Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №131/480/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/480/26

Провадження № 2/131/298/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллінецького районного суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 18.05.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» був укладений договір про споживчий кредит № 764827, згідно з умовами якого відповідач отримала 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором, у зв`язку із чим позивачем заявлено розмір її заборгованості 35650 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10000 грн.; заборгованість за процентами – 25650 грн. Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу №ККЛУ-24032021 від 24.03.2021.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу, сплачений ним судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом було надіслано запит до Іллінецької міської ради щодо місця проживання відповідачки, у відповідь на який листом від 03.04.2026 повідомлено, що згідно реєстру Іллінецької територіальної громади, громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 09.11.2016 року за паспортом громадянина України: № НОМЕР_1 від 29.09.2021 року до 29.09.2031 року виданий 0519. УНЗР № 19930223-10549.

Відповідачка подала до суду відзив, в якому вказала, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить 3 роки. Згідно з позовною заявою, кредитний договір укладено 18.05.2020 року. Після укладення договору вона не здійснювала жодних платежів, не укладала додаткових угод та не визнавала борг у будь-який спосіб. Таким чином, строк позовної давності не переривався та сплив. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто після спливу встановленого законом строку. Підстави для поновлення або зупинення строку позовної давності відсутні. На підставі статті 267 Цивільного кодексу України відповідачка просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності. Крім того, вона зазначає, що позивачем не надано належного та обгрунтованого розрахунку заборгованості, заявлена сума 35650 грн не містить деталізації (тіло кредиту, відсотки, штрафні санкції), що унеможливлює перевірку її правильності. У зв`язку з цим вважає позовні вимоги недоведеними. Відповідачка додає, що позивачем не надано належних доказів: фактичного отримання мною грошових коштів; переходу права вимоги до позивача; належного повідомлення мене про заміну кредитора. Також зазначає, що сума 8000 грн витрат на правничу допомогу є завищеною та не підтверджена належними доказами. У разі задоволення позову просить зменшити їх розмір. На підставі викладеного, відповідачка просить у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити повністю, а у разі часткового задоволення позову - зменшити розмір стягнення та судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 18.05.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» був укладений договір про споживчий кредит № 764827. Відповідач підписала договір одноразовим ідентифікатором P946, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Умови договору є наступними. 1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 10 000,00 гривень. 1.3. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. 1.4. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору та становить: 1.4.1. Знижена процентна ставка становить 0,95% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. 1.4.2. Стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки. 2.1. Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 . 3.1. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". 3.2. До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.3 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і в дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів, і в нову дату повернення, якщо інше не визначено у відповідному додатковому договорі. 4.1. У випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 гривень (включно) Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

Відповідно до додаткового договору від 17.06.2020 до договору №764827 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.05.2020 строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п.1.3. Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 18.07.2020.

Відповідно до додаткового договору від 21.07.2020 строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п.1.3. Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 21.08.2020.

Перерахування коштів за кредитним договором підтверджується повідомленням ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. №1-1901 від 19.01.2026 та інформацією, наданою з АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7- 260408/121110-БТ від 17.04.2026, де вказано, що на ім`я ОСОБА_4 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). По рахунку НОМЕР_5 ) НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 10000 UAH за період 18.05.2020-18.05.2020 p.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №764827 від 18.05.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 23.03.2021 розмір заборгованості відповідача становить 35650 грн, з яких тіло кредиту – 10000 грн, проценти за користування – 25650 грн. Крім того, сплачено за кредитним договором суму в розмірі 8550 грн. Заборгованість була розрахована з 18.05.2020 по 20.08.2020 (залишок по процентах - 5700 грн), з 25.08.2020 по 19.11.2020 (залишок по процентах - 25650 грн).

Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу №ККЛУ-24032021 від 24.03.2021, що підтверджується копією акту приймання-передачі реєстру боржників від 24.03.2021 до договору факторингу №ККЛУ-24032021 від 24.03.2021, копією платіжної інструкції № 27357 від 24.03.2021, витягом з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-24032021 від 24.03.2021.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що умови договору № 764827 від 18.05.2020, відповідачем виконані не були в повному обзязі.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту, інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов зазначених договорів (ст. 638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач набув право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу.

Вказаний договір факторингу та попередні договори з первісним кредитором у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними.

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Розглянувши клопотання відповідачки ОСОБА_5 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, а позовна давність у вказаних правовідносинах не пропущена з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальний строк позовної давності становить три роки. За ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проте, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 257 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину. Такий карантин був запроваджений на території України постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 9.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, який діяв до 04.09.2025, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, був зупинений на строк дії такого стану.

Враховуючи наведене, перебіг строку позовної давності за вимогами за вищевказаним кредитним договором був зупинений, і на момент звернення до суду із цим позовом цей строк пропущений не був.

Доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності належних доказів фактичного отримання нею грошових коштів, переходу права вимоги до нового кредитора суд оцінює критично та відхиляє, оскільки вони повністю спростовуються наявними у справі письмовими доказами. Так, факт безготівкового зарахування кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн на верифіковану платіжну картку відповідачки підтверджується офіційними відповідями АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Крім того, відповідачка у встановленому законом порядку не оскаржувала договір факторингу №ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 року, не визнавала його недійсним, а сам факт переходу права вимоги до позивача підтверджено належними доказами. Також, відповідачку було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за вказаним договором, що підтверджується копією досудової вимоги вих. №20611526 від 10.03.2026 року.

Щодо вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що згідно з первісними умовами договору від 18.05.2020 року строк кредиту становив 30 днів. У подальшому між сторонами було укладено два додаткові договори (пролонгації) – від 17.06.2020 року (зі строком повернення до 18.07.2020) та від 21.07.2020 року, яким остаточну дату повернення кредиту та сплати процентів визначено 21.08.2020 року. Таким чином, погоджений сторонами строк правомірного користування кредитними коштами (строк кредитування) повністю вичерпав себе 21.08.2020 року.

Пункт 3.1 Договору від 18.05.2020, знаходиться у загальному розділі, яким регламентовано порядок обчислення (нарахування) процентів та яким узгоджено здійснення нарахування відсотків, зокрема, протягом 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, не передбачає правомочностей кредитодавця щодо стягнення процентів після припинення строку кредитування.

На те, що зазначеним договором не врегульовані відносини щодо стягнення процентів після припинення строку кредитування вказує пункт 3.2, відповідно до якого до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.3 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів і в нову дату повернення, якщо інше не визначено у відповідному додатковому договорі.

Тому пункт 3.1 договору не унормовує порядку нарахування процентів поза межами дії строку кредитування, а лише надає право кредитодавцю нараховувати проценти протягом 90 календарних днів з дня виникнення простроченої заборгованості.

До такого висновку в подібних правовідносинах дійшов і Сумський апеляційний суд в постанові від 28 травня 2026 року, справа №577/496/26.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми відсотків у розмірі 25650 грн, які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а тому належними до стягнення є проценти за користування в розмірі 5700 грн за період з 18.05.2020 по 20.08.2020.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 15700 грн заборгованості за договором №764827 від 18.05.2020, з яких тіло кредиту – 10000 грн, проценти за користування – 5700 грн.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачем заявлено витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи, разом із позовною заявою до суду надано наступні документи: копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акту наданих послуг №927 від 09.03.2026, детальним описом наданих послуг до нього

Надані послуги включають: усну консультацію клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2. ст. 141 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4. ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступні обставини.

Так, щодо таких послуг як усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.

Тому, на думку суду, вказані послуги, є елементами процедури складання позовної заяви, а тому, не підлягають окремій оцінці.

Щодо складання позовної заяви, то суд зазначає, що складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою. Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги як складання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулюванням, це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері. При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу та впливає виключно відносини між кредитором та боржником. Крім того, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Тому, враховуючи вищезазначене та клопотання відповідачки про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що вартість послуг щодо надання правової допомоги, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 5000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому з відповідачки підлягає до стягнення 1172,50 грн судового збору (15700/35650*2662,40).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором № 764827 від 18.05.2020 у розмірі 15700 (п`ятнадцять тисяч сімсот) гривень, 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір у розмірі 1172 (одна тисяча сто сімдесят дві) гривні, 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Копію цього рішення невідкладно надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.

ПОЗИВАЧ: ТОВ "ФК "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2

Суддя: