Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №438/35/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/35/26

Провадження 2/438/194/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 червня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Дівчур В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про захист прав споживачів,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради, просить суд: визнати незаконними дії КП «Вододар» м. Борислава щодо нарахування заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період після закінчення строку повірки приладу обліку без належного та своєчасного інформування споживача; визнати незаконним та скасувати нарахування так званих «штрафних кубів» за демонтаж приладу обліку, здійснений у зв`язку з аварійною ситуацією (затопленням сусіда), як такі, що не ґрунтуються на фактичному споживанні та суперечать законодавству; зобов`язати КП «Вододар» здійснити перерахунок нарахувань за послуги водопостачання та водовідведення за спірний період з урахуванням фактичної відсутності або мінімального споживання води; зобов`язати КП «Вододар» внести до облікової системи дані нового приладу обліку, встановленого 04.11.2025 року, та забезпечити можливість подання показів у встановленому порядку (у тому числі через електронні сервіси); визнати неправомірними дії КП «Вододар», що полягали у погрозах блокування банківських рахунків та припинення водопостачання, як такі, що є формою незаконного тиску на споживача; стягнути з КП «Вододар» на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, або в іншому розмірі на розсуд суду, завдану внаслідок тривалого психологічного тиску з боку відповідача; погроз припинення надання життєво необхідної комунальної послуги; грубої та некоректної поведінки посадових осіб КП «Вододар»; системного ігнорування моїх звернень та фактичних обставин справи; з урахуванням того, що я є особою з інвалідністю ІІ групи та літньою людиною, для якої такі дії спричинили підвищений рівень стресу, емоційні переживання та душевні страждання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є споживачем послуг водопостачання та водовідведення, які надає відповідач. У лютому 2025 року закінчився строк повірки приладу обліку. Починаючи з цього місяця, відповідач без будь-якого попередження та належного інформування почав здійснювати нарахування плати за водопостачання за середніми нормами споживання, хоча фактичне споживання води було відсутнє. Жодних письмових повідомлень, телефонних дзвінків чи інших форм інформування про закінчення строку повірки приладу обліку відповідачем здійснено не було. Вперше інформація про закінчення строку повірки з`явилась у платіжних документах лише у липні 2025 року, тобто після кількох місяців необґрунтованих нарахувань. У жовтні 2025 року у зв`язку з аварійною ситуацією (затопленням сусіда знизу) виникла вимушена необхідність демонтажу приладу обліку. 22.10.2025 та 29.10.2025 вона особисто зверталась до відповідача, однак він: відмовився розглядати обставини аварії; у грубій формі погрожував застосуванням додаткових санкцій. За результатами розгляду звернення відповідач проігнорував аварійний характер ситуації та здійснив донарахування так званих «штрафних кубів», унаслідок чого їй було нараховано плату за послуги водопостачання та водовідведення за період з лютого по жовтень 2025 року на загальну суму 7405,12 грн, у тому числі донарахування «штрафних кубів» за жовтень 2025 року у розмірі 3690,33 грн, що не відповідає фактичному споживанню. 04.11.2025 року нею було встановлено новий прилад обліку води, який у той самий день був опломбований працівницею підприємства, що підтверджується відповідним документом. Однак відповідач

не вніс дані нового приладу обліку до облікової системи; унеможливив подання показів, зокрема через Viber-бот, Telegram-бот, на сайті ЖКХ; продовжив формувати заборгованість. У результаті під час особистих звернень до Відповідача (22.10, 29.10, 04.11.2025) керівництво відмовилося розглядати ситуацію, поводилося некоректно та агресивно, що підтверджується аудіозаписами, які додаються. У листопаді та грудні 2025 року вона отримала письмові повідомлення на електронну пошту з погрозами: блокування банківських рахунків та платіжних карток; припинення водопостачання усьому будинку, що є неправомірним тиском та порушує права споживача. Таким чином, відповідачем було допущено низку порушень.

Вона є літньою людиною та особою з інвалідністю ІІ групи, та потребую підвищеного рівня соціального захисту та особливої обережності у відносинах із суб`єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги. Незважаючи на це, відповідач вдався до: психологічного тиску, погроз припинення водопостачання усьому будинку, погроз блокування банківських рахунків та платіжних карток, що є неприпустимим у відносинах зі споживачем та суперечить принципам добросовісності, справедливості та соціальної відповідальності. Факт відсутності споживання води підтверджується: фотознімком приладу обліку від 07.09.2024 року (12 куб.м.); незмінністю показів при демонтажі приладу обліку (жовтень 2025 року) (12 куб.м.); квитанціями за електроенергію (мінімальне споживання); відсутністю будь-яких актів порушень. Фактичне водопостачання у квартирі є неналежним та нерегулярним. Часто вода взагалі не постачається через недостатній тиск, який не забезпечує подачу води до 3-го поверху будинку, де розташована квартира. Такий стан водопостачання існує з моменту введення будинку в експлуатацію. Крім того, факт неналежної подачі води підтверджується відгуками мешканців, зокрема відповідними публічними відгуками у сервісі Google, де зазначається проблема відсутності належного тиску води. У зв`язку з цим реальне споживання води є мінімальним або відсутнім, що підтверджує необґрунтованість нарахувань за відповідні періоди. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача 05.02.2026 року надійшов відзив на позов в якому останній вказав, що відповідач заперечує проти задоволення позову та вважає вимоги позивача необґрунтованими з наступних підстав. Нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення після закінчення строку повірки приладу обліку було здійснено правомірно в порядку, визначеному чинним законодавством. Згідно бази даних абонентського обліку КП «Вододар» за адресою споживання АДРЕСА_1 водяний лічильник повинен був пройти чергову повірку до 23.10.2023 року, оскільки прилад був встановлений 23.10.2019 року (копія акту встановлення додається). В зв`язку із протермінуванням процедури повірки з лютого 2025 по жовтень 2025 року нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення проводилося по нормі водоспоживання на 1 особу. Застосовувана норма – «Житлові будинки з централізованим водопостачанням, каналізацією, з ваннами, швидкодіючими водонагрівачами і багатоточковим водорозбором (газова колонка, котел)», обсяг споживання – 210 літрів води на 1 особу на добу. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №440 від 7 квітня 2023 року, повірка побутових лічильників води, тепла та газу була відновлена. Споживачі, у яких настав термін повірки лічильників, повинні здійснити її протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду. Отже, якщо процедура повірки водоміра не була здійснена вчасно, то визначення обсягу спожитих послуг за період лютий - жовтень 2025 року здійснено по відповідній нормі водоспоживання, як у випадку, коли житлове приміщення не обладнано вузлом обліку. Окрім того, відповідно до ч.2 ст.6 Закону про комерційний облік обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Таким чином, оскільки саме за рахунок споживача повинне здійснюватися обслуговування і, зокрема, й повірка приладу, що забезпечує індивідуальний облік споживання води, то саме на споживача також покладається й відповідальність за забезпечення своєчасного проходження повірки. При цьому чинне законодавство не містить норм, які б зобов`язували виконавця комунальної послуги у випадку протермінування повірки приступати до нарахування плати за послуги по нормах водоспоживання лише після письмового попередження споживача про те, що таке нарахування буде здійснене. Підставою для здійснення нарахування не по показникам лічильника, а по нормі споживання є власне факт протермінування повірки. 30.10.2025 року у КП «Вододар» зареєстровано за вхідним номером №404 заяву ОСОБА_1 , в якій остання повідомила, що нею ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 здійснено самовільне зняття лічильника. У своїй заяві позивач зазначила, що лічильник було знято приватним сантехніком, оскільки це було необхідно для перекриття води. Однак на підтвердження даної інформації жодних доказів заявником не було надано. Натомість такі дії заявника слід визначити як несанкціоноване втручання у роботу вузла розподільного обліку. Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб. Враховуючи факт вчинення правопорушення та керуючись вищевказаними нормами КП «Вододар» за адресою споживання АДРЕСА_1 у листопаді 2025 року здійснено розрахунок витрат води у розмірі 3690,33 грн. Нарахування проведено по перерізу труби за 30 днів, з урахуванням графіку подачі води, а саме подача води здійснюється протягом 6ти годин на добу. Значення діаметру водопровідного вводу 0,015. Таким чином, розрахунок витрат, що пов`язані з несанкціонованим втручанням у роботу вузла розподільного обліку води, здійснено згідно діючого законодавства. Підстави для скасування здійсненого нарахування у відповідача відсутні. При здійсненні нарахувань плати за спожиті послуги Відповідач керувався виключно нормами чинного законодавства та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Позивач не надав жодного нормативного обґрунтування своїх тверджень про те, що дані нарахування були здійснені неправомірно. 04.11.2025 року представником КП «Вододар» складено акт про прийняття в експлуатацію водоміра, який є власністю абонента. Марка водоміра Gross, заводський номер 006374. Неможливість подати показники через Telegram або Viber бот могла бути спричинена технічними причинами. У такому випадку абонент не позбавлений можливості подати актуальні показники іншим доступним способом, передбаченим індивідуальним договором, наприклад, зателефонувавши до відділу збуту підприємства і повідомивши актуальні показники працівнику. Повідомлення про можливий арешт банківських рахунків та припинення водопостачання у випадку непогашення боргу, які отримувала відповідач, мають виключно попереджувальний характер, не можуть бути розцінені як погрози або засоби психологічного тиску, оскільки лише інформують боржника стосовно ймовірних негативних наслідків несплати боргу і спрямовані на досудове врегулювання спору.

Від позивачки 17.02.2026 року надійшла відповідь на відзив в якій остання вказала, що у відзиві відповідач посилається на обов`язок споживача своєчасно здійснювати повірку засобу обліку відповідно до ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Разом із тим не надано пояснення, з яких підстав нарахування за нормами споживання розпочато лише з лютого 2025 року, тоді як строк повірки лічильника сплив 23.10.2023 року. Станом на дату спливу строку повірки — 23.10.2023 року — правове регулювання зазначених відносин здійснювалося з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 07.04.2023 року, якою встановлено особливості застосування результатів повірки в умовах воєнного стану. Протягом 16 місяців після спливу строку повірки нарахування здійснювалися без застосування норм споживання. Жодних повідомлень про зміну статусу приладу обліку чи про перехід на інший порядок розрахунків вона не отримувала. У квитанціях така інформація також відсутня. Різке зростання розміру нарахувань з лютого 2025 року — більш ніж у десять разів — відбулося без попередження та було для мене повністю непрогнозованим. Таким чином, відсутність пояснення причин відкладеного на 16 місяців переходу на інший порядок нарахувань та не прогнозованість фінансових наслідків є обставинами, що підлягають оцінці судом з точки зору дотримання принципів добросовісності та правової визначеності. Зміна порядку нарахувань та істотне збільшення розміру платежу без попереднього повідомлення не відповідають принципам відкритості та повноти інформації. У відзиві відповідач зазначає про нарахування так званих «штрафних кубів» на суму 3690,33 гривень у зв`язку з нібито несанкціонованим втручанням у роботу засобу обліку. Такі твердження не відповідають фактичним обставинам. 19.10.2025 року лічильник було знято вимушено у зв`язку з аварійною ситуацією — відбувалося протікання, внаслідок чого підтоплювалося помешкання сусіда знизу. Зволікання з демонтажем створювало ризик подальшого пошкодження майна третіх осіб та збільшення розміру збитків. За таких умов демонтаж приладу обліку був обумовлений необхідністю негайного усунення аварії, а не будь-яким наміром вплинути на облік споживання. Крім того, строк повірки відповідного приладу обліку сплив ще 23.10.2023 року. Тобто на момент демонтажу прилад обліку два роки перебував у статусі неповіреного, а нарахування, як зазначає сам відповідач, уже здійснювалися за нормами споживання. За таких обставин показники цього приладу фактично не використовувалися для визначення розміру плати, а отже твердження про втручання з метою спотворення обліку є безпідставним і нелогічним. Більше того, діючи добросовісно та з метою якнайшвидшого врегулювання ситуації, нею у найкоротші строки було встановлено новий засіб обліку та забезпечено його повірку — 04.11.2025 року, що підтверджується відповідним документом, долученим до матеріалів справи. Жодних доказів умисного пошкодження, втручання у механізм лічильника чи спотворення його роботи відповідачем не надано. Сам по собі факт демонтажу в умовах аварії не може свідчити про несанкціоноване втручання. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, нарахування 3690,33 грн як санкції за нібито «несанкціоноване втручання» є необґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами і підлягає критичній оцінці суду.

Ухвалою суду від 21 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Позивачем суду представлені платіжні документи за послуги водопостачання та водовідведення надані ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , за період з лютого 2025 року по жовтень 2025 року, з яких вбачається, що відповідачем було нараховано позивачу вартість спожитих кубів води на загальну суму 7405,12 грн.

Також позивач зазначає, що фактичного споживання води не було з 07 вересня 2024 року, що підтверджується наданими до позову фотознімками приладу обліку (лічильника) заводський номер 9200092231 датованим 07.09.2024 року на якому зафіксовано показник – 12 куб. та фотознімком демонтованого приладу обліку заводський номер 9200092231 від жовтня 2025року на якому також зафіксовано показник -12 куб.

Відповідачем суду представлений Акт встановлення і збереження номерних пломб складений працівниками КП «Вододар» від 23 жовтня 2019 року з якого вбачається, що абоненту ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено заміну водоміра (лічильника) та здійснено переопломбування, заводський номер 9200092231.

Позивачкою суду представлений Акт встановлення і збереження номерних пломб складений працівниками КП «Вододар» від 04 листопаду 2025 року з якого вбачається, що абоненту ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено заміну водоміра (лічильника) та здійснено переопломбування, заводський номер 006374.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Так, відповідач у відзиву посилається на ч.4 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» і зазначає, що згідно вимог даної статті повірка приладу обліку води має здійснюватися виключно за рахунок споживача, тому, саме на споживача покладається відповідальність за забезпечення своєчасного проходження повірки.

Суд не погоджується з зазначеними доводами сторони відповідача виходячи з наступного:

Відповідно до п.3 ч.4 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474, виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через цифрову інтегровану інформаційно-аналітичну систему “Єдина платформа житлово-комунальних послуг” (далі - Єдина платформа) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця) з автоматичним підтвердженням факту доставки та отримання повідомлення, або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач без будь-якого попередження та належного інформування про закінчення строку повірки приладу обліку почав здійснювати нарахування позивачу плати за водопостачання за середніми нормами споживання, хоча фактичне споживання води було відсутнє, що підтверджується наданими позивачкою суду фотознімками лічильника.

Одночасно суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що позивачка належним чином була повідомлена про закінчення строку повірки приладу обліку води записом в рахунку на оплату послуг з зазначенням, що лічильник знято з приладу обліку у зв`язку з закінченням терміну чергової повірки, оскільки така форма повідомлення не відповідає вимогам п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474.

Враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.4 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки покладається на суб`єктів господарювання, тобто в даному випадку на КП «Вододар» Бориславської міської ради, абонент ОСОБА_1 не була в передбаченому законом порядку та у передбачений законом строк повідомлена належним чином про необхідність проведення повірки приладу обліку води, тому, суд вважає безпідставним нарахуванням позивачу заборгованості за спожиту воду відповідно до встановлених норм водоспоживання для населення м. Борислав, затвердженим рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради №293 від 09.12.2026р.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов`язання Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради здійснити їй перерахунок нарахувань послуги водопостачання та водовідведення за період з лютого 2025 року по жовтень 2025 року включно з урахуванням фактичної відсутності заборгованості за цей період підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про скасування нарахування так званих «штрафних кубів» за демонтаж приладу обліку, здійснений у зв`язку з аварійною ситуацією (затопленням сусіда) як такі, що не ґрунтуються на фактичному споживанні та суперечать закону, суд зазначає наступне:

Як зазначає позивач і підтверджує відповідач у відзиву на позов, 30.10.2025 року КП «Вододар» зареєстровано за вхідним № 404 заяву ОСОБА_1 в якій остання повідомила, що нею 19.10.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 здійснено самовільне зняття лічильника приватним сантехніком, оскільки це необхідно було для перекриття води через затоплення сусіда.

Одночасно відповідач зазначає, що на підтвердження зазначеної у заяві інформації ОСОБА_1 не надано жодного доказу, натомість такі її дії слід визначити як несанкціоноване втручання у роботу вузла розподільного обліку.

Відповідно п.9 ч. ІІ Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України Затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27 червня 2008 року № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19 квітня 2021 року № 97) споживач забезпечує експлуатацію, ремонт та усунення аварійних ситуацій на об`єктах/мережах водопостачання та водовідведення, які йому належать (перебувають у користуванні), власними силами або із залученням інших суб`єктів господарювання; надання інформації виконавцю послуги з централізованого водопостачання/ централізованого водовідведення щодо проведення ремонтних робіт, які можуть вплинути на стан централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення; виконання умов зберігання та забезпечення цілісності вузлів/засобів обліку, пломб та індикаторів впливу магнітного поля; невтручання у роботу вузлів/засобів обліку.

Відповідно до п.2 ч. ІV Правил, cамовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається зафіксовані виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення факти пошкодження пломб, індикаторів впливу магнітного поля, втручання у роботу та виведення з ладу вузлів комерційного обліку води;

Відповідно до п.4 ч. ІV Правил факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування (додаток 4).

Однак, в порушення зазначених вище вимог, відповідачем не було складено Акту про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування, як і не було складено Акту про несанкціоноване втручання в роботу вузла розподільного обліку.

Натомість ОСОБА_1 здійснила усунення аварійної ситуації на належному їй об`єкті водопостачання та водовідведення відповідно до вимог п.9 ч. ІІ Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України та після усунення обставин звернулася з відповідним письмовим повідомленням до відповідача, що не заперечується останнім.

Крім того, згідно Акту встановлення і збереження номерних пломб складений працівниками КП «Вододар» від 04 листопаду 2025 року, абоненту ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено заміну водоміра (лічильника) та здійснено переопломбування, заводський номер 006374.

Таким чином, суд вважає неправомірним нарахування штрафних кубів за демонтаж приладу обліку та задовольняє вимоги позивача в частині скасування вказаних нарахувань.

Суд також задовольняє вимоги позивача в частині внесення до облікової системи даних нового приладу обліку , встановленого 04.11.2025 року та забезпечення можливості подання показів, оскільки прилад обліку прийнятий відповідачем в експлуатацію 04.11.2025 року.

Одночасно суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними дій КП «Вододар» Бориславської міської ради щодо нарахування заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період після закінчення строку повірки приладу обліку без належного та своєчасного інформування споживача; визнання неправомірними дії КП «Вододар», що полягали у погрозах блокування банківських рахунків та припинення водопостачання, як такі, що є формою незаконного тиску на споживача.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц (провадження № 61-909св17) сформульовано правову позицію, відповідно до якої оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, чинним законодавством як спосіб захисту не передбачене; споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 234/18252/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 344/16988/14-ц.

Згідно з частиною 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені правові позиції до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що такий спосіб захисту, як визнання незаконними та неправомірними дій відповідача, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Рахунки на оплату послуги, які виставляє виконавець комунальних послуг, фактично є претензією та не свідчать про порушення прав споживачів, а є підставою для подальшого звернення виконавця послуг з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості.

У межах такого спору про стягнення заборгованості споживач має повну можливість заперечувати проти заявлених сум, надавати свій розрахунок, посилатися на показання приладів обліку та доводити неправильність нарахувань. Саме така процесуальна форма захисту прав споживача є ефективною та такою, що відповідає природі спірних правовідносин.

Щодо моральної шкоди, то відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Позивач стверджує, що неправомірними діями відповідача щодо розповсюдження її персональних даних, їй було заподіяно моральну шкоду, розмір якої складає 5000 грн.

Однак сам лише факт констатації судом протиправності певних дій чи бездіяльності відповідача, не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди, та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 29.01.2024 у справі № 279/1409/23).

Позивач, окрім твердження про протиправність дій відповідача не надає суду жодних доказів на підтвердження як самого факту моральних страждань так і причинно-наслідкового зв`язку.

Оскільки позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і шкодою, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,141,258,259,264-265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про захист прав споживачів задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Вододар» Бориславської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок нарахувань послуги водопостачання та водовідведення за період з лютого 2025 року по жовтень 2025 року включно з урахуванням фактичної відсутності заборгованості за цей період та мінімального споживання води.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Вододар» Бориславської міської ради скасувати нарахування ОСОБА_1 штрафних кубів води за демонтаж приладу обліку, а також внести до облікової системи дані нового приладу обліку, встановленого 04.11.2025 року та забезпечити можливість подання показів.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.06.2026 року.

Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ