Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №758/14715/23 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14715/23

Категорія

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

за участю секретаря судового засідання - Савенко Д. С.,

розглянувши заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про розподіл судових витрат та прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з заявою про поновлення строку на подачу заяви про розподіл судових витрат та прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначала, що Київським апеляційним судом розглядалася її апеляційна скарга на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.08.2025 у вказаній справі.

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 10.02.2026 її апеляційну скаргу задоволено частково, додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.08.2025 скасовано, а заяву про відшкодування судових витрат залишено без розгляду.

При цьому, Київський апеляційний суд у постанові зазначив, що заява представника відповідача не містила клопотання про поновлення строку на стягнення понесених судових витрат, оскільки рішення Подільського районного суду м. Києва було ухвалено 24.04.2025, а заяву подано 11.08.2025.

Однак, 07.08.2025 на електронну адресу представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 через підсистему Електронний суд надійшов повний текст рішення Подільського районного суду м. Києва від 24.04.2025, тому користуючись правом наданим ЦПК України вона вважала за необхідне подати заяву про прийняття судом додаткового рішення та вирішення питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу понесених відповідачем у зв`язку з розглядом даної справи.

Вона повідомляла суд першої інстанції про те, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані за результатами розгляду справи протягом 5 днів після прийняття судом відповідного рішення.

Протягом 5-ти днів після прийняття рішення вона подала до суду першої інстанції заяву про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу разом з документами, що підтверджують витрати на правничу допомогу.

Нею було дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо порядку відшкодування витрат пов`язаних з судовим розглядом даної справи, а також щодо дотримання строків подання доказів для підтвердження розміру понесених витрат пов`язаних з судовим розглядом справи в суді першої інстанції, з метою їх відшкодування.

Посилаючись на зазначені обставини, просила поновити строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з позивачки на її користь 38 400 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечуючи проти заяви, ОСОБА_2 зазначала, що рішення Подільського районного суду м. Києва було ухвалено 24.04.2025. Заяву про розподіл витрат подано лише 11.08.2025 - через 109 днів після ухвалення рішення. Заявник стверджує, що отримала повний текст рішення через «Електронний суд» лише 07.08.2025. Проте, згідно з нормами ЦПК, обов`язок моніторингу стану справи в системі «Електронний суд» покладено на учасників справи та їх представників-адвокатів. Сторона Відповідача була належним чином повідомлена про розгляд справи та обізнана про її перебіг, натомість, не надала доказів технічних збоїв або інших об`єктивних перешкод, які б заважали отримати рішення протягом травня-липня 2025 року.

Наразі заявник повторно ініціює розгляд питання, яке вже було вирішене судом апеляційної інстанції, намагаючись усунути наслідки власної процесуальної недбалості, що свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та суперечить принципу правової визначеності.

Додана представником заявника довідка вих. № 31/01/2026 від 31.01.2026 про отримання адвокатом грошових коштів не є належним та допустимим доказом понесення витрат на професійну правничу допомогу у розумінні ст. 76-78, 137 ЦПК України. Зазначена довідка: видана через 9 місяців після ухвалення рішення суду, вона не є первинним бухгалтерським чи фінансовим документом; не підтверджує фактичного руху грошових коштів; складена односторонньо заінтересованою особою; не містить жодних підтверджень здійснення оплати у встановленому законом порядку (квитанції, платіжного доручення, касового документа тощо). При цьому, як вбачається зі змісту Довідки, в ній лише зазначено про нібито отримання адвокатом частини грошових коштів у розмірі 15 000 грн. готівкою, без будь-якого документального підтвердження такої оплати. Крім того, у Довідці вказано про отримання лише 15 000 грн, тоді як у Заяві Представник Заявника вимагає стягнути 38 400 грн.

Посилаючись на зазначене, просила відмовити у задоволенні заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 127 та ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд ухвалив розглядати заяву без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши заяву, дійшов наступного висновку.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Тобто, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує нонести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 134 ЦПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які заявники понесли у судах першої та апеляційної інстанцій, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Такий правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 569/20104/21 (провадження № 61-8219св22).

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі), повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19 (провадження № 61-3364св23)).

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , вказувала на те, що нею було отримано рішення 07.08.2025.

Установлено, що рішення у справі Подільським районним судом м. Києва було ухвалено 24.04.2025.

Згідно з довідкою про доставку електронного документу зазначене рішення суду представнику ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , було доставлено в електронний кабінет 07.08.2025.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до Договору № 51 від 06.12.2023, датований 08.08.2025, договір № 51 про надання правничої допомоги, укладений 06.12.2023 між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Магратій Я.В., довідка про отримання частини оплати послу адвоката готівкою у розмірі 15 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Установлено, що першою заявою по суті спору є заява представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Однак, до першої заяви по суті спору, відповідачем не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У порушення вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України заявником не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг) та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Не містить вказаної інформації і акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до Договору № 51 від 06.12.2023, датований 08.08.2025.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Оскільки до першої заяви по суті спору, відповідачем не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та у порушення вимог ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України заявником не надано суду обґрунтованого розрахунку витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а саме: не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг) та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 126, 127, 133, 134, 137, 141, 263, 270 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Поновити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 строк на подачу доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення - 05.06.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС. С. Захарчук