Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №490/9538/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9538/25

Провадження № 2/487/1200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Сухаревич З.М.,

за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2026 року за підсудністю з Центрального районного суду міста Миколаєва до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також позивач), подана його представником – ОСОБА_3 через систему «Електронний суд», до ОСОБА_2 (далі також відповідач), в якій позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 148 360,00 грн (сто сорок вісім тисяч триста шістдесят гривень 00 коп.), з яких 63000,00 грн. – основна сума боргу та 85 360,00 грн. (розмір пені, зазначений у розписці). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1483,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12.05.2025, 11.06.2025, 02.07.2025, 07.07.2025 відповідач у позику за розписками отримав грошові кошти у загальній сумі 63 000,00 грн. Відповідач вказані грошові кошти не повернув, тому позивач звертається до суду з позовом про стягнення цієї суми, а також пеню, у розмірі, встановленому в договорі.

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі та позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи наявність клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача, повторну неявку відповідача та неповідомлення ними причин неявки, відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 12 травня 2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 21 000,00 грн, які зобов`язався повернути до 11.06.2025. У разі прострочення повернення боргу зобов`язався сплатити штраф в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення, що підтверджується розпискою від 12 травня 2025 року.

11 червня 2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 25 000,00 грн, які зобов`язався повернути до 17.06.2025. У разі прострочення повернення боргу зобов`язався сплатити штраф в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення, що підтверджується розпискою від 11 червня 2025 року.

02 липня 2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 11 000,00 грн, які зобов`язався повернути до 06.07.2025. У разі прострочення повернення боргу зобов`язався сплатити штраф в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення, що підтверджується розпискою від 02 липня 2025 року.

07 липня 2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 6 000,00 грн, які зобов`язався повернути до 11.06.2025. У разі прострочення повернення боргу зобов`язався сплатити штраф в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення, що підтверджується розпискою від 07 липня 2025 року.

ОСОБА_2 зобов`язань не виконав – грошові кошти не повернув.

Згідно викладеним у позовній заяві розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача становить 148 360,00 грн, з яких:

63 000,00 грн – сума позики;

85 360,00 грн – розмір пені, зазначений у розписці.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 501/1243/20, провадження № 61-14794 св 21.

Таким чином, фактично між сторонами укладено договір позики. Письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Факт отримання відповідачем суми позики підтверджується розпискою.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі матеріалів справи встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором позики виконав. Відповідач суму позики у зазначений термін не повернув, тому, враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за договорами позики від 12.05.2025, 11.06.2025, 02.07.2025, 07.07.2025 у загальній сумі 63 000,00 грн

Щодо вимог про стягнення пені, зазначеної у розписці, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, відповідно до п. 18 ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія зазначеного пункту поширюється на договори усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 червня 2024 року у справі № 910/13689/23).

Отже, оскільки з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан який діє дотепер, відповідач звільняється від обов`язку сплатити позивачу нараховану ним пеню, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позов частково.

Розглядаючи розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1 483,60 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково (на 42,5%), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме 630,53 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, а отже, витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, проте на підтвердження понесення цих витрат не надав жодного доказу, тому суд відмовляє у їх стягненні.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у сумі 63 000,00 грн, з яких: за розпискою від 12 травня 2025 року – 21 000,00 грн; за розпискою від 11 червня 2025 року – 25 000,00 грн; за розпискою від 02 липня 2025 року – 11 000,00 грн; за розпискою від 07 липня 2025 року – 6 000,00 грн.

Відмовити в задоволенні вимог про стягнення 85 360,00 грн пені.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 630,53 грн.

Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя: З.М. Сухаревич