Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №450/1753/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1753/26 Провадження № 3/450/1216/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 634004 від 07.04.2026 року, 06.04.2026 року о 19.30 год. в с. Підберізці, автодорога Тернопіль – Львів – Рава-Руська 113 км + 120 м особа ОСОБА_1 керував автомобілем Рено н.з. НОМЕР_1 з причіпом TAD д.н.з. НОМЕР_2 проявив бездіяльність як учасник дорожнього руху, що завдало матеріальних збитків а саме перевозив вантаж (комбайн FENDT 6335 C) перед початком руху не перевірив кріплення вантажу, а під час руху непроконтролював це щоб запобігти його падінню внаслідок чого відбулось падіння вантажу комбайна FENDT 6335 C, у результаті цього завдано матеріальних збитків, пошкоджено причіп та вантаж комбайн FENDT 6335 C, чим порушив вимоги п. 1.5, 22.2 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

01 травня 2026 року від захисника ОСОБА_1 . Дикунського М.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився 11 травня 2026 року, про що розписався. Розгляд справи відкладено на 02.06.2026 р. о 08 год. 40 хв.

В судове засідання 02 червня 2026 року адмінправопорушник ОСОБА_1 та його захисник Дикунський М.В. не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчить розписка долучена до матеріалів справи, однак 01.06.2026 року через систему «Електронний суд» останній подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи неможливістю його прибуття в судове засідання у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі у Личаківському районному суді м. Львова.

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи, слід зазначити, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності перебування адвоката Дикунського М.В. в судовому засіданні 02.06.2026 року у Личаківському районному суді м. Львова суду не надано. Таким чином, клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним.

Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків (ст. 38 ч.2 КУпАП), у випадку встановлення складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, приходжу до висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 зі змінами та доповненнями, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Отже, умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Встановлено, що 06.04.2026 року о 19 годині 30 хвилин в с. Підберізці, автодорога Тернопіль – Львів – Рава-Руська 113 км + 120 м мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Рено н.з. НОМЕР_3 (SK) з причіпом TAD д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та який транспортував вантаж (комбайн FENDT 6335 C).

Автомобіль з причіпом ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень, які перелічені у схемі наслідків дорожньо-транспортної пригоди, пошкоджено праві декоративні накладки, витік рідини, зломані праві двері, відірваний пульт управління та бачок рідини комбайна, якого перевозив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .

Про обставини події водій ОСОБА_1 пояснив, що правопорушник 06.04.2026 року в с. Підберізці керував автомобілем Рено н.з. НОМЕР_1 з причіпом TAD д.н.з. НОМЕР_2 на якому перевозив комбайн марки FENDT. З`їхавши з автодороги Київ -Чоп виконуючи маневр повороту праворуч на автодорогу Львів -Тернопіль в напрямку м. Тернопіль виїжджаючи на свою смугу руху йому назустріч рухався автомобіль, він щоб швидше закінчити маневр, ще більше вивернув кермо вправо, щоб уникнути зіткнення. При вказаному маневрі причіп втратив рівновагу і перекинулася вся конструкція, тобто причіп з комбайном.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

За пунктом 22.2 Правил водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Водій постійно перебуває у контакті з елементами середовища руху, які в процесі руху постійно змінюються, змушуючи водія постійно приймати рішення щодо вибору безпечної швидкості руху в конкретних умовах.

Розміщення вантажу, надійність його кріплення, вибір бічного інтервалу, особливо при виконанні повороту, має контролювати саме водій, який перевозить вантаж. Тому в таких випадках особливу увагу слід приділяти вибору безпечної швидкості руху.

Як визначають Правила дорожнього руху, дорожня обстановка є сукупністю факторів, що характеризується дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дроги, інтенсивністю та рівнем організації дорожнього руху, які повинен враховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Тобто, під час руху дорожньо-транспортна обстановка постійно змінюється, перед транспортним засобом можуть виникати небезпеки або перешкоди для руху, джерелом яких можуть бути як матеріальні (фізичні) об`єкти, так і інші обставини, які вимагають негайних дій відносно управління транспортного засобу, такі, як технічна несправність транспортного засобу, сигнал світлофора, який забороняє рух, дії інших учасників дорожнього руху, що порушують ПДР та ін., і на які водій повинен реагувати зменшенням швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечним маневруванням.

Досліджені в справі докази не дають переконливих підстав зробити висновок про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 22.2 Правил дорожнього руху, оскільки відеозапис не проводився, свідки, які були б очевидцями такого виду порушення відсутні, інших доказів, які можуть підтвердити факт до матеріалів справи не долучено.

Посилання інспектора Відділу поліції на положення вказаного вище пункту Правил дорожнього руху в протоколі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що вантаж не був надійно закріплений.

Сам факт того, що відбулося падіння вантажу, а саме комбайну не свідчить, що водієм не було вжито достатніх заходів для його закріплення, оскільки такий більш ніж очевидно міг зірватись через неналежний стан дорожнього покриття.

Відтак, суддя вважає, що доданими до матеріалів справи доказами не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_1 та пошкодженням його ж автомобіля.

Слід також зазначити, що ОСОБА_1 відповідно до п. 1.4 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Зокрема, останній, перевозячи вантаж, правомірно розраховує на те, що такий він перевозитеме по технічно справним, а не аварійним автодорогам, а тому і вантаж кріпиться відповідно.

Інших доказів, які б беззаперечно, з дотриманням стандарту доказування «поза всяким сумнівом» доводили наявність причинного зв`язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді падіння вантажу у вигляді комбайну, завантаження якого відбулось у пункті завантаження, матеріали справи не містять.

Наведені недоліки при складанні адміністративного матеріалу унеможливлюють встановлення дійсних фактичних обставин справи, зокрема в частині перевірки пояснень ОСОБА_1 щодо надійності завантаження та розміщення у пункті завантаження.

В свою чергу, на переконання суду, встановлення цієї обставини має вирішальне значення, оскільки за викладеної ОСОБА_1 версії подій, останній діяв відповідно до своїх функціональних обов`язків та регламенту завантаження та перевезення відповідного вантажу.

Згідно п. 13.1. Правил водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Проте порушення вказаного пункту правил інспектором не було встановлено.

Проаналізувавши наявні в справі матеріали в їх сукупності, вважаю, що дана дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають у прямому причинному зв`язку з іншими порушеннями Правил дорожнього руху.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідні вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посіпався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в стан і 62 Конституції України презумпції невинності.

За змістом ст. 252 КУпАП суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експертиз тощо.

Оцінюючи матеріали справи, вважаю, що сам по собі факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним та достатнім доказом для встановлення вини особи в скоєнні правопорушення у разі оспорювання особою факту вчинення адміністративного правопорушення.

Оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах складеного протоколу, суддя позбавлений можливості давати оцінку відповідності дій водія ОСОБА_1 вимогам Правил дорожнього руху України, проте зазначає, доказів, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП за порушення правил перевезення вантажу, матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі, в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Характер руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не є причиною виникнення даної ДТП та його наслідків, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально-правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі № 450/1753/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 7, 247, 251, 256, 266, 283, 284 КУпАП ,суд,-

П О С Т А Н О В И В :

провадження у справі № 450/1753/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях останнього.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Є. О. Данилів