Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №487/3175/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3175/26

Провадження № 2-а/487/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 року м. Миколаїв Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,

при секретарі - Марченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

27.04.2026 до Заводського районного суду м. Миколаєва звернувся представник позивача ОСОБА_1 – Риженко Д.О. з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №567 від 11 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУПАП, яка була складена начальником відповідача та якою було накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи з психіатричного захворювання, про що свідчить Довідка до акта огляду Спеціалізованої психіатричної МСЕК від 26 листопада 2018 року безстроково.

13 квітня 2026 року позивач дізнався про те, що його банківський рахунок було арештовано. В банківській установі позивачу повідомили про причини арешту. В той же день він звернувся до Південного міжрегіонального центру з БВПД з заявою про надання йому правничої допомоги.

15 квітня 2026 року було видано доручення №2-14-2026-001173.

08 квітня 2026 року адвокат Риженко Д.О. звернувся до Заводського ВДВС у місті Миколаєві з адвокатським запитом №749, у якому просивнадати відомості щодо того, чи є у вказаному ВІДС провадженні виконавчі провадженні, де боржником є ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) про примусове виконання постанов керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності та просив повідомити номер виконавчого провадження та ідентифікатор доступу до нього в автоматизованій системі виконавчого провадження.

23 квітня 2026 року на вказаний адвокатський запит було отримано відповідь, до якої була долучена копія постанови про відкриття виконавчого провадження №79260715 з ідентифікатором доступу до асвп.

При дослідженні вказаного виконавчого провадження з асвп було завантажено постанову відповідача №567 від 11 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУПАП, яка була складена начальником відповідача. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови, 08 липня 2025 року о 10-00 поліціянтами до відповідача було доставлено позивача, який не з`явився за викликом без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик відповідача у строк та місце зазначене в повістці, чим порушив п.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 та п.34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року. На розгляд справи, яка була призначена на 11 липня 2025 року позивач не з`явився. Враховуючи, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУПАП та на нього було накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.. Але з вищевказаною постановою позивач не згоден і вважає її неправомірною.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 30.04.2026 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву, та просив її задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви. В судовому засіданні пітримав обставини викладені у відзиві.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, однак перебуває на військовому обліку та має право на відстрочку. Рішення ВЛК про виключення Позивача з військового обліку у Відповідача відсутні, а Позивач таких відомостей до позову не долучав.

11.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , як уповноваженою посадовою особою відповідно до ч. 2 ст. 235 КУпАП, було розглянуто матеріали про адміністративне правопорушення, вчинене військовозобов`язаним ОСОБА_1 .

За результатами розгляду винесено постанову № 567 від 11.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (не з`явився без поважних причин за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

У постанові відображено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та облікових документів ТЦК та СП, він без поважних причин не з`явився за повісткою № 3899684 від 14.06.2025 на 26.06.2025 о 09:00 годині для уточнення даних.

Позивачу було надіслано повістку засобом поштового зв`язку з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 26.06.2025 о 09:00 годині для уточнення даних.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (в подальшому Закон № 3543-XII), особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 1932 -ХІІ встановлено, що особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Закон № 3543-XII закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов`язані, зокрема військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з положеннями абзацу 9 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у повістці про виклик зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Статтею 235 КУпАП встановлено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, відповідальність встановлена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою №567 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він знаходиться в розшуку за те, що не з`явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту для уточнення військово-облікових даних, чим порушено обов`язок, встановлений ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови).

Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів;

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Зважаючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з психіатричного захворювання, про що свідчить Довідка до акта огляду Спеціалізованої психіатричної МСЕК від 26 листопада 2018 року безстроково, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, постанову №567 від 11 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУПАП, яка була складена начальником відповідача та якою було накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 17, 33, 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови- задовольнити.

Постанову №567 від 11 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУПАП, яка була складена начальником відповідача та якою було накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000,00 грн - визнати протиправною та скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Г. Нікітін