Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №461/2866/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2866/26

Провадження №3/461/1196/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року суддя Галицького районного суду м.Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань Чубей К.А., за участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Моленя Р.Б., представника Львівської митниці Лубоцького Б. (в режимі відеоконференції), розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 19.08.2019 виданий органом 3232, ідентифікаційний код - НОМЕР_2

за ч.3 ст.471 Митного кодексу України -

в с т а н о в и в:

згідно протоколу про порушення митних правил №0481/UA209000/2026 від 29.03.2026, 29.03.2026, близько 09:20 год., в зону митного контролю пункту пропуску "Нижанковичі - Мальховіце" митного поста "Нижанковичі" Львівської митниці, в напрямку «виїзд з України», заїхав транспортний засіб марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , обравши для слідування смугу руху «зелений коридор», чим заявила про відсутність в неї будь-яких товарів чи предметів, які підлягають обов?язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.

Під час проведення митного огляду автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON» з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_3 та особистих речей, у ОСОБА_1 в багажному відсіку серед особистих речей була виявлена скрипка в футлярі зі смичком з написом в середині скрипи «Georg Kloz 1763» - 1 шт.

На момент переміщення через митний кордон відповідно до наданих пояснень у ОСОБА_1 були відсутні будь які дозвільні документи.

Таким чином, на думку митного органу, ОСОБА_1 не задекларувала товари, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо вивезення за межі митної території України.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.471 Митного кодексу України.

19.05.2026 представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Молень Р.Б. через систему «Електронний суд» подав клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому просить закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 на підставі матеріалів протоколу про порушення митних правил №0481/UA209000/2026 від 29.03.2026 за відсутністю події та складу правопорушення. В обгрунтування клопотання зазначає, що в багажному відсіку авто ОСОБА_1 перевозила скрипку в футлярі зі смичком з написом в середині скрипи «Georg Kloz 1763», та остання повідомляла працівникам митної служби, що користується цією скрипкою на підставі договору оренди із її власником, що зі слів власника скрипка виготовлена в другій половині 20 століття та є реплікою (не оригіналом) бренду «Georg Kloz 1763». Таким чином, ОСОБА_1 вказує, що вона враховуючи дані, які повідомив їй власник скрипки, а також за відсутності у неї інших відомостей була переконана, що такий музичний інструмент не є ні культурною цінністю, ні предметом старовини, а тому декларуванню під час перетину кордону не підлягає. Відтак, представник вважає зазначене вище виключає у діях ОСОБА_1 наявність умислу на порушення митних правил. Окрім цього, зазначає, що згідно із висновком державної експертизи від 06.04.2026 ні досліджуваний музичний інструмент, ні досліджуваний смичок не мають історичного, художнього, наукового значення та не є культурними цінностями. Отже, вказані предмети не є товаром, переміщення якого через митний кордон України обмежене законодавством України, зокрема "Інструкцією про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України", а тому під час проходження ОСОБА_1 митного контролю вони не підлягали обов?язковому декларуванню, що виключає у діях останньої склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

В судовому засіданні представник Львівської митниці Лубоцький Б. вважав вину ОСОБА_1 доведеною повністю, просив притягнути її до адміністративної відповідальності.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Молень Р.Б. в судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 Митного кодексу України заперечив, просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також представника Львівської митниці, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ч.5 ст. 366 МК України, обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до приписів ч. 1 і 2 ст. 197 МК, у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідних дозвільних документів та/або відомостей про включення (виключення) товару до (з) відповідного реєстру у формі електронних документів, засвідчених електронним цифровим підписом, які підтверджують дотримання встановлених обмежень щодо переміщення таких товарів через митний кордон України, якщо використання таких дозвільних документів та/або відомостей для здійснення митних формальностей передбачено законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом, для здійснення митних формальностей можуть використовуватися паперові примірники таких документів, надані декларантом або уповноваженою ним особою.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, визначає коди товарів згідно з УКТ ЗЕД, на переміщення яких через митний кордон України у відповідному напрямку встановлено обмеження, та розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та на єдиному державному інформаційному веб-порталі «Єдине вікно для міжнародної торгівлі».

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються КМУ, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 2 «Положення про митні декларації», затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 №450, товари декларуються шляхом подання митному органу, серед іншого, митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, а згідно з п.2.8.3 Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, затвердженого наказом МФУ 28.05.2012 №614 «Заповнення підпункту 3.3 «Товари, переміщення яких через державний кордон України обмежено (здійснюється за дозвільними документами, що видаються органами виконавчої влади) або заборонено» здійснюється шляхом проставлення позначки у відповідній рамці: «Так» - за наявності товарів переміщення, «Ні» - за їх відсутності». Тобто, товарами переміщення яких через державний кордон України обмежено є такі товари, переміщення яких через державний кордон України здійснюється за дозвільними документами, що видаються органами виконавчої влади у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1.2 Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 № 258, нею визначається порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства) та юридичними особами (суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності будь-якої форми власності, державними та громадськими установами, представництвами іноземних компаній, дипломатичними представництвами, міжнародними організаціями тощо).

Додаток 1 до вказаної Інструкції наводить перелік сувенірних виробів, предметів культурного і ужиткового призначення серійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких дозвіл Державної служби контролю не потрібен.

Відповідно до ч.8 додатку 1 до п.1.5 вищевказаної інструкції, при вивезенні за межі митної території України музичних інструментів, за наявності одного з документів: фабричний паспорт, торгова квитанція, чек, ярлик на інструменті тощо, виготовлені після 1950 року, у т. ч.: фабричні серійні вітчизняного та зарубіжного виробництва; механічні та електромузичні інструменти фабричного виробництва дозвіл Державної служби контролю не потрібен.

Системний аналіз вказаного законодавства дозволяє зробити висновок, що дія Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України розповсюджується виключно на вивезення саме культурних цінностей, при цьому зазначені в додатку 1 предмети для вивезення не потребують дозволу Державної служби контролю, незалежно від того чи є культурною цінністю.

Водночас, вказана інструкція не визначає порядку отримання дозволу Державної служби контролю для предметів, які не є культурною цінністю, тобто вона регулює порядок вивезення культурних цінностей та не стосується предметів, які не є культурними цінностями.

Згідно зі ч. 3 ст. 471 МК України, відповідальність настає за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

У відповідності до вимог ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.

В обґрунтування висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, митним органом суду надано наступні досліджені в процесі розгляду справи докази: протокол про порушення митних правил №0481/UA209000/2026 від 29.03.2026; копію закордонного паспорта ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копію контрольного талону; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.03.2026; письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких остання вказала, що її родиною скрипки орендуються вже більше року у компанії, яка знаходиться в Нідерландах для занять її доньок з викладачами в Нідерландах, в Україні з ними займається музикою її тато; зауваження ОСОБА_1 до протоколу №0481 від 29.03.2026, в яких остання, серед іншого вказала, що нею було запропоновано надати в електронному вигляді документи про оренду даної скрипки і щомісячні платежі за оренду такої, проте інспектором було повідомлено, що документи, які підтверджують оренду скрипки в Нідерландській компанії можуть бути надані за телефоном (032) 295-87-56; опис вилучених предметів; постанову про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил№0481/UA209000/2026 від 31.03.2026; протокол про одержання проб і зразків в справі про порушення митних правил №0481/UA209000/2026 від 31.03.2026; постанову про призначення експертизи у справі про порушення митних правил №0481/UA209000/2026 від 31.03.2026; висновок державної експертизи від 06.04.2026, складений провідним спеціалістом територіальної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України ОСОБА_3 , відповідно до якого даний музичний інструмент – скрипка є предметом старовини, але не має історичного, художнього, наукового значення, не є культурною цінністю і не може бути занесеним до Державного реєстру національного культурного надбання. Даний смичок є виробом сучасного мануфактурного виробництва, не має історичного, художнього, наукового значення, не є культурною цінністю і не може бути занесеним до Державного реєстру національного культурного надбання; доповідну та службову записки.

Вказані докази були безпосередньо досліджені та перевірені судом в процесі розгляду справи у присутності учасників даного провадження.

Також, під час розгляду справи досліджено долучений до клопотання представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокатом Молень Р.Б. договір про оренду скрипки.

Згідно положень ст.488 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ч.2 ст.486 МК України, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

В силу вимог ст.508 МК України, у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи, зокрема, опитуються особи, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, інші особи; витребовуються документи, необхідні для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії чи витяги з них; вчиняються інші процесуальні дії, під час яких складаються протоколи, форми яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно наведених вище положень ст.508 Митного кодексу та ст.251 КУпАП вбачається, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення митного огляду транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 , працівниками митниці було виявлено скрипку в футлярі зі смичком з написом в середині інструмента «Georg Kloz 1763».

З метою встановлення правового статусу виявлених предметів митним органом у межах даного провадження була призначена державна експертиза.

Відповідно до висновку державної експертизи від 06.04.2026, досліджувана скрипка є предметом старовини, однак не має історичного, художнього чи наукового значення, не є культурною цінністю та не може бути занесена до Державного реєстру національного культурного надбання. Досліджуваний смичок є виробом сучасного мануфактурного виробництва, не має історичного, художнього чи наукового значення, не є культурною цінністю та не може бути занесений до Державного реєстру національного культурного надбання.

Суд враховує, що зазначений висновок експертизи отриманий саме за ініціативою митного органу та є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 495 МК України. При цьому будь-яких доказів, які б спростовували наведені у висновку експерта обставини або ставили під сумнів його достовірність, матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» та Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 №258, спеціальний дозвільний порядок переміщення через державний кордон України встановлений саме щодо культурних цінностей.

Наведені нормативно-правові акти не передбачають обов`язку отримання свідоцтва на право вивезення чи іншого дозвільного документа стосовно предметів, які за результатами державної експертизи не є культурними цінностями.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що виявлені у ОСОБА_1 скрипка та смичок не належать до культурних цінностей, а відтак не відносяться до товарів, щодо яких законодавством України встановлено обмеження на вивезення за межі митної території України.

Суд також враховує, що під час розгляду справи було досліджено договір оренди скрипки, а митним органом не надано жодних доказів, які б свідчили про інший правовий статус зазначеного музичного інструмента або підтверджували необхідність отримання будь-яких дозвільних документів для його переміщення через митний кордон України.

Фактично висновок про наявність у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, ґрунтується виключно на припущенні про те, що виявлена скрипка могла належати до предметів, переміщення яких через митний кордон України обмежене. Проте таке припущення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду та спростовується зібраними у справі доказами, у тому числі висновком державної експертизи.

Так, відповідно до ч.1 cт.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП закріплено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своє, дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.508 МКУ та ст.251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а фактично являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Водночас, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

У справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Таким чином, митним органом не доведено наявності обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, а саме того, що переміщувані ОСОБА_1 скрипка та смичок належали до товарів, щодо яких законодавством встановлено заборони або обмеження на вивезення за межі митної території України.

За відсутності такої обов`язкової ознаки відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, а відтак відсутній і склад зазначеного адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 МК України у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст. 283 КУпАП та ст. 527 МК України, вилучені у межах даного провадження скрипка та смичок підлягають поверненню власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 247, 248, 249, 251, 283-285 КУпАП, ст.ст. 471, 487, 495, 522, 524, 526, 527, 528 МК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.471 МК України - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Повернути ОСОБА_1 або уповноваженій нею особі тимчасово вилучені товари відповідно до протоколу про порушення митних правил №0481/UA209000/2026 від 29.03.2026.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Зубачик Н.Б.