Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №524/592/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/592/26 Номер провадження 33/814/565/26Головуючий у 1-й інстанції Малтиз А. В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Глушко З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Глушко З.В., на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 13 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні ним адміністративного правопорушення за таких обставин.

10 січня 2026 року приблизно о 09 годині 09 хвилин за адресою: тупик 7-й Хорольський, буд.28-А м. Кременчук водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння у вигляді: вираженого тремтіння пальців рук, неприродної блідості обличчя, та відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння.

В апеляційній скарзі адвокат Глушко З.В. просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 13 березня 2026 року та закрити провадженні у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: ОСОБА_1 не мав ознак сп`яніння; в поліції були відсутні підстави для зупинки автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, пропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки, але поліцейські повідомили, що не вміють цього робити, погодився поїхати в медичний заклад і пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, але поїхати або своїм автомобілем або автомобілем його товариша, під керуванням іншого водія (його товариша), натомість, поліцейські безпідставно відмовили ОСОБА_1 в цьому проханні та всупереч законодавству протлумачили це як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння; відразу після складання поліцією протоколу ОСОБА_1 своїм автомобілем прибув до медичного закладу, де пройшов медичний огляд, за результатами якого лікарем надано висновок про те, що в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння не виявлено. Водночас апелянт посилається на те, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання адвоката про допит ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як свідків.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №563153 10 січня 2026 року о 09 годині 09 хвилин за адресою: тупик 7-й Хорольський, буд.28-А м. Кременчук водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння у вигляді: вираженого тремтіння пальців рук, неприродної блідості обличчя, та відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння (а.с.1).

Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких убачається те, що 10 січня 2026 року о 09 годині 09 хвилин за адресою: тупик 7-й Хорольський, буд.28-А м. Кременчук Полтавської обл. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», н.з. НОМЕР_1 , і був зупинений поліцією. На місці події поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння та повідомлено йому про виявлені в нього ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді: вираженого тремтіння пальців рук, неприродної блідості обличчя. Однак на багаторазові вимоги поліції щодо проходження відповідно до встановленого законодавством огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 своїми поведінкою та діями, а також словено, категорично відмовився від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, оскільки цілеспрямовано й умисно тривалий час ухилявся від огляду, не здійснюючи жодних дій для проходження огляду та не виконуючи багаторазові вимоги поліції, при тому, що повною мірою усвідомлював зміст вимог щодо проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння, про що свідчить зміст його відповідей, при цьому, незважаючи на роз`яснення поліції про те, що відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння та згідно з вимогами законодавства саме поліцейським забезпечується доставка водія до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Також на передостанню за часом вимогу щодо проходження цього огляду ОСОБА_1 зазначив: «та пишіть тепер протокол». Поведінка, дії та твердження ОСОБА_1 не викликають сумніву в тому, що його позиція полягала в умисній і цілеспрямованій відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 : те, що вказані вище дії (відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння) є порушенням п.2.5 ПДР України та за їх вчинення передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП; його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. У зв`язку з вчиненим ОСОБА_1 адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, далі щодо нього було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення (а.с.8).

При цьому, ОСОБА_1 , який згідно з даними довідки начальника ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП має посвідчення водія від 2023 року (а.с.5), безумовно розумів наявність у нього передбаченого законодавством обов`язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння і наслідки відмови від проходження згаданого огляду, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов`язком водія, в той час як мотиви відмови особистого характеру від проходження цього огляду не впливають на правильність кваліфікації дій порушника за ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, викладені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Посилання ж апелянта на те, що ОСОБА_1 пропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки, є неспроможними.

Згідно з п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Такий висновок ґрунтується й на тому, що, як передбачено приписами п.п.6-7 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Таким чином, ураховуючи викладене вище, зважаючи на обов`язковість проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, яке проводиться в закладах охорони здоров`я, огляд на стан наркотичного сп`яніння здійснюється лише в медичному закладі, а не також і на місці зупинки транспортного засобу. Тому поліцейським було обґрунтовано висунуто ОСОБА_1 вимогу щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відразу в медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги.

При цьому, вимогами п.9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, прямо передбачено те, що саме поліцейський забезпечує доставку водія до закладу охорони здоров`я для огляду на стан сп`яніння протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення і саме на поліцейського покладено обов`язок дотримання визначеного законодавством двохгодинного строку для доставки водія для огляду.

У п.п.16, 19 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, також зазначено про те, що для здійснення вказаного вище огляду водій доставляється саме поліцейським.

А тому твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 погодився поїхати для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння або своїм автомобілем або автомобілем його товариша, під керуванням іншого водія (його товариша), є необґрунтованим та не грунтуються на положеннях законодавства. На місці події поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 , що згідно з вимогами законодавства саме поліцейським забезпечується доставка водія до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Окрім того, наведені в апеляційній скарзі способи доставки водія до медичного закладу є необгрунтованими і з тієї точки зору, що вони створюють ризики настання непередбачуваних наслідків, оскільки водій за таких обставин не перебує під належним контролем працівників поліції.

Позбавлені підстав і доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання адвоката про допит як свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були присутні на місці події, адже перевіркою матеріалів провадження не встановлено та стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було доведено необхідність і доцільність здійснення допиту цих осіб. Наявний же в матеріалах справи технічний носій інформації з безперервною відеофіксацією містить повні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і оформлення щодо нього матеріалів провадження поліцією, надає можливість повно та всебічно встановити обставини події, перевірити докази на їх відповідність вимогам законодавства.

Усі дії поліцейських, прийняті ними рішення та обставини за їх і ОСОБА_1 участю, зафіксовано відеозаписами, які є засобами об`єктивного контролю.

Тому належних і мотивованих підстав для здійснення допиту як свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції не мав.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння з ознаками такого стану у вигляді: вираженого тремтіння пальців рук, неприродної блідості обличчя, які зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на медичний огляд і про наявність яких поліцейський повідомив ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, що підтверджується відеозаписом (а.с.1, 3, 6).

Наявність же ознак наркотичного сп`яніння не є тотожним наявності стану наркотичного сп`яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп`яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов`язують особу, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог закону ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає належних і достатніх підстав для висновку про безпідставність висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Також перевіркою матеріалів провадження, в тому числі відеозапису не встановлено наявності об`єктивних обставин чи тих істотних порушень вимог законодавства, які би нівелювали обов`язок виконання вимог поліції щодо проходження водієм огляду на стан наркотичного сп`яніння, ставили би під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується посилання апелянта на проходження ОСОБА_1 самостійно огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та долученого стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, медичного висновку №15/І від 10 січня 2026 року, за змістом якого зазначено про те, що в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння не виявлено (а.с.17), то суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

З змісту відеофіксації та вказаного вище медичного висновку вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до закладу охорони здоров`я та пройшов зазначений вище огляд у медичному закладі після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення самостійно на підставі власної заяви (за відсутності поліцейського, в порядку самозвернення).

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, що полягає у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, є закінченим з моменту відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого порядку (в закладі охорони здоров`я).

За змістом п.6 розділу Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, в разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду (на стан сп`яніння) в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року також передбачено, що, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Таким чином, із моменту відмови водія ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліції від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння ним було вчинено закінчене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, після чого поліцейський із дотриманням нормативних положень обґрунтовано зафіксував фактичні обставини цього правопорушення в протоколі. Тому проходження ОСОБА_1 самостійно огляду в закладі охорони здоров`я вже після закінчення вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, більше того, після його фіксації у відповідному процесуальному документі суб`єктом владних повноважень, не спростовує наявність у діях ОСОБА_1 події та складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

В аспекті викладеного вище апеляційний суд також зауважує, що місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння особою, яка керувала транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім того, названий вище огляд у медичному закладі не відповідає порядку такого огляду, визначеного в ст.266 КУпАП, положеннях Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, оскільки здійснений без направлення і доставлення ОСОБА_1 для огляду поліцейським (проведено огляд на підставі власної заяви ОСОБА_1 ), а також огляд у медичному закладі й складення висновку за результатами огляду проведено без залучення поліцейського, присутність якого при огляді є обов`язковою.

Отже, наявність у матеріалах провадження зазначеного вище медичного висновку не впливає на необхідність і правильність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у даному провадженні.

Водночас доводи апелянта щодо підстави та обставин зупинки автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , за своїм змістом не стосуюються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_2 , що підтверджується даними довідки начальника ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП (а.с.5).

Таким чином, із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Глушко З.В., залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 13 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун