Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №755/3374/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3374/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Гончарука В.П.

при секретарі - Оніщука Р.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 05 березня 2026 року до досягнення донькою 23-х років, за умови продовження навчання.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.06.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області., про що було зроблено актовий запис №20.

03.06.2021 року шлюб з відповідачем було розірвано.

Від спільного шлюбу мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Деснянським районним судом м. Києва 06.04.2021 видано судовий наказ, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17 березня 2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначений судовий наказ N?754/4116/21 перебуває на примусовому виконанні у

Гайворонському відділі державної виконавчої служби у Голованівському районі

Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Варто зазначити. що відповідачем в добровільному порядку грошові кошти на утримання доньки не надавались. При цьому, після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року, державним виконавцем було встановлено місце роботи відповідача та в подальшому в примусовому порядку відбувалось стягнення аліментів на утримання дитини.

Рішенням ректора Університету інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві від 31.08.2025 року, ОСОБА_3 зарахована на 1 курс І навчального року денної форми навчання, в Університеті інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві на напрямок «Комп?ютерна графіка та мультимедійна продукція», профіль практичний, навчання І рівня бакалаврат. Почала навчання 01.10.2025 року. Закінчує навчання 30.09.2028 року.

Зазначена інформація підтверджується Рішенням ректора від 31.08.2025 року,Договором про надання освітніх послуг від 01.08.2025 року Університету інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві, а також квитанцією про оплату навчання.

У відповідності з Довідкою від 01.10.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є студентом Коледжу медіа та соціальних комунікацій Університету інформаційних технологій та управління в м. Жешуві, форма навчання - стаціонарна, спеціальність «Дизайн комп?ютерних ігор», термін навчання - 3 роки.

Оскільки донька ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, тому остання не має змоги влаштуватися на роботу та самостійно отримувати заробітну плату, у зв?язку з чим потребує матеріальної допомоги від батьків. Варто зауважити, що основі витрати йдуть на харчування, одяг, книжки для навчання та проживання.

Їх спільна донька проживає разом з матір`ю, ОСОБА_1 та перебуває на її повному утриманні. Вона не в змозі самостійно утримувати доньку, оскільки у зв`язку з несприятливою економічною ситуацією в Україні , у неї не вистачає грошових коштів для створення гідних умов життя для доньки самостійно , що ставить позивача у скрутне становище . Донька потребує матеріальної допомоги, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

"12" березня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Копію вказаної ухвали представником позивача було отримано про що свідчить довідка Дніпровського райлонного суду м. Києва про доставку електронного документу.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

В судовому засіданні встановлено, що 16.06.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області., про що було зроблено актовий запис №20.

03.06.2021 року шлюб з відповідачем було розірвано.

Від спільного шлюбу мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Деснянським районним судом м. Києва 06.04.2021 видано судовий наказ, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17 березня 2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначений судовий наказ N?754/4116/21 перебуває на примусовому виконанні у

Гайворонському відділі державної виконавчої служби у Голованівському районі

Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Варто зазначити. що відповідачем в добровільному порядку грошові кошти на утримання доньки не надавались. При цьому, після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року, державним виконавцем було встановлено місце роботи відповідача та в подальшому в примусовому порядку відбувалось стягнення аліментів на утримання дитини.

Рішенням ректора Університету інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві від 31.08.2025 року, ОСОБА_3 зарахована на 1 курс І навчального року денної форми навчання, в Університеті інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві на напрямок «Комп?ютерна графіка та мультимедійна продукція», профіль практичний, навчання І рівня бакалаврат. Почала навчання 01.10.2025 року. Закінчує навчання 30.09.2028 року.

Зазначена інформація підтверджується Рішенням ректора від 31.08.2025 року,Договором про надання освітніх послуг від 01.08.2025 року Університету інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві, а також квитанцією про оплату навчання.

У відповідності з Довідкою від 01.10.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є студентом Коледжу медіа та соціальних комунікацій Університету інформаційних технологій та управління в м. Жешуві, форма навчання - стаціонарна, спеціальність «Дизайн комп?ютерних ігор», термін навчання - 3 роки.

Оскільки донька ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, тому остання не має змоги влаштуватися на роботу та самостійно отримувати заробітну плату, у зв?язку з чим потребує матеріальної допомоги від батьків. Варто зауважити, що основі витрати йдуть на харчування, одяг, книжки для навчання та проживання.

Їх спільна донька проживає разом з матір`ю, ОСОБА_1 та перебуває на її повному утриманні. Вона не в змозі самостійно утримувати доньку, оскільки у зв`язку з несприятливою економічною ситуацією в Україні , у неї не вистачає грошових коштів для створення гідних умов життя для доньки самостійно , що ставить позивача у скрутне становище . Донька потребує матеріальної допомоги, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Вирішуючи питання, чи потребує повнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальної допомоги в зв`язку з навчанням, суд виходить з того, що, враховуючи стаціонарну денну форму навчання у навчальному закладі та відсутність джерела доходів, а тому приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 , в зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги.

Разом з тим, суд враховує наступне.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.

У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

За змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і(або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 цього Кодексу, а саме: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Окрім цього, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. (ч.2 ст. 200 Сімейного кодексу України)

При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, та враховує наступні обставини, що дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на утриманні, навчається у вищому навчальному закладі, на денній формі навчання, не працює, відповідно до вимог сімейного законодавства повнолітня дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку батьків.

Відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, в нього на утриманні інші діти або непрацездатні батьки не перебувають, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини на період навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стягнення аліментів за даним судовим рішенням можливе до настання однієї з умов: досягнення 23 років або закінчення навчання.

Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови №3 від 15.05.2006 року роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за обов`язковою сукупністю таких юридичних фактів: продовження навчання після досягнення повноліття; недосягнення дочкою, сином 23 років; потреби в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує матеріальний стан відповідача, його стан здоров`я та можливості надавати матеріальну допомогу, враховує матеріальний стан повнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , потреби особи даного віку, потреби по навчанню, враховуючи встановлені судом обставини справи, а саме те, що повнолітня навчається на денній формі навчання, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів в повному обсязі.

Суд вважає, що саме такий розмір аліментів, спрямований на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, в зв`язку з навчанням.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місце знаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 182, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. ст. 2, 4, 10, 12, 19, 49, 76, 77-81, 89, 133, 141, 191, 263,-265, 274-279, 280, 284, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 05 березня 2026 року та до закінчення навчання - 30 вересня 2028 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 червня 2026 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номерНОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Третя особа - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) .

Суддя: