Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №490/4515/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4515/24

н\п 2/490/138/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі:головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, ОСОБА_2 , Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області»

про відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідачів в якому просив стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 121495,26 грн. спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судові витрати які складаються із судового збору в розмірі 1214,95грн., витрат на сплату експертного дослідження та визначення вартості матеріального збитку в розмірі 5000грн. та витрат на сплату експертного дослідження та визначення ринкової вартості пошкодженого в ДТП автомобіля у розмірі 3000 грн.

В обгрунтування позову позивач вказував, що 29.11.2023 року приблизно о 10:00 год в м.Миколаєві на перехресті вул.Садової та вул.68 Десантиників водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом СКС VW-ПС д.р.н. НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора (червоний) внаслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA д.р.н. НОМЕР_2 (на момент ДТП) під керуванням ОСОБА_1 , що здійснював проїзд перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11 січня 2024р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Позивач вказує, що транспортний засіб (СКС VWE-ПС державний номер НОМЕР_3 ) який був учасником вище зазначеної ДТП зареєстровано за ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області.Позивач вказує, що внаслідок ДТП за участю автомобіля відповідача ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області його автомобіль було пошкоджено, та позивачу спричинена майнова шкода. Позивач вказує також, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу СКС VW-П державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент ДТП 29.11.2023р. була застрахована в ПрАТ "СК"Саламандра". ПрАТ"СК"Саламандра" здійснило виплату страхового відшкоджування за ремонт автомобіля HYUNDAI ELANTRA BE7707BE в розмірі 81174,89грн. Позивач вказує, що внаслідок вищевказаної ДТП, позивачу була спричинена майнова шкода у розмірі 312 201,42 грн.(згідно звіту N? 026/03-24 від 11.04.2024р. про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля HYUNDAI ELANTRA реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно звіту N?034/04-24 ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу HYUNDAІ ELANTRA р.н. НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 109531,27грн. То ж позивач просить стягнути на його користь завдану матеріальну шкоду, яку складає різницю між вартістю транспортний засіб до ДТП та після ДТП та з урахуванням виплаченого страхового відшкодування (ПрАТ "СК"Саламандра"): 312 201,42 грн. - 109 531,27грн. - 81174,89грн.=121 495,26 грн.

Відповідач-1, Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області позов не визнало. Представник відповідача-1, Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області просив в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві. Зокрема, представник відповідача вказав, що 27.02.2022р. і по теперішній час транспортний засіб, який був учасником вказаного вище ДТП (СКС VW-П д.р.н. НОМЕР_3 ) був вилучений відповідно до «Часткового наряду на безоплатне залучення(вилучення або примусове відчуження) транспортних засобів і техніки з підприємства (установи, організацій) під час виконання військово-транспортного обов`язку» від 27.02.2022 року № 6-650, про що складено акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки. Вище вказаний транспортний засіб по теперішній час не перебуває у розпорядженні Головного управління.

Відповідач-2 ОСОБА_2 позов не визнав. Представник відповідача адвокат Михайлов Г.В. у відзиві на позов вказав зокрема, що 29.11.2023 року, тобто в той день коли відбулося вище вказане ДТП (за участю автомобілів якими керували позивач та відповідач ОСОБА_2 ) в м.Миколаїв відбувався візит перших осіб держави. Автомобіль Volkswagen T6, ДНЗ НОМЕР_5 яким керував відповідач ОСОБА_2 знаходився у складі колони автомобілів, що перебували у кортежі супроводження та зустрічі перших осіб держави у м.Миколаєві. Представник відповідача адвокат Михайлов Г.В. вказує, шо з відомостей наданих Управлінням Державної охорони України в Миколаївській області(лист управління УДО, акту огляду УДОЮ, акт застосування службового собаки) з метою організації супроводження візиту перших осіб держави, зокрема забезпечення транспортних засобів (у т.ч. і автомобіль Volkswagen T6 д.н.з. НОМЕР_5 ), здійснювалось Миколаївською обласною військовою адміністрацією. Представник відповідача адвокат Михайлов Г.В. вказує, що на час скоєння вище вказаного ДТП відповідач ОСОБА_2 працював в Державному підприємстві «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» Миколаївської обласної державної адміністрації, та виконував вказівки керівництва ДП щодо участі в керуванні автомобілем Volkswagen T6, ДНЗ НОМЕР_5 , який став учасником ДТП. Представник відповідача вказує, що відповідач ОСОБА_2 не може відповідати за шкоду нанесену позивачу в результаті ДТП , оскільки відповідно до норми ст.1172 ЦК України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов?язків. Оскільки відповідач ОСОБА_2 на час скоєння ДТП був у трудових відносинах з ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» та виконував завдання керівництва підприємства, то відповідати за шкоду завдану діями працівника має роботодавець, тобто відповідач-3 ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області».

Відповідач-3 ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» позов не визнало. Представник відповідача-3, ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» надав відзив в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Представник відповідача вказав, що ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» не може відповідати за шкоду завдану майну позивача в результаті ДТП, оскільки транспортний засіб СКС VW-ПС (Volkswagen T6) державний реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN номер НОМЕР_6 на обліку у ДП "Агенція місцевих в Миколаївській області" не перебував (в тому числі й в оренді), та станом на даний час не перебуває. Крім того, у ДП "Агенція місцевих доріг в Миколаївській області" будь-які документи щодо використання вище зазначеного транспортного засобу 29.11.2023р. відсутні. Представник відповідача вказав, що ДП "Агенція місцевих доріг в Миколаївської області" не є власником або володільцем транспортного засобу СКС VW-ПС державний реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN номер НОМЕР_6 , ОСОБА_2 хоча й на час ДТП і був працівником ДП "Агенція місцевих доріг в Миколаївської області" але не виконував своїх посадових обов`язків та функції водія та вищезазначений транспортний засіб останньому не передавався.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом досліджено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Судом досліджено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 згідно якого за Головним управлінням Держпродспоживслужби зареєстровано право власності на транспортний засіб СКС VW-ПС д.р.н. НОМЕР_1 .

Судом досліджено лист Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 06.05.2024р. згідно якого повідомлено, що транспортний засіб СКС VW-ПС д.р.н. НОМЕР_1 зареєстровано 13.02.2019р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 . Зазначений автомобіль вилучений відповідно до Часткового наряду на безоплатне залучення (вилучення або примусове відчуження) транспортних засобів і техніки з підприємства (установи, організацій) під час виконання військово-транспортного обов`язку від 27.02.2022р. №6/650 про що складено акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки.

Судом досліджено частковий наряд ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі-РТЦКтаСП) від 27.02.2022р. на безоплатне залучення (вилучення або примусове відчуження) транспортних засобів і техніки з підприємства (установи, організацій) під час виконання військово-транспортного обов`язку в тому числі транспортного засобу СКС VW-ПС д.р.н. НОМЕР_1 .

Судом досліджено акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 27.02.2022р. cкладений ІНФОРМАЦІЯ_2 та ГУ Держпродспоживслужби згідно якого транспортний засіб Volkswagen T6 Coravela НОМЕР_1 було залучено в межах виконання військово-транспортного обов`язку.

Отже, судом встановлено, що автомобіль Volkswagen T6 Coravela НОМЕР_1 було безоплатне залучено (вилучено) від відповідача-1 ГУ Держпродспоживслужби під час виконання військово-транспортного обов`язку внаслідок вчинення акту адміністративного розпорядження.

Судом досліджено лист Управління державної охорони України (далі-УДО) від 22.01.2024р., акт огляду від 29.11.2023р., акт про застосування службового собаки від 29.11.2023р., згідно якого судом встановлено, що 29.11.2023р. під час візиту осіб, щодо яких здійснюється державна охорона до Миколаївської області, забезпечення транспортних засобів здійснювалось Миколаївською обласною військовою адміністрацією. Військовослужбовцями УДО 29.11.2023р. в м.Миколаїв здійснювався огляд залучених транспортних засобів(які залучалися до забезпечення осіб щодо яких здійснювалася державна охорона) у тому числі і автомобіля марки Volkswagen T6 д.н. НОМЕР_1 .

Судом досліджено постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.01.2024р. по справі №490/12047/23 згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. З постанови вбачається, що 29 листопада 2023р. о 10год.00хв. в м.Миколаєві на перехресті вулиць Садової та 68 Десантників, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом “СКС VW-ПС”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, здійснив проїзд перехрестя на забороняючий сигнал світлофору (червоний), в наслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом “Hyundai Elantra”, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який здійснював проїзд перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора(зелений). Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, тим самим ОСОБА_2 порушив п.2.3б, п.8.7.3.е Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Судом встановлено, що згідно листа Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» Миколаївської обласної військової адміністрації направлений до Центральний районному суду м.Миколаєва в адміністративній справі №490/12047/23 - працівник державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» ОСОБА_2 29.11.2023р. на момент потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду на розі вулиць Садової та 68 Десантників в м.Миколаєві керував автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 за доручення керівництва, та знаходився у складі колони автомобілів, що перебували у кортежі супроводження та зустрічі перших осіб держави.

Судом досліджено трудову книжку серії НОМЕР_9 виданої на ім`я ОСОБА_2 . З трудової книжки вбачається, що 01.03.2021 року ОСОБА_2 призначено на посаду провідного юристконсульта сектору тендерно-договірного, юридичної роботи ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області». 23.03.2021р. переведено на посаду провідного юрисконсульта сектору юридичної роботи, 12.07.2021р. переведений на посаду провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності, 25.09.2024р. звільнений з посади за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.

Положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що шкода завдана позивачу в результаті ДТП сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки (автомобілів).

Згідно із ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.01.2024р. по справі № 490/12047/23 відповідача у цій цивільній справі ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП як такого що керував транспортним засобом, який був учасником вказаного вище ДТП.

Судом встановлено, що на момент ДТП відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області». З листа ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», а саме пояснень долучених останнім до адміністративної справи № 490/12047/23 слідує, що ОСОБА_2 29.11.2023р. на момент потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду на розі вулиць Садової та 68 Десантників в м.Миколаєві керував автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 за доручення керівництва, знаходився у складі колони автомобілів, що перебували у кортежі супроводження та зустрічі перших осіб держави.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки в силу виконання своїх трудових (службових) обов`язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Для покладення на юридичну особу або фізичну особу - роботодавця відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виняток із загального правила, визначеного ч.2 ст.1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1,3 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч.1,3 ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідач-3 ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» заперечує обставини щодо перебування автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 у його володінні, посилаючись на відсутність даних про перебування вказаного автомобіля на обліку за відповідачем-3 та на відсутність письмових договорів із власником автомобіля.

У постанові Верховного Суду у справі №185/5823/20 наведена наступна правова позиція щодо правомірності володіння джерелом підвищеної небезпеки.

Положеннями статті 398 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Тобто правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору.Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

За змістом пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №124 від 11 лютого 2009 року; в редакції постанови Кабінету Міністрів № 1029 від 26 вересня 2011 року власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого у такий спосіб автомобіля.Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.(Аналогічна правова позиція наведена в постанові ВП ВС у справі №№ 147/66/17.)

Судом встановлено, що ДП«Агенція місцевих доріг Миколаївської області» визнало обставини видачі розпорядження водію автомобіля Volkswagen, - своєму працівнику (відповідачу ОСОБА_2 ) - на поїздку в складі кортежу автомобілів для зустрічі та супроводу перших осіб держави, тобто на управління автомобілем Volkswagen 29.11.2023р. Таким чином ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» визнало обставини щодо використання автомобіля Volkswagen у виробничій(господарській) діяльності підприємства.

Суд приходить до висновку, що ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на час скоєння ДТП володіло автомобілем Volkswagen правомірно, тобто з відома (дозволу) особи (ЦентральногоРТЦКтаСП), яка володіла транспортним засобом на підставі акту адміністративного розпорядження. Обставини правомірності володіння ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» також підтверджується і позицією УДО (лист від 22.01.2024р., акт огляду автомобіля), які здійснювали перевірку автомобіля Volkswagen до його залучення для здійснення охорони посадових осіб. За таких обставин відповідач-3 - ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» набуло статусу фактичного володільця джерела підвищеної небезпеки в силу реального контролю над автомобілем. При цьому суд також бере до уваги ту обставину, що ні власник автомобіля – ГУ Держпродслужби, ні Центральний РТЦКтаСП не заявляли про незаконне заволодіння транспортним засобом (автомобілем Volkswagen).

Відповідно до ч.3 ст.397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, доки судом не встановлено інше.

За такого суд приходить до висновку, що належним відповідачем за завдання шкоди внаслідок вказаного вище ДТП є саме ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області».

Щодо розміру відшкодування.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на 29.11.2023р.) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 даного Закону (в редакції станом на 29.11.2023р.) до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону (в редакції станом на 29.11.2023р.) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом(рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вище наведеною нормою ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі ст.8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП.

З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що автомобіль вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є економічно необгрунтваним, витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. У разі, якщо власник не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.

Також, слід врахувати зміст п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992р. №6, у якому роз`яснено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2021р. у справі №205/1314/16-ц про застосування ст.30 ЗУ №1961-IV дійшов висновку, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду.

Судом досліджено звіт № 026/03-24 від 11.04.2024р. про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди завданої власнику автомобіля Hyundai Elantra р.н. НОМЕР_2 згідно якого ринкова вартість вищевказаного транспортного засобу станом на дату оцінки становить 312201,42грн., вартість відновлювального ремонту - 548630,39грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 202670,15грн. Вартість матеріального збитку завдану власнику автомобіля становить 312201,42грн.

Судом досліджено звіт № 034/04-24 про оцінку вартості пошкодженого КТЗ автомобіля від 22 квітня 2024 року згідно якого ринкова вартість пошкодженого колісного транспортного засобу Hyundai Elantra р.н. НОМЕР_2 становить 109531,27грн.

Судом досліджено поліс №217761546 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно транспортного засобу СКС VW-ПС д.р.н. НОМЕР_1 . Страховик: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», страхова сума 160000грн.Розмір франшизи 3200 грн.

Судом досліджено виписку з особового рахунку ОСОБА_1 згідно якої вбачається, що 17.04.2024р. на рахунок останнього було зараховано страхове відшкодування в розмірі 81174,89 грн.

З наявних у матеріалах справи висновків експерта вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Elantra р.н. НОМЕР_2 перевищує ринкову вартість КТЗ, тобто віднолювати пошкоджений КТЗ вважається економічно недоцільним.

За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода в розмірі 121495,26 грн. (312201,42 грн. ринкова вартість автомобіля на момент ДТП – 109531,27 грн. (вартість пошкодженого транспортного засобу) – 81174,89 грн. (страхове відшкодування) = 121495,26 грн.

За такого суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині вимог до Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1214,95 грн. та витрати за оплату експертного дослідження в розмірі 8000 грн. (квитанція № 0.0.3606789878.1 від 23.04.2024 року на суму 3000 грн.(а.с. 63) та квитанція № 0.0.3573165889.1 від 09.04.2024 року на суму 5000 грн. (а.с. 47)).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,89,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на користь ОСОБА_1 121495,26 грн. матеріальної шкоди.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1214,95 грн. та витрати за оплату експертного дослідження в розмірі 8000 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 40327023, адреса: м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 288.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 .

Державне підприємство «Агенція місцевих доріг Миколаївської області, код ЄДРПОУ 43960127, адреса: м.Миколаїв, проспект Миру, 34.

Суддя