Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №127/14409/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне заволодіння транпортним засобом

Дата: 03 червня 2026 р.

Справа: №127/14409/26

Суддя: Кашпрук Г. М.

Справа № 127/14409/26

Провадження № 1-кп/127/365/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 112026020040000123 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрамани Могилів-Подільського району Вінницької області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою загальною освітою, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 06 березня 2026 року близько 01 год 30 хв, перебуваючи поблизу будинку № 108 по вул. Київській у м. Вінниці, помітив припаркований біля вказаного будинку мотоцикл сірого кольору марки «Spark» моделі «SP250SC-3», транзитний номерний знак « НОМЕР_2 », який належить ОСОБА_6 .

У цей момент у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний протиправний умисел ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, не маючи законних підстав та дозволу власника, підійшов до мотоцикла сірого кольору марки «Spark» моделі «SP250SC-3», транзитний номерний знак « НОМЕР_2 », ринкова вартість якого, згідно висновку товарознавчої експертизи станом на 06.03.2026 становила 65638,50 грн., після чого привів транспортний засіб у рух шляхом його буксирування.

В подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та надалі розпорядився викраденим транспортним засобом на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 65638,50 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті.

Додатково ОСОБА_4 повідомив суду, що під час перебування в м. Вінниці у нього виник умисел заволодіти припаркованим транспортним засобом, а саме мотоциклом сірого кольору марки «Spark», який він побачив вночі біля одного з будинків. В подальшому він підійшовши до мотоцикла, почав буксирувати його до місця, де в подальшому його знайшли працівники поліції.

Обвинувачений зазначив, що він щиро кається у вчиненому, просив суд його суворо не карати, шкодує про скоєне, матеріальну шкоду завдану у результаті переміщення мотоцикла потерпілому відшкодував повністю.

Потерпілий ОСОБА_6 був повідомлений про дату і час розгляду справи завчасно та належним чином, однак до суду не з`явився. Представник останнього – адвокат ОСОБА_5 надала суду заяву, згідно якої претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого у потерпілого ОСОБА_6 немає, завдану шкоду йому відшкодовано в повному обсязі. Представник зазначила, що потерпілий не заперечує щодо призначення найменш суворого покарання обвинуваченому.

Вислухавши думку прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого – адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з`ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції. Одночасно обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ст. 289 КК України, зокрема примітки №1 до статті та роз`яснень, що містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», вбачається що незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовжування руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання обвинуваченого та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (згідно ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином); особливості й обставини вчинення кримінальних правопорушень (вчинене в умовах воєнного стану); особу обвинуваченого (раніше несудимий, за місцем проживання характеризується з негативної сторони: негативно реагує на зауваження, має схильність до крадіжок, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався).

При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінальних протиправних діянь, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Відшкодування матеріальної шкоди полягає в компенсації потерпілій особі завданої шкоди діями обвинуваченого.

Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, не зменшують їх суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

За вищевикладених обставин, суд, проаналізувавши поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди, враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 , дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання за ч. 1 ст. 289 КК України – у виді позбавлення волі на певний строк , із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Початок іспитового строку обвинуваченому необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження не обирався.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 вартість проведених судових експертиз № СЕ-19/102-26/4820-БД від 26.03.2026 на суму 4478 гривень 83 копійки та №358/26-21 від 11.03.2026 на суму 4580 гривень 10 копійок, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 59, 65, 66, 69, 289 КК України, ст. ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі .

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 9058 (дев`ять тисяч п`ятдесят вісім) гривень 93 копійки.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2026 на майно, яке було вилучене в ході огляду місця події від 07.03.2026 по вул. Айвазовського, 2 в м. Вінниця, а саме на: мотоцикл марки «Spark 250», номер рами « НОМЕР_3 », слід одорологічного походження з лівої ручки керма мотоцикла, який поміщено до спецпакету НПУ № № NPU 5810013, слід одорологічного походження з правої ручки керма мотоцикла, який поміщено до спецпакету НПУ № NPU 5810010.

Речові докази у кримінальному провадженні № 112026020040000123, а саме:

- мотоцикл марки "Spark 250" номер рами "RLSPDNL12SOD97106"- повернути власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2

- слід одорологічного походження з лівої ручки керма мотоцикла, який був поміщений до спецпакету НПУ № NPU 5810013 та слід одорологічного походження з правої ручки керма мотоцикла, який був поміщений до спецпакету НПУ № NPU 5810010, вилучені 07.03.2026 в ході огляду місця події за адресою: м. Вінниця, вул. Айвазовського, 2, відповідно до квитанції №1406 - знищити.

- 4 «DVD-R» диски, на яких містяться відеозаписи за 06.03.2026 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua