Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №127/33992/25 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 127/33992/25

Провадження № 2/135/11/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

05.06.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Волошиної Т.В., за участі секретаря судових засідань Глушко І.В., розглянувши у м. Ладижині клопотання представника відповідачки Рябоконя Валентина Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року представник відповідачки адвокат Рябокінь В.О. через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 грн, понесені відповідачкою при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

До клопотання представник відповідачки долучив такі докази на підтвердження судових витрат: копію договору про надання правничої допомоги від 15.12.2025; копію розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу; копію акта приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 15.12.2025; копію квитанції до прибуткового касового ордера на суму 30 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною другою статті 246 ЦПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; а у разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати — без повідомлення учасників справи.

За наявності зазначених положень процесуального законодавства суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання та надані представником відповідачки докази на підтвердження судових витрат, суд дійшов таких висновків.

18 травня 2026 року Ладижинський міський суд Вінницької області ухвалив рішення у справі, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково:

— стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 202 125 грн 67 коп., що становить частину вартості транспортного засобу — автомобіля марки «Kia Soul», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2018 року випуску, об`єм двигуна 1,6 л, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2 ;

— припинено право ОСОБА_1 на частку у праві спільної сумісної власності на зазначений транспортний засіб та визнано його особистою власністю ОСОБА_2 ;

— стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 023 грн 79 коп.;

— у задоволенні решти позовних вимог — відмовлено.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами визначається статтею 137 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами; розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник відповідачки Рябокінь В.О. під час судового розгляду 14 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подав заяву про намір подачі доказів на підтвердження судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. 20 травня 2026 року, тобто через один день після складення повного тексту рішення від 18 травня 2026 року, представник відповідачки через систему «Електронний суд» подав відповідні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу. За таких обставин суд встановлює, що докази подано з дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Факт надання відповідачці ОСОБА_2 професійної правничої допомоги адвокатом Рябоконем В.О. підтверджується договором про надання правничої допомоги від 15.12.2025. Факт понесення витрат у розмірі 30 000 грн підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера та актом приймання-передачі наданих послуг. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що при вирішенні питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з умов договору про надання правничої допомоги та наданих учасником справи доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) і їх вартості, як уже сплаченої, так і такої, що підлягає сплаті.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Частина п`ята статті 137 ЦПК України передбачає, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведені приписи реалізують принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України. Верховний Суд у своїй практиці послідовно роз`яснює, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно за ініціативою та за умови належного обґрунтування іншою стороною неспівмірності таких витрат, тоді як суд не наділений повноваженнями зменшувати такий розмір з власної ініціативи (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22; постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Матеріали справи не містять жодного клопотання ОСОБА_1 або його представника про зменшення витрат відповідачки на правничу допомогу чи будь-якого обґрунтування їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом або часом виконання адвокатом відповідних робіт. За відсутності такого клопотання суд позбавлений процесуальних повноважень зменшувати заявлений розмір витрат і зобов`язаний вирішувати питання їх розподілу, виходячи із заявленої суми 30 000 грн.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. ЄСПЛ у рішеннях у справах «Двойних проти України» (12.10.2006, п. 80), «Гімайдуліна та інші проти України» (10.12.2009, пп. 34–36), «East/West Alliance Limited проти України» (23.01.2014) та «Баришевський проти України» (26.02.2015, п. 95) виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були дійсними та необхідними, а їхній розмір — обґрунтованим. Витрати на правничу допомогу відповідачки у сумі 30 000 грн підтверджено належними та допустимими доказами; їх дійсність, необхідність та обґрунтованість не спростовано стороною позивача у встановленому законом порядку.

Водночас суд застосовує механізм розподілу судових витрат, передбачений пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України: у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі позивачем було заявлено дві позовні вимоги майнового характеру: вимогу про стягнення грошової компенсації у розмірі 303 402 грн 82 коп. ( від 606 805 грн 66 коп.) та вимогу про стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля марки «Kia Soul» у розмірі 202 125 грн 67 коп. Загальна ціна позову становила 505 528 грн 49 коп. (303 402 грн 82 коп. + 202 125 грн 67 коп.).

Рішенням суду від 18.05.2026 позов задоволено в частині стягнення компенсації вартості частки автомобіля на суму 202 125 грн 67 коп., що становить орієнтовно 40 % від загальної ціни позову (202 125,67 ? 505 528,49 ? 0,40), і відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення грошової компенсації у розмірі 303 402 грн 82 коп., що становить орієнтовно 60 % від загальної ціни позову.

Дотримуючись правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у додатковій постанові від 22.05.2024 у справі № 206/4841/20, суд застосовує принцип пропорційності при розподілі витрат на правничу допомогу: ВП ВС дійшла висновку, що за умов задоволення лише однієї з п`яти заявлених позовних вимог відшкодуванню підлягає 1/5 заявленої суми витрат на правничу допомогу, а витрати відповідача компенсуються у частині, оскільки щодо нього було заявлено дві вимоги, з яких задоволена одна.

З урахуванням того, що у даній справі задоволено приблизно 40 % заявлених майнових вимог і відмовлено у задоволенні решти приблизно 60 %, оскільки відповідачка є стороною, щодо якої позов відхилено у частині 60 % вимог, саме в цій частці її витрати на правничу допомогу покладаються на позивача відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, тобто у розмірі 60 % від заявленої суми 30 000 грн. З позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (30 000 ? 0,60), а в іншій частині заяви про стягнення витрат у сумі 12 000 грн слід відмовити з підстав пропорційного розподілу судових витрат відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 246, 265, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідачки Рябоконя Валентина Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини клопотання — відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо додаткове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія додаткового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, — у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення — якщо така адреса відсутня.

Додаткове рішення складено та підписано суддею 05.06.2026.

Суддя