Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №456/1509/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1509/26

Провадження № 2/456/1321/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

представника позивача Фазан О. В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовною заявою позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Пилипів О.В. ( ОСОБА_6 ) звернулась до Стрийського міськрайонного суду за допомогою підсистеми «Електронний суду» з позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 75,30 кв.м, житловою площею 64,90 кв.м, з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок загальною площею 75,30 кв.м, житловою площею 64,90 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,4265 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, належної батькові на підставі державного акта серії ЛВ 01128, реєстровий №17 від 25.07.1996. За життя ОСОБА_7 не розпорядився своїм майном, заповіту не склав. Спадкоємцями першої черги за законом являються: дружина – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно довідки Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 02.03.2026 року №135 на день смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з ним проживали та були зареєстровані: дружина - ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_2 . Відтак, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину. Заяв про відмову від спадщини вони не подавали. Інші діти ОСОБА_7 (відповідачі) заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подавали та не мають наміру звертатися в суд для поновлення строку для прийняття спадщини після смерті батька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частку будинку АДРЕСА_1 , земельні ділянки, цільове призначення яких – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали спадкодавцю на підставі державного акта серії ЯА №421470. Заповіту ОСОБА_8 не складала. Згідно довідки Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 02.03.2026 року №136 на день її смерті з нею проживала та була зареєстрована дочка - ОСОБА_2 , відповідно є такою, що прийняла спадщину. Інші спадкоємці першої черги - відповідачі, заяв про прийняття спадщини не подавали та не мають наміру звертатися в суд для поновлення строку для прийняття подини після смерті матері.

19 лютого 2026 року ОСОБА_2 подала в Стрийську державну нотаріальну контору заяву №228 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька та отримала відповідь, що у зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 , оформлених відповідно до чинного законодавства, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано. Рекомендовано звернутися до суду про визнання за собою права власності на будинок (колгоспний двір) в порядку спадкування (спадкова справа №89/2026).

Також 19 лютого 2026 року ОСОБА_2 подала в Стрийську державну нотаріальну контору заяву №229 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері та отримала відповідь, що у зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 , оформлених відповідно до чинного законодавства, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано.

З витягу з погосподарської книги, виданої Грабовецько-Дулібівською сільською радою Стрийського району Львівської області від 17.02.2026 р. №108, вбачається, що станом на 15.04.1991 згідно запису з погосподарської книги, що зберігається у виконавчому комітеті Грабовецько-Дулібівської сільської ради, домоволодіння з особовим рахунком № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 рахується за колгосиним двором, головою якого є: гр. ОСОБА_7 . Членами колгоспного двору станом на ІНФОРМАЦІЯ_10 були:

1. голова колгоспного двору - ОСОБА_7 .

2. дружина - ОСОБА_8 .

3. син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

4. син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

5. дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідачі на частку у майні колишнього колгоспного двору ніколи не претендували, із заявами про витребування частки з майна колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 – не зверталися.

Рішенням виконкому Довголуцької сільської Ради народних депутатів від 29.06.1996 №29 передано у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,4265 та для ведення особистого підсобного господарства.

25.07.1996 видано державний акт серії ЛІВ 01128, який зареєстровано в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за №17.

Відповідно до довідки Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 02.03.2026 року №137 на даній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: с. Довголука Стрийського району Львівської області. Документи на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_7 за життя не встиг оформити, проте постійно там проживав та вів господарство.

Стверджує, що ніхто з відповідачів не мав та не має наміру оспорювати своє право на частку в колишньому колгоспному дворі по АДРЕСА_1 . Відповідачі не заперечували щодо оформлення права власності на земельну ділянку одноособово на батька - ОСОБА_7 . Після його смерті не претендують на оформлення спадщини. Не претендують відповідачі і на оформлення спадщини після смерті матері - ОСОБА_8 , та не заперечують щодо оформлення права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами одноособово на ОСОБА_2 .

Але оформити таке право власності позивач може тільки в судовому порядку. Саме тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач 1 ОСОБА_3 подав заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, зазначив що не претендує на частку в колишньому колгоспному дворі по АДРЕСА_1 .

Відповідач 2 ОСОБА_4 подав аналогічну заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, зазначив що не претендує на частку в колишньому колгоспному дворі по АДРЕСА_1 .

Відповідач 3 ОСОБА_5 подала аналогічну заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, зазначила що не претендує на частку в колишньому колгоспному дворі по АДРЕСА_1 .

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16.03.2026 головуючим у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності – відповідачів, в результаті чого на запит суду 25.03.2026 з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідачів.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.03.2026 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 28.04.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі. Одночасно витребувано зі Стрийської державно нотаріальної контори (Львівська область, м.Стрий, вул.Болехівська, 25) спадкову справу після смерті ОСОБА_7 № 89/2026 та спадкову справу після смерті ОСОБА_8 №38/2026.

21.04.2026 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_5 в якій остання повідомляє про визнання позову та просить розгляд справи здійснювати без її участі.

28.04.2026 на адресу суду надійшли копії витребовуваних спадкових справ.

28.04.2026 розгляд справи було відкладено з причин неявки відповідачів. 28.04.2026, вже після проведення в справі судового засідання, на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшли заяви від відповідачів 1 та 2 про визнання позову та розгляд справи без їхньої участі.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач 1 ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, повідомив що не претендує на спадкове майно, не заперечив щодо задоволення позову.

Розгляд справи відбувся 25.05.2026 за участі представника позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_3 з ухваленням за результатами підготовчого провадження судового рішення.

Відповідно до ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. З урахуванням поданих відповідачами в справі заяв, в яких останні повністю визнають позовні вимоги, а також з урахуванням повноти зібраних в справі доказів, ухвалення рішення відбулось за результатами проведення підготовчого провадження.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер (свідоцтво серії НОМЕР_3 ). Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок загальною площею 75,30 кв.м, житловою площею 64,90 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,4265 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, належної батькові на підставі державного акта серії ЛВ 01128, реєстровий №17 від 25.07.1996.

Відповідно до копії спадкової справи, отриманої на запит суду, спадкоємцями першої черги за законом померлого ОСОБА_7 є: дружина – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 ) та діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво серії НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво серії НОМЕР_6 ), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво серії НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтво серії НОМЕР_7 ).

З копії спадкової справи вбачається, що заповіту покійний не складав.

Згідно довідки Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 02.03.2026 року №135 на день смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з ним проживали та були зареєстровані: дружина - ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_2 . Заяв про відмову від спадщини, як і заяв про прийняття спадщини поданих іншими окрім позивачки спадкоємцями в спадковій справі немає.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво серії НОМЕР_8 ). Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частку будинку АДРЕСА_1 , земельні ділянки, цільове призначення яких – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали спадкодавцю на підставі державного акта серії ЯА №421470.

З копії спадкової справи вбачається, що заповіту покійна не складала.

Згідно довідки Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 02.03.2026 року №136 на день її смерті з нею проживала та була зареєстрована дочка - ОСОБА_2 . Заяв про відмову від спадщини, як і заяв про прийняття спадщини поданих іншими окрім позивачки спадкоємцями в спадковій справі немає.

19 лютого 2026 року ОСОБА_2 подала в Стрийську державну нотаріальну контору заяву №228 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька та отримала відповідь, що у зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 , оформлених відповідно до чинного законодавства, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано. Рекомендовано звернутися до суду про визнання за собою права власності на будинок (колгоспний двір) в порядку спадкування (спадкова справа №89/2026).

Також 19 лютого 2026 року ОСОБА_2 подала в Стрийську державну нотаріальну контору заяву №229 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері та отримала відповідь, що у зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 , оформлених відповідно до чинного законодавства, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано.

Судом встановлено, що станом на 15.04.1991 згідно запису з погосподарської книги, що зберігається у виконавчому комітеті Грабовецько-Дулібівської сільської ради, домоволодіння з особовим рахунком № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 рахується за колгоспним двором, головою якого є: гр. ОСОБА_7 . Членами колгоспного двору станом на ІНФОРМАЦІЯ_10 були:

1. голова колгоспного двору - ОСОБА_7 .

2. дружина - ОСОБА_8 .

3. син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

4. син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

5. дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Вказана інформація зазначена у витягу з погосподарської книги, виданої Грабовецько-Дулібівською сільською радою Стрийського району Львівської області від 17.02.2026 р. №108, що міститься в матеріалах справи.

Рішенням виконкому Довголуцької сільської Ради народних депутатів від 29.06.1996 №29 передано у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,4265 та для ведення особистого підсобного господарства.

25.07.1996 видано державний акт серії ЛІВ 01128, який зареєстровано в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за №17.

Відповідно до довідки Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 02.03.2026 року №137 на даній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: с. Довголука Стрийського району Львівської області. Документи на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_7 за життя не встиг оформити, проте постійно там проживав та вів господарство.

Відтак судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.п. 3.1, 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак при ухваленні рішення по даній справі слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

На сьогоднішній день, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов?язкової реєстрації.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року. Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120, 126 ЦК УРСР 1963 року.

При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору суд виходить з того, що Закон Української РСР «Про власність» не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, зі складу спадщини.

У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.

Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовуються загальні правила щодо спадкування.

Як вбачається зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи, що позивач отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті батька та матері не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі такого, позивач є спадкоємцем першої черги за законом майна її батька та матері ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які померли, проте за життя не оформили право власності на належний їм житловий будинок садибного типу загальною площею 75,30 кв.м, по АДРЕСА_1 , відповідачі проти задоволення позову не заперечили, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності в порядку ст. 13 ЦПК України суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а тому судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем на його вимогу.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 75,30 кв.м, житловою площею 64,90 кв.м, з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.06.2026.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач 2: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_11 .

Відповідач 3: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_12 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН