Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №761/7569/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7569/25

Провадження №1-кп/761/2215/2026

В И Р О К

Іменем України

24 квітня 2026 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Києва кримінальне провадження №12024100000001358 від 25.11.2024, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буцни Летичівського району Хмельницької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

представника потерпілої - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

25.11.2024, приблизно о 10 год. 40 хв., водій ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався у межах першої смуги проїзної частини проспекту Берестейський в м. Києві, зі сторони вулиці Богдана Гаврилишина в напрямку вулиці В`ячеслава Чорновола.

В цей час, проїзною частиною другорядної дороги, що йде паралельно проспекту Берестейському, зі сторони вулиці Богдана Гаврилишина в напрямку вулиці В`ячеслава Чорновола, вздовж будинку №17, рухався автомобіль марки «Volkswagen Jetta» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , який зупинився перед виїздом на головну дорогу проспекту Берестейського, виконуючи вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. В салоні вказаного автомобіля, на передньому пасажирському сидінні розташовувалася пасажир ОСОБА_5 .

Під час руху, ОСОБА_3 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3б, 2.9а, 12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 2.9: водієві забороняється:

- підпункт «а»: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому що він, 25.11.2024, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочав керування автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , в процесі якого, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми діями створив для себе умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, маючи об`єктивну змогу оцінити дійсну дорожню обстановку, яка є сукупністю факторів, що характеризуються дорожніми умовами, станом поверхні проїзної частини та швидкістю керованого автомобіля, будучи зобов`язаним постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та обрати безпечні прийоми керування, створюючи небезпеку для руху, а також загрозу здоров`ю громадян, в районі будинку №17 по проспекту Берестейському у м. Києві, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини вправо, з подальшим зіткненням з автомобілем марки «Volkswagen Jetta» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , який зупинився перед виїздом на проїзну частину проспекту Берестейського.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «Volkswagen Jetta» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 , спричинено тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритої травми поперекового відділу хребта: компресійний перелом тіла 1 поперекового хребця (зі зміщенням відламків до переду).

В діях водія автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, в діях водія ОСОБА_3 встановлено порушення вимог пунктів 1.5, 2.3б, 2.9а Правил дорожнього руху України.

Порушення водієм автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимог пунктів 1.5, 2.3б, 2.9а, 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 передбачена ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду кримінального провадження 24.04.2026 між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 було укладено угоду про примирення відповідно до вимог ст. 471 КПК України, згідно з якою вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин, також сторони обумовили можливість призначення покарання відповідно до ст. 69 КК України та можливість переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 34000 грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3(три) роки.

Крім того, вказаною угодою також передбачено, що обвинувачений у повному обсязі визнає заявлену потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Також угодою про примирення передбачено, що обвинувачений ОСОБА_3 зобов`язується додатково відшкодувати матеріальну шкоду пов`язану із відновленням пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 8000 (вісім тисяч) доларів США.

Крім того, угодою про примирення передбачені строки та порядок здійснення ОСОБА_3 виплати вказаних сум на рахунок потерпілої.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_7 просили суд затвердити угоду про примирення та призначити ОСОБА_3 узгоджену міру покарання, також обвинувачений зазначив про визнання провини у скоєному кримінальному правопорушенні та розкаяння у вчиненому.

Потерпіла ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні також просили суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджену міру покарання. Потерпіла зазначила, що угода укладена нею добровільно, підтвердила, що ОСОБА_3 дійсно на стадії досудового розслідування добровільно відшкодував їй завдану матеріальну шкоду в сумі 90000 грн. та зобов`язався протягом певного строку здійснювати виплати по відшкодуванню моральної шкоди та витрати пов`язані з відновлюванням пошкодженого її автомобіля.

Прокурор ОСОБА_4 щодо затвердження угоди про примирення заперечувала, посилаючись на те, що узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу є несправедливо м`яким та не відповідає інтересам суспільства.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи та угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 є нетяжким злочином, міра та механізм призначення покарання, погоджені сторонами угоди, відповідають вимогам й загальним засадам призначення покарання.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Потерпіла також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно вимог статті 65 КК України при призначенні покарання судом повинні враховуватись ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне часткове відшкодування матеріальної шкоди

Вирішуючи питання про наявність такої пом`якшуючої обставини як щире каяття суд, виходить з того, що обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю ще на стадії досудового розслідування, щиросердечно розкаявся в скоєному, надав детальні та правдиві пояснення про обставини вчинених ним кримінального правопорушення, негативно оцінив вчинені ним діяння, добровільно відшкодував завдану потерпілій матеріальну шкоду, що свідчить про стійке бажання виправити ситуацію, що свідчить саме про наявність щирого каяття з його боку у вчиненому.

Факт добровільного відшкодування завданої потерпілій матеріальної шкоди в сумі 90000 грн. судом встановлено із показань потерпілої, наданих в судовому засіданні та копії квитанції АТ КБ «Приватбанк» про переказ грошових коштів в сумі 90000 грн. на ім`я потерпілої ОСОБА_5 .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Враховуючи те, що обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, а також наявність більше двох обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування потерпілій завданої матеріальної шкоди, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе призначити узгоджене умовами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 34000 грн., та призначення додаткового покарання, значеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

При цьому суд враховує думку потерпілої, про те, що узгоджена міра покарання, не є занадто м`якою чи такою, що суперечить інтересам суспільства.

З огляду на зазначене, суд вважає, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб та суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що угоду належить затвердити, а ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Оцінюючи доводи прокурора, якими він обґрунтовував заперечення щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими, суд враховує таке.

Положення КПК України передбачають два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа. Також КК України не містить жодних заборон чи обмежень щодо застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за вчинення кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Крім цього, суд вважає, що та обставина, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим не відповідає інтересам суспільства, а призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України порушує баланс між приватним інтересом потерпілої та публічним інтересом суспільства в цілому.

З огляду на зазначене, суд вважає доводи прокурора про неможливість затвердження угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні є безпідставними.

У кримінальному провадженню заявлено цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, угодою про примирення передбачено, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав заявлений цивільний позов у повному обсязі, відтак суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Також в рамках кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.2024 у справі №761/44320/24 було накладено арешти на: автомобіль марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, що арешт на вказаний транспортний засіб накладався з метою збереження речових доказів, таке майно не підлягає спеціальній конфіскації, судом не призначено покарання у виді конфіскації майна, а тому суд приходить до висновку про необхідність скасування вказаного арешту майна, з огляду на закінчення судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

У кримінальному проваджені наявні процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз №СЕ-19/111-24/69456-ІТ від 17.01.2025 в розмірі 3183 грн. 60 коп., №СЕ-19/111-24/69460-ІТ від 25.12.2024 в розмірі 3183 грн. 60 коп., №СЕ-19/111-25/536-ІТ від 15.01.2025 в розмірі 2387 грн. 70 коп., вказані суми суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-376, 469, 473-475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 24.04.2026 у кримінальному провадженні №12024100000001358 від 25.11.2024 між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 72 КК України покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки - виконувати самостійно.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., в порядку та строки передбачені умовами угоди про примирення від 24.04.2026.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп. в порядку та строки передбачені в угоді про примирення від 24.04.2026.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.2024 у справі №761/44320/24 на:

-автомобіль марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 .

Речові докази:

-автомобіль марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , який передано для зберігання на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 3 - повернути ОСОБА_3 ;

-автомобіль марки «Volkswagen Jetta» державний номерний знак НОМЕР_2 , який повернутий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 - залишити у користуванні ОСОБА_8 ;

-DVD-R диски- зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз №СЕ-19/111-24/69456-ІТ від 17.01.2025 в розмірі 3183 грн. 60 коп., №СЕ-19/111-24/69460-ІТ від 25.12.2024 в розмірі 3183 грн. 60 коп., №СЕ-19/111-25/536-ІТ від 15.01.2025 в розмірі 2387 грн. 70 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений:

обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

потерпілою, її представником виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 Кримінального процесуального Кодексу України угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1