Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №462/3860/17 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3860/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017140000000126 від 07.04.2017 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Львова, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Обставини справи.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючи, відповідно до наказу № 183/к від 06.10.2009, на посаді заступника генерального директора з питань експлуатації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького», будучи службовою особою, яка відповідно до посадової інструкції заступника Генерального директора з питань експлуатації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького», затвердженої 28.02.2017 року Генеральним директором вказаного підприємства, приймає участь у визначенні напрямків розвитку підприємства у формуванні фінансової, зовнішньоекономічної діяльності, виконує окремі завдання Генерального директора ДП «МА «Львів» імені Д. Галицького» з забезпечення виробничої діяльності підприємства, взаємодіє, за дорученням Генерального директора ДП «МА «Львів» імені Д. Галицького» з органами місцевої влади, підприємствами, організаціями, погоджує укладення договорів з питань забезпечення діяльності підпорядкованих йому підрозділів, контролює виконання завдань та функцій, покладених на підпорядковані йому підрозділи, контролює у них виробничу та технологічну дисципліну, забезпечує активне використання правових засобів для вдосконалення управління, договірної дисципліни, зниження витрат, ефективне використання основних фондів, обігових коштів та інших матеріальних цінностей, будучи наділеним правами давати розпорядження та вказівки керівникам всіх підпорядкованих йому підрозділів та контролювати їх виконання, з корисливих мотивів, одержав від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрол Груп» ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 40 000 грн 00 коп. за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища.

Між ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» та ТзОВ «Акрол Груп» укладено договори підряду № 08/2016/12/27/14 від 27.12.2016 року щодо виконання капітального ремонту будівлі КПП-2 Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» на суму 338 012 грн 40 коп. та договір № 08/2016/12/27/13 від 27.12.2016 року щодо ремонту м`якої покрівлі складу ВМТП, адмін-будинку ПММ, насосної палива ПММ Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» на суму 436 210 грн 80 коп., договір про надання послуг № ОД/2017/03/16/3 щодо надання послуг з поточного ремонту та обслуговування телескопічних трапів Tyssen Krupp Apror Drive Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» на суму 800 000 грн 00 коп.

13.04.2017 року, ОСОБА_4 під час зустрічі з ОСОБА_7 , перебуваючи у барі «Сателіт», за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 191А, діючи умисно, з корисливих мотивів, висловив пропозицію ОСОБА_7 , що для підписання актів виконаних робіт між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» та ТОВ «Акрол Груп», згідно вказаних вище угод, ОСОБА_7 повинен надати ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі від 3 до 5 відсотків від загальної суми договору.

У подальшому, 19.04.2017 року об 11 год. 30 хв., перебуваючи у барі «Сателіт» за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 191А, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 40 000 грн 00 коп. за підписання ним від імені Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» актів виконаних ТзОВ «Акрол Груп» робіт.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , працюючи на посаді заступника генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» з питань експлуатації, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, 19 квітня 2017 року о 11.30 год., перебуваючи у барі «Сателіт» на вул. Любінській, 191а у м. Львові одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 40000,00 грн. за підписання ним від імені Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» Імені Д.Галицького» актів виконаних ТзОВ «Акрол Груп» робіт.

Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження.

Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не визнав, заперечив фактичні обставини справи, які викладені у обвинувальному акті та пояснив, що Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д.Галицького» та ТзОВ «Акрол Груп» уклали договір на виконання робіт. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» оплатило ТзОВ «Акрол Груп» аванс у розмірі 50-70%. Терміни виконання робіт за даним договором переносились у зв`язку із погодою, роботи не виконувались та Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» писало листи ТзОВ «Акрол Груп» про можливе розірвання договору внаслідок його невиконання. Після цього ОСОБА_7 звернувся до нього з проханням допомогти налагодити роботу. Він був зацікавлений у виконанні робіт ТзОВ «Акрол Груп», оскільки відповідав за роботу всіх підпорядкованих служб, які повинні були слідкувати за даними роботами, а тому погодився допомогти. Згодом ОСОБА_4 сам звернувся до керівника ТзОВ «Вулкан» - ОСОБА_8 для забезпечення підсобників, однак робота так і не почалася. З ОСОБА_7 він був знайомий внаслідок робочих стосунків. При розмові з ОСОБА_7 жодних розмов про хабар ним не велось, лише про оплату за матеріали. Однак 13.04.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відбулася зустріч в автомобілі останнього щодо якої обвинувачений заперечив. Також, підтердив, що він зустрівся 19.04.2017 року з ОСОБА_7 та отримав від нього кошти на матеріали, які поклав у піджак. Згодом, побачивши, що до бару «Сателіт» наближаються невідомі особи, поклав дані кошти під скатертину сусіднього столу. Роботи ТзОВ «Акрол Груп» не були виконані у квітні 2017 року, а тому він не міг впливати на укладення актів виконаних робіт, окрім цього акти виконаних робіт можуть підписуватися лише генеральним директором або інші особа за дорученням.

Позиція сторони захисту.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначили, що обвинувачений виправився, кається, разом з тим останній не вчинив іншого кримінального правопорушення. Вважають, що зміст обвинувального акту не відповідає обставинам справи, зокрема щодо часу, місця та способу вчинення злочину, відсутній предмет доказування та докази є недопустимими. Просили закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю у діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, скасувати запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 та повернути заставу в розмірі 128 000 грн 00 коп., внесену за ОСОБА_4 – заставодавцю ОСОБА_9 .

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначити покарання у вигляді 7 років з позбавленням права обіймати керівні посади в державних підприємствах на строк 3 роки, з конфіскацією майна.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Діючи відповідно до положень ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), суд визначив обсяг і порядок дослідження доказів та здійснив їх безпосередню перевірку у судовому засіданні.

У ході розгляду судом послідовно та всебічно досліджено докази, зібрані органом досудового розслідування, а також докази, подані сторонами. Кожен із них оцінено з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності – з урахуванням їх взаємного зв`язку, логічної узгодженості та спроможності підтвердити або спростувати обставини, що підлягають доказуванню.

Саме такий підхід дав змогу суду відокремити фактичні дані від припущень, критично оцінити позиції сторін та сформувати внутрішнє переконання на підставі перевірених і процесуально допустимих доказів.

Незважаючи на заперечення своєї винності обвинуваченим, суд вважає, що факт скоєння злочину та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій стверджується наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні про те, що не пригадує детальних обставин справи однак зазначає, що діяв на підставі довіреності з ТзОВ «Акрол Груп», однак не був працівником підприємства. Між ТзОВ «Акрол Груп» та аеропортом було укладено близько 2-3 договорів у розмірі близько 1 000 000 грн 00 коп. ОСОБА_4 . Забезпечував підписування актів виконаних робіт. В особистій розмові ОСОБА_4 в ресторані на ринку «Південний» озвучив питання неправомірної вигоди та зазначив суму такої у розмірі 5-10% від суми договору. Внаслідок таких дій ОСОБА_4 ОСОБА_7 за власним бажанням звернувся в прокуратуру та надав свою згоду на співробітництво. Кошти у розмірі 40-50.000 грн йому передали з Києва від ТзОВ «Акрол Груп». Могло бути, що то були мої кошти. ОСОБА_7 передав кошти у розмірі 40 000 грн 00 коп. ОСОБА_4 за підпис документів пов`язаних з господарською діяльністю у кафе «Сателіт» та обвинувачений взяв їх у руки, після цього він покинув кафе та його затримали правоохоронні органи, про подальший рух коштів йому невідомо. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д.Галицького» оплатило ТзОВ «Акрол Груп» аванс. Директора ТзОВ «Акрол Груп» він не ставив до відома про вимагання у нього неправомірної вигоди.

Показаннями свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні про те, він здійснював роботи з поточного ремонту та технічного обслуговування телескопічних трапів ТзОВ «Акрол Груп» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» Імені Д.Галицького», між юридичними особами був укладений договір, однак довгий час роботи не були розпочаті. У зв`язку з цим від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» до ТзОВ «Акрол Груп» надходили листи. Згодом були розпочаті роботи, вказівок про підписання актів виконаних робіт без їх належного виконання від ОСОБА_4 не надходило. Під час затримання ОСОБА_4 роботи не були виконані у повному обсязі, лише коли згодом роботи із ремонту телескопічних трапів були завершені, то у травні-червні 2017 року та були складені акти виконаних робіт. Обвинувачений ОСОБА_4 характеризувався виключно позитивно, як працьовитий та відповідальний

Показаннями свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні про те, до ПП «Тадекс Мастила Україна», де він на той час працював від представника Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» - ОСОБА_4 надійшла пропозиція стосовно співпраці щодо мастильних матеріалів, останнім було замовлено близько 600 л масел, однак співпраця не відбулася у зв`язку з тим що надійшла відмова від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького».

Показаннями свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні про те, що працював у МПП «Вулкан» та співпрацював з Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького». Між підприємствами укладалися договори про співпрацю. До ТзОВ «Вулкан» звертався ОСОБА_4 щодо співпраці з надання матеріалів, техніки та працівників.

Показаннями свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні про те, не пригадує детальних обставин справи однак зазначає, працював у компанії, яка виграла тендер з Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького». Відомо про те, що між ТзОВ «Акрол Груп» та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» укладалися договори, однак не відомо які саме. Повідомляє, що зі слів ОСОБА_14 він знає, що ОСОБА_7 (якого він знає як «решалу та лобіста») не надавалося доручення від ТзОВ «Акрол Груп».

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за встановленими судом обставинами, крім показань свідків також підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:

- витягом з ЄРДР № 42017140000000126 від 07.04.2017 року, який містить відомості про реєстрацію правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України від 18.04.2017 року та від 11.08.2017 року (а.с. 2, 74, Т. 1);

- дорученням щодо проведення досудового рослідування від 19.04.2017 року (а.с. 3, Т. 1);

- рапортом від 07.04.2017 року, відповідно до якого старшим оперуповноваженим в ОВС СП БКОЗ УСБУ у Львівській області ОСОБА_15 отримано інформацію від ОСОБА_7 про вимагання у нього неправомірної вигоди ОСОБА_4 (а.с. 5, Т. 1);

- заявою ОСОБА_7 від 10.04.2017 року, згідно якої заступник директора по експлуатації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» ОСОБА_4 вимагає в ОСОБА_7 неправомірну вигоду за підписання актів виконаних робіт ТзОВ «Акрол Груп», заявою ОСОБА_7 від 10.04.2017 року, згідно якої ОСОБА_7 з метою викриття протиправної діяльності заступника директора по експлуатації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» ОСОБА_4 погодився на конфіденційне співробітництво із органом розслідування (а.с. 6-9, 11, Т. 1);

- довіреністю директора ТзОВ «Акрол Груп» ОСОБА_16 від 12.12.2016 року виданої на ім`я ОСОБА_7 , дійсної до 12.12.2017 року, якою чітко стверджено повноваження ОСОБА_7 представляти інтереси товариства з правом підпису, що беззаперечно свідчить про дії свідка ОСОБА_7 , на час вчинення ОСОБА_4 злочину, як представника ТзОВ «Акрол Груп» та в його інтересах на підставі офіційного документу (а.с. 10, Т. 1);

- протоколом попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 10.04.2017 року, відповідно до якого свідка ОСОБА_7 повідомлено про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування (а.с. 11-12, Т. 1);

- протоколом ідентифікації та помічення грошових коштів від 19.04.2017 року, відповідно до якого грошові кошти у сумі 50 000 грн 00 коп., зокрема, купюри номіналом 500 грн. 00 коп., з серією та номером: УИ5206784, ЗГ3602767, ВИ7088133, ВД2786326, СГ6022048, В32454957, ЛВ8871018, ВХ8430285, УБ5903827, ВЖ6612041, ЛИ3082162, ЛИ7645276, УБ3633572, ЗИ5544675, ЛД1151595, ЗД4475478, МБ9695993, МА5157135, ФГ7561921, ВА9204040, МВ4026232, ЗД9004443, ВИ9564848, В37850921, 336392589, БН2263368, БК6225718, С32732112, ВБ4253775, 330220988, МА4966482, ВЖ4444275, ГНЗ766224, ЛГ9688776, ВХ4973789, ЛД2954712, ВЕ6669532, МА1820379, С35779678, ВА3000038, ЛА7011708, ВИ6159544, ЛВ7675497, ЗИ4653229, ЛИ4121468, ВВ1311458, СД7217346, БН4241050, ЗИ9663093, Ф31178878, ЛГ4809317, УБ8367954, ВЕ6961388, БТ2734698, ЛВ7909528, СБ1180983, ЗГ6909172, ВА4483413, МВ4589209, МГ8475295, ВЖ9948667, ЗБ9671182, ВЖ2293977, ЗБ8886015, ВЕ8797677, ВИ7155106, ЗБ8950932, ЗЗ0436255, ВИ0196771, ВЖ8940338, БН0272608, ВД7838870, ЗБ9496358, БН2352770, ВГ6443706, ЗБ1593694, ЗБ2225163, ЗД3881951, СГ4621610, СД5525241, ЛА5043807, ГТ4411363, ЗИ4327165, ЗФ6940407, СИ2726277, ВФ9401887, Л34972731, ЛА9840510, ВБ7191134, СБ0360395, ВЖ5643848, Ф33728306, СД9803887, В37812124, ЗИ0527072, ВВ7835123, ВЖ6508263, ВБ7883529, ЗД8978814, БН1595904 оброблено з обох боків спецхімпрепаратом «Промінь-1», що в ультрафіолетовому світлі світяться світло-зеленим кольором, після чого грошові кошти надано ОСОБА_7 . З грошових коштів знято світлокопії (а.с. 13-16, 38-62, Т. 1);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.04.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_4 затримано 19.04.2017 року о 15 год. 40 хв. внаслідок підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 44-46, Т. 1);

- протоколом обшуку від 19.04.2017 року, згідно з яким при обшуку ОСОБА_4 в приміщенні бару «Сателіт» на вул. Любінській, 191А у м. Львові виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 1 029 грн 00 коп., телефон марки «Соні», пластикове посвідчення № 19 на ім`я ОСОБА_4 , банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_1 , банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , банківську картку «Укрексімбанк» № НОМЕР_3 , паспорт ОСОБА_4 , календар, білий аркуш паперу із рукописними написами, ключ з брелоком та флешкою, два ключі з брелоком, куртку чорного кольору, піджак темно-синього кольору. Внаслідок просвічення пальців та долоні правої руки ОСОБА_4 виявлено сліди світіння світло-зеленого кольору (а.с. 47-82, Т. 1);

- протоколом огляду від 19.04.2017 року, згідно з яким в приміщенні бару «Сателіт» на вул. Любінській, 191А у м. Львові, після отримання попереднього дозволу орендаря даного бару та написання ним власноручної заяви, під скатертиною столу виявлено пачку грошових коштів купюрами по 500 грн 00 коп. на загальну суму 40 000 грн 00 коп (а.с. 52-56, Т. 1);

- постановою про визнання речових доказів від 20.04.2017 року, відповідно до якої визнано речовими доказами та долучено до матеріалів справи куртку та темно синій піджак ОСОБА_4 , які вилучені в ході особистого обшуку від 19.04.2017 року (а.с. 72, Т. 1);

- протоколом добровільної видачі грошових коштів від 20.04.2017 року, згідно з яким ОСОБА_7 повернув надані йому грошові кошти у сумі 10 000 грн 00 коп., куп`юрами номіналом 500 грн 00 коп. (а.с. 73, Т. 1);

- постановою про визначення підлідності від 24.04.2017 року, відповідно до якої визначено підслідність кримінального провадження № 42017140000000126 відомості у якому внесено до ЄРДР від 07.04.2017 року за ознаками кримінального правопоуршенян передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за СУ ГУНП України у Львівській області (а.с. 75-76, Т. 1);

- протоколом про результати аудіо- відеоконтролю особи від 19.05.2017 року, згідно якого в приміщенні бару «Сателіт» на вул. Любінській, 191А у м. Львові ОСОБА_4 погодившись із сумою 40 000 грн 00 коп. одержав від ОСОБА_7 40 000 грн 00 коп. непровомірної вигоди. Зокрема відеозаписом події безумовно засвідчено як після короткотривалої розмови, без жодних категоричних заперечень, обвинувачений ОСОБА_4 отримав зазначені кошти, як неправомірну вигоду. Також даними доказами стверджується спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_4 без жодних стверджень, наполягань чи неодноразових вмовлянь та їх розмови відбувались виключно у спокійному тоні та у формі діалогу без провокативних дій збоку ОСОБА_7 (а.с. 80-84, Т. 1);

- протоколом про результати аудіоконтролю від 19.05.2017 року та безпосередньо дослідженими відеозаписами негласних слідчих дій, відповідно до яких чітко та беззаперечно стверджується, що у приміщенні бару «Сателіт» на вул. Любінській, 191А у м. Львові ОСОБА_4 погодившись із сумою 40 000 грн 00 коп. одержав від ОСОБА_7 40 000 грн 00 коп. непровомірної вигоди (а.с. 85-86, Т. 1);

- протоколом про результати аудіоконтролю від 19.05.2017 року, відповідно до якого 13.04.2017 року, в автомобілі ОСОБА_7 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність передання йому ОСОБА_7 3-5% від суми договору про виконання робіт (а.с. 87-90, Т. 1);

- протоколом про результати візуального спостереження за особою від 19.05.2017 року, згідно з яким 19.04.2017 року об 11 год. 45 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спілкувались біля входу в кафе «Сателіт» на вул. Любінській, 191А у м. Львові (а.с. 91, Т. 1);

- службовим зверненням від Начальника ВЕНС ОСОБА_17 від 15.06.2017 року, згідно з яким були завезені будівельні матеріали (а.с. 92, Т. 1);

- постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 18.04.2017 року, відповідно до якої для спростування чи отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов`язаної з одержанням неправомірної вигоди ОСОБА_4 доручено здійснити контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих та помічених грошових коштів у сумі 40 000 грн 00 коп., аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження за ОСОБА_4 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження, за місцем його діяльності та перебування, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, абонентського номера, яким користується останній працівникам слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області (а.с. 92, Т. 1);

- матеріалами щодо виконання доручення слідчого на № к/п 126/16/04-2017 року від 19.06.2017 року, відповідно до яких здійснено збір характеризуючих матеріалів відносно ОСОБА_4 , а саме: довідки лікаря психіатра та нарколога, відомості про судимість та встановлено усе належне йому рухоме та нерухоме майно (а.с. 93-127, Т. 1);

- договором підряду № ОД/2016/12/27/13 від 27.12.2016 року, відповідно до якого ТзОВ «Акрол Груп» зобов`язалось виконати ремонт м`якої покрівлі складу ВМТП, адмінбудинку ПММ, насосної палива ПММ Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» Імені Д.Галицького», вартістю 436 210 грн 80 коп. (а.с. 107-167, Т. 1);

- договором підряду № ОД/2016/12/27/14 від 27.12.2016 року, відповідно до якого ТзОВ «Акрол Груп» зобов`язалось виконати капітальний ремонт будівлі КПП-2 Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького», вартістю 338 012 грн 40 коп. (а.с. 168-186, Т. 1);

- договором про надання послуг № ОД/2017/03/16/3 від 16.12.2017 року, згідно з яким ТзОВ «Акрол Груп» зобов`язалось виконати послуги з поточного ремонту та технічного обслуговування телескопічних трапів Krupp Apron Drive Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького», вартістю 800 000 грн 00 коп. (а.с. 187-191, Т. 1);

- рахунком фактурою № СФ-0000003 від 21.06.2017 року, платіжним дорученням № 0100002719 від 20.03.2017 року, рахунком № СФ-0000001 від 16.03.2017 року, платіжним дорученням № 262 від 30.06.2017 року, актом прийому передачі наданих послуг № 1 від 15.06.2017 року, відповідно до яких Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» сплачено ТзОВ «Акрол Груп» 800 000 грн 00 коп. за послуги згідно договору про надання послуг № ОД/2017/03/16/3 від 16.03.2017 року (а.с. 195-202, Т. 1);

- технічними звітами № 1, № 2, № 3, № 4 від 31.05.2017 року, згідно яких ТзОВ «Акрол Груп» виконувались роботи згідно договору про надання послуг № ОД/2017/03/16/3 від 16.03.2017 року (а.с. 228, Т. 1);

- цивільно-правовими договорами №1, № 2, № 3 від 03.05.2017 року (а.с. 207-209, 210-212, 213-215, Т. 1);

- постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 18.04.2017 року (а.с. 217-218, Т. 1);

- постановою про припинення негласних слідчих дій від 24.04.2017 року, згідної якої припинено контроль за вчиненням злочину та проведенням щодо ОСОБА_4 негласних слідчих дій, зокрема: аудіо-, відеоконтролю особи за місцем його діяльності та перебування, візуальне спостереження у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, абонентського номера, яким користується останній (а.с. 219-220, Т. 1);

- постановою про розсекречення протоколів про результати проведення негласної слідчої дії від 29.05.2017 року, відповідно до якої проведено розсекречення грифу секретності протоколів № 14/1-1308, № 14/1-1309, № 14/1-1307, № 14/1-1310 про хід та результати проведення негласної слідчої дії – аудіо-, відеоконтроль особи та візуальне спостереження за ОСОБА_4 , карти пам`яті SD № 1/191/12-1038, лазерні диски DVD-R № 14/191/12-1046, DVD-R № 14/191/12-1039 (а.с. 221-222, Т. 1);

- клопотання про розсекречення матеріалів негласних слідчих розшукових дій від 29.05.2017 року № 04/2/5-1226т (а.с. 223-224, Т. 1);

- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій від 10.04.2017 року № 17/1/2-820т (а.с. 225-226, Т. 1);

- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій від 10.04.2017 року № 17/1/2-821т (а.с. 225-226, Т. 1).

Крім того в судовому засіданні були досліджені, які зазначені у клопотанні сторони захисту, а саме:

- витяг щодо юридичної особи ТзОВ «Акрол Груп» станом на 01.06.2021 року, відповідно до якого наявні судові рішення, у яких ТзОВ «Акрол Груп» є стороною у справах (а.с. 178-179, Т. 4);

- рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2018 року вирішено позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з ТзОВ «Акрол Груп» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» заборгованість у розмірі 169 006 грн 20 коп., пеню - 62 532 грн 29 коп., штраф – 10 140 грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 3 625 грн 18 коп. (а.с. 184-193, Т. 4);

- рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2018 року вирішено позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з ТзОВ «Акрол Груп» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» 218 105 грн 40 коп. попередньої оплати, 3 271 грн 57 коп. судового збору (а.с. 180-183, Т. 4);

- посадову інструкцію заступника генерального директора з питань експлуатації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» № 20 від 28.02.2017 року, згідно з якою ОСОБА_4 роз`яснено його завдання, обов`язки, права та відповідальність заступника генерального директора, зокрема п. 2.9, 2.10, 3.3 вказано, що він погоджує укладення договорів з питань забезпечення діяльності підпорядкованих йому підрозділів, контролює виконання завдань та функції покладених на підпорядковані йому підрозділи та має право одержувати у встановленому порядку від керівників підрозділів підприємства і окремих посадових осіб документи, довідки, розрахунки, інші матеріали необхідні для виконання завдань і функцій покладених на нього, що свідчить про можливість впливу обвинуваченого, використовуючи своє службове становище, на результати виконуваних ТзОВ «Акрол Груп» робіт (а.с. 64-68, Т. 4);

- лист № 17 від 10.01.2016 року від ТзОВ «Акрол Груп» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» про перенесення строку початку робіт по договору від 27.12.2016 року капітального ремонту будівлі КПП-2 (а.с. 167, Т. 2);

- лист № 19 від 10.01.2016 року від ТзОВ «Акрол Груп» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» про перенесення строку початку робіт по договору від 27.12.2016 року з ремонту м`якої покрівлі складу ВМТП (а.с. 168, Т. 2);

- відповіді на листи від 10.01.2016 року від ТзОВ «Акрол Груп» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» від 30.03.2017 року № 596, 03.04.2017 року № 614 та 03.04.2017 року № 615 (а.с. 169-171 Т. 2);

- виписки із банківського рахунку ОСОБА_4 у ПАТ «Ощадбанк» від 31.03.2017 року, від 06.04.2017 року, від 06.04.2017 року, від 06.04.2017 року, від 10.04.2017 року; від 10.04.2017 року; від 10.04.2017 року (а.с. 187-190, Т. 2);

- відповідь на адвокатський запит МПП «ВУЛКАН» від 07.07.2017 року (а.с. 183, Т. 2);

- відповідь на адвокатський запит ПП «Тадекс Мастила Україна» від 06.07.2017 року (а.с. 185, Т. 2);

- відповідь директора ТзОВ «Акрол Груп» ОСОБА_16 від 22.01.2018 року на виклик до суду для допиту в якості свідка у кримінальні справі та заявою від 22.08.2017 року (а.с. 22-24, Т. 3);

- відповідь на адвокатський запит УСБУ у Львівській обл. № 63/22/1-13-226/14 від 27.03.2018 року (а.с. 50, Т. 3);

- акт прийманням-передачі послуг № 1 від 15.06.2017 року до Договору ОД /2017/03/16/3 від 16.03.2017 року (а.с. 78-80, Т. 3);

- ухвала Апеляційного суду Львівської області від 10.04.2017 року, якою надано дозвіл на проведення негласних розшукових /слідчих/ дій, а саме: провести аудіо - , відео – контроль місця з метою прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць щодо ОСОБА_4 , зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з мобільного телефону з сім-картками оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна», абонентський номер НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_4 починаючи з 10.04.2017 року. (а.с. 51, Т. 3);

- висновок фахівця в галузі кримінального права професора ОСОБА_18 , який долучено до апеляційної скарги(а.с. 9-40, Т. 4).

Крім того в судовому засіданні досліджені інші докази у матеріалах справи, а саме:

- висновок експерта № 3368 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою адвоката ОСОБА_6 від 24.03.2023 року (а.с. 158-171, Т. 5);

- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 073443 від 21.12.2021 року МСЕК № 1 та пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 серія ААЛ № 616378 від 11.01.2022 року виданого Пенсійним фондом України (а.с. 185-188, Т. 5);

- висновок судового експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи відео- звукозапису у кримінальному провадженні № 42017140000000126 № 2939-Е від 01.08.2025 року (а.с. 196-205, Т. 5).

Щодо позиції сторони захисту.

Під час судових дебатів захист просив визнати недопустимими надані стороною обвинувачення докази, отримані в результаті слідчих (розшукових) дій та НСРД:

- постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 18.04.2017 року (а.с. 217-218, Т. 1);

- протоколу про результати аудіоконтролю від 19.05.2017 року, відповідно до якого 13.04.2017 року, в автомобілі ОСОБА_7 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність передання йому ОСОБА_7 3-5% від суми договору про виконання робіт (а.с. 87-90, Т. 1);

З данного приводу суд зазанчає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України), -у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.

У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Так, постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 18.04.2017 року (а.с. 217-218, Т. 1); винесена прокурором в межах своє компетенціїта, відсутні будь-які ознаки недопустимості. Стороною захисту інші твердження небгрунтовані.

Протокол про результати аудіоконтролю від 19.05.2017 року, відповідно до якого 13.04.2017 року, в автомобілі здійснений аудіозапис розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , здійснений відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 10.04.2017 року, якою надано дозвіл на проведення негласних розшукових /слідчих/ дій, а саме: провести аудіо - , відео – контроль місця з метою прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць щодо ОСОБА_4 , зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з мобільного телефону з сім-картками оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна», абонентський номер НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_4 починаючи з 10.04.2017 року.Судом враховується непредставлення стороною обвинувачення оригінального носія здійсненого аудіозапису для суду та проведення відповідної експертизи. Разом з тим, зміст цього аудіозпису, на спростування якого спрямовані доводи сторони захисту відповідають змісту всіх обставин та доказів у справі, в тому числі і наступного аудіозапису розмови від 19.04.17 року, як в своєму взаємозвязку, так і в таких дрібницях, як характер, стиль та манера спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання допустимості вказаних доказів, суд звертає увагу на наступне.

Фіксація ходу і результатів НСРД відображені у відповідних протоколах та відповідає загальним правилам фіксації кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів НСРД повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення НСРД складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

У ч. 3 ст. 104 КПК України визначено вимоги до змісту протоколу.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України НСРД – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згадувані захистом протоколи НСРД, складені після їх проведення (закінчення). Зазначені в них дані відповідають вимогам ч. 3 ст. 104 КПК України. З описової частини протоколів зрозуміла послідовність дій та отримані в результаті них відомості, що мають значення у цьому кримінальному провадженні.

Отже, фіксація ходу і результатів НСРД щодо ОСОБА_19 відповідає зазначеним вимогам.

Принцип диспозитивності (ст. 26 КПК України), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК України, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень. Відтак немає підстав для визнання недопустимими доказами відповідних протоколів за результатами проведення НСРД, складених на підставі зазначених документів.

Захист зазначив, що стороною обвинувачення надано до суду копії аудіозаписів, а також заявив про сумнівність таких. Доводи захисту мають спиратися на об`єктивні дані, переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Об`єктивних даних невідповідності аудіозаписів дійсним обставинам справи стороною захисту не надано, а тому, такі доводи є виключно припущеннями.

Аудіозаписи та відеозаписи досліджені судом в порядку статті 359 КПК України не викликають сумнівів у їх достовірності.

Захист не лише має вказувати на помилки, на його думку, сторони обвинувачення при збиранні доказів, а й обґрунтовувати, яким чином це завдало істотної шкоди правам людини. Доводи ж сторони захисту не свідчать про отримання зазначених доказів внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також, що вони здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок таких порушень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Протоколи за результатами проведення НСРД, про які вказує захист отримані в порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та є допустимими доказами.

Крім того, стороною захисту ставиться під сумнів повноваження ОСОБА_7 , як представника ТзОВ «Акрол Груп». В огрунтування такого сумніву покладені показання свідка ОСОБА_13 , що також представляв інтереси вказаної компанії та відповідь директора ТзОВ «Акрол Груп» ОСОБА_16 від 22.01.2018 року на виклик до суду для допиту в якості свідка у кримінальні справі та заявою від 22.08.2017 року (а.с. 22-24, Т. 3.)

З данної аргументації, враховуючи принципи змагальності та беспосередності дослідження показань, речей та документів, суд відноситься критично до зазначених документів від ОСОБА_16 . Судом використані всі можливості для отримання особистих грунтовних пояснень від останньої, та не може сприймати зазначені документи іншим чином. Стороні захисту судом надавались всі можливості для представлення ОСОБА_16 , як свідка сторони захисту. Висловлена ОСОБА_16 позиція спростовується наявною в справі довіреністю директора ТзОВ «Акрол Груп» ОСОБА_16 від 12.12.2016 року виданої на ім`я ОСОБА_7 , дійсної до 12.12.2017 року, якою чітко стверджено повноваження ОСОБА_7 представляти інтереси товариства з правом підпису, що беззаперечно свідчить про дії свідка ОСОБА_7 , на час вчинення ОСОБА_4 злочину, як представника ТзОВ «Акрол Груп» та в його інтересах на підставі офіційного документу (а.с. 10, Т. 1). За вищеозначених фактів та аргументів слід критично оцінити заперечення ОСОБА_13 наявності повноважень у ОСОБА_7 , що критично ставиться до останнього та не був повідомлений про наявність доручення у ОСОБА_7 . Крім того, визначальним за данними аргументами є субєктивне ставлення обвинуваченого до ОСОБА_7 , що згідно з всією наявною доказовою базою не ставив під сумнів його повноваження як представника ТзОВ «Акрол Груп».

Що висловленого стороною захисту сумніву про джерело походження грошей, що передавались ОСОБА_7 ОСОБА_4 , суд заначає що що у матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням кримінального правопорушення. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками. Використання особистих коштів під час проведення НСРД у виді контролю за вчиненням кримінального правопорушення автоматично не обумовлює недопустимості фактичних даних щодо видачі грошових коштів чи результатів НСРД. З метою реалізації уповноваженими особами приписів КПК ухвалено й діють спеціальні нормативні акти, які встановлюють підстави та порядок отримання працівниками правоохоронних органів грошових коштів за рахунок видатків спеціального призначення у кримінальному провадженні. Водночас за приписами ст. 91 КПК джерело походження грошейщо використовуються під час оперативних заходів, не входить у предмет доказування у кримінальному провадженнях щодо правопорушення, передбаченого ст. 368 КК. Приписи статей 103–105, 233, 252 КПК стосовно фіксації ходу і результатів НСРД також не вимагають від органу досудового розслідування зазначати джерело походження грошей як платіжного засобу, який використовується під час проведення слідчих дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Не містять таких вимог і приписи статей 246, 271 КПК України. Стосовно коштів у більшій сумі, які були виділені для проведення НСРД у провадженні, однак не були використані, суд вбачає, що ці обставини не мають істотного значення, оскільки перебувають за межами висунутого засудженому обвинувачення. (Позиція з Постанови колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 11.03.2026 у справі № 742/502/24 (провадження № 51-3381км25)

В одночас жодних сумнівів не викликають досліджені в судовому засіданні протокол ідентифікації та помічення грошових коштів від 19.04.2017 року грошових коштів у сумі 50 000 грн 00 коп. (а.с. 13-16, 38-62, Т. 1) та протокол добровільної видачі грошових коштів від 20.04.2017 року, у сумі 10 000 грн 00 коп. (а.с. 73, Т. 1);

Крім того, сторона захисту заявляє про наявну провокацію провокацію злочину. Разом з тим, за позіцією сторони захисту обвинувачений не отримував неправомірну вигоду, а гроші передавались на закупівлю будівельних матеріалів. Таким чином, одночасне твердження стороною захисту про те, що особа не отримувала неправомірної вигоди і про те, що мала місце провокація з боку правоохоронних органів, є взаємовиключними. Про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення. В контексті практики ЄСПЛ сам по собі факт передачі незаконної матеріальної винагороди з відома та під контролем правоохоронних органів не свідчить про провокацію вчинення злочину, а направлений на документування злочинної діяльності. На це вказав у своїй постанові Касаційний кримінальний суд Верховного Суду від 12 серпня 2025 року по справі №991/1710/22.

Мотиви суду, оцінка та висновки.

ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту обвинувачення сформульовано наступним чином.

ОСОБА_4 , працюючи на посаді заступника генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д.Галицького» з питань експлуатації, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, 13 квітня 2017 року, під час зустрічі із представником ТзОВ «Акрол Груп» ОСОБА_7 , перебуваючи у барі «Сателіт» на вул. Любінській, 191а у м. Львові поставив вимогу ОСОБА_7 , за якою, для підписання ним актів виконаних робіт між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» Імені Д.Галицького» та ТзОВ «Акрол Груп», ОСОБА_7 повинен надати йому неправомірну вигоду у розмірі від 30000,00 грн. до 50000,00 грн.

В подальшому, 19 квітня 2017 року о 11.30 год., перебуваючи у барі «Сателіт» на вул. Любінській, 191а у м. Львові одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 40000,00 грн. за підписання ним від імені Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ОСОБА_20 » актів виконаних ТзОВ «Акрол Груп» робіт.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вимогу (в формулювання обвинувального акту, т.2 а.с.3) для себе за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди., тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В даному випадку описка в формулюванні «таку вимогу» замість визначеному в Кримінальному кодексі України «таку вигоду» є очевидною, та не такою що в цілому істотно та очевидного порушення його прав та свобод людини.

Стосовно кваліфікації за ч. 3 ст. 368 КК України, суд приходить до переконання про недоведеність стороною обвинувачення, що ОСОБА_4 одержав неправомірну вигоду внаслідок її вимагання.

У статті 368 КК України під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо її надання з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів (п.5 примітки до ст.354 КК України).

Отже, вимагання матиме місце у разі доведення прокурором наявність усіх трьох обов`язкових обставин:

1.Ініціатором одержання неправомірної вигоди був ОСОБА_4 .

2.Пропозиція її одержання мала ознаки примусу у вигляді:

-або відкритої погрози;

-або створення умов, при яких ОСОБА_7 або інші особи, що мають права виступати від імені ТзОВ «Акрол Груп» були переконані в порушенні своїх прав та законних інтересів та змушені були надати неправомірну вигоду.

3.Такі дії (бездіяльність) ОСОБА_4

-мав здійснити використовуючи своє службове становище;

-і вони мали протиправний характер.

Аналізуючи наявні у справі докази встановлено:

1. Під час розмови 13.04.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , у барі «Сателіт», за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 191А, на запитання та останнього, ОСОБА_4 висловлено побажання отримання 3-5 % від загальної суми договору, що за приблизним підрахунокм складає суму у розмірі від 30 000 грн 00 коп. до 50 000 грн 00 коп. Отже, ініціатором одержання неправомірної вигоди був ОСОБА_4 .

2. Не здобуто будь-яких фактичних даних, що підтверджували б висловлення ОСОБА_4 відкритої погрози вчинення дій (бездіяльності) на шкоду законним інтересам ТзОВ «Акрол Груп».

Таким чином, прокурор не довів, що пропозиція ОСОБА_4 мала ознаки відкритого або завуальованого примушування до надання йому неправомірної вигоди.

3. Використовуючи своє службове становище, ОСОБА_4 міг примусити особу надати йому неправомірну вигоду. Його повноваження встановлені посадовою інструкцію заступника генерального директора з питань експлуатації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» № 20 від 28.02.2017 року. Проте прокурором не доведено якими саме протправними діями (бездіяльністтю) обвинувачений створював умови на шкоду законним інтересам ТзОВ «Акрол Груп».

Оскільки під час судового слідства не встановлено, що ОСОБА_4 здійснював відкриту погрозу або ж створював умови, які б підштовхували надати йому неправомірну вигоду, суд приходить до висновку про відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання.

Тому суд виключає з обсягу обвинувачення кваліфікуючу ознаку вимагання з обвинувачення ОСОБА_4 .

Виключення цієї ознаки з обвинувачення тягне за собою зміну правової кваліфікації злочину.

Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 368 КК України, а саме як одержання ОСОБА_4 неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Поняття «з використанням наданої їй влади чи службового становища» з погляду кваліфікації за ст. 368 КК не обмежується діями (бездіяльністю) в межах службової компетенції і включає в себе використання службовою особою можливостей, обумовлених займаною посадою.

Крім цього, при прийнятті рішення у кримінальному провадженні суд виходить з того, що нормативними приписами заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у ст. 368 КК, представник влади, який, будучи заступником генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» з питань експлуатації, як службова особа, був ОСОБА_4 , не вправі одержувати будь-яку винагороду у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень.

Останнє твердження повністтю спростовує, висловлену стороною захисту версію про отримання від ОСОБА_7 , гроші в суммі 40.000 грн. нібито для закупівлі будівельних матеріалів.

Вказане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, зокрема заступнику генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» з питань експлуатації, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку із можливостями її посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду, розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості; ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мета, яку переслідує останній, та його переконаність в тому, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач.

Наявність такої можливості, вочевидь, обумовлюється авторитетом займаної ОСОБА_4 посади заступника генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького», який здійснює функції представника державного підприємства. Його посада також була пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Тобто, на момент вчинення діянь, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 , останній, був службовою особою, заступником генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького», а відтак обвинувачений є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.

Так, суд зазначає, що за змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності,

Суд при розгляді кримінального провадження досліджує докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, аналізує їх та дає оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 ст. 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Суд вказує, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України підтверджується обсягом досліджених у судовому засіданні доказів, які підтверджують вину обвинуваченого у скоєному та не викликають у суду сумнівів, оскільки доведена поза розумним сумнівом.

Оцінюючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі, зокрема ними встановлюється подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інші обставини які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України та становлять предмет доказування. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому досліджені докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають, а їх сукупність та взаємозв`язок є достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд звертає увагу на те, що суб`єктивна сторона кримінального правопорушення - це його внутрішня сторона, а саме, психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння, що вона вчиняє, та його суспільно небезпечних наслідків. Зміст суб`єктивної сторони складу злочину якраз і характеризують такі ознаки, як вина, мотив і мета вчинення злочину.

Разом із тим, сукупністю доказів встановлюється об`єктивна сторона складу злочину, а саме, дії особи, їх конкретна реалізація. У той же час умисел на вчинення злочину тісно пов`язаний із вольовим ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння, визначає направленість дій, результат, до якого прагне особа, і встановлюється шляхом аналізу скоєного особою конкретного діяння та усіх його обставин.

У вказаному кримінальному провадженні, на переконання суду, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_7 , який 19 квітня 2017 року дав хабар, перед цим звертався до ОСОБА_4 як до заступника директора державного підприємства, розраховуючи на те, що він використає можливості своєї посади і за хабар виконає дії в його інтересах.

Крім того, ОСОБА_4 , одержуючи незаконну винагороду, не міг не розуміти, що ця винагорода йому дається за використання ним можливості своєї посади.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_4 не вчиняв будь-яких дій в інтересах хабародавця, зокрема не міг впливати на складання актів виконаних робіт через їх незавершеність, не виключає наявності складу інкримінованого йому одержання хабара, оскільки ці дії знаходяться поза межами об`єктивної сторони цих злочинів.

Висновки суду щодо одержання хабара обвинуваченим ОСОБА_4 ґрунтується на всебічно досліджених і об`єктивно оцінених судом доказах, та для цього проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази в їх сукупності, та саме сукупність дослідження доказів, а не кожного доказу окремо, на переконання суду, мають визначальне значення для встановленні істини у кримінальному провадженні.

Цими доказами встановлено беззаперечний факт одержання саме обвинуваченим ОСОБА_4 від ОСОБА_7 хабара в сумі 40000,00 гривень за безперешкодне укладення актів виконаних робіт ТзОВ «Акрол Груп».

Дати іншу оцінку доказам, про що зазначає сторона захисту, а також виправдати обвинуваченого і закрити кримінальне провадження, на переконання суду, підстав немає.

А також суд вважає, що окремі порушення кримінально – процесуального закону, на які посилається сторона захисту, про, що судом зазначено вище, а також посилання на відсутність у протоколі про результати аудіоконтролю від 19 травня 2017 року слів ОСОБА_7 до невідомої особи «я його притягну», що зафіксовано на аудіо та відеозаписі події, відсутність відеофіксації дозволу орендаря бару «Сателіт» на проведення огляду приміщення 19 травня 2017 року, не спростовують беззаперечний факт отримання грошових коштів і їх виявлення, та висновок суду про винуватість ОСОБА_4 в одержанні хабара. Всі докази, на яких ґрунтується висновок суд, знаходяться у своєму взаємозв`язку, доповнюють один одного і сумніву в їх достовірності, не викликають.

Призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

На підставі вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Отже, при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, котрий одружений, має дочку та сина, раніше не судимий (а.с. 104, Т. 1)., окрім цього, не перебуває під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога (а.с. 96,98, Т. 1), нейтральну характеристику за місцем проживання(а.с. 191, Т. 2), нейтральну характеристику за місцем роботи у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького» (а.с. 214, Т. 2), хворобу обвинуваченого, що підтверджується медичними довідками у матеріалах справи та пенсійним посвідченням (а.с. 186-188, Т. 5), поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній не визнав свою вину, заперечив фактичні обставини справи. Разом з тим, суд враховує висновки досудової доповіді від 13.07.2021 року відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_4 , згідно соціально-психологічної характеристики, характеризується позитивно та вперше підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість ОСОБА_4 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків відповідно ст. 76 КК України до ч. 1 п. 1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; ч. 1 п. 2 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; ч. 3 п.2 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.с. 206-207, Т. 4).

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості та наслідки вчиненого злочину, який є корисливим, вчинений у сфері службової діяльності, внаслідок чого заподіює істотної шкоди державним та суспільним інтересам, його вік, особу обвинуваченого, який раніше не суджений, на обліках у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, стан здоров`я обвинуваченого, який також не сприяв встановленню істини у справі, обставини, які пом`якшують покарання – відсутні, обставини, які обтяжують покарання – відсутні, а тому покарання слід обрати в межах санкції ч. 1 ст. 368 КК України, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі, з позбавлення права займати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих функцій та з конфіскацією майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що саме таке покарання відповідатиме справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину .

Згідно ч. 3 ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України, є нетяжким злочином.

Виходячи із формального складу злочину, останній вважається закінченим з моменту прийняття хоча б частини неправомірної вигоди або з моменту прийняття пропозиції чи обіцянки. Відомості про ухилення ОСОБА_4 від досудового розслідування або суду відсутні.

Таким чином, на час ухвалення вироку минуло понад п`ять років з моменту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 та закінчився строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, що відповідно до ч.5 ст.74 КК України є підставою для звільнення обвинуваченої від призначеного судом покарання.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, суд виходить з таких міркувань.

Так, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2017 року № 461/2739/17 до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 128 000 грн 00 коп.

Враховуючи ненадання суду документів, щодо особи заставодавця, його банківських реквізитів та його волевиявлення вірішення питання про повернення такої є передчасним.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова у справі № 461/2739/17 від 20.05.2025 року було накладено арешт на речові докази, а саме шляхом тимчасового позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись на грошові кошти в сумі 1 029 грн 00 коп., на банківський рахунок до якого прив`язана іменна карта ОСОБА_4 № НОМЕР_1 , на банківський рахунок до якого прив`язана іменна карта ОСОБА_4 Укрексімбанку № НОМЕР_3 , куртка чорного кольору та піджак темно-синього кольору які зберегли на собі сліди злочину, автомобіль «Skoda Octavia Tour», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 та гаражний бокс № НОМЕР_8 ряд 7, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 200, реєстраційний № 498031046101.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, а вказане майно повернути законним власникам.

Разом з тим, процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні становлять 8 481 грн 60 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави, зокрема, 8 481 грн 60 коп. витрат на проведення криміналістичної експертизи № 1239-Е від 01.08.2025 року, згідно Висновку судового експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи відео- звукозапису у кримінальному провадженні № 42017140000000126 № 2939-Е від 01.08.2025 року (а.с 196-202, Т. 5).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Спеціальна конфіскація не застосовується.

Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати керівні посади, в державних підприємствах, строком на 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного за ч. 1 ст. 368 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати керівні посади, в державних підприємствах, строком на 2 (два) роки у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні що становлять 8 481 грн 60 коп. - стягнути з засудженого ОСОБА_4 в дохід держави.

Скасувати запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_4

Повернути грошові кошти надані відповідно до протоколу ідентифікації та помічання коштів від 19.04.2017 року, відповідно до якого грошові кошти у сумі 50 000 грн 00 коп., зокрема, купюри номіналом 500 грн. 00 коп., з серією та номером: УИ5206784, ЗГ3602767, ВИ7088133, ВД2786326, СГ6022048, В32454957, ЛВ8871018, ВХ8430285, УБ5903827, ВЖ6612041, ЛИ3082162, ЛИ7645276, УБ3633572, ЗИ5544675, ЛД1151595, ЗД4475478, МБ9695993, МА5157135, ФГ7561921, ВА9204040, МВ4026232, ЗД9004443, ВИ9564848, В37850921, 336392589, БН2263368, БК6225718, С32732112, ВБ4253775, 330220988, МА4966482, ВЖ4444275, ГНЗ766224, ЛГ9688776, ВХ4973789, ЛД2954712, ВЕ6669532, МА1820379, С35779678, ВА3000038, ЛА7011708, ВИ6159544, ЛВ7675497, ЗИ4653229, ЛИ4121468, ВВ1311458, СД7217346, БН4241050, ЗИ9663093, Ф31178878, ЛГ4809317, УБ8367954, ВЕ6961388, БТ2734698, ЛВ7909528, СБ1180983, ЗГ6909172, ВА4483413, МВ4589209, МГ8475295, ВЖ9948667, ЗБ9671182, ВЖ2293977, ЗБ8886015, ВЕ8797677, ВИ7155106, ЗБ8950932, ЗЗ0436255, ВИ0196771, ВЖ8940338, БН0272608, ВД7838870, ЗБ9496358, БН2352770, ВГ6443706, ЗБ1593694, ЗБ2225163, ЗД3881951, СГ4621610, СД5525241, ЛА5043807, ГТ4411363, ЗИ4327165, ЗФ6940407, СИ2726277, ВФ9401887, Л34972731, ЛА9840510, ВБ7191134, СБ0360395, ВЖ5643848, Ф33728306, СД9803887, В37812124, ЗИ0527072, ВВ7835123, ВЖ6508263, ВБ7883529, ЗД8978814, БН1595904 оброблено з обох боків спецхімпрепаратом «Промінь-1», що в ультрафіолетовому світлі світяться світло-зеленим кольором – Управлінню Служби безпеки України у Львівській області.

Скасувати арешт майна а саме:

-на грошові кошти в розмірі 1 029 гривень,

-на банківський рахунок до якого прив`язана іменна карта ОСОБА_4 № НОМЕР_1 ,

-на банківський рахунок до якого прив`язана іменна карта ОСОБА_4 Укрексімбанку № НОМЕР_3 ,

-куртку чорного кольору та піджак темно-синього кольору які зберегли на собі сліди злочину, автомобіль «Skoda Octavia Tour», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7

-гаражний бокс № НОМЕР_8 ряд 7, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 200, реєстраційний № НОМЕР_9 – та повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 05.06.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: