Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №472/1014/25 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1014/25

Провадження №1-кп/472/56/26

Веселинівський районний суд Миколаївської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 рокус-ще Веселинове

Веселинівській районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селища Веселинове Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152190000602 від 16.07.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, із базовою середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 126-1 КК України,

У судовому розгляді справи приймали участь сторони кримінального провадження: процесуальний прокурор Веселинівського відділення Вознесенської окружної прокуратури – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачений – ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_6 , потерпіла – ОСОБА_7 , представник служби у справах дітей - ОСОБА_8 , представник ювенальної превенції – ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В :

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи .

В період часу з 13 серпня 2024 року по 14 липня 2025 року, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення систематичного домашнього насильства, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно – небезпечних наслідків, цілеспрямовано, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ст. 55 Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами», він систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство щодо особи, з якою ОСОБА_3 перебуває у сімейних відносинах, тобто своєї законної дружини ОСОБА_7 та трьох неповнолітніх дітей – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказане призвело до втрати ОСОБА_7 повноцінного сну та відпочинку, негативних переживань, емоційної напруженості та невпевненості, розладу здоров`я, що викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку та безпеку своїх дітей, нездатність захистити себе, позбавлення ресурсів, необхідних для належного добробуту, та загального погіршення якості життя потерпілої та її дітей.

Так, 13.08.2024 року о 19:05 годині та 21.08.2024 року о 11:00 годині ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_7 в присутності трьох неповнолітніх дітей – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ході якого виражався нецензурною лайкою, погрожував нанесенням тілесних ушкоджень, що завдало шкоди її психологічному здоров`ю. За даними фактами щодо ОСОБА_3 складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 196552 від 13.08.2024 року та серії ВАД № 359229 від 21.08.2024 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Веселинівського районного суду від 22.10.2024 року у справі № 472/912/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Крім того, 16.09.2024 року о 20.00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру, що полягало в словесних образах відносно дружини. Після чого, продовжуючи свою протиправну діяльність, 20.09.2024 року о 15:00 годині ОСОБА_3 знову вчинив домашнє насильство психологічного характеру, що полягало в словесних образах, шарпаннях та погрозах фізичною розправою, відносно дружини ОСОБА_7 . Під час вищевказаних конфліктів між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 були присутні їхні троє неповнолітніх дітей – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які також постраждали від домашнього насильства психологічного характеру, що призвело до емоційної напруженості та невпевненості, розладу здоров`я дітей. За даними фактами стосовно ОСОБА_3 було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 196524 від 17.09.2024 року та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 196525 від 10.10.2024 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Веселинівського районного суду від 30.10.2024 року у справі № 472/1023/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Також, 16.11.2024 року о 16.40 годині ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_7 , яка проживає окремо та намагався проникнути до житла, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, в якому знаходилися їхні спільні неповнолітні діти – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим налякав мешканців домоволодіння та спричинив психологічні страждання. За вищевказаним фактом стосовно ОСОБА_3 було складено відповідний протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ВАД № 196562 від 16.11.2024 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Веселинівського районного суду від 26.02.2025 року у справі № 472/1292/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, 14.07.2025 року приблизно о 17.00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ст. 55 Конвенції Ради Європи « «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами», діючи умисно та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, на грунті неприязних відносин, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_7 в присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме ображав, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Крім того, в ході сварки у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості своїй законній дружині. Реалізуючи задумане, діючи умисно та протиправно, ОСОБА_3 наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_7 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі та на спині в області правої лопатки, які згідно з п. 2.3.5. «Правил судово – медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України, від 17.01.1995 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вищевказані дії завдали шкоди психологічному та фізичному здоров`ю жінки та загалом викликало у потерпілої побоювання за власну безпеку та безпеку своїх дітей, спричинило емоційну напруженість та невпевненість, нездатність захистити себе, завдало шкоди її психологічному здоров`ю та погіршило якість життя, зокрема втрата повноцінного сну, відпочинку та негативні переживання, що завдало шкоди її психологічному здоров`ю.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, суду пояснив, що дійсно в період часу з 13 серпня 2024 року по липень 2025 року вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_7 , вчиняв насильство в стані алкогольного сп`яніння, виражався в адресу дружини грубою нецензурною лайкою, все це відбувалося у присутності дітей. Також 14 липня 2025 року він вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_7 та наніс їй один удар кулаком в обличчя та область спини. На нього неодноразово складали працівники поліції протоколи про адміністративне правопорушення та судом виносилися постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. В скоєному злочині розкаюється.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного та фізичного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, також підтверджується фактичними даними, які містяться в досліджених в судовому засіданні показаннях, документах і висновку експерта, зокрема:

- показаннях потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні суду пояснила, що дійсно її чоловік ОСОБА_3 в період часу з 13 серпня 2024 року по 14 липня 2025 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчиняв відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, що полягало в словесних образах, в присутності неповнолітніх дітей - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , вона викликала працівників поліції та відносно чоловіка складалися протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності;

- висновку експерта № 151 від 17.07.2025 року, відповідно якого у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, на спині в області правої лопатки, які виникли від не менше 2-х кратної травматичної дії тупих предметів, особливості контактної поверхні яких в морфології синців не відобразилися, могли утворитися від ударів кулаками, взутими ногами та ін…, не виключено в строк, за умов та обставин, вказаних в постанові. Ушкодження у вигляді синців, мають незначні скороминущі наслідки, строком не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно п. 2.3.5. «Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Локалізація синця на спині не виключає можливості його утворення при механізмі падіння із вертикального положення на тверду площину з предметами на ній;

- висновку спеціаліста практичного психолога ОСОБА_16 надання соціальних послуг Веселинівської селищної ради Миколаївської області від 17.07.2025 року, відповідно якого ситуації, які виникли в сім`ї ОСОБА_7 , призвели до виникнення у постраждалої – життєвого дискомфорту, переживання, приниження, вразливості, почуття страху за своє фізичне та психологічне здоров`я, що має повторюваний, стійких характер. Домашнє насильство має психологічно деструктивний характер, пролонгований у часі що перешкоджає активному соціальному функціюванню жінки, зумовило психотравмуючий вплив та психологічні страждання, погіршення якості життя потерпілої. Рекомендація: для мінімізації психотравмуючого впливу ОСОБА_7 рекомендовано довготривала робота з психологом ;

- постанові Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22.10.2024 року, відповідно якої ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень;

- постанові Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30.10.2024 року, відповідно якої ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень;

- постанові Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26.02.2025 року, відповідно якої ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та провадження по справі було закрито в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ст. 38 ч. 2 КУпАП;

- акті обстеження житлово – побутових умов проживання дітей в сім`ї ОСОБА_7 від 01 липня 2025 року, відповідно якого комісією у складі начальника ССД – ОСОБА_8 , головного спеціаліста ССД – ОСОБА_17 , головного спеціаліста сектору опіки та піклування – ОСОБА_18 , поліцейського офіцера громади ОСОБА_19 було проведено акт обстеження умов проживання в сім`ї ОСОБА_7 .. Висновок комісії: Матері рекомендовано навести лад в будинку. Попереджена про наслідки невиконання батьківських обов`язків. Поведінка матері та умови проживання можуть негативно впливати на психоемоційний стан і розвиток дітей.

Оцінюючи вищезазначені докази, суд приходить висновку, що всі докази належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому кримінальним процесуальним законодавством України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного.

Згідно ст. 126-1 КК України домашнє насильство - умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Встановлено, що "систематичність" характеризується двома критеріями: кількісним (тобто багаторазовістю періодично здійснюваних дій) та якісним (тобто взаємозв`язком, внутрішньою єдністю, що утворюють певну лінію поведінки винного щодо конкретного потерпілого чи потерпілих). Лише за наявністю як кількісного, так і якісного критерію можна стверджувати, що насильство має систематичний характер. Зміст кількісного критерію систематичності як ознаки домашнього насильства передбачає вчинення особою три і більше разів діяння (ця сукупність охоплює також попереднє притягнення до адміністративної відповідальності). Систематичним учиненням фізичного, психологічного або економічного насильства (далі - насильства) в контексті ст. 126-1 КК України слід розуміти такі випадки: особа вчиняє насильство три і більше разів, за кожне з яких не була притягнута до відповідальності; особа вчиняє насильство, за яке не була притягнута до відповідальності й раніше була притягнута два і більше разів до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

У постанові від 14 червня 2022 року (у справі № 585/3184/20) ККС ВС ще раз дійшов висновку про те, що «попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, як про це вказано в ухвалі суду апеляційної інстанції, а підтверджує систематичність дій винуватої особи». Таке тлумачення релевантне рішенню ЄСПЛ «Galoviж проти Хорватії» (case of Galoviж v. Croatia (Application no. 45512/11)). У цьому рішенні ЄСПЛ звернув увагу на те, що елемент часу в конкретному контексті домашнього насильства, беручи до уваги його конкретну динаміку, набуває особливого значення. У цьому контексті важливо, щоб національна кримінально-правова система ефективно боролася з випадками домашнього насильства як окремо, так і в сукупності, створюючи відповідний стримуючий ефект, здатний забезпечити ефективне запобігання протиправним діям (п. 122). Підсумовуючи цілі покарання, які стосуються різних аспектів однієї та тієї ж поведінки, слід розглядати як єдине ціле, і в цій справі вони були реалізовані за допомогою двох передбачуваних взаємодоповнюючих типів проваджень, які були достатньо пов`язані за змістом і за часом, як того вимагає прецедентна практика Суду, щоб вважатися частиною цілісної схеми санкцій згідно з законодавством Хорватії за правопорушення домашнього насильства. У цих провадженнях існував адекватний рівень взаємодії між судами, а призначені покарання, разом узяті, не створювали для заявника надмірного тягаря, але були пропорційними тяжкості правопорушення. З огляду на вищевикладене, Суд не знайшов зловживання правом держави призначати покарання, а також не дійшов висновку, що заявник зазнав будь-якої непропорційної шкоди внаслідок дублювання проваджень і покарань, коли кримінальне провадження за триваюче правопорушення домашнього насильства були вчинені після п`яти попередніх засуджень у провадженнях у справах про дрібні правопорушення за окремі дії, які становили невід`ємну частину моделі поведінки заявника. Натомість ці провадження та покарання становили послідовне та пропорційне ціле, яке дозволило покарати як окремі дії, вчинені заявником, так і його модель поведінки ефективним, пропорційним та переконливим чином (п.123). Отже, ЄСПЛ не констатував порушення ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП враховується для ідентифікації систематичності домашнього насильства і не розглядається як таке, що унеможливлює застосування ст. 126-1 КК України у контексті non bis in idem. Проте таке тлумачення є релевантним лише, якщо хоча б за один з епізодів домашнього насильства кривдник не притягався до адміністративної відповідальності.

За таких обставин вина ОСОБА_3 у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного та фізичного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, доказана і він підлягає відповідальності за ст. 126-1 КК України.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України, передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.

При призначенні покарання для обвинуваченого, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_3 вчинив нетяжкий злочин.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, суд вбачає щире каяття.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та в присутності дитини.

Згідно з досудовою доповіддю про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеної в.о. начальника Вознесенського районного сектору № 1 філії Державна установа «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_20 відносно ОСОБА_3 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено, що він на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, одружений.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Враховуючи всі ці обставини суд вважає, що необхідним й достатнім для попередження скоєння обвинуваченим нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим суд вважає за доцільне призначити покарання не пов`язане з ізоляцією від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із встановленням випробування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 66, 67, 75, 76 КК України, ст. ст. 368-371, 373 - 374, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 2, ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в закону силу не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим –в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку, якщо його не скасовано –після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївській області ОСОБА_1