Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №331/3128/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

03.06.2026

Справа № 331/3128/25

Провадження № 2-о/331/8/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівського районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.

за участю секретаря – Волотко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу, заінтересовані особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державний реєстратор прав на нерухоме майно Микитенко Олена Віталіївна,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Розум О.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити факту, що має юридичне значення.

Заявлені вимоги обґрунтувань тим, що заявнику, на підставі Договору купівлі-продажу від 05.10.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Мягченко С.Г., зареєстрованого в реєстрі 2111 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності було зареєстровано у КПТІ виконкому Бердянської міської ради 08.10.1999 року, про що свідчить реєстраційне посвідчення

Через військову агресію з боку рф проти України, заявниця вимушена була виїхати на підконтрольну уряду України територію.

Оскільки право власності заявниці не було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який почав функціонувати з 2012 року заявниця звернулась до заінтересованої особи із заявою про реєстрацію права власності на підставі оригіналу правового документу та технічного паспорту.

Рішенням про зупинення розгляду заяви від 24.07.2024 року (№74264914) Заінтересована особа 2 зупинив розгляд заяви до усунення недоліків.

Так, держаний реєстратор зазначив, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до І січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку документів тощо), необхідну для такої реєстрації. У разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом та/або уразі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та ( за можливості ) в електронній формі. Відповідно до відомостей державного реєстру прав право власності не зареєстровано. На виконання п .3 ч .3 ст. 10 Закону направлено запит до КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 04.09.2024 року (№ 74888968) було відмовлено у проведенні реєстрації.

Підставою стала відсутність довідки про підтвердження права власності з КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради. Лист державного реєстратора повернуто з відміткою «в окупації».

Внаслідок окупації міста Бердянськ Запорізької області, у заявниці виникла необхідність зареєструвати своє право власності у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень. Проте, довідки щодо правової належності, яке видає бюро технічної інвентаризації заявниця не може отримати.

У зв`язку із чим виникає необхідність встановити факт належності заявниці правовстановлюючого документу.

Просить встановити факт належності правового документу, а саме Договору купівлі-продажу від 05.10.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Мягченко С.Г., зареєстрованого в реєстрі 2111, на підставі якого ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні за клопотанням заявника, було замінено сторону з Департаменту адміністративних послуг Київської міської ради на Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представник заявника, адвокат Розум О.В., у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, просить прийняти рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу від 05.10.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Мягченко С.Г., зареєстрованого в реєстрі 2111 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності було зареєстровано у КПТІ виконкому Бердянської міської ради 08.10.1999 року, про що свідчить реєстраційне посвідчення.

Згідно матеріалів позовної заяви, заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію належного йому на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який почав функціонувати з 2012 року.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 04.09.2024 року (№ 74888968) було відмовлено у проведенні реєстрації. Підставою стала відсутність довідки про підтвердження права власності з КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради.

Бердянська міська територіальна громада, на території якої зареєстроване та знаходиться комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, перебуває в тимчасовій окупації. Майно, реєстри та вся інформаційна база, включаючи документацію підприємства, перебувають під повним контролем військ рф і наразі доступ до них відсутній. Тому підтвердити або спростувати реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не можливо.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею першою Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

За правилом частини 2, 7 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині 2 ст. 315 ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 (зі змінами), суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (пункт 14 частини першої статті 27 цього Закону).

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 686/27167/21).

Абзацом першим пункту 53 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Згідно з статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Отже, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить установити та з якою метою.

Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Матеріали справи містять докази того, що заявник володіє житловим будинком АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 05.10.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Мягченко С.Г.

Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованої території України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади Запорізької області з 27.02.2022р. є тимчасово окупованою територією.

Вказаний факт є загальновідомим та не підлягає доказуванню в силу вимог частини третьої статті 82 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановлення вищезазначеного юридичного факту повністю доведено дослідженими доказами, відповідає вимогам закону й інтересам заявника, встановлюється через неможливість іншим способом встановити факт належності правовстановлюючого документу, відсутній цивільно-правовий спір про право власності на нерухоме майно, а тому заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу, заінтересовані особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Државний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_3 – задовольнити.

Встановити юридичний факт належності правового документу, а саме Договору купівлі-продажу від 05.10.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Мягченко С.Г., зареєстрованого в реєстрі 2111, на підставі якого ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.В. Антоненко