Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №331/1086/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

21.05.2026 Справа № 331/1086/26

Провадження № 2-а/331/35/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Антоненко М.В.

за участю секретаря: Волотко М.П.

розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови № 360 від 17.02.2025 р. про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову № 360 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17.02.2025 р., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладання стягнення у вигляді штрафу розміром 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач є особою із числа осіб з інвалідністю, має оформлену належним чином відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та у період дії правового режиму воєнного стану. 29.01.2026 р. через додаток «ДіЯ» позивач помітив повідомлення про відкриття 29.01.2026 р. відносно нього виконавчого провадження №80083957.29.01.2026 р. скориставшись функціоналом додатку «ДіЯ» та засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження, позивач ознайомився із Постановою про відкриття виконавчого провадження №80083957 від 29.01.2026 р., та з`ясував, що 17.02.2025 р. відносно нього було винесено постанову №360 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень та нуль копійок).Позивач вказує, що в період з 17.02.2025 р. по 29.01.2026 р. не отримував від відповідача жодних повідомлень, листів, дзвінків, тощо, про розгляд справи про адміністративне правопорушення.Засобами поштового зв`язку на адресу позивача не направлялись повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та постанова №360 від 17.02.2025 р. Оскаржувана постанова винесена без участі позивача. Позивач стверджує, що в його діях відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він не здійснював порушення зазначеного в постанові.

10.02.2026 р. ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя було поновлено позивачу строк на оскарження постанови № 360 від 17.02.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

02.03.2026 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив позовну заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.

У відзиві відповідач вказує, що відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до вимог абзацу п`ятого частини десятої статті 1 Закону, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, закріплених у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Відповідач зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ознайомлено під особистий підпис з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі зі змістом статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 63 Конституції України, що будь-яких заяв та клопотань від громадянина ОСОБА_1 не надходило.

Відповідач вказував, що доказом підтвердження присутності ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є той факт, що останній власноруч поставив свій підпис у самому протоколі. Про час, дату та місце розгляду адміністративної справи позивач також повідомлявся під особистий підпис. За результатами розгляду матеріалів справи № 360 від 17.02.2025 про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена постанова № 360 від 17.02.2025 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

04.03.2026 р. відповідачем надано суду завірену копію постанови № 360 від 17.02.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок у справі про адміністративне правопорушення, передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також завірені копії матеріалів та доказів, на підставі яких винесено постанову № 360 від 17.02.2025 р.

06.03.2026 р. представником позивача було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому стороною позивача зазначалось, що відповідно до статей 7, 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджується належними та допустимими доказами.

Позивач зазначає, що опис обставин, викладений у постанові № 360 від 17.02.2025 р. є поверхневим, і таким, що вказує, що під час розгляду справи відповідачем не було надано належної оцінки наявним матеріалам справи, не перевірено фактів та не встановлено обставин, які свідчили б про наявність чи відсутність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення. Позивач вказує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП має складати уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка визначається наказом керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.Матеріали справи, не містять жодних доказів, що стрілець помічник-гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 є уповноваженою посадовою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначеною наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 .Ні оскаржувана постанова № 360 від 17.02.2025 р., ні протокол № 360 від 14.02.2025 р. не місять посилань на відповідні документи, якими б підтверджувались повноваження вказаного стрільця помічника-гранатометника на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, у протоколі № 360 від 14.02.2025 р. зазначено, що позивач не з`явився за викликом по повістці 02.02.2025 р., тоді як в оскаржуваній постанові №360 від 17.02.2025 р. зазначається, що позивач не з`явився по повістці 23.01.2025 р. Як вбачається зі змісту протоколу № 360 від 14.02.2025 р., до протоколу не долучено жодного доказу, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. У протоколі зазначено лише про копію паспорта. Позивачу не було направлено копії постанови №360 від 17.02.2025 р., про розгляд справи 17.02.2025 р., позивач дізнався лише через рік після її винесення. Протокол №360 від 14.02.2025 р. складений з порушенням вимог КУпАП. З уврахуванням викладеного позивач наголошує, що постанова № 360 від 17.02.2025 р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання.

Стороною позивача було подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, у зв`язку з чим він скористався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченим п. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до військово-облікового документа, сформованого за допомогою Резерв+, який долучено позивачем до матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 “Дані уточнив вчасно”. Дата уточнення даних 03.07.2024.

29.01.2026 р. державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80083957 від 29.01.2026 р. про стягнення штрафу. Підставою для відкриття виконавчого провадження №80083957 від 29.01.2026 р. стало звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове виконання Постанови №360 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 17.02.2025 р., якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень та нуль копійок).

17.02.2025 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №360 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 17.02.2025 р.

В постанові № 360 від 17.02.2025 р. вказується, що під час загальної мобілізації громадянину ОСОБА_1 , АТ «Укрпошта» була направлена повістка від 13.01.2025 р. про необхідність прибуття о 09:00 годині 23 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою не надав, чим порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Із наданих суду матеріалів адміністративної справи встановлюється, що 13.01.2025 р. на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було виписано повістку №1887678, за змістом якої ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність з`явитися о 09:00 год. 23.01.2025 р. для уточнення даних за адресою: АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

16.01.2025 р. вищевказану повістку №1887678 було направлено за адресою позивача: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки про причини повернення/досилання від 22.01.2025 р. лист із повісткою №1887678 було повернуто у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

14.02.2025 р. стрільцем помічником-гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 солдатом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 360 від 14.02.2025 р. Вказаний протокол було розглянуто 17.02.2025 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та винесено постанову № 360 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 17.02.2025 р.

Також, до позовної заяви ОСОБА_1 , позивач додав Свідотво про смерть батька позивача, ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 , видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 25.01.2025 р., відповідно до якого ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що складено відповідний актовий запис № 50.

Відповідно до абз. 3 пункту 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок),поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

З огляду на абз. 3 пункту 23 Порядку, неприбуття позивача за повісткою о 09:00 год. 23.01.2025 р., відбулось у звязку з поважною причиною – смертю ІНФОРМАЦІЯ_9 . Батька позивача, ОСОБА_4 .

Крім того, відповідно до змісту повістки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1887678 від 13.01.2025 р., мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки: “для уточнення даних”.

Необхідно зазначити, що наявна в матеріалах справи повістка від 13.01.2025 р. не відповідає за формою повістці, передбаченій Порядкоморганізації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі – Порядок № 1487).

Форма повістки затверджена Додатком 11 до Порядку № 1487. Зазначена форма передбачає обов`язкове зазначення мети виклику, що кореспондує із вимогами законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

Після номера повістки у її тексті вказується, що громадянин зобов`язаний з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з конкретно визначеною метою.

Частина 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлює обов`язок громадян з`являтися за викликом до ТЦК та СП для здійснення визначених законом дій, а саме:

-оформлення військово-облікових документів;

-взяття на військовий облік;

-проходження медичного огляду;

-направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

-призову на військову службу;

-проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:

-для взяття на військовий облік у період мобілізації;

-визначення призначення на особливий період;

-проходження медичного огляду.

Додатково слід врахувати приписи пункту 32 Порядку № 1487.

Відповідно до цього пункту, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов`язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій: оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу, участі у підготовці, проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, пункт 32 Порядку № 1487 узгоджується з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.

Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку № 1487) покладає на призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язок з`являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:

-для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;

-для оформлення або ведення військово-облікових документів;

-для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;

-для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

-для призову на військову службу;

-для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;

-для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.

Також суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачені окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункт 21 постанови встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.

Пункт 22 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.

Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.

Таким чином, постанова № 560 дійсно встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам.

Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вказати, що повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм. Матеріали справи свідчать, що на ім`я позивача була сформована повістка із зазначенням мети "для уточнення даних". Таке формулювання не віднесене законами до самостійних цілей виклику, які породжують обов`язок з`явитися за повісткою; натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.

Враховуючи встановлені у справі обставини, позивач до моменту формування та направлення йому спірної повістки виконав обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних вчасно, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідачем не спростовано факт звернення позивача до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із поданням актуальних відомостей про місце проживання, засоби зв`язку та інші дані, що підлягають внесенню до військово-облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За таких умов підстав для повторного виклику позивача з метою уточнення даних не існувало, оскільки відповідне уточнення ним вже було здійснено у строки та у порядку, визначені законодавством. Відповідно, така мета виклику не узгоджується із вимогами пункту 27 постанови №560, який прямо пов`язує можливість виклику для уточнення персональних даних із необхідністю первинного або фактично не здійсненого уточнення таких даних громадянином.

Крім того, спірна повістка не містить чіткої та конкретизованої мети явки, яка відповідала б вичерпному переліку підстав, визначених частиною десятою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пунктом 32 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою № 1487. Використання загальної та невизначеної формули "для уточнення даних" не дозволяє встановити конкретне правове призначення виклику та, відповідно, не створює обов`язку позивача з`являтися за такою повісткою.

Таким чином, формування та направлення повістки позивачу з метою, яка не передбачена законодавством, а також за відсутності правових підстав для повторного уточнення його персональних і військово-облікових даних, слід визнати протиправним.

Отже, питання фактичного вручення повістки не впливає на оцінку законності дій відповідача, оскільки спірні дії є протиправними в силу відсутності правових підстав для їх вчинення.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений статтею 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивачеві надсилалися чи вручалися документи з такими вимогами. Єдина надіслана повістка містила невизначену формулу "для уточнення даних", яка не належить до випадків, передбачених статтею 210-1 КУпАП.

Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18 травня 2024 року, було встановлено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів уточнити свої персональні та військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 16 липня 2024 року включно.

Вказаний обов`язок міг бути виконаний шляхом: звернення до центру надання адміністративних послуг,або через електронний кабінет призовника / військовозобов`язаного, або шляхом особистого звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Невиконання такого обов`язку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП.

Натомість матеріалами справи знову ж підтверджено, що позивачем цей обов`язок був виконаний вчасно, а саме 03.07.2024 року.

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, в дія позивача відсутній.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд, звертає увагу, що відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Суд зауважує, що частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, з системного аналізу зазначених правових норм слідує, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї, правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Суд враховує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол №360 від 14.02.2025 р. було складено стрільцем помічником-гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У протоколі зазначено, що позивач не з`явився за викликом по повістці 02.02.2025 року, тоді як у постанові №360 від 17.02.2025 року підставою притягнення до адміністративної відповідальності визначено неявку по повістці 23.01.2025 року.

Вказані суперечності стосуються безпосередньо події адміністративного правопорушення, а саме часу його вчинення, що виключає можливість однозначного встановлення фактичних обставин справи.

Зі змісту протоколу №360 від 14.02.2025 р. вбачається, що позивачем було надано пояснення, що він повістку та оповіщення не отримував.

Крім того, суд звертає увагу, що протокол №360 від 14.02.2025 р. містить виправлення. В протоколі задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) позивача вказано з помилкою.

Виходячи зі змісту протоколу №360 від 14.02.2025 р. позивач був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке мало відбутись о 14:00 год. 17.02.2025 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_10 за скоєння адміністративного правопорушення суть якого полягає у тому, що позивач не з`явився 02.02.2025 р. за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Суд також звертає увагу, що у протоколі №360 від 14.02.2025 р. не зазначено адресу, за якою має відбутись розгляд справи про адміністративне правопорушення, не вказано номер кабінету, де мав відбутись розгляд справи.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено істотні суперечності у матеріалах справи про адміністративне правопорушення.Вказані суперечності стосуються безпосередньо об`єктивної сторони адміністративного правопорушення та свідчать про неналежне оформлення матеріалів справи.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості підготуватися до розгляду справи та надати свої пояснення і докази поважної причини неявки за повісткою до ТЦК та СП о 09:00 годині 23.01.2025 року.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КупАП.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову, постанову №360 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17.02.2025 р., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладання стягнення у вигляді штрафу розміром 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень та нуль копійок).

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судово збору за подання позову в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня та 20 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень та 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_11 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Рішення складено 21.05.2026 року

Суддя М.В. Антоненко