Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №333/2123/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 Справа №333/2123/26 Провадження №2/607/4264/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді - Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі,

В С Т А Н О В И В:

Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача надміру виплачену компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, у сумі 8 458,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 12 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення із заявою про призначення компенсації як особі, що здійснює догляд на непрофесійній основі за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі поданих документів рішенням від 29.06.2023 йому було призначено компенсацію за догляд з 01.06.2023 по 31.12.2023 у розмірі 745,50 грн щомісячно, а з 01.01.2024 розмір виплати було збільшено до 1077,50 грн на місяць.

У процесі проведення верифікації державних виплат у квітні 2024 року позивачем встановлено, що відповідач ще з 14.09.2022 отримав довідку внутрішньо переміщеної особи та фактично перебував у місті Тернополі Тернопільської області.

Вказані обставини свідчили про невідповідність місця фактичного перебування відповідача місцю надання соціальних послуг з догляду та про зміну обставин, які впливають на право на отримання компенсації.

При поданні заяви відповідач був ознайомлений з обов`язком повідомляти орган соціального захисту населення про зміну обставин, що можуть вплинути на призначення або виплату компенсації, однак про отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та фактичне проживання у місті Тернополі не повідомив.

У зв`язку з виявленими обставинами рішенням Департаменту від 02.04.2024 виплату компенсації було припинено на підставі підпункту 1 пункту 11 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020.

Разом з тим грошові кошти за період з червня 2023 року по березень 2024 року вже були виплачені відповідачу.

За розрахунком позивача сума надміру виплаченої компенсації становить 8458,00 грн, у тому числі за період з червня по грудень 2023 року по 745,50 грн щомісячно та за січень – березень 2024 року по 1077,50 грн щомісячно.

Позивач зазначає, що надмірна виплата виникла внаслідок неповідомлення відповідачем відомостей про зміну місця перебування та інших обставин, які мають істотне значення для призначення і виплати компенсації.

Листом від 16.04.2024 № 04.01-06/2858 відповідачу було запропоновано добровільно повернути надміру отримані кошти, однак вимога залишилась невиконаною.

Посилаючись на пункт 19 Порядку № 859, 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, позивач вважає отримані відповідачем кошти безпідставно набутими та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради 8458,00 грн надміру виплаченої компенсації, а також 3 328,00 грн судового збору.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації останнього та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подавав.

На підставі вимог статтей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши справу судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент відповідно додатку 1 до вказаного рішення Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району.

Згідно висновку № 1811 від 09.06.2023, виданого ТОВ «Багатопрофільна клініка Святого Миколая», ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

ОСОБА_1 12.06.2023 звернувся із заявою № 1549 до Управління соціального захисту населення із заявою про призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 . Як видно із заяви про призначення компенсації, відповідач був ознайомлений з обов`язком повідомляти орган соціального захисту про зміну обставин, які можуть вплинути на призначення та виплату компенсації.

Відповідно до рішення Управління соціального захисту населення від 29.06.2023, ОСОБА_1 призначено компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі на період з 01.06.2023 по 31.12.2023 у розмірі 745,50 грн щомісячно.

Як видно з матеріалів особової справи та проведеного перерахунку виплат, з 01.01.2024 розмір компенсації було збільшено до 1077,50 грн на місяць у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму.

Відповідно до відомостей державного електронного інформаційного ресурсу - Реєстру внутрішньо переміщених осіб, встановлено, що ОСОБА_1 з 14.09.2022 отримав довідку внутрішньо переміщеної особи та перебуває на обліку в м. Тернополі Тернопільської області.

Згідно рішення Департаменту соціального захисту населення від 02.04.2024, виплату компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 припинено з 01.06.2023 у зв`язку з виявленою розбіжністю між місцем надання соціальних послуг та місцем фактичного перебування відповідача.

Як видно з розрахунку надміру виплачених коштів, складеного позивачем, за період з червня 2023 року по березень 2024 року ОСОБА_1 було виплачено компенсацію на загальну суму 8 458,00 грн, яку позивач вважає безпідставно отриманою.

Відповідно до повідомлення Департаменту від 16.04.2024 № 04.01-06/2858, відповідачу було запропоновано добровільно повернути надміру виплачені кошти компенсації, однак зазначені кошти повернуті не були.

Як видно з доданих до позову довідок про місце проживання, довідки квартального комітету та акта обстеження сім`ї від 13.06.2023 № 116, ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 , разом із онуком, його дружиною та правнуками, потребує отримання послуги з догляду на непрофесійній основі.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Питання призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі регулюються Законом України «Про соціальні послуги» та Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859 (далі -Порядок 859).

Згідно статті 6 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю І групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Пункт 7 статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»: фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи надавача соціальної послуги за попередніх шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, за змістом зазначеної норми щомісячна допомога не підлягає поверненню у випадку, якщо її виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки та відсутності недобросовісності з боку набувача.

Аналіз положень статті 1215 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом безпідставно набута особою щомісячна допомога не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум щомісячної допомоги передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини особи, яка отримала таку допомогу, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі Порядок №859) встановлено механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, серед іншого, особами з інвалідністю І групи.

Пунктом 3 Порядку №859 передбачено, що компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Перелік документів, які подаються для призначення компенсації передбачено пунктом 7 Порядку №859.

Згідно з пунктом 10 Порядку №859 компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця.

Відповідно до пункту 11 Порядку 859, виплата компенсації припиняється в разі зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги.

Постановою КМ № 1172 від 17.09.2025 підпункт 11 пункту 11 викладено в новій редакції, а саме, виплата компенсації припиняється в разі зміни адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та фізичної особи, яка надає соціальні послуги, у зв`язку із переїздом до іншої самостійної адміністративно-територіальної одиниці. У разі коли особа, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або фізична особа, яка надає соціальні послуги, змінили адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) в межах самостійної адміністративно-територіальної одиниці, про такі зміни протягом п`яти робочих днів інформується уповноважений орган та виплата компенсації не припиняється .

Пунктом 19 Порядку передбачено, що суми компенсації, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку фізичної особи, яка надає соціальні послуги, через подання документів із завідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату компенсації тощо, стягуються відповідно до законодавства. Відрахування надміру виплаченої суми компенсації на підставі рішень відповідних уповноважених органів проводиться у щомісячному розмірі не більш як 20 відсотків суми виплачуваної компенсації. Якщо фізична особа, яка надає соціальні послуги, не повернула добровільно надміру виплачені їй суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви уповноваженого органу, що призначив компенсацію.

Звертаючись із позовом, Департамент посилається на те, що ОСОБА_1 з 14.09.2022 отримав довідку внутрішньо переміщеної особи та перебував на обліку у місті Тернополі, що, на думку позивача, свідчить про невідповідність місця фактичного перебування відповідача місцю надання соціальних послуг з догляду. Між тим, такий висновок не випливає з наявних у справі доказів і ґрунтується виключно на формальній наявності довідки ВПО.

Суд вважає, що сама по собі довідка ВПО не є достатнім доказом фактичного проживання особи за відповідною адресою та потребує оцінки разом з іншими доказами.

Акт обстеження сім`ї від 13.06.2023 № 116, складений безпосередньо перед призначенням компенсації, підтверджує, що ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 разом з онуком — відповідачем ОСОБА_1 , його дружиною та правнуками. Саме на підставі цього акта та поданих документів рішенням від 29.06.2023 відповідачу призначено компенсацію.

Отже, на момент призначення виплати підстава для неї - спільне проживання з отримувачем соціальної послуги - була підтверджена самим позивачем в результаті проведеного ним обстеження.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що в період з червня 2023 року по березень 2024 року відповідач фактично не перебував у місті Запоріжжі та не здійснював догляд за ОСОБА_2 .

Наявність довідки ВПО, виданої ще у вересні 2022 року, лише підтверджує факт реєстрації на обліку, проте не спростовує фактичного перебування особи за місцем надання послуг - особливо в умовах воєнного стану, коли переміщення населення носить вимушений та непостійний характер.

Відповідач не подавав відзив на позов, однак відсутність відзиву сама по собі не звільняє позивача від обов`язку довести наявність недобросовісності набувача, оскільки ця обставина за законом презюмується.

Пункт 11 Порядку № 859 - підстава для припинення, а не для стягнення, виплата була припинена рішенням від 02.04.2024 на підставі підп. 1 п. 11 Порядку № 859 (зміна місця проживання/перебування).

Проте сам факт існування підстави для припинення виплат не є автоматичною підставою для стягнення вже виплачених коштів — для цього необхідно встановити вину (недобросовісність) набувача в порядку ст. 1215 ЦК.

Відповідно до п. 19 Порядку № 859, якщо одержувачем компенсації приховано або подано недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на призначення компенсації, надміру виплачені кошти підлягають стягненню.

Позивачем не доведено, що на момент подання заяви у червні 2023 р. відповідач свідомо приховав факт фактичного перебування в іншому місці, особливо з огляду на те, що сам він (чи його бабуся) фактично мешкали у Запоріжжі.

Суд виходить з того, що зловживанням або недобросовісністю з боку набувача компенсації в розумінні норм цивільного законодавства та Порядку № 859 є подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Проте у цій справі стороною позивача у встановленому законом порядку не доведено факту зловживань з боку відповідача, винності його дій чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних, що призвело б до безпідставного отримання компенсаційних виплат.

З урахуванням того, що переплата компенсації сталася без зловживання правами відповідача, підстави для стягнення з нього виплачених сум, призначення та виплата яких здійснювалися Департаментом за місцем проживання отримувача соціальних послуг, відсутні.

Суд також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини. У пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок міститься у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії» (постанова від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

У рішенні у справі «Чакаревич проти Хорватії» (заява № 48921/13) від 26.04.2018 ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. ЄСПЛ також підкреслив, що з урахуванням того, що сума, яку отримував заявник, була достатньо скромною і витрачалась на задоволення основних життєвих потреб, вимога про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар і свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, однак потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ «Рисовський проти України», заява № 29979/04, від 20.10.2011). Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ необхідно дотримуватись справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували виникнення рахункової помилки при нарахуванні компенсації відповідачеві та дозволяли б встановити, що така помилка є безпосередньо рахунковою або пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за призначення й нарахування вказаної виплати.

На думку суду, ОСОБА_1 мав законні сподівання на отримання компенсації, а наявність довідки ВПО - за відсутності доказів його фактичної відсутності за місцем надання послуг - не позбавляла його права на компенсацію, зважаючи на підтверджене на момент призначення спільне проживання з ОСОБА_2 , умови воєнного часу та добросовісний характер отримання виплат.

Встановивши вищенаведені обставини, оцінивши наявні докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту приховування відповідачем відомостей, які б вплинули на право на отримання компенсації.

Задоволення позову у цій справі не відповідатиме справедливій рівновазі між інтересами суспільства та правами відповідача - фізичної особи, яка отримувала компенсацію як засіб до існування в умовах воєнного стану. Примусове повернення надміру виплаченої компенсації у сумі 8 458,00 грн може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного індивідуального тягаря.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 1212, 1215 ЦК України, статтями 4, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради, Адреса: 69035, м. Запоріжжя, вулиця В`ячеслава Зайцева, 14, Код ЄДРПОУ: 37573438, Контакти: тел./факс (061) 287 09 86, e-mail: reception.usznm@zp.gov.ua

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання (зазначене в позові): АДРЕСА_3 ; адреса обліку як ВПО: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддяВ. М. Позняк