Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №459/1766/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1766/26 Провадження № 3/459/493/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року суддя Шептицького міського суду Львівської області Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Гук Т. Я., прокурора (у режимі відеоконференції) Голеньких В. В., особи, відносно якої вирішується питання про притягнення її до адміністративної відповідальності (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, в. о. директора Селидівського політехнічного фахового коледжу, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 - в. о. Селидівського політехнічного фахового коледжу, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п. п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 19.09.2025, перебуваючи на робочому місці, не повідомила у встановленому Законом порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час вирішення питання щодо підписання наказу № 12-к/тм від 19.09.2025 про виплату премії працівникам, в тому числі і собі, як в. о. директора, у розмірі 6063,51 (шість тисяч шістдесят три гривні п`ятдесят одна копійка), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, ОСОБА_1 - в. о. Селидівського політехнічного фахового коледжу, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» 19.09.2025, перебуваючи на робочому місці, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 12-к/тм від 19.09.2025 про виплату премії працівникам, в тому числі і собі, як в. о. директора у розмірі 6063,51 (шість тисяч шістдесят три гривні п`ятдесят одна копійка), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою від 02.06.2026, на підставі ст. 36 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення № 459/1766/26 та №459/1767/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП було об`єднано в одне єдине провадження та присвоєно справі реєстраційний номер № 459/1766/26, провадження по справі № 3/459/493/26.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні вищевказаних адміністративних правопорушень заперечила, проте фактично підтвердила обставини, вказані у протоколі.Пояснила, що дійсно підписала наказ від 19.09.2025 року, перебуваючи на посаді в. о. директора коледжу. Зауважила, зазначена винагорода (у розмірі 100% окладу) нараховувалася за результатами попереднього навчального року (до 30.06.2025), тобто за період коли вона ще працювала завідувачем навчально-методичного кабінету і не була керівником. Звернула увагу, що сума її виплати не перевищувала премій інших працівників, що виключає отримання будь-яких неправомірних переваг. Наголосила на відсутності умислу на порушення закону та висловила жаль з приводу ситуації. Також просила врахувати дані щодо її особи, а саме те, що у неї 49 років бездоганного педагогічного стажу, наявність відомчих відзнак МОН України та повна відсутність дисциплінарних стягнень за всю трудову діяльність.

Прокурор в судовому засіданні просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки вважає, що у її діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Зауважила, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків директора коледжу та приймаючи рішення про преміювання працівників (зокрема й себе особисто) не могла забезпечити повністю об`єктивну оцінку власної діяльності. У зв`язку з цим у її діях вбачаються чіткі ознаки реального конфлікту інтересів між приватним інтересом, який полягав у отриманні матеріального блага (грошової винагороди), та службовими повноваженнями щодо прийняття одноособового рішення про її нарахування та виплату.

Заслухавши думку прокурора, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Так, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 з 29.08.2025 перебуває на посаді виконуючого обов`язків директора Селидівського політехнічного фахового коледжу (надалі - СПФК) (наказ Донецької обласної державної адміністрації № 290/165-25к від 27.08.2025).

Відповідно до статуту Селидівського політехнічного фахового коледжу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 681 від 29 липня 2022 року, СПФК є юридичною особою публічного права. Засновником, власником та органом управління майном СПФК є Міністерство освіти і науки України.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи в. о. директора СПФК, є посадовою особою юридичної особи публічного права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобіганні корупції» Суб`єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобіганні корупції» є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Голова, заступники Голови, члени Національної комісії з питань психічного здоров`я, які здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобіганні корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-7 КУпАП адміністративно - караним є неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-7 КУпАП адміністративно - караним є вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів .

Відповідно до абзаців тринадцять - чотирнадцять пункту 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених.

Таким чином, питання оплати праці відноситься до майнового інтересу особи, а тому відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», є її приватним інтересом.

Суб`єктивна сторона правопорушення, склад якого наведений в статті 172-7 КУпАП, характеризується прямим умислом та вчиняється з корисливих спонукань, тобто особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага.

Конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Як зазначалось вище, статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї як потенційного, так і реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.

У роз`ясненнях, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 зазначено, що аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29.04.2016 № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

З викладеного слідує, що не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її службові/представницькі повноваження можуть і не суперечити один одному.

Разом з цим, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП суду необхідно встановити чи мала ОСОБА_1 приватний інтерес і в чому саме він полягав, чи мав місце факт суперечності між приватним інтересом і її службовими повноваженнями, і в чому виявлялася така суперечність, чи мала вона повноваження на прийняття рішень, а також чи реально впливала така суперечність на об`єктивність або неупередженість рішення.

Суддею встановлено, що 19.09.2025 ОСОБА_1 , будучи в. о. Селидівського політехнічного фахового коледжу, перебуваючи на робочому місці підписала наказ № 12-к/тм від 19.09.2025 про виплату премії працівникам, в тому числі і собі, як в. о. директора, у розмірі 6063,51 грн.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 була зобов`язана не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити про наявність конфлікту інтересів орган, який призначив її на посаду (Донецьку ОДА чи МОН України), та утриматися від підписання розпорядчого документа стосовно себе до врегулювання цього конфлікту. Цих вимог закону вона не виконала, натомість підписала наказ в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та її службовими повноваженнями зумовлена тим, що під час підписання наказу № 12-к/тм від 19.09.2025 про преміювання працівників, у тому числі себе особисто, ОСОБА_1 була зобов`язана діяти виключно в інтересах СПФК, об`єктивно та неупереджено виконуючи покладені на неї обов`язки. Однак, наявний у ОСОБА_1 приватний інтерес, що полягав у прагненні отримати матеріальне благо та додаткові грошові кошти, увійшов у пряму суперечність із вказаними службовими обов`язками, що завідомо виключало можливість належного (об`єктивного) прийняття рішення та призвело до вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять повідомлення від ОСОБА_1 уповноваженому органу щодо виникнення у неї реального конфлікту інтересів.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколами про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №93 від 20.04.2026, що відповідають вимогам ст.256 КУпАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушень; копією наказу Донецької ОДА № 290/165-25к від 27.08.2025 про призначення виконуючого обов`язки директора СПФК; копією Статуту СПФК від 2022 року; копією наказу № 12-к/тм від 19.09.2025 року про виплату премії, у якому міститься підпис ОСОБА_1 та розпорядженням про нарахування виплати премії на її користь.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні.

Отже, досліджені та перевірені вищенаведеними доказами обставини, які у своїй сукупності «поза розумним сумнівом» свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів.

За таких обставин, суддя вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, оскільки вона перед підписанням наказу щодо преміювання себе, не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також ОСОБА_1 прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Керуючись Законом України «Про запобігання корупції», ст. 36, ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста ) гривень

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у вказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Шептицький міський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. В. Мельникович