Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №715/487/25 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/487/25

Провадження № 2/715/22/26

ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.,

секретар судового засідання Затолошна Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 27 листопада 1995 року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року.

Посилалася на те, що за час їх спільного проживання на земельній ділянці з кадастровим номером: 7321086000:01:002:062 ними було збудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 , а тому вказане майно є спільною власністю подружжя, хоча і право власності зареєстровано за відповідачем.

Просить суд визнати спірне майно спільною власністю подружжя, поділити його в натурі, за запропонованим варіантом, який передбачає повне відокремлення та ізоляцію один від одного із самостійним виходом та просить виділити їй у власність 1/2 частину:

1. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з ІІ (другим) варіантом (жовтий колір, табл. № 1?, 2?, 3?), як І співвласнику 1/2 частки, відповідно до висновку експерта за № 96 від 29.09.2025 р., наступним чином: приміщення І поверху житлового будинку літ. «А», загальною площею - 60,3 кв.м., а саме: 1-1 – коридор площею – 14,1 кв.м., 1-2 – їдальня площею – 15,4 кв.м., 1-3 – кухня площею – 6,6 кв.м., 1-4 – ванна площею – 6,6 кв.м., 1-5 – кімната площею – 17,7 кв.м., будівлі та споруди, а саме: сарай – літ. «В», сарай – літ. «Г», сарай – літ. «Д», реальна вартість яких складає 1 105 028 грн. 00 коп., з відшкодуванням другому співвласнику ОСОБА_2 суми у грошовому еквіваленті 35 548 грн. 00 коп. Залишити у спільному користуванні обох співвласників: котельню – літ. «Б», колодязя № 1, воріт та огорожу № 2, № 9, вимощення № 1, ІІІ.

2. земельної ділянки площею - 0,2500 га., цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером: 7321086000:01:002:0623, відповідно до ІІ (другого) варіанту розподілу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно проекту розподілу (жовтий колір) висновку експерта за № 96 від 29.09.2025 р., а саме: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею – 0,1082 га. Залишити у спільному користуванні обох співвласників земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0336 га.

Представник позивача адвокат Боднарюк Г.В. в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити і справу розглянути у його відсутності та відсутності позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов не подав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення в заочному порядку розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб 27.11.1995 року, який був розірваний на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року.

Встановлено, що земельна ділянка площею – 0,2500 га., цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером: 7321086000:01:002:0623, належала відповідачу ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 504827 від 02.08.2012 р., що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 732108601004990. Данна земельна ділянка була передана останньому безоплатно в приватну власність, шляхом приватизації на підставі рішення Становецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, від 23 жовтня 2011 року за № 62/10, 10 сесії 6 скликання., за рахунок земель житлової та громадської забудови Становецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.

Крім того, встановлено, що перебуваючи в шлюбі, подружжя збудувало житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . Так, згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 25.07.2013 р., початок будівельних робіт вищевказаного нерухомого майна, зазначено – «1997 р.», закінчення його будівництва «1999 р.».

Право власності за відповідачем на вказане майно у реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано 17.08.2013 року за № 8123815.

Отже, судом в становлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 був збудований подружжям в період перебування у шлюбі, а тому виходячи із презумпції спільності майна, спірне майно належить до спільної сумісної власності подружжя, тому підлягає поділу між ними. При цьому слід зазначити, що реєстрація прав на спірне майно лише на одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до висновку судового експерта за № 96 від 29 вересня 2025 року, за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, ринкова вартість об`єкта спільної сумісної власності, а саме, житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами що знаходиться по АДРЕСА_1 , станом на день проведення експертизи, складає – 2 138 960 грн. 00 коп.

Позивачка, звертаючись до суду, просить поділити житловий будинок з господарськими будівлями, згідно другого варіанту розподілу, з урахуванням висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 96 від 29 вересня 2025 року. Зокрема, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину приміщень спірного майна, зокрема, приміщення І поверху житлового будинку літ. «А», загальною площею - 60,3 кв.м., а саме: 1-1 – коридор площею – 14,1 кв.м., 1-2 – їдальня площею – 15,4 кв.м., 1-3 – кухня площею – 6,6 кв.м., 1-4 – ванна площею – 6,6 кв.м., 1-5 – кімната площею – 17,7 кв.м., будівлі та споруди, а саме: сарай – літ. «В», сарай – літ. «Г», сарай – літ. «Д», реальна вартість яких складає 1 105 028 грн. 00 коп., з відшкодуванням другому співвласнику ОСОБА_2 суми у грошовому еквіваленті 35 548 грн. 00 коп. Залишити у спільному користуванні обох співвласників: котельню – літ. «Б», колодязя № 1, воріт та огорожу № 2, № 9, вимощення № 1, ІІІ.

Враховуючи те, що відповідач до суду не з`явився, відзиву не подав, фактично заперечень від нього проти такого варіанту розподілу спірного майна не надходило, свого варіанту не запропонував, суд приходить до висновку, що слід поділити майно між подружжям саме таким чином.

На думку суду позовна вимога про визнання земельної ділянки площею земельної ділянки площею - 0,2500 га., цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером: 7321086000:01:002:0623 спільною сумісною власністю подружжя є безпідставною, оскільки, встановлено, що вказана земельна ділянка на підставі рішення Становецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, від 23 жовтня 2011 року за № 62/10, 10 сесії 6 скликання, була передана відповідачу ОСОБА_2 , безоплатно в приватну власність, шляхом приватизації, а тому, в силу вимог ст. 57 СК України, є особистою власністю ОСОБА_2 .

Однак, оскільки до позивачка переходить право власності на частку в житловому будинку з належними до нього надвірними спорудами, то на підставі ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України до неї переходить право власності 1/2 ідеальну частину земельної ділянки. Згідно висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 96 від 29 вересня 2025 року, позивачка просила виділити їй земельну ділянку № НОМЕР_1 площею – 0,1082 га, в спільному користуванні залишити 0,0336 га. Враховуючи те, що заперечень з боку відповідачів не було щодо саме такого варіанту розподілу, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд виходить із наступного.

Звертаючись до суду із позовом про поділ майна подружжя, позивачка також заявила вимогу про визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак такий спосіб захисту є неефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права(п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України).

Так, належними, допустимими і достатніми доказами у даній справі встановлено, що спірне майно є спільною власністю подружжя, оскільки воно набутий за час перебування позивача та її відповідачки у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

У справах про поділ спільного сумісного майна подружжя суд у мотивувальній частині рішення встановлює обсяг спільно нажитого майна подружжя, вирішуючи питання щодо доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та зазначення про це у резолютивній частині судового рішення не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вимога про поділ спільного сумісного майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 70)).

Отже, позовні вимога про визнання спірного майна об`єктом спільної сумісної власності не є ефективним способом захисту права позивача на такий поділ. З огляду на це, у задоволенні вимоги про визнання спірного майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст..88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи те, що позивачкою було сплачено 12568,05 грн. судового збору та 19 872 грн. за проведення експертизи, суд приходить до висновку, що із відповідача на її користь слід стягнути 32 440,05 грн. у відшкодування понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та як І співвласнику 1/2 частки, відповідно до висновку експерта за № 96 від 29.09.2025 р., виділити: приміщення І поверху житлового будинку літ. «А», загальною площею - 60,3 кв.м., а саме: 1-1 – коридор площею – 14,1 кв.м., 1-2 – їдальня площею – 15,4 кв.м., 1-3 – кухня площею – 6,6 кв.м., 1-4 – ванна площею – 6,6 кв.м., 1-5 – кімната площею – 17,7 кв.м., будівлі та споруди, а саме: сарай – літ. «В», сарай – літ. «Г», сарай – літ. «Д», реальна вартість яких складає 1 105 028 грн. 00 коп.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами згідно з ІІ (другим) варіантом, та як ІІ співвласнику 1/2 частки, відповідно до висновку експерта за № 96 від 29.09.2025 р., виділити приміщення ІІ поверху житлового будинку літ. «А», загальною площею - 61,1 кв.м., а саме: 1-6 сходова клітина площею 11,6 кв.м, 1-7 кімната площею 16,3 кв.м, 1-8 кімната, площею 14,1 кв.м, 1-9 кімната площею 19,1 кв.м., будівлі та споруди, а саме: гараж літ «Е», сарай літ «Є», вбиральня літ «Ж».

Залишити в спільному користуванні обох співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 котельню літ. «Б», колодязь літ «№1», ворота, огорожа №2-№9, вимощення № І, ІІ.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35 548 грн. 00 коп. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок вісім) в рахунок різниці вартості спірного майна.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею - 0,2500 га., цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером: 7321086000:01:002:0623, що знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно проекту розподілу (жовтий колір) висновку експерта за № 96 від 29.09.2025 р., а саме: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею – 0,1082 га.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею - 0,2500 га., цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером: 7321086000:01:002:0623, що знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно проекту розподілу (зелений колір) висновку експерта за № 96 від 29.09.2025 р., а саме: земельна ділянка № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 площею – 0,1082 га.

Залишити у спільному користуванні обох співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0336 га.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку кадастровим номером: 7321086000:01:002:0623 по АДРЕСА_1 припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 32 440 (тридцять дві тисячі чотириста сорок) гривень 05 копійок у відшкодування судових витрат по справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: