Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №296/7883/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/7883/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Галацевич О.М.,

суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м.Житомирі цивільну справу №296/7883/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 30 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі – ТОВ «Сіроко Фінанс», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №72573955 від 19.07.2022 у розмірі 15 333,15 грн, з яких: 4 900,50 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 10 432,65 грн – заборгованість за процентами, а також судових витрат у сумі 3 028,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 19.07.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №72573955, за умовами якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник – повернути отримані кошти та сплатити проценти у порядку і на умовах, визначених договором. Позивач зазначав, що грошові кошти були перераховані відповідачу у безготівковій формі на реквізити його платіжної картки, у зв`язку з чим позикодавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі.

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №031-050123, відповідно до якого до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, зазначених у реєстрі прав вимоги, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72573955 від 19.07.2022.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув отримані кошти у встановлений договором строк, позивач просив стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 15 333,15 грн, з яких 4 900,50 грн – заборгованість за тілом кредиту та 10 432,65 грн – заборгованість за процентами.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 січня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Сіроко Фінанс» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Сіроко Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що позивачем надано достатні докази на підтвердження факту укладення договору позики та наявності заборгованості за договором №72573955 від 19.07.2022. При цьому всі документи були подані до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», містять електронні підписи та всі необхідні реквізити осіб, які їх підписали.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту перерахування відповідачу кредитних коштів. Зазначає, що одним із доказів такого перерахування є довідка про переказ коштів на рахунок відповідача, видана ТОВ «ФК «Фінекспрес», через платіжну систему якого було здійснено відповідний платіж.

Також вказує, що файл «КД-000031712_18833357_23.05.2025», який міститься в матеріалах справи, підписаний кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ФК «Фінекспрес», результати перевірки якого долучені до матеріалів справи. На думку апелянта, зазначена довідка містить достовірні відомості про перерахування відповідачу суми позики за договором №72573955, а також підтверджує успішне здійснення переказу коштів на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення договору.

У зв`язку з наведеним апелянт вважає, що ним належними та допустимими доказами підтверджено факт перерахування кредитних коштів відповідачу та виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором позики.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до вимог статей 368, 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.07.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72573955, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, строк позики – 20 днів, процентна ставка - 1,99% на день (базова процентна ставка/фіксована), дата надання кредиту – 19.07.2022, дата повернення кредиту – 08.08.2022, знижена процентна ставка - 0,995%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 1,99%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2644,42%, орієнтовна загальна вартість позики 5 995,00 грн (а.с.10).

Відповідно п.4 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

У подальшому 10.08.2022, 19.08.2022, 29.08.2022 та 19.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 до договору позики №72573955 були укладені додаткові угоди №7482198, №7528232, №7587375 та №7714854, якими сторони внесли зміни до п.2.1 договору щодо строку повернення позики та визначили остаточну дату її повернення – 26.09.2022 (69 днів). Зазначені додаткові угоди підписані відповідачем одноразовими ідентифікаторами.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 23.05.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 19.07.2022 здійснило успішний переказ грошових коштів у сумі 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №031-050123, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату у передбачений договором спосіб.

Відповідно до п.2.1.3 вказаного договору перехід від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого ТОВ «Сіроко Фінанс» стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог у паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» прав вимоги.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог №01/03/23 від 01.03.2023 до договору факторингу №031-050123 від 05.01.2023 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72573955 від 19.07.2022 у загальному розмірі 15 333,15 грн, з яких: 4 900,50 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 10 432,65 грн – заборгованість за процентами.

Згідно платіжної інструкції №767 від 06.03.2023 ТОВ «Сіроко Фінанс» сплатило на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 6 770,00 грн як фінансування згідно з реєстром прав вимоги за договором факторингу №031-050123 від 05.01.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.03.2023 становить 15 333,15 грн, з яких: 4 900,50 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) та 10 432,65 грн – заборгованість за процентами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт перерахування відповідачу кредитних коштів за договором позики №72573955.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи вбачається, що договір позики №72573955 від 19.07.2022 укладений відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним із використанням одноразового ідентифікатора d3rgIhci0a (а.с.10-13).Також із використанням одноразових ідентифікаторів відповідачем підписані додаткові угоди від 10.08.2022, 19.08.2022, 29.08.2022 та 19.09.2022, якими змінювався строк повернення позики.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 зроблено висновок про те, що без отримання електронного повідомлення та вчинення відповідних дій в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця кредитний договір між сторонами не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані позичальнику.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який укладений в електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що факт перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 5 000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Так, згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» №КД-000031712/ТНПП від 23.05.2025 19.07.2022 здійснено переказ грошових коштів у сумі 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач – ОСОБА_2 , номер платежу fa3909ba-e903-4723-b168-78b84ba6f8 (а.с.34).

При цьому номер платіжної картки № НОМЕР_1 зазначений у реквізитах позичальника в договорі позики №72573955 від 19.07.2022, що узгоджується з відомостями, наведеними у зазначеній довідці, та підтверджує здійснення переказу саме на платіжний засіб, вказаний відповідачем під час укладення договору.

Зазначена довідка містить відомості про конкретну платіжну операцію, її суму, дату проведення, реквізити платіжної картки та отримувача коштів, а також підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «ФК «Фінекспрес». Будь-яких доказів, які б спростовували наведені у ній відомості або свідчили про недостовірність зазначеного документа, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи містять додаткові угоди №7482198 від 10.08.2022, №7528232 від 19.08.2022, №7587375 від 29.08.2022 та №7714854 від 19.09.2022, укладені між сторонами після отримання позики, якими змінювався строк її повернення. Зазначені угоди підписані відповідачем із використанням одноразових ідентифікаторів, що узгоджується з доводами позивача про існування між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та не надав доказів на спростування обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики №72573955 від 19.07.2022 є доведеним.

Крім того, матеріали справи містять відомості про здійснення відповідачем платежів на виконання умов договору позики. З розрахунку заборгованості вбачається, що зазначені платежі були зараховані в рахунок погашення процентів. Такі дії відповідача узгоджуються з існуванням між сторонами договірних правовідносин та свідчать про визнання ним факту отримання позики і наявності зобов`язань за договором.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів не відповідає встановленим обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, оціненим у їх сукупності, а тому є помилковим.

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №72573955 від 19.07.2022 заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.03.2023 становила 15 333,15 грн, з яких: 4 900,50 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 10 432,65 грн – заборгованість за процентами, нарахованими за період з 19.07.2022 по 01.03.2023 (а.с.50-56).

Згідно з умовами укладеного договору позики №72573955 від 19.07.2022, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн строком на 69 днів (з урахуванням додаткових угод) зі сплатою процентів у розмірі 1,99% на день (базова процентна ставка/фіксована). Дата надання кредиту – 19.07.2022, дата повернення кредиту – 26.09.2022.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки нарахування процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Оскільки строк кредитування за договором №72573955 від 19.07.2022 становив 69 днів, проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, враховуючи умови договору позики та строк кредитування з 19.07.2022 по 26.09.2022 включно, стягненню підлягають проценти за користування позикою в межах погодженого сторонами строку кредитування у розмірі 6728,88 грн (із розрахунку 4 900,50 грн х 1,99%= 97,52 грн в день х 69 днів).

З урахуванням здійснених відповідачем платежів у рахунок погашення процентів у сумі 4 959,16 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом становить 1 769,72 грн.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 10 432,65 грн підлягає зменшенню до 1 769,72 грн.

За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №72573955 від 19.07.2022 у загальному розмірі 6 670,22 грн, з яких 4 900,50 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 769,72 грн - заборгованість за процентами.

У апеляційній скарзі, ТОВ «Сіроко Фінанс» просило вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково на суму 6 670,22 грн із заявлених 15 333,15 грн, що становить 43,50 % від заявлених вимог.

ТОВ «Сіроко Фінанс» сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн, всього — 7 570 грн.

З огляду на часткове задоволення позову з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 3 292,95 грн судового збору (7 570 грн ? 43,50 %).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із чим відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

З урахуванням положень частини шостої статті 19, частини третьої статті 389 ЦПК України дана справа є малозначною, у зв`язку з чим постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 30 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, буд.45, код ЄДРПОУ 42827134) заборгованість за договором позики №72573955 від 19.07.2022 в сумі 6 670,22 грн, з яких 4 900,50 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 1 769,72 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, буд.45, код ЄДРПОУ 42827134) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 3 292,95 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: