Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №752/27446/21 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27446/21

Провадження № 2/752/178/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом у якому просив стягнути із ОСОБА_3 грошові кошти в загальному розмірі 56 000,00 доларів США.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.07.2021 року передав в борг ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 14.09.2021 року, та сплатити 6 000,00 доларів США процентів, із розрахунку 6 % за кожен місяць користування позикою.

На підтвердження вказаних обставин відповідач 14.07.2021 року підписав договір позики та власноручно написав розписку.

Посилаючись на те, що в обумовлений договором строк ОСОБА_3 позичені кошти не повернув, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Колдіної О.О. від 20.12.2021 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 33).

Ухвалою судді Колдіної О.О. від 20.12.2021 року накладено арешт в межах суми боргу (56 000,00 доларів США) на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 37-39).

Ухвалою судді Колдіної О.О. від 02.08.2022 року витребувано з Десятої київської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 55-57).

Ухвалою судді Колдіної О.О. від 21.10.2022 року в зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 замінено відповідача в указаній справі та залучено до участі в справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 78-79).

ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву від 29.06.2023 року, до ОСОБА_1 , в якій просить визнати недійсним договір позики, укладений 14.07.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 131-139).

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що за життя ОСОБА_3 був безробітним, зловживав алкоголем, та йому ще в дитинстві встановлено діагноз: олігофренія на стадії легкої дебільності (розумова відсталість).

Крім того, ОСОБА_2 зауважує, що в провадженні Солом`янського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12022100090001268 від 10.06.2022 року за фактом замаху на заволодіння об`єктом нерухомості, в тому числі й щодо ОСОБА_1 , а також за вказаним фактом і за її заявою слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві проводиться розслідування в кримінальному провадженні № 42023102010000070 від 31.05.2023 року в межах якого призначено посмертну судово-психіатричну експертизу щодо ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, та з огляду на відсутність реальності відносин позикодавця ОСОБА_1 щодо позичальника ОСОБА_3 під час можливого укладення договору позики від 14.07.2021 року, ОСОБА_2 просить зустрічний позов задовольнити.

До суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 03.07.2023 року, в якій ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_2 – правонаступника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані згідно з розпискою від 14.07.2021 року в сумі 50 000,00 доларів США та відсотки за користування коштами в сумі 4 315,00 доларів США (т. 1, а.с. 122).

Ухвалою суду, постановленою 08.09.2023 року без виходу в нарадчу кімнату прийнято заяву представника ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог і зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , яку об`єднано в одне провадження з первісним позовом (т. 1, а.с. 184-186).

Ухвалою судді Хоменко В.С. від 29.01.2024 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 207).

22.05.2024 року до суду від представника позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому ОСОБА_5 просить у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на те, що останньою не приєднано жодної медичної документації, яка підтверджує встановлення відповідного діагнозу ОСОБА_3 та доказів, що свідчать про недієздатність та/або обмежену дієздатність останнього, при цьому факт укладення ОСОБА_3 19.10.2020 року договору міни спростовує твердження відповідача; ОСОБА_3 здійснювалося часткове погашення заборгованості за спірним договором позики, а первісний позов подано ще за його життя та ОСОБА_3 не заперечувався факт отримання коштів (т. 1, а.с. 226-232).

24.01.2025 року до суду надійшла заява від представника позивача про зміну предмета позову, в якій ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 14.07.2021 року в сумі 50 000,00 доларів США та відсотки за користування коштами в сумі 4 315,00 доларів США шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 на момент смерті, як спадщину без її документального оформлення в межах суми боргу (т. 3, а.с. 192-196).

Ухвалою від 31.03.2026 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 4, а.с. 182).

В судовому засіданні представник позивача просила задовольнити первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача просила в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.07.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав від позивача строком до 14.09.2021 року грошові кошти в розмірі 50 000,00 доларів США, на умовах сплати 6 % від суми позики за кожен місяць користування позиченими коштами (т. 1, а.с. 13-14).

Також ОСОБА_3 написав розписку від 14.07.2021 року про отримання від ОСОБА_1 50 000,00 доларів США строком на два місяці (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до розписок про повернення коштів, ОСОБА_3 повернуто позивачу: 10 000,00 грн 15.11.2021 року, 8 000,00 грн 24.11.2021 року, 7 000,00 грн 10.12.2021 року, 8 000,00 грн 22.12.2021 року, 4 000,00 грн 29.12.2021 року, 7 000,00 грн 08.01.2022 року, та 3 000,00 грн 19.01.2022 року (т. 1, а.с. 123-129).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі договору міни від 19.10.2020 року належить квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 24-25, 233-236).

Відповідно до актового запису про смерть № 2875 від 07.02.2022 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 64-64 зворот).

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи № 251/2022 щодо майна померлого ОСОБА_3 , що надійшли на виконання ухвали суду від 02.08.2022 року від Десятої київської державної нотаріальної контори, спадкове майно після смерті останнього прийняла його двоюрідна сестра ОСОБА_2 , подавши відповідну заяву від 12.04.2022 року, до того ж ОСОБА_1 25.07.2022 року подано вимогу (претензію) до спадкоємців померлого ОСОБА_3 на загальну суму 56 000,00 доларів США на підставі договору позики та розписки від 14.07.2021 року (т. 1, а.с. 66-75).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Голосіївським УП ГУНП у м. Києві 06.06.2023 року зареєстроване кримінальне провадження № 42023102010000070 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України за фактом намагання шахрайським шляхом заволодіти квартирою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 та в межах вказаного кримінального провадження слідчий звертався до ОСОБА_2 з метою надання медичної документації відносно ОСОБА_3 для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи (т. 1, а.с. 179, 180).

Згідно з листом старшого слідчого слідчого відділу СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від 28.11.2023 року № 14737/125/47-2023 представнику потерпілої адвокату Басаргіній О.П. надано дозвіл на використання отриманих нею відомостей в кримінальному провадженні № 42023102010000070, в межах, в тому числі цивільного судочинства (т. 3, а.с. 24).

Відповідно до епікризу та карти стаціонарного хворого № 12682 ОСОБА_3 з 30.11.2004 року по 15.02.2005 року пройшов курс лікування в КП «Соціотерапія» з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності від алкоголю (т. 3, а.с. 51-52, 53-90).

При цьому, з довідки КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 13.09.2023 року № 1426, вбачається, що ОСОБА_3 з лютого 2005 року перебував під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (т. 3, а.с. 30).

Також, згідно з медичною карткою амбулаторного хворого ОСОБА_3 , останній взятий на облік 15.02.2005 року, та в зв`язку з алкогольною залежністю йому проводилося лікування: 15.02.2005 року, 17.03.2006 року, 07.05.2007 року, 28.07.2009 року, 25.06.2010 року, 01.02.2011 року, 24.10.2012 року, 12.03.2014 року, 07.07.2015 року, 22.11.2016 року, 06.12.2017 року, та 25.10.2018 року, а також ОСОБА_3 встановлювався патронаж хворого на дому 12.03.2014 року та 22.11.2016 року (т. 3, а.с. 36-45, 46-50).

З листа ТОВ «Іонія» вих. № 101023/1 від 10.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 працював вантажником з 01.08.2007 року по 30.11.2007 року та з 19.01.2009 року по 20.03.2009 року. Поведінка ОСОБА_3 характеризувалася довірливістю та дивакуватістю, що проявлялася у безпідставній зміні настрою та поведінки (необґрунтованому сміху та приступами паніки) (т. 3, а.с. 102).

Згідно з відповіддю Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 643 м. Києва від 12.10.2023 року № 172, ОСОБА_3 працював двірником. Під час роботи спостерігали за ним дивакуватість, поводив себе спокійно не агресивно, дуже залежний від своєї матері, по психологічному розвитку відповідав на вік великої дитини (т. 3, а.с. 103).

З висновку судово-психіатричного експерта № 1173 від 14.11.2023 року за наслідками проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, призначеної на підставі постанови старшого слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві в кримінальному провадженні № 42023102010000070 від 31.05.2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, вбачається, що ОСОБА_3 за життя, в тому числі і в період часу, що цікавить слідство (2021 рік, включно із 14.07.2021 року) страждав на хронічний стійкий, виражений психічний розлад у формі олігофренії в ступеню дебільності із вираженими емоційно-вольовими порушеннями, порушеннями мови, що були ускладнені хронічним алкоголізмом із змінами особистості по алкогольному типу та за своїм психічним станом ОСОБА_3 не міг в період, що цікавить слідство (2021 рік, включно із 14.07.2021 року) усвідомлювати свої дії, розуміти їх характер і значення, прогнозувати їх наслідками, та не міг керувати ними (т. 3, а.с. 26-29).

Також з відповіді директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 643 м. Києва Тищенко О. від 18.02.2025 року № 14, вбачається, ОСОБА_3 прийнятий на роботу з 10.04.2018 року, а звільнений з роботи за власним бажанням наказом від 31.05.2019 року. Про наявність або відсутність офіційного діагнозу про психічне захворювання у ОСОБА_3 їй не відомо, а висловлювання щодо наявності дивакуватості в ОСОБА_3 є її суб`єктивною думкою (т. 3, а.с. 221-222).

З листа Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж технологій та дизайну» від 08.04.2025 року № 063/18-124, вбачається, що ОСОБА_3 навчався у Середньому професійно-технічному училищі № 12 м. Києва з 01.09.1989 року по 30.06.1992 року. При вступі абітурієнти надають медичні документи, які не містять інформації щодо психологічного/психіатричного відхилення, хвороби абітурієнта (т. 4, а.с. 31).

Із змісту інформації директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 726 м. Києва від 07.04.2025 року № 69 ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_3 працював двірником у цьому дошкільному навчальному закладі з 13.08.2012 року по 06.10.2016 року. ОСОБА_3 часто потребував моніторингу якості виконаної роботи з метою отримання схвалення з боку адміністрації закладу. Саме це і стало підставою для її висловлювання «велика дитина», що є суб`єктивною оцінкою особистих якостей ОСОБА_3 (т. 4, а.с. 32-33).

Відповідно до листа слідчого управління ГУНП у м. Києві № 332401-2025 від 27.08.2025 року кримінальне провадження № 42023102010000070, розпочате 06.06.2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України направлено до Голосіївської окружної прокуратури м. Києва для вивчення та станом на 26.05.2025 року до слідчого відділу Голосіївського УП не поверталося. В період з 05.06.2023 року по 26.08.2025 року надходження заяв щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких кримінальних та/або адміністративних правопорушень не встановлено (т. 4, а.с. 54-55).

Поряд із цим, з довідки № 99-04102023/80210 вбачається, що ОСОБА_1 обиралися запобіжні заходи в межах досудових розслідувань: № 1202127000000520 від 25.10.2021 року, № 12023100090001769 від 21.06.2023 року, та № 12022100090001268 (т. 3, а.с. 104).

Відповідно до ч. ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

За змістом ст. 105, 106 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, в тому числі психічний стан особи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюється на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак в момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ним (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року в справі № 591/2231/16-ц) також зазначено, що тлумачення ст. 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Встановлення неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення правочину відбувається з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

За таких обставин, а саме доведення факту вчинення 14.07.2021 року ОСОБА_3 договору позики у момент коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, адже нездатність останнього за своїм психічним станом під час укладання оспорюваного правочину усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними підтверджена висновком судово-психіатричного експерта № 1173 від 14.11.2023 року за наслідками проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, призначеної в межах кримінального провадження № 42023102010000070 від 06.06.2023 року, то наявні підстави, передбачені ст. 225 ЦК для задоволення зустрічного позову та відхилення вимог первісного позову про стягнення боргу за договором позики, оскільки вимоги за цими позовами носять взаємовиключний характер.

Що ж стосується посилань сторони позивача на відповідь директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 643 м. Києва Тищенко О. від 18.02.2025 року № 14, лист Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж технологій та дизайну» від 08.4.2025 року № 063/18-124, та інформацію директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 726 м. Києва від 07.04.2025 року № 69, то наведені в указаних документах обставини не спростовують висновків експертів щодо психічного стану ОСОБА_3 , оскільки із наявних в матеріалах справи медичних документів вбачається, що, починаючи ще з 2005 року останній перебував на обліку та неодноразово проходив лікування.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Суд відхиляє доводи сторони позивача щодо необ`єктивності та неналежності як доказу висновку судово-психіатричного експерта № 1173 від 14.11.2023 року, оскільки він узгоджується з іншими доказами на підтвердження відповідного негативного психічного стану здоров`я ОСОБА_3 та підстав ставити його під сумнів судом на виявлено.

Варто також зазначити, що сторона позивача ОСОБА_1 не скористалася своїм правом у встановлені цивільним процесуальним законодавством строки та порядку заявити клопотання про призначення повторної або додаткової судово-психіатричної експертизи під час підготовчого провадження, а подане клопотання про призначення в справі експертизи на стадії розгляду справи по суті, тобто з пропуском процесуального строку, не містило клопотання поновити цей строк, та не надано доказів поважності причин пропуску цього строку зі сторони позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, застосовані ухвалою судді від 20.12.2021 року заходи забезпечення позову у виді арешту в межах суми боргу (56 000,00 доларів США) на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , підлягають скасуванню.

За вимогами ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання зустрічного позову ОСОБА_2 сплачено 1 073,60 грн.

Враховуючи, що в задоволенні первісного позову суд відмовляє, а зустрічний позов підлягає задоволено, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики – задовольнити.

Визнати договір позики, укладений 14.07.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – недійсним.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2021 року – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) сплаченого судового збору.

Відомості про сторін у справі:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко