Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №303/6859/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6859/25

Провадження № 2/303/2561/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту, в якому зазначила, що вона, її чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . У серпні 2025 року вона звернулася в Мукачівський ЦНАП для реєстрації місця проживання в зазначеній квартирі чоловіка її доньки ОСОБА_4 , але їй відмовили у реєстрації та видали інформаційну довідку з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про наявний арешт нерухомого майна, а саме, 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 . Перша Мукачівська державна нотаріальна контора повідомила їй про наявність арешту на належну їй 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 3826259, який накладено 20 квітня 2001 року Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Мукачівського міськвідділу державної виконавчої служби від 18 квітня 2001 року за № 4-501. Також, арешт на належну їй 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 60401101 накладено 15 листопада 2007 року Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Мукачівського міськвідділу державної виконавчої служби від 06 листопада 2007 року серії № 108129. Крім того, арешт на належну їй 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 накладено 25 березня 2008 року Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Мукачівського міськвідділу державної виконавчої служби від 21 березня 2008 року серії АЕ №108807, реєстраційний номер обтяження №6861501. Їй не було відомо про наявність арештів на її частку квартири, тому строки позовної давності нею не порушено. Відділ Державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області 18.08.2025 повідомив їй, що згідно перевірки бази даних АСВП та бази АСВП (спец розділ) станом на 18.08.2025 року на виконанні у Відділі ДВС не перебувають виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 . Із викладеного можна зробити висновок, що можливо у 2001-2008 роках існували виконавчі провадження, в ході виконання яких було накладено арешт належну їй 1/3 частину квартири, але на теперішній час виконавчі провадження закінчені і ВДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області не має можливості винести постанову про скасування арешту, тому оскарження дій держаного виконавця є недоцільним. Станом на серпень 2025 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна значиться обтяження у вигляді арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що позбавляє її права володіння майном, а саме вона не має можливість зареєструвати чоловіка доньки по місцю його проживання в спірній квартирі, отримувати субсидію, також існують обмеження у відчуженні об`єкту нерухомого майна. Просила зняти арешти з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які було накладено на підставі: постанови Мукачівського міськвідділу державної виконавчої служби від 18 квітня 2001року за № 4-501, реєстраційний номер обтяження №3826259; постанови Мукачівського міськвідділу виконавчої служби від 06 листопада 2007 року, серії № 108129 реєстраційний номер обтяження 6040101; постанови Мукачівського міськвідділу державної виконавчої служби від 21 березня 2008 року серії АЕ №108807, реєстраційний номер обтяжень 6861501.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.10.2025 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала заяву в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився без поважних причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для такого порядку розгляду.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із свідоцтва про право власності на житло від 05.10.1994 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Стаття 112 ЦК УРСР, який діяв на момент набуття права власності передбачала, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку про те, що зазначеною правовою нормою не визначено умов, за яких один із співвласників матиме більшу або меншу частку в сумісній власності.

Крім того, ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції 1963 року, яка діяла на момент виникнення права власності на спірну квартиру) передбачала, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у тому числі тих, що тимчасово відсутні й за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Оскільки до ст. 112 ЦК УРСР, ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» не визначено умов, за яких один із членів сім`ї матиме більшу або меншу частку в приватизованому житлі, тому суд приходить до висновку, що частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними і складають по 1/3 частки за кожним.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка є власником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.08.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 наявні наступні обтяження:

арешт на 1/3 частину зазначеної квартири, що належить ОСОБА_1 , зареєстровано 03.10.2006 Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови 4-501, 18.04.2001, Мукачівський міський відділ виконавчої служби;

арешт на 1/3 частину зазначеної квартири, що належить ОСОБА_1 , зареєстровано 15.11.2007 Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АЄ №108129, 06.11.2007, Мукачівський міський відділ ДВС;

арешт на 1/3 частину зазначеної квартири, що належить ОСОБА_1 , зареєстровано 25.03.2008 Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови сер. АЄ №108807, 21.03.2008, Мукачівський міський відділ ДВС.

Із листа №57316 від 18.08.2025 Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено, що на заяву ОСОБА_1 від 14.08.2025 щодо підстав накладення арешту на нерухоме майно заявниці повідомлено, що згідно перевірки бази даних АСВП та бази АСПВ (спецрозділ) встановлено, що на виконанні у відділі ДВС виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 18.08.2025 року - не перебувають. Не мають можливості надати інформацію щодо накладення арешту на нерухоме майно згідно Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Мукачівським МВ ДВС за: реєстраційний номер обтяження 3826259 від 03.10.206 за постановою №4-501, 18.04.2001; реєстраційний номер обтяження 6040101 від 15.11.2007 за постановою АЕ №108129 від 06.11.2007; реєстраційний номер обтяження 6861501 від 25.03.2008 за постановою АЕ №108807 від 21.03.2008.

Перша мукачівська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 29.08.2025 повідомила ОСОБА_1 про неможливість надання копії документа на підставі якого накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , який було накладено 20.04.2001 року Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Мукачівського міськвідділу державної виконавчої служби від 18.04.2001 за 4-501.

Перша мукачівська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 29.08.2025 направила ОСОБА_1 , а остання долучила до позовної заяви копію постанови про арешт майна боржника від 06.11.2007, якою накладено арешт на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 із забороною його відчуження у зв`язку з виконанням рішення Мукачівського міськрайонного суду № 2н-1162 про стягнення заборгованості на користь ЖРЕП-2, а також копію постанови про арешт майна боржника від 21.03.2008, якою накладено арешт на все майно що належить ОСОБА_1 та заборони здійснювати відчуження 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням рішення № 2-н-1601 Мукачівського міськрайонного суду по стягнення боргу.

У відповідності до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що в межах виконавчих проваджень державними виконавцями накладено арешт на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з виконанням рішень Мукачівського міськрайонного суду про стягнення ОСОБА_1 грошових коштів.

Виходячи з сенсу ст. 213, 215 ЦПК України рішення у справі може постановлюватися лише щодо сторін.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок звернення з позовом до суду визначений нормами ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За цивільно-процесуальним законодавством України відповідачем є та зі сторін у процесі, яка притягується судом до відповіді за позовом, оскільки на неї вказує позивач, як на порушника свого права.

Статтею 13 ЦПК України, встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, тобто визначення відповідачів, як осіб, до яких пред`являється позов, є виключним правом позивача.

Статтею 51 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов`язкової співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.

Статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З цього питання дані роз`яснення у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» в якому зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином, виходячи з викладеного належними відповідачами у спорах про виключення майна з-під арешту є боржник та стягувач, а орган державної виконавчої служби може бути залучений до участі по справі в якості третьої особи.

Позивач зазначив відповідачем у справі Відділ державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, але не звернув увагу на те, що такий не є належним відповідачем у справі.

Також із постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.11.2007 судом встановлено, що арешт було накладено державним виконавцем на підставі виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на корить ЖРЕП-2, тому саме ця юридична особи є зацікавленою в збереженні заходів, які прийняті державним виконавцем у зв`язку з необхідністю забезпечення реального виконання рішення, а тому саме вона повинна відповідати за позовом.

Крім того позивачем не надано суду доказів, які підтверджують в інтересах яких саме осіб накладено арешт на майно позивача постановами державних виконавців від 18.04.2001 та 21.03.2008, хоча зазначене має суттєве значення для розгляду справи, оскільки саме вони повинні відповідати за заявленими позовними вимогами.

Слід також зауважити, що на виконання вимог п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, який передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, позивачу роз`яснено ухвалою від 15.09.2025 про необхідність надання доказів та визначитися з належністю відповідача у цій справі.

Але не дивлячись на зазначене позивач не скористався наданим йому ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України правом на звернення до суду у встановлений законом строк з клопотанням про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі належного відповідача.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідачем порушено його права або охоронювані законом інтереси, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 48, 51, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355, 280-282 ЦПК України, ст. 11 ЦК України, ст. 112 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту (м. Івано-Франківськ) (місце знаходження: 89600, вул. Рауля Валенберга, буд. 31, м. Мукачево, Закарпатська область) про зняття арешту – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя