченню роботи, поставлене завдання зробити фотознімки уламків БпЛА з можливими ознаками вогневого ураження та у найкоротший термін надати фотоматеріали для підготовки доповіді щодо результатів бойової роботи МВГ.

Близько 08.00 начальник віллілення управління МВГ військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 , дав команду старшому солдату ОСОБА_4 , який на той час не мав доступу на територію ПС через пожежу, яка виникла внаслідок падіння БпЛА, зробити фотознімки будь-яких уламків зі слідами влучань та надати їх в якості доказів успішної роботи МВГ, зазначене завдання старший солдат ОСОБА_4 виконав шляхом надання тимчасово виконуючому обов?язки командира військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) капітану ОСОБА_5 фотоматеріалів, що зберігалися на його особистому мобільному телефоні після виконання одного з попередніх завдань.

Під час доповіді старший солдат ОСОБА_4 повідомив, що надані фотоматеріали були передані за командою майора ОСОБА_6 та фактично не відображають результати бойової роботи за даним епізодом.

Зазначені факти стали причиною введення в оману командування військової частини НОМЕР_1 та подальшого розповсюдження фотознімків, які не відповідали дійсному стану справ.

Таким чином, за викладених вище обставин, начальник відділення управляння застосуванням МВГ військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_1 , 26.02.2026 близько 08:00, недбало ставлячись до військової служби, в порушення вимог ст. 16, Статуту Внутрішньої служби Збройних сил України, дав команду старшому солдату ОСОБА_4 , який на той час не мав доступу на територію ПС через пожежу, яка виникла внаслідок падіння БпЛА, зробити фотознімки будь-яких уламків зі слідами влучань та надати їх в якості доказів успішної роботи МВГ, що мало наслідком введення в оману командування військової частини НОМЕР_1 та подальшого розповсюдження фотознімків, які не відповідали дійсному стану справ, вчинивши тим самим військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене у період дії в державі особливого періоду.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь належним чином, шляхом направлення смс-повідомлення за номером мобільного телефону, який наявний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується довідкою про доставку cмс.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа проти Іспанії " від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 з урахуванням наявних в справі про адміністративне правопорушення доказів.

Вивчивши матеріали справи, суддя доходить до наступного висновку.

Встановлено, що 17.07.20 ОСОБА_7 проходить військову службу, 23.05.2024 призначений на посаду: начальника відділення управляння застосуванням МВГ військової частини НОМЕР_1 , майор.

Таким чином, на ОСОБА_1 , як на начальника відділення управляння застосуванням МВГ військової частини НОМЕР_3 покладено - розпорядчі та адміністративно - господарські функції, а отже, в розумінні положення примітки до ст. 172-15 КУпАП та ст. 425 КК України він являвся військовою службовою особою - суб?єктом правопорушення передбаченого ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту ведення воного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 13, 14, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статуту), ОСОБА_1 був зобов?язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки, бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хороброю і дисциплінованою, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком громадян України іноземців та осіб без громадянства, пов?язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 16 Статуту, кожен військовослужбовець зобов?язаний виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Крім того, відповідно до ст. 28 статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

Згідно з ст. 30 начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов?язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов?язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України №303/2014 від 17.02.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України та Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа№800/582/14), яка набула законної сили, зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду та останній діє по теперішній час, у зв`язку з чим правопорушення, вчиненні військовослужбовцями, є вчиненими в умовах особливого періоду (воєнного стану).

Відповідно до положень нормативно-правових актів, які регламентують порядок проходження військової служби, військовослужбовці виконують обов`язки військової служби цілодобово, окрім випадків, відповідно до яких військовослужбовці тимчасово звільняються від виконання обов`язків військової служби (відпустка, перебування на лікуванні тощо).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов`язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.

Відповідно до ст. ст. 11, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Відповідно до ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою, та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Відповідно до ст. ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Таким чином, за викладених вище обставин, начальник відділення управляння застосуванням МВГ військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_1 , 26.02.2026 близько 08:00, недбало ставлячись до військової служби, в порушення вимог ст. 16, Статуту Внутрішньої служби Збройних сил України, дав команду старшому солдату ОСОБА_4 , який на той час не мав доступу на територію ПС через пожежу, яка виникла внаслідок падіння БпЛА, зробити фотознімки будь-яких уламків зі слідами влучань та надати їх в якості доказів успішної роботи МВГ, що мало наслідком введення в оману командування військової частини НОМЕР_1 та подальшого розповсюдження фотознімків, які не відповідали дійсному стану справ, вчинивши тим самим військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене у період дії в державі особливого періоду.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України»,Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу». Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Таким чином, особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішень про закінчення особливого періоду на час розгляду справи Президент України не приймав, тобто, особливий період діє в Україні з 17.03.2014 і до теперішнього часу.

Зважаючи на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення №18-2026 від 30.04.2026;

- актом службового розслідування №444/1;

- письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 30.04.2026 та іншими матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надано.

Враховуючи викладене, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, встановлених в судовому засіданні, знайшла своє підтвердження зібраними доказами, і його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Чинне законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють визначити малозначність провини. Є підстави вважати, що це адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної небезпеки, не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, посадова особа зобов`язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, встановити чи завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи встановлені обставини у справі та те, що ОСОБА_1 своїми діями не завдав будь-якої шкоди державному або громадському порядку, тому суд приходить до висновку, що дане правопорушення не становить суспільної шкідливості, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам і є малозначним.

Відтак суддя вважає за необхідне у відповідності до ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням, у зв`язку з чим згідно п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

У зв`язку з тим, що за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи адміністративне стягнення не накладається, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст.15, 172-15 ч.2, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним в здійсненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2ст.172-15 КУпАП та відповідно до ст.22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого діяння.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголосити усне зауваження, а справу закрити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Ірина БРАТКІВ