Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №461/3935/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3935/26

Провадження №1-кп/461/512/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12026140000000387 від 27.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця села Підгайчики Самбірського району Львівської області, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм у ТзОВ «Львівське АТП-14631», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України -

в с т а н о в и в:

27 квітня 2026 року, приблизно о 14 годині 11 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи автобусом марки «Еталон А079.54», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та перебуваючи на зупинці громадського транспорту поблизу буд. 102 по вул. Городоцька у м. Львові, грубо порушив вимоги Розділу 1 п. 1.5; Розділу 2 п. 2.3 підпункт б); підпункт д); Розділу 10 п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого, розпочавши рух із зупинки громадського транспорту, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , котра рухалася за межами пішохідного переходу, справа наліво відносно напрямку руху автобуса.

В результаті порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_6 отримала поєднану травму тіла у вигляді: черепно-мозкової травми: синців та садна обличчя, забійної рани обличчя справа, струсу головного мозку; тупої травми грудної клітки: множинних синців грудної клітки, крововиливів в м?які тканини грудної клітки, множинних закритих переломів ребер (4-7 ребер зліва по передньо-аксілярній лінії, 7, 8 ребер зліва по задньо-аксілярній лінії, 1-го ребра справа по передньо-аксілярній лінії) забою обох легень, правобічного пневмотораксу, лівобічного пневмогемотораксу, тупої травми живота: синців живота, розриву селезінки, розриву діафрагмальної поверхні печінки, внутрішньочеревної кровотечі, множинних синців та саден верхніх та нижніх кінцівок. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення, і перебувають у причинно-наслідковому зв?язку з настанням смерті ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчинені кримінального правопорушення та пояснив, що 27.04.2026 він дійсно керував автобусом марки «Еталон А079.54», зокрема, перебуваючи поблизу буд. 102 по вул. Городоцька у м. Львові, розпочав рух із зупинки громадського транспорту та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , котра рухалася за межами пішохідного переходу, справа наліво відносно напрямку руху автобуса.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання про проведення розгляду справи без її участі. Крім того, потерпіла повідомила, що між нею та обвинуваченим досягнуто примирення.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст. 337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, оскільки останній порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 .

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержуватись вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 , є тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та наслідки. Окрім того, суд враховує особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував потерпілій моральну та матеріальну шкоду, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, має двох дітей, а тому суд дійшов висновку, що достатнім покаранням обвинуваченому буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Крім того, суд вважає за необхідне не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_4 працює водієм у ТзОВ «Львівське АТП-14631».

Таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд вважає за необхідне запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2026, залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.04.2026 у справі №461/3112/26 арешт на майно у даному кримінальному провадженні необхідно скасувати після вступу вироку в законну силу.

Крім того, відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути судові витрати за проведення судових експертиз під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, що становлять 30 587,90 грн.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 65, 75, 286 КК України, ст.ст. 328, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2026, залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Скасувати арешт на автобус марки «ЕТАЛОН А-079.54» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , (І/н НОМЕР_2 ), накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.04.2026 у справі №461/3112/26.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, в розмірі 30 587 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн. 90 коп.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:

цифровий носій (DVD-R диск) із відеозаписом з камери відеоспостереження, яка знаходиться на фасаді приміщення «Близенько» по вул. Городоцька, 102 у м. Львові – залишити в матеріалах кримінального провадження №12026140000000387 від 27.04.2026;

автобус марки «ЕТАЛОН А-079.54», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (І/н НОМЕР_2 ) – повернути власнику.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1