Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 02 червня 2026 р.
Справа: №203/2373/26
Суддя: Джерелейко О. Є.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/1698/26 Справа № 203/2373/26 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до постанови Центрального районного суду м. Дніпра від 14.05.2026 року судом встановлено, що 25.02.2026 року об 11:00 годині водій ОСОБА_1 в м. Дніпро по вул. Дмитра Яворницького, 96 керував транспортним засобом автомобілем марки «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Центрального районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування посилається на такі обставини:
- безпідставна зупинка транспортного засобу;
- твердження працівників поліції про керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння не підтверджуються допустимими та достовірними доказами.
Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не увідомив, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
Суд першої інстанції, розглядаючи матеріали справи, цих вимог закону не дотримався, а тому висновки про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
Разом з тим, обов`язковою умовою виникнення у водія обов`язку пройти такий огляд є наявність у працівників поліції достатніх підстав вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, а також дотримання встановленої законом процедури виявлення та фіксації відповідних ознак.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції з посиланням на ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з наявністю підстав вважати, що водій може бути причетний до адміністративного правопорушення.
Перевіркою відеозапису з місця події встановлено, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у поліції наявний виклик від громадянина, який повідомив про можливий конфлікт або іншу дорожню ситуацію за участю водія. При цьому поліцейський зазначив, що «якийсь незадоволений громадянин подзвонив» та у зв`язку з цим необхідно перевірити водія, «чи тверезий він чи ні».
Наведені пояснення свідчать про те, що на момент зупинки транспортного засобу працівники поліції не посилалися на безпосередньо виявлені ними ознаки наркотичного сп`яніння водія, а обґрунтовували свої дії отриманим повідомленням від третьої особи. Таким чином, первинною підставою для перевірки водія був виклик громадянина, а не встановлені поліцейськими ознаки сп`яніння.
Крім того, із дослідженого судом відеозапису не вбачається, що перед висуненням вимоги про проходження огляду працівники поліції здійснювали належну перевірку ознак сп`яніння, які згодом були зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відсутні дані про перевірку реакції зіниць на світло, проведення будь-яких дій для встановлення тремтіння пальців рук або інші об`єктивні дії, спрямовані на виявлення та фіксацію ознак наркотичного сп`яніння.
Натомість фактично одразу після повідомлення про наявність виклику та необхідність перевірки водія працівники поліції перейшли до пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.
Саме по собі зазначення в протоколі ознак сп`яніння без належної перевірки та фіксації таких ознак не може вважатися достатнім доказом існування у працівників поліції законних підстав для направлення особи на медичний огляд.
При цьому до матеріалів справи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, були долучені висновки щодо проходження ОСОБА_1 неодноразових відповідних медичних оглядів, як за участю поліцейського, так і за особистим зверненням, в тому числі у день події, за результатами яких ознак наркотичного сп`яніння виявлено не було. Зазначені документи безпосередньо спростовують твердження працівників поліції про наявність у водія ознак наркотичного сп`яніння та ставлять під обґрунтований сумнів достовірність відомостей, викладених у протоколі.
Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним доказам, не перевірив законність підстав для направлення особи на огляд, не встановив, чи дійсно працівниками поліції були виявлені ознаки сп`яніння до моменту висунення вимоги про проходження огляду, а також не перевірив дотримання процедури їх виявлення та фіксації.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що вимога працівників поліції про проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння не була належним чином обґрунтована та не ґрунтувалася на достатніх, об`єктивних і належно зафіксованих даних про наявність у нього ознак такого сп`яніння.
Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за відсутності належних та законних підстав для його проведення не може розцінюватися як відмова від проходження огляду у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП та не утворює складу зазначеного адміністративного правопорушення.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд керується також вимогами ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь цієї особи.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року – задовольнити.
Постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП — скасувати.
Прийняти нову постанову.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua