Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №444/1755/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1755/26

Провадження № 3/444/972/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Жовква

05 червня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Оприск З. Л. розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

захисника Сідловської І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.04.2026 року о 18:50 год. в м. Жовква, лісовий масив,Львівський район, Львівська область, керував транспортним засобом Мерседес-Бенц НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав. Поснив, що він приїхав до родичів на свято. Вони посиділи за столом і його племінник попросив дати поїздити на його машині. Вони вийшли з будинку, племінник сів за кермо і вони поїхали недалеко на майданчик за містом. Потім заїхали і ліс, там їх зупинила поліція. Племінник ще дитина і налякався, тому ОСОБА_1 сказав, що за кермом їхав він. Його перевірили на алкотестері, він зрозумів чим це йому загрожує і сказав поліцейським, що за кермом був племінник, однак поліцейські відповіли, що вже пізно.

Захисник в судовому засіданні просила закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення з підтсав, викладених у письмовому клопотанні, в якому вказав наступне. ОСОБА_1 , категорично не погоджується та заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч, 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вищевказаним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не керував, адже транспортний засіб перебував під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2 . Факт керування транспортного засобу ОСОБА_1 жодним чином не підтверджено та не доведено. Будь-який доказ того, що ОСОБА_1 перебував за кермом вказаного транспортного засобу та керував ним матеріали справи не містять. З відеозапису, що долучений до матеріалів справи вбачається, що 16.04.2026 о 18:50 год. транспортним засобом керував неповнолітній ОСОБА_2 , що спростовує обставини, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення. 16.04.2026 ОСОБА_1 приїхав в м. Жовква з м, Тернополя до родичів на гостювання. Його племінник ОСОБА_2 , попросив проїхатися на транспортному засобі ОСОБА_1 , попередньо знаючи, що ОСОБА_2 , вміє керувати транспортним засобом, погодився. Біля будинку за адресою місця проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , безпосередньо ОСОБА_2 , сів за кермо транспортного засобу, біля нього поруч на переднє пасажирське сидіння сів його батько ОСОБА_3 , а на задні пасажирські сидіння сіли ОСОБА_1 та рідна сестра ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_3 . Саме ОСОБА_2 від будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою, до моменту зупинення о 19:00 год. 16.04.2026, керував транспортним засобом. ОСОБА_1 за кермо не сідав, транспортним засобом не керував. Те, що ОСОБА_1 повідомив патрульним поліцейським, що, начебто він до лісу самостійно керував транспортним засобом, по-перше: не відповідає дійсності, не підтверджено доказами, а по-друге: було сказано ОСОБА_1 через те, що він не розумів, які негативні наслідки можуть настати для неповнолітнього ОСОБА_2 , він хотів запобігти їх настанню. Він подумав, що якщо він скаже, що до лісу їхав він за кермом, а в лісі немає активного руху транспортних засобів, що лише там було передано транспортний засіб і неповнолітній ОСОБА_2 проїхав несуттєвий відрізок дороги, то патрульні поліцейські будуть лояльні і для неповнолітнього ОСОБА_2 все обійдеться попередженням. Поліцейськими не було виявлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не було здійснено зупинку такого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , відтак відсутніми були також підстави для проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, а вимога поліцейського щодо проходження такого огляду на стан алкогольного сп`яніння є явно незаконною, що порушує конституційні права ОСОБА_1 . Вважає, що за результатом тесту в організмі ОСОБА_1 виявлено алкоголь на рівні технічної похибки (яка є допустима під час застосування зазначеного технічного засобу). Вказала, що в даному випадку відеозапис не лише не містить відеозапису про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, але й не містить запису процесуальної послідовності складення протоколу про адміністративне правопорушення по ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис, який наявний в матеріалах даної справи не є безперервним, а є переривчастим. З відеоматеріалу, що знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що будь-яких прав та обов`язків працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 роз`яснено не було.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що в нього вдома було святкування, в гості приїхав ОСОБА_4 . Його син попросив ОСОБА_4 переїхатися на його машині. Син сів за кермо, свідок сів збоку, ОСОБА_4 з дочкою свідка сіли з-заду. Вони виїхали з міста, поїхали в ліс. За ними до лісу заїхала поліція і зупинила їх. ОСОБА_4 за весь час не перебував за кермом, за кермом був син свідка.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в них в гостях був його дядько ОСОБА_4 . Він попросив дядька покататися на його автомобілі. Свідок сів за кермо, його тато сів збоку, дядько з сестрою – з-заду. Вони виїхали з міста, заїхали в ліс. Потім вони хотіли повернутися. Їх зупинила поліція. ОСОБА_5 не перебував за кермом, за кермом постійно був свідок.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і підлягає адміністративній відповідальності.

Факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 підтверджується зібраними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме:

-протоколом ЕПР1 № 642605 від 16.04.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 16.04.2026 року о 18:50 год. в м. Жовква, лісовий масив, Львівський район, Львівська область, керував транспортним засобом Мерседес-Бенц НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння;

-показами приладу Драгер (показник 0,24 проміле);

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що результат огляду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - позитивно (показник 0,24 проміле);

-направленням водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.04.2026 року;

-відеозаписом події на диску.

Суддя не бере до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки вони перебувають в приязних сімейних відносинах з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому їхні покази можуть бути спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене.

Твердження захисника про те, що «З відеоматеріалу, що знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що будь-яких прав та обов`язків працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 роз`яснено не було» спростовується протоколом ЕПР1 № 642605 від 16.04.2026 року (графа 13), з якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто розписався про його ознайомлення з відповідними правами та обов`язками.

Твердження захисника про те, що «відеозапис …не містить запису процесуальної послідовності складення протоколу про адміністративне правопорушення по ч. 1 ст. 130 КУпАП… Відеозапис не є безперервним, а є переривчастим» не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження захисника про те, що «вимога поліцейського щодо проходження такого огляду на стан алкогольного сп`яніння є явно незаконною, що порушує конституційні права ОСОБА_1 » спростовується відеозаписом (відеофрагмент clip-0), з якого вбачається, що ОСОБА_1 пояснив поліцейським, що він керував автомобілем та погодився пройти огляд на стан сп`яніння.

Твердження захисника про те, що «саме ОСОБА_2 від будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою, до моменту зупинення о 19:00 год. 16.04.2026, керував транспортним засобом, ОСОБА_1 за кермо не сідав, транспортним засобом не керував», твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом та не визнання ним своєї вини у вчиненні правопорушення суддя сприймає як спробу уникнути відповідальності.

Дії правопорушника потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він, керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив порушення вимог п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, а саме "Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин".

Згідно Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена повністю.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, не встановлено. Обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність, не встановлено. Підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудовому колективу немає. Підстав звільнення від адміністративної відповідальності не встановлено.

Частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративне стягнення відповідно до санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушенняє безальтернативним.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачається, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З врахуванням всіх у сукупності вище перелічених обставин, місця, способу вчинення правопорушення, так як адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, оскільки адміністративне правопорушення вчинене на транспорті, що за своєю природою несе високий рівень суспільної небезпеки, так як транспорт є підвищеним джерелом небезпеки, з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, суддя вважає, що необхідною і достатньою мірою стягнення для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, буде накладення штрафу в межах санкції статті ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. 130 ч.1, 280, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання про закриття провадження по справі відмовити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору в дохід держави.

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання – 3 місяці.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Роз`яснити особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Суддя Оприск З. Л.