Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №944/3030/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3030/26

Провадження №1-кп/944/1329/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2026 за №62026140110002364 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львів, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України,

в с т а н о в и в :

Солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст.2, 11, 37, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2026 №1151?АД «Про організацію та проведення базової загальновійськової підготовки та навчання особового складу військової частини НОМЕР_2 », 22.03.2026 приблизно о 16 год. 00 хв. перебуваючи на території розташування військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_2 , а саме: отримати форму та спорядження за нормами забезпечення і прибути на перевірку у встановленій військовій формі, скласти Військову присягу на вірність Українському народові та проходити базову загальновійськову підготовку.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що відмовлявся виконувати наказ в силу релігійних переконань. На даний час вже проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має позитивну характеристику за місце військової служби. Просить суворо не карати.

Згідно з ч. 3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Суд вважає, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 402 КК України, оскільки він, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місце проходження військової служби.

Також суд враховує обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст.50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.402 КК України.

Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, наявність обставин, що пом`якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, на даний час проходить військову службу та позитивно характеризується за місце проходження служби, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2026 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 грн, яка була внесена на відповідний рахунок заставодавцем ОСОБА_5 згідно з платіжною інструкцією №6107872408671094 від 17.04.2026.

Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_4 до вступу вироку у законну силу слід залишити без змін.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого судом не встановлено, внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.349, 370, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_4 , згідно з ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

Запобіжний захід у вигляді застави, обраний ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2026, до вступу вироку у законну силу - залишити без змін.

Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2026, у розмірі 99840 грн, внесену ОСОБА_5 згідно з платіжною інструкцією №6107872408671094 від 17.04.2026, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1