Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №930/441/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/441/26

Провадження 1-кп/930/155/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницькій області в складі :

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12025020090000472 від 22.10.2025 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колосівка Барського району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, зі середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_6 , раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 22.10.2025 близько 06 години 30 хвилин керуючи технічно справним автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пасажирському сидінні якого сидів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухаючись автодорогою М-30 464км+350м поблизу с. Райгород Гайсинського району Вінницької області в напрямку м. Гайсин Вінницької області, де організований двосторонній напрямок руху, в денну пору доби при достатній видимості, по вологому асфальтобетонному дорожньому покриттю, діючи необережно, в порушення вимог п. п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), відповідно до яких водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення передньою правою частиною кабіни автомобіля «MAN» із задньою частиною автопоїзда в складі автомобіля «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепу «Schmitz» «SKO 24L», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 , що рухався у попутному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден в ділянці таза справа, забійних ран в ділянці голови та правої стопи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась струсом головного мозку, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; відкритого оскольчатого перелому медіальної кісточки лівої гомілки, закритого оскольчатого перелому обох кісток правого передпліччя, що відносяться до категорії середнього ступеня тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоров`я; закритих переломів кісток тазу по типу «метелика», відкритого поперечного перелому лівої стегнової кістки, що являються небезпечними для життя в момент їх заподіяння та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення ОСОБА_4 вимог п. 13.1 ПДР знаходяться у причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням її наслідків, а саме: заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

03 червня 2026 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі у мінімальних межах, визначених санкцією ч. 2 вказаної статті, без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Також за умовами Угоди передбачене зобов`язання обвинуваченого перерахувати на потреби Збройних Сил України грошові кошти у сумі 40 000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання, а також звільнити від його відбування покарання з іспитовим строком. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Також пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст.476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні даної угоди.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого – ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості та звільнити його підзахисного від відбування покарання з іспитовим строком.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання, а також звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, у якій просив розгляд справи провести у його відсутність, зазначив,що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки завдана йому шкода відшкодована, просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.

Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували щодо затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди з наступних підстав.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

При проведенні судового засідання судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє: права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення; вид покарання та міру покарання зазначеної в угоді; інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки невиконання угоди, відповідно до ст. 476 КПК України.

Суд, також, переконався у добровільності укладення прокурором та обвинуваченим угоди і, що вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

За таких підстав, суд вважає доведеним в судовому засіданні, обставини вчинення злочину ОСОБА_4 по пред`явленому обвинуваченню поза всяким розумним сумнівом.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 03 червня 2026 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч.2 ст.286 КК України, щодо узгодженого покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі у мінімальних межах, визначених санкцією ч.2 ст. 286 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами із звільненням від відбування покарання з випробуванням, згідно зі ст.75 КК України.

Також за умовами Угоди передбачене зобов`язання обвинуваченого перерахувати на потреби Збройних Сил України грошові кошти у сумі 40 000 грн.

Крім того, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч.2 ст.473, ст.476 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам ст.472 КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, віднесене до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана інтересам потерпілого ОСОБА_7 , яким надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України.

При призначенні покарання, визначеного угодою про визнання винуватості від 03 червня 2026 суд, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, судом визнаються щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення шляхом оплати витрат на лікування.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває , під час ДТП у стані будь-якого сп`яніння не перебував, працює водієм у ФОП ОСОБА_6 , нейтрально характеризується за місцем проживання.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі у мінімальних межах, визначених санкцією ч.2 ст. 286 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, при цьому покласти на останнього обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1; п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Потерпілим ОСОБА_7 цивільного позову не заявлено.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року скасовано арешт, накладений 29.10.2025 слідчим суддею Гайсинського районного суду на вантажний автомобіль марки Volvo, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 є ТОВ «РІД-СЕРВІС», приєднаний до нього причіп марки SCHMITZ, моделі SKO 24L, д.н.з НОМЕР_5 , який згідно свідоцтва про реєстрацію траспортного засобу серії НОМЕР_6 , належить ТОВ «СОВАТРАНС».

Враховуючи наведене, слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.10.2025 року на вантажний автомобіль марки MAN д.н.з НОМЕР_1 .

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 8 468 грн. 30 коп. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 371, 394, 395, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03.06.2026 між прокурором Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 03 червня 2026 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення експертиз у сумі 8 468 грн. 30 коп. в дохід держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.10.2025 року на вантажний автомобіль марки MAN д.н.з НОМЕР_1 - скасувати.

Речовий доказ: вантажний автомобіль марки MAN д.н.з НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1