Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №464/75/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/75/26

пр.№ 1-кп/464/338/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 04 січня 2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026142410000003 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: вироком Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн; вироком Сихівського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України до покаранні у виді з років позбавлення волі, покарання не відбув,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідування точний час, але не пізніше 04.01.2026, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідування місці, незаконно придбав (знайшов) 2 (два) зіп-пакети із вмістом кристалічної речовини білого кольору, яку віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин PVP, масою не менше 0,8571 грам, обіг якої заборонено та які ОСОБА_4 , зберігав при собі до 04.01.2026, без мети збуту.

У подальшому, 04.01.2026, близько 10 год 26 хв, продовжуючи свій злочинний умисел, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Хоткевича, 66, незаконно зберігаючи при собі раніше придбану психотропну речовину, був зупинений працівниками поліції. Після чого, в ході огляду місця події у ОСОБА_4 виявлено та вилучено 2 (два) зіп-пакет із вмістом кристалічної речовини білого кольору, а саме: PVP, який віднесено до особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, масою 0,8571 грам, яку ОСОБА_4 , незаконно зберігав при собі без мети збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених обставин визнав повністю та надав показання, які повністю підтверджують фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, просив суд суворо не карати.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому було роз`яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст.309 КК України. Правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння учасниками судового провадження не оспорюється.

При призначенні покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, який згідно зі ст.12 КК України, є нетяжким злочином; обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; відсутність обставин, що обтяжують покарання; особу обвинуваченого, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, його молодий вік, являється учасником бойових дій, неодружений, відсутність міцних соціальних зв`язків, захворювань не має, на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався; позитивно характеризується за місцем проживання.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про осіб, дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у межах санкції статті, що буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню з усвідомленням суспільної небезпечності діянь у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Таке покарання на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, які притягаються до кримінальної відповідальності.

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, на підставі ст.69 КК України, чи звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК України) суд не знаходить.

Разом з тим, відповідно до вироку Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку за ч.1 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 03 березня 2026 року ОСОБА_4 визнано винним в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.336 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Як регламентовано ч.1 ч.4 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно (ч.3 ст.72 КК України).

Із застосуванням ч.4 ст.70 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 03 березня 2026 року, остаточно призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за цим вироком ОСОБА_4 слід повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2025 року у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.

Цивільний позов не заявлено.

У порядку ст.124 КПК України документально підтверджені витрати на проведення експертизи по кримінальному провадженню слід стягнути з обвинуваченого.

Накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 06 січня 2026 року арешт на мобільний телефон бірюзового кольору марки Redmi Note 10 Pro, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , суд скасовує згідно з правилами ч.4 ст.174 КПК України.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 532 ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року, остаточно призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати ОСОБА_4 невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2025 року у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи у сумі 3 565,60 гривень.

Речові докази, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області:

- 2 (два) зіп-пакети із вмістом кристалічної речовини білого кольору – знищити;

- мобільний телефон бірюзового кольору марки Redmi Note 10 Pro, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 – повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ,

- компакт-диск із відеозаписом залишити при матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 06 січня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення. Згідно з ч.2 ст.394 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_7