Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №301/205/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/205/26

2/301/363/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацин Віктор Федорович, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацин Віктор Федорович, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , який був батьком відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Після смерті чоловіка залишилось спадкове майно - 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . З метою оформлення спадщини, 01.11.2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацин В.Ф., яким було відкрито спадкову справу № 47/2024. 01.11.2024 року нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому спадкоємцями майна померлого чоловіка, окрім неї, зазначено двох її синів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до даного свідоцтва всі спадкоємці є власниками спадкового майна в рівних частках - по 1/6. Вказує, що сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають права на спадщину та безпідставно визнані такими, що мають право по 1/6 частини спадкового майна і включені у свідоцтво про право на спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця вони фактично з ним не проживали, у спадковому будинку було тільки зареєстроване їх місце проживання, а проживали вони за межами України (у Канаді) вже тривалий час. Жоден із них не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому спадщину не прийняли.

Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, просить суд внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши за нею право на спадкування всього спадкового майна, що залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_4 ..

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 05.02.2026 року відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відзивах на позовну заяву від 04.03.2026, поданих 11.03.2026 року в судовому засіданні представником відповідачів ОСОБА_5 , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнають повністю. Спадщину після смерті батька не приймали та не бажають приймати. Не заперечують про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 11.03.2026 клопотання позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано від приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацина Віктора Федоровича копію спадкової справи №47/2024, заведеної після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 30.04.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацин Віктор Федорович, в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності - залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацин Віктор Федорович, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 25.05.2026 позивачка ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги та просили такі задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_5 в судовому засіданні 25.05.2026 не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_5 , перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Особа, яка звернулася до суду з відповідними позовними вимогами повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси особи безпосередньо порушені відповідачем (відповідачами), і які майнові права особи буде захищено та відновлено у разі задоволення позову.

Відповідно до статті15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 (а.с. 9).

Позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 16.10.1976 року (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацином В.Ф. за №8633, спадкоємцями ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є: його дружина ОСОБА_1 в 1/6 частці; його син ОСОБА_2 в 1/6 частці; його син ОСОБА_3 в 1/6 частці. Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з 1/2 частки у праві приватної спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину спадкового майна видано ОСОБА_1 , на інші 2/6 частки спадкового майна свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.7).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.11.2024 власником 1/6 частини майна за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.8).

У спадковій справі №47/2024, відкритій щодо майна померлого ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , як дружина померлого, яка вказала, що спадщину вона прийняла, надавши відповідну заяву приватному нотаріусу у встановлений законом термін. Спадщину також прийняли фактично сини спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так як на час смерті проживали разом зі спадкодавцем за однією адресою, та не відмовилися від її прийняття у встановлений термін. Інших спадкоємців немає. Також додатково повідомила, що за вищевикладену інформацію несе персональну відповідальність. Додаючи необхідні документи, просила видати на її ім?я свідоцтво про право на спадщину за законом в 1/6 частці на житловий будинок з надвірними спорудами, а 2/6 частки спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишаються відкритими.

Відповідно до статті1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті1223 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи зазначені у ст. 1261 ЦК України. Відповідно до ч. 1ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. При цьому в ч. 1 ст. 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

У статті1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті1241 ЦК України).

При вирішенні спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину суд визначає частки кожного із спадкоємців. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (частина третя статті1300 ЦК України).

Отже зміни свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку буде мати місце тоді, коли згода спадкоємців на змінення свідоцтва відсутня, а також існують інші обставини, що позбавляють внести такі зміни в нотаріальному порядку.

Як вбачається з матеріалів даної справи відповідачі не заперечують проти внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а відмови нотаріуса з даного питання ні матеріали справи, а ні матеріали спадкової справи не містять, а тому, на даний час, відсутній спір і доказів того, що дане питання не можна вирішити у позасудовому (нотаріальному) порядку суду не надано.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Також суд звертає увагу на суперечливу поведінку позивачки ОСОБА_1 , яка у заяві приватному нотаріусу вказує про те, що спадщину також прийняли фактично сини спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так як на час смерті вони проживали разом зі спадкодавцем за однією адресою, та не відмовилися від її прийняття у встановлений термін, а в матеріалах позовної заяви зазначає, що на момент смерті чоловіка вони не проживали разом з ним у спадковому будинку, а проживали тривалий час за межами України, а тому не мають права на спадкування. У такому випадку, на думку суду, права та інтереси позивачки можли б бути захищені у спосіб визнання осіб такими, що не прийняли спадщину, оскільки були зареєстровані разом із спадкодавцем, однак фактично з ним не проживали.

З урахуванням наведено, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Судові витрати залишити за позивачкою.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 258-259, 264-265 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Рацин Віктор Федорович, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2026.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик